В ОЧІКУВАННІ ВІЗИТІВ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Уповноважений з прав людини з представниками громадськості незабаром зможуть у будь-який час без попередження відвідувати будь-які місця несвободи. Відтак значно зменшиться кількість фактів катувань, а «цариця доказів» безповоротно кане в Лету.
Брак професіоналізму, помножений на безкарність
Жертвою катування може стати будь-хто, навіть колишні оперативники. Як розповів правозахисник Андрій Діденко, саме вони звернулися по допомогу до громадської організації через те, що зазнали тортур з боку працівників міліції (вони вимагали, щоб екс-опери підписали якісь папери). Застосовують тортури навіть щодо свідків та адвокатів, що вже казати про підозрюваних у скоєнні злочину! Міліція автоматично вважає затриманих винуватими, тому переконана, що з них потрібно вибивати зізнання. На цьому побудована вся система слідства.
Живильним грунтом для катувань є судова практика. Наші служителі Феміди використовують зізнання, отримані внаслідок насилля або під примусом, як докази. Вилучення доказів, добутих в результаті тортур, українським законодавством не передбачено, зазначає юрист Харківської правозахисної групи Яна Заікіна.
Тож частина без вини засуджених скаржиться до Європейського суду з прав людини. Там ухвалюють рішення про виплату компенсації таким особам, але система дізнання і слідства залишається непорушною. Не зміг бодай проламати її і Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з ним збитки, яких зазнає державний бюджет внаслідок виплати відшкодування, повинен компенсувати той, з чиєї вини вони сталися. Для цього Міністерство юстиції має звернутися з регресним позовом до органу, який вчинив порушення, або до Генеральної прокуратури з поданням про відкриття кримінальної справи, щоб встановити винних. Торік Мін’юст вимагав порушити 111 таких справ, але жодної так і не було відкрито, повідомляють експерти Української Гельсінської спілки з прав людини.
Брак професіоналізму слідчих, помножений на безкарність, був і залишається живильним середовищем для катувань. Гостроту проблеми офіційно визнали і Генеральний прокурор, і міністр внутрішніх справ. Вочевидь, вони знають і про її масштаби. Натомість суспільство мусить вдовольнятися викривленою статистикою. Адже далеко не кожен, хто зазнав тортур, наважується поскаржитися до компетентних органів (через побоювання помсти або недовіру до правоохоронної системи). Та й розслідування проводять не за всіма скаргами. Якщо його таки розпочинають, то всіляко уникають статті 127 Кримінального кодексу (катування), підмінюючи її статтями 364 (зловживання владою або службовим становищем) чи 365 (перевищення влади або службових повноважень). Найстрашніше полягає в тому, що кількість фактів тортур стабільно зростає з року в рік — про це свідчить моніторинг Харківського інституту соціальних досліджень.
У пошуках відповіді на сакраментальне запитання «що робити?», великі сподівання покладають на новий Кримінальний процесуальний кодекс. Згідно з ним показання не є доказами, якщо їх дано не в суді, зазначає радник Президента — керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов. Тобто, уточнює він, з набуттям чинності цим документом сенс катувати підозрюваних зникає.
Однак, як свідчить світова практика, найдієвішим засобом проти тортур є національний превентивний механізм (НПМ). Шість років тому наша країна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань. Згідно з цим документом НПМ належало створити протягом року. Проте всі наступні роки тривала дискусія щодо моделі цього механізму. У вересні 2011-го було створено Комісію з питань попередження катувань — консультативно-дорадчий орган при главі держави, однак він не міг замінити НПМ.
За ініціативи Уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської функції з реалізації НПМ було покладено на офіс омбудсмана. До складу секретаріату Уповноваженого введено Департамент з питань реалізації НПМ. Проведено десять візитів без попередження до таких місць несвободи у Вінницькій, Житомирській, Київській, Полтавській та Чернігівській областях.
З користю для бюджету
Нещодавно зроблено ще один важливий крок: глава держави подав до парламенту проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму». Враховуючи схожість функцій, наявність штату кваліфікованих фахівців та значний досвід у правозахисній сфері, запропоновано покласти виконання функцій НПМ на Уповноваженого з прав людини, йдеться в пояснювальній записці до цього нормативного документа.
Основне завдання НПМ — регулярні відвідування незалежним органом місць утримання осіб з метою недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. У законопроекті значно розширено перелік таких об’єктів: крім місць попереднього ув’язнення та відбування покарання до нього включено всі місця, які особа не може залишити за власної волі. Таких в Україні налічується 5400. Якщо закон буде ухвалено, то представники омбудсмана можуть неочікувано нагрянути до дисциплінарних батальйонів, приміщень для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон, притулки для дітей, геріатричні пансіонати та багатьох інших закладів, не кажучи вже про СІЗО чи тюрми. Залучатимуть до таких візитів представників громадських організацій, експертів, учених та фахівців, у тому числі іноземних — саме це передбачає модель «Омбудсман плюс», яку визнано найбільш прийнятною для нашої країни.
Реалізація положень законопроекту потребує додаткового фінансування. Водночас його втілення сприятиме зменшенню кількості позовів проти України до Євросуду, внаслідок чого скоротяться видатки державного бюджету на виплату відшкодування за його рішеннями. До речі, 2011-го Страсбурзький суд зобов’язав Україну виплатити 900 тис. євро компенсації. Нинішнього року міжнародна судова інстанція ухвалила рішення про рекордну компенсацію — 154 тис. євро — Богданові Савицькому (він став інвалідом внаслідок побиття працівниками міліції).
Юридична і правозахисна спільнота покладає великі надії на згаданий законопроект і сподівається, що Верховній Раді вистачить відповідальності ухвалити його до парламентських виборів.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЕЛЕКТРОННЕ ДОСЬЄ НА КОЖНОГО
- УСИНОВЛЕННЯ — БЕЗ ТАЄМНИЦІ?
назад »»»