ДЕМОГРАФІЯ: ЯК ЗАПОБІГТИ НЕГАТИВНИМ СЦЕНАРІЯМ?
Держстат продовжує констатувати динаміку зменшення населення від початку 90-х. У різні роки воно зменшувалося на 300–400 тис. осіб. Згідно з останніми даними, нині в Україні проживає 45,5 млн осіб.
Зараз у доросле життя вступають покоління, народжені в 90-ті роки, коли через економічні негаразди впала народжуваність (показники її були в 1,5 раза нижчі, ніж тепер). Тим-то деякі економісти твердять, що невдовзі ми відчуємо гостру нестачу робочих рук. Адже число школярів і студентів протягом останніх 10 років зменшилося більш ніж на третину — з 7,1 до 4,9 млн осіб. Уже тепер бракує, скажімо, фахівців робітничих професій. А що буде завтра?
Нині на пенсію виходять покоління, які народилися за радянської влади, в благополучний демографічний період, а в трудове життя вступають ті, хто народився в період спаду народжуваності. Других менше. І виходить така-от далеко не оптимістична ситуація: пенсійні внески сплачує 15 млн осіб, а пенсіонерів у нас — 13,7 млн. Інакше кажучи, на кожні десять працюючих припадає дев'ять пенсіонерів.
На думку експертів, у 2020 році кількість пенсіонерів значно перевищить кількість працюючих. А це призведе до ще більшого дефіциту пенсійного фонду.
Що робити в такій ситуації? Уряд уже зробив непопулярний крок — підвищив пенсійний вік для жінок. А що далі? У недавній доповіді Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ «Демографічні ризики розвитку України у ХХІ ст.» (директор — Елла Лібанова), йдеться про таке: «Практично при всіх сценаріях розвитку населення України буде скорочуватися й старіти, тому єдина можливість протидіяти негативним наслідкам цих процесів — спробувати поліпшити якість населення», бо, мовляв, уже в найближчі 10–20 років країна, скоріше за все, зіткнеться зі зниженням якості, тобто конкурентоздатності, своєї робочої сили через те, що досвідчене старше покоління все-таки, як сказано в доповіді, «менш схильне до засвоєння нових знань і впровадження інновацій».
Крім того, згідно з оцінками Інституту демографії, в найближче десятиліття у складі робочої сили зростатиме частка осіб 45 років і старших та скорочуватиметься кількість населення віком 35–45 років. А це не сприятиме створенню середнього класу в тому вигляді, в якому він є в розвинених країнах, бо, на думку вчених, основним демографічним джерелом його формування є не стільки молодь, скільки саме ця вікова група, і її звуження викличе зниження платоспроможного попиту на товари та послуги.
Демографи звертають увагу ще на один момент. Мoлоді (випускників шкіл) стане менше, а кількість ВНЗ і місць у них залишиться такою ж. Виходить, збільшиться кількість людей із вищою освітою і ще дефіцитнішими стануть фахівці, котрі мають робітничі професії, а їхні доходи можуть виявитися більшими, ніж у осіб з вищою освітою. «Вимоги освіченого населення до робочих місць (насамперед до умов праці та її оплати) вже тепер не відповідають їхній фактичній якості», — кажуть у своїх висновках учені.
«Домінування людей похилого віку в суспільстві, — йдеться в доповіді Інституту демографії, — викличе домінування в суспільстві характерних саме для них цінностей, соціальних настроїв, електоральної поведінки і т. д.»
Власне, вчені констатували те, що ми маємо тепер і що на нас чекає завтра. Тим-то доводиться знову і знову повертатися до сакраментального запитання: що робити? Так, держава робить певні кроки вперед, збільшуючи допомогу при народженні дитини. Але ж цього замало, бо за допомогу, навіть за нашими мірками велику, дитину не виростиш.
Слід створити умови для того, щоб люди могли самі дбати про себе. А це — створення нових високотехнологічних робочих місць, гідна зарплата, забезпечення житлом. За великим рахунком — подолання бідності, зменшення розшарування населення за доходами. Адже коли в країнах ЄС розрив між доходами 10 відсотків найбідніших і 10 найбагатших — шестикратний, то в Україні він за деякими оцінками — тридцятикратний і навіть сорокакратний.
Слід більше дбати про багатодітні сім'ї, підняти на новий щабель охорону здоров'я, зокрема матері й дитини. І ще одна важлива проблема: нам необхідно також відродити традиційні сімейні цінності нашого народу, увага до яких протягом останніх 20 років серйозно знизилася.
Довідково. За даними Держстату, в 90-ті різко впала кількість шлюбів і виросла кількість розлучень (причини: криза, невпевненість у завтрашньому дні, постійний стрес у зв'язку з труднощами щодо добування шматка хліба).
У 2008–2010 роках (період гострої фази кризи) порівняно з 2007 роком кількість пар, яка вступила в шлюб, знову різко зменшилася — майже на 30 відсотків. Водночас почастішали розлучення, особливо у 2009 році. І тільки у 2010-му їхня кількість дещо зменшилася. Тож слід вивчати, прогнозувати ситуацію і своєчасно вживати необхідних заходів на упередження кризи чи хоча б на мінімізацію її наслідків. До речі, останнє повідомлення Держстату надихає: за січень–травень нинішнього року народжуваність зросла на 6,7 відсотка порівняно з попереднім роком. Дай, Боже, аби ця тенденція була підтримана і закріпилася.
Лідія РУТА
також у паперовій версії читайте:
- РОЗЩЕДРИЛИСЯ НА... СІМ ВІДСОТКІВ
- КУДИ ЙДЕ СІМЕЙНИЙ БЮДЖЕТ
- ЧОМУ ЛЮДИ НЕ ЛЮБЛЯТЬ СВОЄЇ РОБОТИ?
назад »»»