СТОЛИЧНИЙ «ЕКСПРЕС» ЗАПІЗНЮЄТЬСЯ
ЗА КІЛЬКА ДНІВ СПЛИВАЄ НАВІТЬ ФОРМАЛЬНИЙ ТЕРМІН ПОВНОВАЖЕНЬ ЧИННОЇ КИЇВСЬКОЇ ВЛАДИ, ОБРАНОЇ У 2008 РОЦІ
Чим ближче до літа, тим голосніше в Україні лунає магічне слово «вибори». Дарма, що парламентські «великі перегони» мають відбутися наприкінці жовтня. Уже в липні передвиборча кампанія стартує офіційно. А ще якось «провисло» питання переобрання столичного міського голови. Дарма, що відведені повноваження Леоніда Черновецького, котрий давно є лише номінальним мером, остаточно завершуються наприкінці травня.
Так сталося, що дата проведення виборів у Києві перебуває за сімома печатками як для потенційних учасників, так і спостерігачів. Партія влади не поспішає кидати свого протеже Олександра Попова «у бій», оскільки не впевнена в його перемозі. Як би пан Попов не старався і не облаштовував столицю новими розв'язками і мостами, для киян він усе одно залишається представником не надто шанованої тут Партії регіонів.
Цими днями Голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив, що до кінця травня парламент має намір установити дату проведення виборів мера Києва. «У травні закінчуються повноваження нинішньої міської влади, обраної народом,— нагадав Володимир Михайлович.— Отже, потрібно ухвалювати відповідні рішення».
Задля підкріплення своїх слів Литвин сказав, що звернувся до парламентського Комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування з проханням: виходячи із законодавства, підготувати і внести на розгляд Верховної Ради пропозиції, що стосуються встановлення дат виборів у столиці.
Водночас спікер зауважив, що він виступає за те, щоб київське свято демократії відбувалося водночас із загальноукраїнським — 28 жовтня. Проте визнав, що нині у парламенті немає єдності щодо цього заплутаного питання. «Я думаю, що одні погодяться із цією пропозицією, інші не погодяться,— додав Голова Верховної Ради.— Але, гадаю, що нам у цьому питанні потрібно прийняти рішення, за яке проголосувала б конституційна більшість».
Узагалі ідея непогана. Тут не варто забувати про те, що і за закон про вибори народних депутатів свого часу голосувала саме конституційна більшість. Саме після цього атаки з боку провладних нардепів на цей закон і розпочалися. В результаті — хиткий компроміс, досягнутий торік у листопаді, остаточно зруйновано двома рішеннями Конституційного Суду.
Зрозуміло, що вибори в Києві для чинної влади не настільки важливі, як парламентські. Однак не слід забувати давнє політичне правило, справедливість якого підтверджувалася не раз і не двічі: хто керує столицею, може керувати і державою.
Керуючись цим постулатом, Партія регіонів зробила все можливе, щоб допомогти Леонідові Черновецькому відійти від справ у столиці. Задля справедливості потрібно наголосити, що зробити це було не так і складно. Гіршого мера, ніж він, годі було й пошукати. Тож якби в Києві не було гідних претендентів на крісло столичного голови, Олександрові Попову не довелося б надміру напружуватися.
Численні соціологічні служби проводять опитування на предмет підтримки киянами потенційних кандидатів у мери. У деяких анкетах, серед іншого, є запитання: за яких обставин ви готові підтримати Олександра Попова? Виявляється, є значний відсоток громадян, котрі відповідають на нього промовисто: за умови, якщо в бюлетені буде лише два прізвища — Попов і Черновецький.
Звісно, такого варіанта розвитку подій очікувати не варто. Саме тому з приводу майбутніх виборів у Києві точиться так багато розмов. Найголовніша тема для дискусій — чи здатна опозиція висунути єдиного кандидата, який зуміє перемогти Олександра Попова?
Більшість спостерігачів наголошує: якщо за крісло столичного міського голови змагатимуться (для прикладу) Віталій Кличко, Микола Томенко, Олександра Кужель, Микола Катеринчук, то Попова автоматично можна записувати переможцем таких перегонів. Приклад недавніх виборів у Обухові настільки свіжий, що якось навіть не з руки про нього нагадувати.
Проте є й інша версія. Чимало аналітиків прогнозує, що перемогти Попова під силу лише одному кандидатові — Віталію Кличку. Тобто навіть коли єдиним кандидатом від опозиції буде хтось інший, він створюватиме видимість реальної конкуренції.
Знаменитий боксер найбільш «розкручений» на столичних теренах. До того ж він двічі брав участь у попередніх виборах і обидва рази отримував пристойний результат.
Але в цьому ж і головна проблема Віталія Кличка. Зростання його популярності дає підстави для будь-якого політика подумати про вищий політичний рівень, ніж посада мера (навіть на столичних теренах).
Зусиллями непопулярних у Києві «регіоналів» крісло мера перетворено більше на номінальну посаду. Приблизно тиждень тому Віталій Кличко уже висловлювався з цього приводу, чим трохи збив із пантелику своїх симпатиків. Боксер заявив, що номінальна посада йому не до лиця. Щоправда, далі він пояснював, що має намір домагатися повернення міському голові повноважень, які були закріплені за ним упродовж останніх 10–12 років, до приходу до влади команди Віктора Януковича.
Багато спостерігачів розцінило таку заяву мало не як намір відмовитися від боротьби ще до її початку. Буквально позавчора Кличко спростував такі чутки. Він заявив, що про наміри ігнорувати київські вибори він ніколи не заявляв. Проте свою офіційну позицію щодо столичних виборів партія «УДАР» зробить після оголошення дати цих виборів.
«Зараз ідуть спекуляції, що можуть вибори йти після Євро-2012, у липні. Є також потенційні дати: водночас із парламентськими виборами, після них і, не виключено, що навіть у травні наступного року. Причому тільки виходячи з того, що представник влади не може отримати достатньої кількості голосів виборців»,— резюмував Кличко.
Ймовірно, за нинішньої політичної атмосфери такої заяви цілком достатньо. Адже суперечки всередині опозиції на предмет того, йтиме Кличко в мери чи ні, передусім вигідні Партії регіонів і особисто Олександрові Попову, як її висуванцю. Можна не сумніватися, що спроб посварити і без того не надто однорідних представників Комітету опору диктатурі через мерське крісло вистачатиме.
І найголовніше. Хоч би що говорили «регіонали» про потенційні повноваження столичного міського голови після виборів (коли вони відбудуться!), очевидно: переможе Олександр Попов — можна буде очікувати повернення попередніх повноважень. Не переможе — відродити їх буде непросто, але можливо (якщо опозиція зуміє здобути стійку парламентську більшість). От і виходить, що у Віталія Кличка, як, до речі, в його соратників по КОДу, завдання незмінне. Справді демократичний міський голова у столиці можливий лише за умови потужного демократичного лобі в парламенті. А всередині законодавчого органу від перестановки «політичних доданків» сума ще й як міняється...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- І ТУДИ, І СЮДИ...
- ТО ХТО ПОТРАПИТЬ ДО «ШАРІТЕ»?
назад »»»