АФГАНСЬКИЙ ТРАНЗИТ
Цьогорічне літо не зменшило напруженість навколо Афганістану. Адже від того, які позиції відвоюють собі та займуть основні внутрішньополітичні гравці, залежатиме доля країни після завершення запланованого на кінець 2014 року виведення військ НАТО.
За цих обставин заслуговує на увагу недавній візит до Кабула державного секретаря США Гілларі Клінтон. Вона запевнила, що Афганістан і надалі буде найважливішим союзником США за межами НАТО. Китайські засоби масової інформації прокоментували це своєрідно: Сполученим Штатам насправді не принципово «виграти» війну в Афганістані, важливіше зберегти свою присутність у цьому геополітичному епіцентрі Євразії.
Утім, Сполучені Штаті зацікавлені у стабілізації становища в Афганістані, адже без цього неможливо реалізовувати американські стратегічні пріоритети у регіоні. Зокрема, американський нафтовий гігант «Ексон-Мобіл» розпочав видобуток нафти в Афганістані. Крім того, Вашингтон розраховує на реалізацію проекту побудови газопроводу з Туркменістану через Афганістан до Пакистану, аби обмежити російські та китайські енергетичні можливості у Центральній Азії. Однак задля реалізації цих амбітних планів потрібний мир у Афганістані, який там не з'явився навіть на обрії. Тому більш нагальними є тактичні питання забезпечення безперебійного постачання всього необхідного військам НАТО в Афганістані.
Днями США за відновлення транзиту вантажів НАТО до Афганістану виділили Пакистану 1,1 млрд доларів. Утім, у Пакистані тривають протести проти відновлення транзиту вантажів. Світські політичні кола Пакистану вважають, що Вашингтон намагається стабілізувати становище в Афганістані за рахунок дестабілізації Пакистану. Принаймні так це виглядає наразі.
Верховний суд Пакистану зобов'язав прем'єр-міністра Раджу Первеза Ашрафа передати до суду корупційну справу проти чинного президента Алі Асіфа Зардарі. Це означає, що пакистанських військових знову «запрошують» взяти владу у країні до своїх рук. Однак пакистанська армія та спецслужби останніми роками теж утратили свою колишню корпоративну єдність.
Експерти зазначають, що у збройних силах Пакистану утворилися три великі групи, які конкурують за владу між собою. Перша орієнтується на США та виступає за підтримання стабільності в Афганістані й збереження цивільного правління у Пакистані. Друга армійська група орієнтується на головного пакистанського союзника — Китай — та наполягає на рішучій стабілізації становища у Пакистані за рахунок усунення від влади цивільного уряду. Третя, найбільш законспірована у пакистанських збройних силах, група становить головний біль для західних партнерів Пакистану, позаяк орієнтується на радикальних ісламістів усередині країни.
Якщо ця група прийде до влади у Пакистані та об'єднає свої зусилля з афганськими талібами, виведення військ НАТО з Афганістану може нагадувати часи завершення американської в'єтнамської війни улітку 1975 року, коли в аварійному порядку довелося визнавати поразку. Надто високі ставки в афгансько-пакистанській грі роблять її ризикованою для зацікавлених сторін. Через це й прогнози щодо подальшого розгортання подій у цьому регіоні виглядають нечіткими, що не додає оптимізму.
також у паперовій версії читайте:
- ДУГА НАПРУЖЕННЯ
- ЄВРО ДИКТУЄ ПОЛІТИКУ
- АЗІЙСЬКА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ
назад »»»