ОПЕРА, БЕЗ ЯКОЇ НЕ УЯВИТИ УКРАЇНСЬКУ СЦЕНУ
Створена на основі однойменної п'єси класика української літератури і засновника української літературної мови Івана Котляревського, опера «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка була завершена у 1889 році.
Над цим, здавалося б, нескладним щодо сюжету твором, композитор працював майже чверть століття, що показує, наскільки велике значення він мав для автора. Дуже швидко опера «Наталка Полтавка», яка за своїми жанровими ознаками більше тяжіє до оперети (оскільки містить чимало розмовних діалогів), набула популярності.
У першу чергу завдяки тому, що її музична основа тісно пов'язана не тільки з драматургією п'єси, а й з національним пісенним мелосом, який посприяв тому, що опера виявилася близькою до духовного менталітету українського народу. І ось вже понад 120 років цей твір не сходить з української сцени.
У Київському театрі опери та балету імені Т. Шевченка опера «Наталка Полтавка» вперше була поставлена у 1936-му. Відтоді колектив театру звертався до неї ще вісім разів і кожна версія відображала театральну естетику відповідної епохи.
Нова постановка опери, що посідає провідне місце серед видатних творів української музичної культури, здійснена в авторській редакції, створеній композитором Мирославом Скориком і режисером Анатолієм Солов'яненком. Як вони зазначили, нинішній слухач, який звик до динамічного ритму життя, не сприймає неспішну оповідальну ритміку оперного твору, створеного наприкінці ХІХ ст. Тому нову інтерпретацію можна вважати такою, що відповідає сучасним художньо-естетичним вимогам.
Музична редакція твору, здійснена Мирославом Скориком, суттєво позначилася на інструментуванні. Розширено кількість музичних інструментів, уведено балетно-хорові епізоди та обряд «покривання молодої», динамізовано розвиток сценічної дії, загострено сценічні колізії та підкреслено національний колорит образів.
«Саме з цього твору починається ознайомлення з оперним мистецтвом у дітей шкільного віку і щоб їх зацікавити, я намагався зробити виставу такою, аби ми не втратили свого глядача, — розповідає Анатолій Солов'яненко. — У нашій постановці я змістив акцент від туги, сліз і злиднів до світлого життєрадісного буття, до нашої щирості та широкої душі. Я надав опері позитивного забарвлення, привернув увагу публіки до української обрядовості, наповнив «Наталку Полтавку» гумором і душевністю. Якщо раніше вистава тривала три з половиною години, то ми скоротили її до двох дій по 45 хвилин. Ми, вилучивши все, що не стосується безпосередньо сценічної дії, склали нову музичну картину».
До речі, консультантом для постановки сцени опери, де зображено обряд «покривання молодої», був запрошений народний артист України Микола Буравський, який очолює театр «Берегиня».
Прем'єра нової версії опери «Наталка Полтавка» у Національній опері пройшла з великим успіхом. Народний артист України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка композитор Мирослав Скорик працював над виставою також як диригент-постановник і особисто диригував оркестром. Разом із режисером-постановником, народним артистом України Анатолієм Солов'яненком над виставою працювали хормейстер-постановник Богдан Пліш, балетмейстер — народна артистка України Аніко Рехвіашвілі. Успіх прем'єрної вистави розділив художник-постановник Михайло Риндзак.
Велика частка оплесків дісталася виконавцям сольних партій, найперше заслуженим артистам України — Наталії Николаїшин, яка зачарувала чудовим за тембром голосом, вдалим образом Наталки, Анжеліні Швачці (Терпелиха), Сергію Пащуку, а також їхнім молодшим колегам — Василю Калибаб'юку (Виборний), Сергію Скочелясу (Петро), Геннадію Ващенку (Микола). Усі солісти на сцені сприймалися як єдиний ансамбль виконавців, що прагнув оптимально розкрити авторський задум і створити яскраві колоритні образи.
Приємне враження справляли співаки хору, артисти балету. Суттєво те, що завдяки усім складовим вистави, а особливо новим музичним і режисерським рішенням, «Наталка Полтавка» набула якісно нового вигляду і динаміки сценічного розвитку. Зберігши ідейно-естетичну концепцію перших сценічних версій, прекрасний текст Івана Котляревського, безсмертну музику Миколи Лисенка, митці створили яскраву динамічну виставу, сповнену українського мелосу, гумору та національного колориту, яка стане окрасою репертуару столичної опери.
Сергій ПИРОГОВ
також у паперовій версії читайте:
- ПОЄДНУЄ КРАСУ, ЖІНОЧНІСТЬ, СТІЙКІСТЬ. АДІ РОГОВЦЕВІЙ — 75
- ЕДУАРДО ДЕ ФІЛІППО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
- ЦЕЙ НЕВИЧЕРПНИЙ Й. С. БАХ
назад »»»