РОМАНТИК ОКЕАНСЬКИХ ГЛИБИН
15 РОКІВ ТОМУ ПОМЕР ЖАК-ІВ КУСТО
Видатний океанограф, винахідник акваланга, першовідкривач дайвінгу, організатор перших підводних кіно- і відеозйомок народився 11 червня 1910 року в Сент-Андре-де-Кюбзаці, департамент Жиронда (нині — французький регіон Аквітанія).
Мрії літати, як птах, і плавати, як риба, притаманні, мабуть, багатьом романтикам, але лише небагато з них здатні втілювати романтичні фантазії у реальність. Саме до таких особливих людей належить Жак-Ів Кусто. «Якби я в кількох словах захотів висловити сенс мого життя, я б написав те, про що постійно думав: я мріяв звільнити людину від пут Землі, винайти засоби, що дозволяють їй звільнитися від меж, установлених природою»,— писав він.
Жак-Ів народився в сім'ї адвоката Даніеля і Елізабет Кусто в невеличкому містечку Сент-Андре-де-Кюбзак виноробного регіону Бордо. Через часті зміни роботи батька родині доводилося чимало подорожувати. У 7-річному віці Жак захворів на хронічний ентерит, унаслідок чого став дуже худим. Ця худорлявість збереглася на все життя.
Роки Першої світової війни виявилися найважчими для сім'ї Кусто — знайти роботу було неможливо. Але після війни батько нарешті влаштувався в компанію американця Євгена Хіггінса. Йому доводилося подовгу перебувати у відрядженнях, тому Жак-Ів та його брат П'єр-Антуан більшу частину року змушені були жити в школі-інтернаті. Жак-Ів рано навчився плавати і на все життя полюбив море.
У 1920 році Євген Хіггінс разом зі своїм бізнесом перебрався до Нью-Йорка. Сімейство Кусто послідувало за ним. Жак-Ів та П'єр-Антуан почали вчитися у США. Під час сімейного відпочинку в штаті Вермонт брати зробили свої перші занурення. Але перебування в Америці тривало недовго. У 1922-му Хіггінс і родина Кусто повернулися до Франції.
Закінчивши навчання, в 1930 р. Жак вступив до Брестського військово-морського училища, потім уперше в житті здійснив навколосвітнє плавання на кораблі «Жанна д'Арк». Закінчивши навчання, за розподілом молодого офіцера було відправлено на військово-морську базу до Шанхая. Бажаючи здійснити свою давню мрію про небо, Кусто вирішив закінчити Академію морської авіації. Проте доля розпорядилася інакше. У 1936 році автомобіль, у якому він їхав, потрапив у аварію на гірській дорозі, й через отримані травми (було зламано кілька ребер, пальці на лівій руці, пошкоджено легені, паралізовано праву руку) йому довелося залишити військово-морську льотну школу. Знадобився курс реабілітації.
Переїхавши до середземноморського Тулона, Жак розпочав щодня плавати у морі для відновлення здоров'я. Тут у нього з'явився інтерес до пірнання в масці.
У 1937-му Кусто познайомився з Філіпом Тайє — морським офіцером, поетом і гуманістом-романтиком, закоханим у море. Ця любов до таємниць глибин передалася Кусто настільки, що відтоді він назавжди вирішив присвятити себе вивченню підводного світу. До їхньої компанії незабаром приєднався Фредерік Дюма, тож трійця стала майже нерозлучною.
Експерименти з підводною екіпіровкою врешті-решт привели до того, що у 1943 р. Жак-Ів Кусто та інженер Еміль Ганьян винайшли автономний скафандр з аквалангом. З його допомогою можна було вільно пересуватися під водою на глибині до 90 м, що уперше дозволило проводити тривалі підводні дослідження і значною мірою сприяло поліпшенню сучасних знань про підводний світ. Кусто також працював над створенням водонепроникних камер і підводних освітлювальних приладів, винайшов першу підводну телевізійну систему. В 1946 році було почато промислове виробництво аквалангів.
Захоплення підводним плаванням і дослідженням океанських глибин наштовхнуло Кусто на інші відкриття. Він створив невеликий маневрений підводний човен — «підводне блюдце», за допомогою якого можна було розширити обсяг наукових експериментів.
У 1950 році Жак-Ів Кусто придбав списаний британський міноносець і переробив його на плавучу дослідницьку лабораторію — всесвітньо відомий корабель «Каліпсо». На цьому судні Кусто і його команда здійснили не одну кругосвітню подорож, зробили величезну кількість рідкісних фотографій, зняли низку унікальних фільмів, провели важливі наукові дослідження. А в 1953-му було опубліковано першу книгу знаменитого мандрівника — «Світ Безголосся», яка відкрила світ океану для широкої публіки.
Кусто отримав світове визнання і як літератор. Екранізація цієї книги була удостоєна «Золотої пальмової гілки» на Каннському фестивалі 1957 р. і «Оскара». Другий «Оскар» Кусто отримав за сценарій фільму «Золота рибка». Широковідомі також його книги «Живе море», «Дельфіни», «Жак Кусто: світ океану». Усього Жаком-Івом Кусто написано десятки книг, він також зняв 104 фільми із серії «Одіссея команди Кусто».
За свої дослідження великий мандрівник був удостоєний численних нагород, включаючи орден Почесного легіону.
Офіційне визнання відкриттів і досягнень Кусто прийшло в 1957-му з його призначенням на посаду директора Океанографічного музею в Монако. У 70-х роках учений створив товариство з охорони морського середовища («Товариство Кусто»).
У 1979 р. його сім'ю спіткало нещастя: на зйомках чергового фільму загинув молодший син Філіп. Під час посадки ніс гідролітака «Каталін» пішов під воду. Весь екіпаж залишився неушкодженим, проте Філіпа на борту не виявилося. Його тіло так і не було знайдено. А в 1990 році померла дружина.
Після цих трагічних подій у житті Кусто смуга невдач тривала. «Товариство Кусто» звинуватили в приховуванні й несплаті податків, майно організації було заарештовано, а більшу його частину конфісковано. В останні роки життя, вже після другого одруження, Кусто вступив у правову боротьбу зі своїм сином Жаном-Мішелем за використання імені «Кусто».
Великий мандрівник помер у Парижі 25 червня 1997-го у віці 87 років від інфаркту міокарда. Похований на цвинтарі Сен-Андре-де-Кюбзак.
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- НОВІТНІЙ БУМ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ, або ПРИСТРАСТІ ЗА БОЗОНОМ
назад »»»