«АНТОНОВ» У ФАРНБОРО: ПОПОВНИВСЯ ПОРТФЕЛЬ ЗАМОВЛЕНЬ
Минулого понеділка з Великої Британії повернулися додому українські учасники одного з найбільших у світі міжнародного авіасалону, який протягом тижня проходив на аеродромі у Фарнборо, що неподалік Лондона. Серед тих, хто взяв участь у Farnborough-2012, була делегація фахівців флагмана вітчизняного авіабудування — державного підприємства «Антонов», очолювана його президентом — генеральним конструктором Дмитром Ківою.
Зазначимо, що «Антонов» є давнім учасником таких представницьких міжнародних оглядин авіаційної техніки, яким є салон у Фарнборо, де компанії й фірми з багатьох країн демонструють свої здобутки перед колегами і потенційними замовниками, ведуть переговори та шукають партнерів для взаємовигідної співпраці й зміцнюють існуючі ділові контакти.
Варто нагадати, що у різні роки українським «Антоновим» у Фарнборо було представлено світовій спільноті такі розробки, як патрульний літак Ан-72П, багатоцільовий Ан-74ТК-200, важкий транспортний Ан-124–100 («Руслан»), регіональний турбогвинтовий пасажирський лайнер Ан-140, найбільший у світі за вантажопідйомністю транспортний літак Ан-225 («Мрія») та ін.
На минулому салоні в 2010-му (вони відбуваються у Фарнборо раз на два роки) дебютував створений у ДП «Антонов» регіональний турбореактивний Ан-158 (здатний перевозити 99 пасажирів), який став продовженням сімейства літаків, розпочатого регіональним пасажирським лайнером Ан-148 (на 85 місць).
І саме подальшому розвитку цієї програми було присвячено основну частину експозиції на стенді ДП «Антонов» на цьогорічному міжнародному авіасалоні Farnborough-2012,— розповіли кореспондентові «Демократичної України» у прес-службі державного підприємства.
З крилатого сімейства
Один із варіантів літаків цього сімейства — Ан-148–200, який зможе перевозити 89 пасажирів. Розробили конструктори «Антонова» і проект літака Ан-148–300 з підвищеним комфортом для VIP-пасажирів, розрахований на перевезення їх на відстань до семи тисяч кілометрів.
Проте у ДП «Антонов» не обмежилися VIP-версією Ан-148–300: нині на основі такого варіанта розробляють літак Ан-148-300МП, котрий має стати перспективним авіаційним комплексом для морського патрулювання (звідси і абревіатура з двох літер МП наприкінці наймення майбутньої машини) та протидії різним порушникам, для доставки військового спорядження, розвідки джерел електромагнітних випромінень і засобів зв'язку, для пошуку та рятування людей у морях, моніторингу забруднень навколишнього природного середовища тощо.
Чималі перспективи, на думку авіаційних фахівців, очікують і на представлену «Антоновим» у Фарнборо програму, за якою реалізуватимуть проект створення нового транспортного літака Ан-178, котрий зможе перевозити до 18 т вантажів і матиме крейсерську швидкість 825 км на годину. Цей «сто сімдесят восьмий», в якому фахівці «Антонова» свій великий досвід, накопичений у розробці, спорудженні та експлуатації різних крилатих транспортних машин, поєднали з використанням новітніх авіаційних технологій, має прийти на зміну ветеранам повітряних перевезень — літакам Ан-12 та їх аналогам. Отож Ан-178 зможе працювати з таких самих аеродромів, на яких експлуатують Ан-12, включно із тими, що мають ґрунтові злітно-посадкові смуги.
В Ан-178 його творці передбачили герметичну вантажну кабіну, габарити якої (і по її довжині, й по ширині, і по висоті) більші, ніж у нині працюючих вітчизняних транспортних машин Ан-12 і Ан-74Т-200, і ніж у таких зарубіжних літаків подібного ж призначення, як С-27J і С-295.
У вантажній кабіні Ан-178 можна буде перевозити стандартні контейнери ІАТА (ця абревіатура походить від англомовної назви Міжнародної асоціації транспортної авіації) і морські контейнери (такі, які транспортуються на суднах), а також за потреби евакуювати одним рейсом 70 хворих чи поранених або перевозити 99 солдатів зі зброєю чи 80 десантників з їхнім спорядженням. Із 10-тонною завантаженістю Ан-178 зможе подолати без проміжної посадки відстань до 4000 км, із 15 тоннами — дві тисячі кілометрів, а з максимальними 18 тоннами вантажу — близько 1000 км.
Майбутній транспортний літак Ан-178 матиме чималу уніфікованість по різних вузлах зі створеним раніше у ДП «Антонов» літаком Ан-158, зокрема щодо консолі крила, хвостового оперення, носової опори шасі, обводів кабіни екіпажу, низки систем (гідравліки, електрики тощо) і деяких конструктивно-технологічних рішень. Водночас Ан-178 буде оснащено новим сучасним високоефективним цифровим бортовим радіоелектронним обладнанням і так званою скляною кабіною екіпажу, завдяки чому пілоти матимуть кращі умови огляду. Поліпшаться і параметри модернізованих запорізькими моторобудівниками реактивних двигунів Д-436–148.
З огляду на це, Ан-178 зможе летіти в небі зі швидкістю, яка буде на 225 км за годину більша, ніж у Ан-12, а практична «стеля» «сто сімдесят восьмого» (тобто максимальна робоча висота його польоту) зросте порівняно з Ан-12 на три тисячі метрів.
Нинішній стан світового ринку повітряних перевезень і тенденції його розвитку свідчать, що Ан-178 знайде широке застосування в обох сегментах авіаційного транспорту — у цивільному і військовому. А світовий попит на літаки типу Ан-178 фахівці оцінюють у 400 машин.
Як повідомили у ДП «Антонов», планується завершити спорудження дослідного зразка Ан-178 і розпочати його льотні випробування в 2014 році.
Вихід на латиноамериканський ринок
Під час міжнародного авіасалону у Фарнборо діловим партнером українського державного підприємства «Антонов» — російською лізинговою компанією «ІФК» (це відкрите акціонерне товариство «Ільюшин Фінанс Компані») — було підписано із панамською лізинговою компанією South American Aircraft Leasing S. A. договір купівлі-продажу 15 регіональних реактивних пасажирських літаків Ан-148 і Ан-158.
Відповідно до цього контракту «Ільюшин Фінанс Компані» виступає як продавець згаданих «антоновських» лайнерів і організатор фінансування угоди, а латиноамериканський партнер із Панами — як лізингодавець придбаних лайнерів для авіакомпаній країн Карибського басейну, а також Африки (нагадаємо, що «лізинг» означає довгострокову оренду).
Контракт передбачає, що перші три Ан-158 мають бути поставлені до Панами, починаючи від грудня поточного року протягом трьох місяців. Визначений також опціон, яким зафіксовано, що наступні 12 літаків (зі згаданих 15-ти) — п'ять Ан-158 і сім Ан-148 — будуть поставлені панамській компанії у 2013–2014 рр.
Зазначені в угоді літаки Ан-148 споруджуватимуть як в Україні — на серійному заводі «Антонов», так і в Росії — на заводі Воронезького акціонерного літакобудівного товариства, а літаки Ан-158 будуватимуть на серійному заводі «Антонов» у Києві.
Передача російській лізинговій компанії «ІФК» лайнерів, споруджених в українському ДП «Антонов», здійснюватиметься відповідно до контрактів, підписаних між ними у 2010 і 2011 рр.
...Від себе додамо деякі пояснення щодо того, чому літаки Ан-148 споруджують на двох авіабудівних підприємствах — у столиці України і у російському Воронежі, тоді як Ан-158 лише в Києві.
Річ у тім, що серійний завод «Антонов» складає збудовані за виробничою кооперацією лайнери Ан-148 для потреб України, а воронезькі авіабудівники — для потреб Росії, а ще обидва підприємства працюють для продажу «сто сорок восьмих» до «третіх» країн.
Щодо Ан-158, то російська сторона не виявила зацікавленості у серійному виробництві «сто п'ятдесят восьмих» на якомусь зі своїх авіабудівних заводів. Це сталося, мабуть, тому, що створений в Україні 99-місний реактивний пасажирський лайнер Ан-158 є прямим конкурентом аналогічному за класом і призначенням стомісному російському пасажирському реактивному літаку Sukhoi Superjet-100 («Сухой Суперджет-100»), який росіяни прагнуть посилено просувати на світовий ринок.
Партнерство
має бути паритетним
Окрім згаданих програм (Ан-148 — Ан-158 — Ан-178), «Антонов» у Фарнборо презентував на міжнародному авіасалоні програму модернізації легкого транспортного літака Ан-32 (вантажопідйомність — 8 т, швидкість — 530 км на годину, дальність безпосадочного польоту з шістьма тоннами вантажу — 1800 км) і програму щодо оновлення «Руслана» — важкого транспортного літака Ан-124-100 (вантажопідйомність після модернізації — 150 т, швидкість —800 км на годину, дальність безпосадочного польоту зі 120 т вантажу — 5100 км).
До речі, завдяки першому етапу модернізації «Руслана» (ця машина має індекс Ан-124-150М), крім зростання до 150 т корисного навантаження і до 120 т маси моновантажу, який можна перевозити на цьому літаку, термін його експлуатації збільшується від 25 до 45 років, а ресурс — від шести до десяти тисяч польотів і відповідно від 24000 до 50000 льотних годин. Зросла також дальність польотів. Знижено рівень шумів на місцевості, створюваних «Русланом» під час польоту. Льотний екіпаж скорочено до чотирьох осіб. Забезпечується виконання польотів в умовах точної зональної навігації й скорочуються експлуатаційні витрати.
На другому етапі програми модернізації «Руслана» (у ще більш досконалому варіанті Ан-124-200) літак оснащуватимуть новою цифровою авіонікою і системами, «скляною» кабіною екіпажу. Буде модернізовано планер літака та його маршові двигуни, розширено діапазони застосування «Русланів» за навколишніми температурами повітря на аеродромах і висотами розташування їхніх злітно-посадкових смуг.
...В експозиції на стенді «Антонова» на цьогорічному авіасалоні у Фарнборо йшлося і про завершення випробувань модернізованого військово-транспортного літака Ан-70, однією з вагомих властивостей якого є короткий розбіг при зльоті та короткий пробіг при посадці.
Програма удосконалення «семидесятки» охоплює модернізацію її двигунів Д-18Т (створених у Запоріжжі), впровадження перспективного радіолокаційного комплексу, електродистанційної системи керування та електронних систем індикації, оновлення пілотажно-навігаційного обладнання тощо.
Модернізація також має збільшити вантажопідйомність Ан-70 від 47 до 55 т. «Семидесятка» зможе експлуатуватися з ґрунтових злітно-посадкових смуг (завдовжки 600–800 м) для польотів із 20-тонним корисним навантаженням на відстань у три тисячі кілометрів та з бетонних злітно-посадкових смуг (завдовжки 1800 м) для польотів із 35-тонним корисним навантаженням на відстань 5100 км.
Варто зазначити, що після тривалого періоду охолодження з боку російської сторони до спільної програми створення військово-транспортного Ан-70 останнім часом у Росії раз у раз лунають заяви посадовців різного рівня (включно і високого) щодо поновлення їхнього інтересу до реалізації такої програми (замовниками «семидесятки» є Міністерство оборони Росії та Міністерство оборони України). Росіяни навіть зі свого боку у певному обсязі відновили фінансування своєї частки цієї програми. От якби ще й аналогічні позитивні зрушення (бажано не на словах, а у фінансуванні) з'явилися у ставленні до програми Ан-70 з боку керівництва Міністерства оборони України...
А ще доводилося чути в авіаційних колах про бажання російської сторони поділити у співвідношенні 50:50 інтелектуальну власність на те, що закладено у конструкцію Ан-70. Проте українські творці «семидесятки» на це не можуть погодитися і мають рацію: хоча програма створення цього літака спільна, але ж проект військово-транспортного Ан-70 (із використаними в ньому оригінальними конструктивними і технологічними рішеннями, ноу-хау тощо) розроблено в Україні фахівцями «Антонова» в Києві (двигуни — у Запоріжжі), тож інтелектуальна власність на все це має належати лише українській стороні.
«Руслани» виграли тендер
На авіасалоні у Фарнборо державним підприємством «Антонов» було презентовано і його можливості щодо виконання по світу повітряних перевезень усіляких вантажів — передовсім важких і нестандартних. Ці перевезення здійснюються компанією «Авіалінії Антонова», котра є транспортним структурним підрозділом державного підприємства «Антонов» і базується на його аеродромі, що поблизу Гостомеля на Київщині, та має у своєму розпорядженні групу «Русланів» (Ан-124), «Мрію» (Ан-225) та ще низку літаків різних типів.
Саме в той час, коли у Великій Британії працював салон Farnborough-2012, до Києва надійшла приємна звістка від NAMSA (цю абревіатуру утворено від перших літер слів у словосполученні NATO Maintenance and Support Agency, що з англійської перекладається як «Агентство з обслуговування і підтримки НАТО»).
Це агентство NAMSA, котре представляє інтереси НАТО у програмі SALIS Strategic Airlift Interim Solution, що з англійської перекладається як «Тимчасове вирішення стратегічного повітряного транспорту», повідомило, що «Ruslan SALIS — спільна компанія, утворена українським «Антоновим» і російською групою компаній «Волга-Днепр», — перемогла у тендері на виконання стратегічних авіаційних перевезень в інтересах НАТО на чергові два роки. Як зазначив тендерний комітет у своєму листі, Ruslan SALIS — єдина компанія, котра цілковито відповідає нашим технічним вимогам».
Нагадаємо, що згадана спільна компанія Ruslan SALIS, що базується у Лейпцігу (ФРН), була утворена згідно з угодою, підписаною на початку 2006 року, і відтоді нагромадила чималий практичний досвід виконання стратегічних повітряних перевезень в інтересах 18 країн, що беруть участь у програмі SALIS (здебільшого — це члени НАТО, але не тільки вони), а саме Бельгії, Великої Британії, Греції, Данії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Португалії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Чехії та Швеції.
Для цього на паритетних засадах задіяний об'єднаний флот українського «Антонова» і російської групи компаній «Волга-Днепр» загальною чисельністю до шести «Русланів», два з яких перебувають в режимі чергування у Німеччині в аеропорту Лейпціг-Галле, а решта надається замовникам у разі потреби.
Від січня 2007-го у цьому аеропорту працює спеціально створена база для технічного обслуговування «Русланів», завдяки чому вдалося скоротити час підготовки літаків до вильоту і забезпечувати їхню готовність у терміни, менші від 72 годин.
Таким чином, — пояснили нам у прес-службі «Антонова», — створено надійний механізм, який складається з літаків, екіпажів, комплексу технічного обслуговування та організації повітряних перевезень.
Тепер на черзі — переговори з метою підготовки за результатами тендера взаємовигідного контракту на 2013–2014 рр. між агентством NAMSA і компанією Ruslan SALIS щодо конкретизації продовження роботи «Русланів» з доставки вантажів в інтересах НАТО протягом наступних двох років.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»