ЄВРОСОЮЗ «ЛІВІШАЄ»?
Нещодавні гучні перемоги соціалістів на президентських виборах у Франції та лівих у Греції дали підстави вести мову про помітне «полівішання» виконавчої влади у країнах Євросоюзу. Однак загальна тенденція до заміни консервативних урядів на лівоцентристські наразі в державах ЄС нечітка, аби впевнено говорити про її незворотність. Хоч ознаки цього стають дедалі помітнішими.
Зокрема, посилюються соціальні протести як у традиційно фінансово проблемних країнах Європейського Союзу, так і у Великій Британії, яка не входить до зони євро. Лише впродовж перших двох тижнів травня масові соціальні протести проти політики скорочень соціальних витрат відбулися у Лісабоні й Мадриді, Римі й Лондоні. Утім, у цих європейських столицях правоцентристські уряди поки що впевнено почуваються при владі.
Водночас «право-лівий» політичний транзит помітно впливає на німецько-французькі відносини. Бундесканцлер Ангела Меркель впевнено почувалася, реалізуючи фіскальний план з порятунку євро, коли президентом Франції був її однодумець Ніколя Саркозі. Тепер його відставка ставить під сумнів раніше досягнуті домовленості, особливо на тлі непевної політичної ситуації у «фінансово хворій» Греції. Такі зовнішньополітичні тенденції позначаються на внутрішньополітичних позиціях Меркель та її християнських демократів.
У найбільшій та найбагатшій федеральній землі Німеччини — Північній Рейн-Вестфалії — 13 травня 2012 року відбулися вибори до місцевого ландтагу. Зважаючи на значення цієї федеральної землі для країни, ці вибори зазвичай є барометром політичних настроїв громадян приблизно за рік до федеральних виборів бундестагу.
Напередодні голосування Ангела Меркель гостро засудила наміри лівих повернутися до влади та переглянути її рецепти лікування європейської економіки. Утім, вибори у Північній Рейн-Вестфалії засвідчили, що християнські демократи втрачають популярність і будуть змушені, зважаючи на політичний крах молодшого партнера по нинішній християнсько-ліберальній коаліції — вільних демократів, шукати політичних компромісів із соціал-демократами. Останні сподіваються на позитивний імпульс для себе від перемоги лівоцентристів у Франції.
У Парижі 15 травня 2012 року відбулася інавгурація президента Франції Франсуа Олланда. Одну з перших зустрічей він провів із Ангелою Меркель. Не є таємницею наявність розбіжностей між ними щодо долі фіскального пакту для порятунку спільної європейської грошової одиниці. Бундесканцлер проти відмови від «затягування пасків», на чому наполягає чинний французький президент.
Щоправда, може так статися, що поглиблення внутрішньополітичної кризи в Греції ще раніше за загострення німецько-французьких суперечностей спровокує ефект доміно і розтрощить зону євро. Адже, як передбачали оглядачі, жодній парламентській політичній силі в Греції за два тижні, що минули після парламентських виборів, не вдалося сформувати коаліційний уряд. Натомість «технічний уряд» виконувача обов'язків прем'єр-міністра Лукаса Пападімаса вичерпав свій політичний потенціал і втратив будь-яку довіру виборців.
Цього тижня грецький президент Костас Папульяс робить останні зусилля, аби змусити лівих і правих у парламенті досягти компромісу. Зробити це непросто, позаяк половина суспільства вважає, що такі зусилля варті збереження євро, інша половина греків, навпаки, переконана, що повернення до національної грошової одиниці драхми знецінить більшу частину державних і приватних боргів і врятує національну економіку від остаточного занепаду.
Однак у разі провалу «лівоцентристських» зусиль у Франції та Греції консервативні й правоцентристські уряди в інших країнах Євросоюзу отримають додатковий аргумент на користь своєї економічної політики. Тому загальна політична ситуація у більшості держав ЄС виглядає непевною і невизначеною, але також відчувається часовий тиск, який до літніх відпусток змусить політиків чіткіше обирати політичний курс.
також у паперовій версії читайте:
- «ВЕЛИКА ВІСІМКА» У ГЕОПОЛІТИЧНІЙ ГРІ
- ЄВРАЗІЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК «ЗБИРАННЯ ЗЕМЕЛЬ»
назад »»»