БОРГИ НАШІ...
За оцінками урядовців, з економікою в нас нібито все гаразд. Пенсії підвищуються, компенсації вкладникам колишнього «Ощадбанку» виплачуються, інфляція не зростає, державні борги повертаються. І на цьому офіційному позитивному фоні з'явилась негативна інформація — міжнародні рейтингові агенції поставили Україну на четверте місце серед країн з найбільшою ймовірністю дефолту.
Відтак урядовці почали активно запевняти, що держбюджет повністю збалансований, і нині немає жодних підстав для відмови України від виконання своїх боргових зобов'язань. Проурядові експерти теж погоджуються з тим, що дефолт нашій країні не загрожує. Україна в змозі обслуговувати свої борги вчасно і в повному обсязі. Принаймні поки що. Цьогоріч уже виплатила 3,7 млрд дол МВФ. Наступного року все залежатиме від того, як розвиватиметься світова економіка й економіка єврозони. Якщо темпи зростання там уповільняться, це негативно вплине на нашу державу.
Поки є можливості співпраці з МВФ. Головна умова Фонду — скорочення бюджетного дефіциту. У цьому є певний прогрес. Наднизька інфляція дає надію на те, що бюджетні параметри не вийдуть за встановлені прогнозні показники. Немає й загрози для обмінного курсу, оскільки бюджетний дефіцит керований, а інфляція низька. Правда, дехто з експертів вважає за доцільне оцінювати ситуацію не тільки можливим зовнішнім дефолтом, а й внутрішнім. І наголошують, що допомогти українцям може не стільки МВФ, скільки самі українці. Звісно, наділені владою і можливостями.
У короткостроковій перспективі, зауважують аналітики, тобто у 2012–2013 рр., уряд і Нацбанк мають достатньо можливостей, аби країна могла виконувати свої зобов'язання за суверенними державними боргами. Що ж стосується корпоративних позик, то деякі компанії не зможуть розрахуватись з ними і оголосять дефолт.
У той же час міжнародні експерти констатують, що загроза дефолту для України існує в середньостроковій перспективі, тобто впродовж трьох-п'яти років, бо країна продовжує набирати борги, все більше грошей витрачає на їхнє обслуговування. Це надлишковий тягар для бюджету і в якийсь момент держава може не впоратись з виконанням зовнішніх і внутрішніх зобов'язань перед своїми громадянами, тобто з виплатами пенсій, соціальних допомог тощо. Це з формальної точки зору не вважатиметься дефолтом, хоча пересічним громадянам тоді не позаздриш.
Вал наростає
Недооцінюють урядовці й значення показника швидкого зростання валового зовнішнього боргу. У жовтні 2008 р. він сягав 101 млрд дол, на початок нинішнього року — 126 млрд. Тобто темпи зростання — 3 млрд дол. за квартал, 1 млрд — за місяць. Це дуже швидкі темпи. Центробанк та уряд віддають перевагу іншим цифрам. Кажуть, що держборг становить 40% ВВП, а валовий борг перевищує 80% ВВП. Це не смертельно для економіки, мовляв, в інших країнах боргові показники набагато вищі.
Україні поки вдається гасити старі позики, вчасно розраховуватись з МВФ та «Газпромом» за рахунок перекредитування, зокрема в російських банків. Вал боргів постійно зростає. При цьому вартість обслуговування позик і відсоткові ставки, під які країна одержує нові кредити, також вагомішають. Постійно зростає і вартість страховок за українськими облігаціями від дефолту, так званих кредитних дефолтних свопів. І це має викликати особливе занепокоєння у влади...
Але не викликає. Нещодавно вирішили позичити гроші в Китаю для паливно-енергетичного комплексу, аргументуючи тим, що власного природного газу для економіки країни не вистачає і треба терміново вирішити проблему залежності від імпортного газу, вартість якого постійно зростає. Тож з Державним банком розвитку Китайської Народної Республіки досягнуто домовленостей про відкриття спеціальної кредитної лінії та залучення позичкових ресурсів під державні гарантії в 3,6 млрд дол.
У результаті в цьогорічному бюджеті граничний обсяг надання держгарантій збільшено на 29,5 млрд грн. Позичені гроші підуть на реалізацію проектів заміщення споживання природного газу вітчизняним вугіллям. Зокрема передбачається впровадження технологій з використанням об'єктів теплоенергетики, водовугільного опалення та газифікації кам'яного і бурого вугілля.
Завдяки втіленню лише перших п'яти проектів удасться зменшити споживання імпортованого природного газу на 3 млрд кубів (щорічна економія — 1,2 млрд дол.). А також скоротити бюджетні видатки до 150 млн грн, забезпечити стабільний ринок збуту для вітчизняних вугледобувних підприємств до 10 млн тонн. І в подальшому — нарощувати видобуток українського вугілля, додатково створити до 15 тис. нових робочих місць, підвищити енергетичну безпеку держави.
Опозиція не погоджується з тим, що пріоритетом для фінансування програми заміщення споживання природного газу вугіллям має бути залучення кредитів від Китаю. Доцільніше використовувати запаси газу в шельфі Чорного моря, адже дослідження показали, що наявність значних запасів газу і нафти — не міф, а реальність, і видобуток цих ресурсів є перспективним.
Ще в 1988–1989 рр. учасники спеціальної експедиції виявили, що в Чорному морі на глибинах 200–800 м під поверхнею морського дна знаходяться родовища газогідратів метану і природного газу завтовшки 250–1200 м. Запаси газогідратів метану в усьому басейні Чорного моря — в середньому 50 трлн кубів. Щороку Україна видобуває близько 20 млрд кубів газу, тож 50 трлн вистачить на кілька сотень, а може й тисяч років.
Вітчизняні вчені вже розробили спеціальні донні установки для добування газу. Вони здатні проходити 70 м морського ґрунту і досягати основних запасів цінної сировини. Апаратура пройшла випробування в інших морях і добре себе зарекомендувала, продемонструвавши високий рівень ефективності.
Перед тим, як брати «газові» гроші, варто було б подумати над тим, чи не запровадити державну монополію на видобуток газу й порахувати газові свердловини, визначити, кому вони належать, скільки видобувають блакитного палива, за якою ціною і кому його продають, куди надходить виручка. Приміром, собівартість полтавського газу — кілька сотень гривень, а бюджетна сфера платить 588 дол за кожну тисячу кубів. Нині ж українські надра нещадно експлуатуються, гроші не надходять до бюджету в повному обсязі, а газ — до людей.
У найбільшій нафтогазовидобувній області України — Полтавській, своєрідному українському Кувейті, селяни не можуть придбати скраплений газ. Приміром, мешканці Семенівського району не мають газового забезпечення, не можуть купити балон скрапленого газу, готують їжу в дідівських печах.
Китайське смачніше?
В Експортно-імпортного банку Китаю уряд вирішив позичити 3 млрд дол. (24,3 млрд грн). Вони, мовляв, будуть використані суб'єктами господарювання у сфері сільського господарства, зокрема для будівництва заводу, який вироблятиме засоби захисту рослин, для переробки органічних і мінеральних добрив, культивації земель, закупівлі засобів захисту рослин, насіння, сільськогосподарського знаряддя, сільгосппродукції. Одна з умов надання кредиту — державна гарантія. Тож її граничний обсяг збільшився ще на 39,3 млрд грн.
Опозиція підрахувала, що держгарантії за дві китайські позики сягають 52,8 млрд грн плюс 24,5 млрд за раніше взятий у Піднебесної кредит. У підсумку — 77,3 млрд грн. Кредити — це непогано, якби вони використовувалися в українській економіці, на створення нових робочих місць у нас. Але це зв'язаний кредит, тож більше працюватиме на Китай, створюватиме там робочі місця. До того ж техніко-економічних обґрунтувань запропонованих проектів немає. Скоріше за все, позичені мільярди підуть у пісок, будуть розкрадені.
Доцільніше було б знайти 5,3 млрд грн для фінансування вітчизняних проектів у сфері сільського господарства, спрямованих на розробку та втілення новітніх технологій. Таких перспективних проектів багато. Зокрема новітні високоефективні технології прориву, розроблені вітчизняними аграріями на базі реакції живої клітини на дію мікрохвильового поля. Залежно від довжини хвилі, потужності джерела, тривалості дії, особливостей і структури сприймаючої мікрохвилі врожайність сільгоспкультур збільшується на 50%. Зерно буде екологічно чистим, більш стійким проти посух, які почали часто насуватися на Україну.
Нині боргові навантаження на український бюджет суттєво повагомішали. Часто Казначейство не може виконувати зобов'язання місцевих бюджетів, обслуговуючи запозичення. Влада ж запевняє, що сповідує принцип підтримки вітчизняного виробника, закликає купувати українське. Натомість завозить в країну корейські «хюндаї», китайські засоби захисту рослин, добрива, сільгосптехніку, насіння і бере курс на знищення українського села. Немає й переліку вугільних підприємств у Донецьку, Луганську, які одержать позичені гроші. Чим віддавати китайські борги? Напевне, доведеться землею, бо Україна, на переконання опозиціонерів, знаходиться в стані технічного дефолту. Така політика веде до банкрутства держави, зубожіння людей.
Рецепти від дефолту
Аби запобігти ризику дефолту в середньостроковій перспективі, треба змінити економічну політику, більше уваги надавати заходам щодо енергозбереження, зазначають експерти. Україна багато грошей витрачає на те, аби підприємства могли працювати. Слід більше ресурсів спрямовувати на розвиток вітчизняного товаровиробництва. Це дозволило б підприємствам виготовляти продукцію для внутрішнього ринку, і держава не закуповувала б їх на зовнішньому ринку. Якщо Україна й надалі буде так багато витрачати грошей на імпорт, то повністю залежатиме від коливань цін на сировинні товари — метал, напівфабрикати, зерно.
Влада має переосмислити боргову політику. Чим більше грошей ми позичаємо через систему облігацій внутрішньої державної позики, євробонди, тим більше коштів вимивається з економіки. Ця піраміда колись має впасти. Від успішного розв'язання боргової проблеми залежить економічна та інвестиційна активність.
Те, що зараз Україна не має доступу до грошей МВФ, є певним позитивом, зауважують експерти. Бо попри те, що маємо серйозний дисбаланс у сфері державних фінансів, попри прогнози Фонду зростають доходи бюджету. І цей ресурс треба спрямовувати в структурні реформи, для стимулювання економічної ефективності. Але уряд робить акцент на розширенні соціальних видатків. Залучати додаткові гроші до соціальних проектів, які не матимуть економічного зиску, недоцільно.
Відсутність додаткових запозичень від МВФ змусить уряд раціональніше використовувати фінансові ресурси, сподіваються експерти, наводити порядок у сфері державних фінансів, держзакупівель, на які витрачається близько 320 млрд грн. Тільки за рахунок мінімізації корупційної складової в держзакупівлях можна знайти суттєві суми, щоб утримати дефіцит бюджету в прийнятних рамках. Останнім часом були спроби врегулювати ситуацію з держзакупівлями. Щоправда, законопроекти викликали масову критику.
Аби навести лад у державних фінансах, треба мати два закони, які становитимуть основу економічної конституції уряду, зазначають аналітики: закон про держзакупівлі і державну допомогу бізнесу. При цьому не варто велику кількість державних та приватних підприємств під різними приводами виводити зі сфери державно- закупівельних процедур. За одержані пільги і держдопомогу бізнес має нести економічну відповідальність. Якщо пільги використовувались погано або взагалі не використовувались, слід застосовувати економічні санкції.
Уряду бракує агресивної аналітичної роботи. З великими проблемами ухвалювався Податковий кодекс, на його адресу було багато критики. Він працює вже тривалий час, до нього внесено чимало змін, тож уряду не завадило б провести глибоке аналітичне дослідження позитиву і негативу ПК. Без цього надто складно рухатись далі. Без бачення стратегічних напрямків економічні рішення, в тому числі й боргові, не можуть бути абсолютно коректними.
Експерти рекомендують уряду переглянути інфраструктурну політику. Безумовно, інфраструктурні об'єкти потрібні, але вони знаходяться в незадовільному стані. У бюджеті мало грошей, і вони мають використовуватися раціонально. На підготовку інфраструктури до Євро-2012 Україна витратила 40 млрд грн, чимало з них держава позичила. Це лише прямі витрати. Громадські євроконтролери нарахували суму втричі більшу. Якщо поділити державні інвестиції на чисельність українського населення, то виходить, що кожен із нас уклав у підготовку до Євро-2012 по 500 дол.
Влада готова в суді доводити законність усіх витрат на футбольний чемпіонат. І сушить голову над тим, ким і чим заповнити велетенські оновлені стадіони і аеропорти. Український кордон перетнуло майже 8 млн уболівальників. Прикордонники звітують, що оформлення гостей займало рекордні 20 секунд. І все завдяки спільному митно-прикордонному руху на українсько-польському кордоні (перевіряли один раз, а не двічі).
Обіцяють робити так і надалі. І не тільки на кордоні з Польщею, а й Молдовою, в перспективі — з Білоруссю. Але це, якщо держава грошей дасть. Дешевого кордону не буває. Капіталовкладень потребує вся країна. Та попереду інші ігри. У 2015 р. в Україні (у восьми містах) проведуть черговий європейський чемпіонат з баскетболу. У Києві вже наразі шукають місце та гроші (а, можливо, й кредити) під новий палац спорту.
Тим часом глава держави пропонує і надалі розширювати спортивно-комерційні горизонти, вести серйозну підготовку до проведення в українських Карпатах зимових олімпійських ігор. Кошторису такої ініціативи ще не озвучено. У Мінекономіки лише обмовились — окупатиметься цей проект надто довго. І, напевне, на нього доведеться позичати гроші.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»