ЯК РОЗІРВАТИ КОЛО БІД?
Одна з найбільших етнічних груп України — роми — досі живе за принципами звичаєвого права, не довіряє державі, потерпає від дискримінації за національною ознакою і за 60 років від початку переходу до осідлого способу життя так і не інтегрувалася в суспільство.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного Харківським інститутом соціальних досліджень (ХІСД) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Рената Балог до 13 років жила в циганському таборі в Мукачеві в жахливих, як сама згадує, умовах. Однак її мама зробила все, аби дівчинка здобула гідну освіту. Після школи Рената хотіла навчатися у виші, але через відсутність коштів пішла до профтехучилища. На щастя, там був доступ до інтернету, і дівчина знайшла оголошення про те, що Міжнародний фонд «Відродження» реалізує програму допомоги циганам.
Рената отримала грант, із відзнакою закінчила МАУП і отримала диплом юриста. Тепер вона працює в громадській організації «Романі Яг» — надає правові консультації ромам.
Нині за сприяння фонду «Відродження» розпочинає діяти «Мукачівський правозахисний центр». Він матиме два офіси: в центрі міста і в таборі. Рената каже, що тепер зможе втілити в життя свою мрію. Працюючи в таборі, на особистому прикладі показуватиме своєму народові, що якість життя можна змінити завдяки освіті та цілеспрямованості.
Цей древній кочовий народ почав переходити до осідлості у 50-х роках минулого століття, але загалом і донині живе в умовах сегрегації. Тож не дивно, що досі всі цивільні та господарські справи він вирішує в так званих циганських судах. Рішення такого суду обов'язкове до виконання, і це в умовах, коли жодна державна інституція не може похвалитися таким результатом. Зараз в Україні намагаються формувати суди присяжних, а в циганських громадах вони діють сотні років, зазначає представниця неурядової організації «Аме Рома» Олена Фьюдр.
Однак цим позитив у житті ромів обмежується. Їхньою свідомістю керує страх. Як свідчить опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, рівень толерантності до них у населення нашої країни найнижчий — 37 відсотків.
Найголовніша проблема — отримання документів (свідоцтво про народження, паспорт). Нині питання не стільки в тому, що документи одержати складно, адже в багатьох областях громадські організації реалізують проекти з допомоги в цій сфері. Цигани просто не хочуть якось «задокументувати» себе в державі, адже без паспортів вони жили з діда-прадіда.
Водночас вони бояться, що оформлення документів ускладнить їхнє буття: доведеться отримувати громадянство або статус біженця, реєструвати своє місцеперебування. Це призведе до тісної взаємодії з державними органами, а їм цей народ не довіряє.
Гостроти набуває неналежне надання медичних послуг, а подекуди ігнорування лікарями потреб циган. У них поширені туберкульоз (у Закарпатській області на цю недугу вони хворіють утричі частіше, ніж інше населення), СНІД, бронхіальна астма, гепатит. Однак по медичну допомогу звертається менш як половина тих, кому вона потрібна. Водночас представники місцевої влади зазначають: медичне забезпечення циган — одна з найголовніших проблем, адже від цього залежить загальна ситуація із захворюваністю всього населення, особливо на інфекційні недуги.
У дослідженні, присвяченому правовим потребам ромів, експерти ХІСД виокремлюють також низку сімейних проблем: неготовність до родинного життя через шлюби в ранньому віці (13–16 років), сімейне насильство. Пов'язана з цим проблема виховання дітей: вони переймають нездоровий спосіб життя батьків — п'ють, вживають наркотики, курять. Часто їх залучають до сімейного «бізнесу»: жебрацтва, дрібного шахрайства, збирання брухту. Картина буде неповна, якщо не згадати про бездоглядність. Державні органи не можуть вплинути на ситуацію, адже ці діти не перебувають на їхньому обліку.
У циганських дітей складнощі зі здобуттям освіти. Як свідчить статистика, в Закарпатській області початкову освіту отримують лише 30% їх. Зазвичай вони відвідують школу до п'ятого-шостого класу. Через певні культурні особливості гостро це питання стоїть перед дівчатами: вони частіше за хлопців мусять кидати навчання, бо батьки побоюються, що дорогою до школи їх викраде майбутній чоловік і не заплатить викуп. Статися це може тоді, коли дівчинці виповнилося 11 років.
Циганські біди — від незнання своїх прав і звички жити одним днем. Проблеми цього народу випливають одна з одної й нагадують ходіння по колу, яке необхідно розірвати. Чи може бути корисним у цій площині зарубіжний досвід? Питання із захистом ромів ніде не вирішено повністю, зазначає директор програми «Верховенство права» фонду «Відродження» Роман Романов. Проте становище їх в Україні вражає, особливо гето за парканом, яке можна побачити в Береговому. За наявності лише одного такого поселення не можна говорити про нашу європейськість.
У деяких країнах запроваджено інститут циганських медіаторів із різних питань. Вони стежать, аби діти відвідували школу, проходили флюорографію та інше медичне обстеження. На думку Романова, в життя українських циган повинні активніше втручатися соціальні служби.
Підходи до соціалізації цього народу слід змінювати кардинально. Стимулювання соціальними виплатами або державний примус не спрацьовує. Тому фонд «Відродження» підтримуватиме програми із залучення циганської молоді до здобуття вищої юридичної освіти, а потім до просвітницької роботи в таборах. Це сприятиме зайнятості молодих спеціалістів, буде прикладом для інших членів громади, а також посилить їхню правову обізнаність.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ПОКАРАННЯ ДЛЯ ХАБАРНИКІВ
- ГРОШІ НЕ ДОПОМОЖУТЬ ЖЕБРАКАМ
назад »»»