ХТО НЕ РИЗИКУЄ, ТОЙ НЕ ОТРИМУЄ ДИВІДЕНДІВ
Зазвичай люди зберігають гроші у банках чи панчохах. Кожен сам вибирає вигідний варіант. Статистика ж свідчить, що довіра до банківської системи зростає. За інформацією НБУ, цьогоріч депозити зросли на 18 млрд грн.
З початку кризи Нацбанк вводив тимчасову адміністрацію (ТА) у 26 банках. Сім із них сановано (три — державою), решта пішла на ліквідацію. Наразі ТА немає у жодній фінустанові. Відтоді Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) виплатив вкладникам понад 4 млрд грн.
Але обмеженість його ресурсів була однією з причин тривалого «провисання» долі кількох неплатоспроможних банків, передусім, з ТОП-10 / ТОП-20 («Укрпромбанк», «Надра»). У 2010-му активи ФГВФО опускалися нижче тримільярдної позначки. На початок цього березня зросли до 5,25 млрд грн, що трохи більше 1,5% обсягу депозитів населення.
Через «дефіцит» приватних інвесторів варіантом виходу з цієї ситуації (поряд із ліквідацією) обиралася й рекапіталізація фінустанов за участі уряду. Експерти не називають цей крок ефективним, адже обсяг ресурсів, влитих у капітал «одержавлених» банків, перевищив обсяг депозитів фізосіб, які були там до банкрутства.
В учасників ринку та експертів лишаються запитання щодо ефективності роботи ФГВФО. Фахівці Світового банку зазначають, що фонд не може мінімізувати свої витрати іншим шляхом, аніж збирати від банків нові внески. За дванадцять років фонд отримав лише 4,5% відшкодувань від суми витрат. У США цей показник перевищує 85%, у Болгарії та Румунії — 30–60%. Тож треба змінювати методи роботи з проблемними банками, аби фонд міг збільшити рівень повернення своїх витрат.
Однією з причин такого статус-кво експерти називали нестачу повноважень ФГВФО. За законом, його можливості обмежені. Фонд має лише два інструменти впливу: переведення у тимчасові учасники і виключення з числа учасників. Можна ще написати звернення до НБУ. Однак є й інші думки. У фонду достатньо повноважень, та він ними не користувався.
Реформування ФГВФО було однією з вимог Світового банку при виділенні Україні позики на 750 млн дол. для реабілітації фінсистеми. У Програмі економічних реформ Президента удосконалення системи гарантування вкладів визначено ключовим для розвитку фінсектора. Виконати це завдання треба було ще два роки тому. До фінішу дісталися лише у нинішньому першому кварталі. Парламент 23 лютого ухвалив Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 19 березня Президент його підписав. Вступити в силу закон має з нинішнього вересня.
Ставлення до документа неоднозначне. Експерти агентства Moody's зауважували, що закон підвищить довіру вкладників до банків. Деякі нардепи говорили, що він згенерує ризики дестабілізації гривні.
Ще один господар
Закріплення за ФГВФО функції виведення з ринку неплатоспроможних банків, що передбачає і введення ТА,— одна з ключових новацій закону (раніше цим займався НБУ). Документом вводиться поняття «проблемного» та «неплатоспроможного» банку. Проблемною вважається фінустанова за зниження її власного капіталу на 10% упродовж місяця. Або за невиконання зобов'язань перед кредиторами та вкладниками впродовж п'яти днів і більше з моменту настання терміну.
Такий банк перебуватиме під посиленим контролем НБУ, який може впроваджувати програму фіноздоровлення (у т. ч. призначаючи куратора). Неплатоспроможним вважається банк за зниження власного капіталу на третину чи невиконання зобов'язань перед вкладниками протягом 10 днів з моменту настання терміну. Тоді ФГВФО візьме банк у своє управління і за 30 днів має вирішити питання щодо його продажу чи ліквідації.
Ставлення до цих нововведень суперечливе. Деякі аналітики акцентують на тому, що на ринку створюється «другий НБУ» зі значним корупціогенним потенціалом. І це несе загрозу стабільності системи. Недоцільно передавати функції тимчасового адміністрування та ліквідації банків ФГВФО. Банківський нагляд — це супровід Нацбанком банківської установи впродовж життєвого циклу — від створення до ліквідації.
Опоненти кажуть, що завдяки такому рішенню Центробанк зможе зосередитися на нагляді, а ФГВФО отримає інструментарій та мотивацію для оптимізації витрат. Збільшення повноважень ФГВФО дасть змогу врегульовувати ситуацію неплатоспроможних банків так, аби їх банкрутство обходилося державі й платникам податків дешевше. Пришвидшення процесу виведення «хворих» банків має мінімізувати їхній негативний вплив на «здорові» фінустанови. Запропонована модель розподілу функцій між ЦБ і ФГВФО відповідає практиці європейського фінринку.
Який зі сценаріїв спрацює, залежить від головних «дійових осіб». Важливий момент — необхідність уникнути дублювання функцій НБУ та ФГВФО (у зв'язку з розширенням повноважень останнього) і запобігти ризику їх розпорошення. Але поки намаганнями ФГВФО перетягнути на себе ковдру «не пахне». Його керівники заявляли, що фонд хоче налагодити адекватний та повний обмін інформацією з НБУ в процесі нагляду за діяльністю банків.
Свідченням перебільшеності страхів щодо зменшення значення Нацбанку є те, що хоч у законі прописано, що органи держвлади та НБУ не мають права втручатися в діяльність фонду, водночас зазначено: ФГВФО підзвітний Кабміну та Нацбанку. Це передбачає делегування НБУ своїх представників до адмінради ФГВФО. Більше того, при виникненні дефіциту ліквідності фонд звертатиметься за отриманням позики саме до Центробанку.
А Нацбанк має право надати кредит на умовах, визначених своїми нормативними актами. Враховуючи цю залежність, Центробанк навряд чи перестане грати «першу скрипку» в банківському секторі. Експерти зазначають, що перерозподіл функцій стимулюватиме здорову конкуренцію між Центробанком і фондом. НБУ намагатиметься не доводити банки до необхідності введення в них ТА, аби не впасти в бруд обличчям перед колегами.
Більшість експертів вважає, що перед ФГВФО може гостро постати кадрове питання. Нині фонд не готовий займатися ліквідацією банків. Надалі це може призвести до ускладнень при поверненні клієнтам банків вкладених коштів. У фонді бракує кадрів, які могли б взяти на себе функції адміністрування та ліквідації проблемних банків, адже цьому інститутові раніше не доводилося виконувати таких завдань. Та за півроку потрібних фахівців можна підготувати.
Нові реалії
Посилення повноважень ФГВФО може ускладнити (додатково «бюрократизувати») діяльність учасників ринку. Законом визначено, що участь банків у фонді є обов'язковою. При цьому в рамках своїх повноважень ФГВФО ухвалює нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання, контролює їх. Банкіри вітають посилення контролю за банківською системою і заходи підвищення її стабільності. Однак прогнозують, що реорганізація функцій буде тривалою і складною, особливо спочатку.
Одна з найсуттєвіших новацій закону — введення диференційованих внесків банків до фонду. Їх розрахунок має проводитися шляхом «зважування базової річної ставки збору за ступенем ризику». При цьому «розмір диференційованого збору має бути не менше розміру базової річної ставки». Методика оцінки ступеня ризиків банку для розрахунку диференційованих зборів встановлюється нормативно-правовим актом фонду, що підлягає погодженню з НБУ.
«За» встановлення такого статус-кво виступали в НБУ, міжнародних фінансових організаціях, у багатьох банках. Якщо буде єдина ставка внеску до фонду, моральні ризики та зловживання нікуди не зникнуть, зауважували фахівці Світового банку. Аналіз свідчить, що під час кризи депозити видавали вкладникам тих банків, у яких вони були дорогі, і які вели ризиковану кредитну політику, що закінчувалася погано. Потім із загальної кишені ми платили клієнтам тих фінустанов.
Диференціація внесків стримуватиме високоризиковані операції, тож зменшить ціну грошей на ринку. Це призведе до здешевлення кредитного ресурсу і кредитів, прогнозують банкіри. При цьому вони акцентують на необхідності прозорої методики розрахунку внесків. Диференціація має бути публічною, щоб банки розуміли, чому вони так оцінені.
Однак на ринку є й противники нової моделі, переважно серед невеликих фінустанов. Це шлях до монополізації банківського сектора. Він недоречний зараз. На невеликі банки буде покладено додаткові витрати — чим менший банк, тим більше доведеться платити до фонду. Це ще більше ранжує банківську систему на великі й малі фінустанови. Передчасним називають введення диференційованих внесків і в Асоціації українських банків.
Переведення системи комбанків на диференційовану ставку збору вимагає оцінки ризику діяльності кожного банку. Це неможливо здійснити в рамках нинішнього закону, бо функції нагляду за банками залишені за НБУ. Крім того, в умовах кризи ліквідність і фінансовий стан банку залежать не тільки від рівня внутрішніх ризиків, а й від стану фінансових ринків, що формує відповідні настрої вкладників та інвесторів, зазначають в АУБ.
Ще одним контроверсійним пунктом документа є підвищення регулярного збору з банків із валютних вкладів фізосіб до 0,8% (для гривні — 0,5%). Це має ослабити потяг учасників ринку до залучення валютного ресурсу. З одного боку, ніби й конструктивний підхід, з іншого — ризикований. Це позбавить банківський сектор валютних заощаджень, і відбудеться девалютизація ринку. В умовах поганих економічних перспектив України, коли дефіцит торгового балансу майже такий, як перед кризою, а девальваційні очікування великі і небезпідставні, недопущення валюти на фінринок призведе до тінізації валютного ринку, зауважують в АУБ.
Активно дискутувалося на ринку й питання субсидіарної відповідальності, передбаченої в законі. Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та завдавання шкоди інтересам вкладників й інших кредиторів банку. У разі отримання фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у встановлений фондом термін, він має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Так записали в документі парламентарі, на цьому наполягав Світовий банк.
Установлення відповідальності згаданих осіб за зобов'язаннями банку всім своїм майном без наявності їх вини за настання протиправних дій (порушення законодавства, істотних збитків та завдавання шкоди інтересам вкладників і кредиторів банку) не є доцільним. Як з урахуванням значної кількості суб'єктів, які відповідно до цієї пропозиції належать до субсидіарних боржників, так і з огляду на неадекватне зростання ризиків банківської діяльності, наприклад, порівняно з діяльністю акціонерних товариств, наголошують в АУБ.
Виведення з ринку неплатоспроможного банку ФВГФО здійснюватиме шляхом ліквідації фінустанови з відшкодуванням гарантованих депозитів фізособам чи шляхом ліквідації банку з передачею/продажем його активів і зобов'язань, зокрема гарантованих депозитів, платоспроможному банку. Є варіант передачі/продажу активів і зобов'язань платоспроможному банку з подальшим відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією неплатоспроможного банку.
Передбачена можливість утворення перехідного банку (bridge bank) з подальшим його продажем інвесторові, з переведенням на нього працюючих активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку. Прописаний сценарій продажу неплатоспроможного банку інвестору, в тому числі з подальшим приєднанням або злиттям неплатоспроможного банку з платоспроможним.
Законом визначено, що метод виведення неплатоспроможного банку з ринку має обиратися за принципом найменших витрат з можливістю надання фондом фіндопомоги банку, який приймає. Вона може включати надання гарантії, відшкодування, позики чи безповоротної допомоги такому платоспроможному банку. Фонду забороняється надавати фіндопомогу неплатоспроможному банку.
Користь з подвійним дном?
Закон «Про систему гарантування вкладів фізосіб» скасовував мораторій на виплати за вкладами фізосіб за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Банк зобов'язаний повертати вклади протягом дії ТА від дня закінчення терміну дії договору або від дня вимоги (за вкладами на вимогу, поточними чи картковими рахунками) в межах суми, що гарантується фондом. За відсутності ліквідних активів у банку, де введено ТА, та неможливості повернення ним вкладів протягом семи робочих днів фонд надає банку позику для розрахунків за вкладами.
Документом скорочено термін початку виплат за вкладами неплатоспроможних банків від двох місяців до семи днів з моменту ліквідації банку. Зменшився й термін введення ТА в банку від року до трьох місяців. Для системоутворюючих банків — від 18 місяців до шести, впродовж яких ухвалюється рішення щодо виведення банку з ринку найменш витратним способом.
Такі новації сподобаються вкладникам. Але юристи зауважують: закон не передбачає, за який термін мають бути виконані зобов'язання фонду. До того ж, якщо вклад був у валюті, він перераховується на гривню за курсом на момент ухвалення рішення про відкликання ліцензії, а не на момент виплати такого вкладу. Тож при падінні курсу нацвалюти банк зможе затягувати з виплатою.
Найбільшого резонансу набуло положення, за яким максимальна сума відшкодування вкладникові встановлюватиметься адмінрадою фонду на момент ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку (наразі Законом «Про Фонд гарантування вкладів» максимальна сума — 150 тис. грн). Тож на момент відкриття депозиту вкладник не знатиме, яке відшкодування йому гарантується.
На думку експертів, ця норма дозволить фонду видавати лише мінімальні компенсації, бо його активи нині — 5 млрд грн. ФГВФО ж заявив, що гарантована сума залишається 150 тис. грн. Порядок її встановлення не зміниться, і фонд гарантує кожному вкладникові відшкодування за його вкладами, але не більше суми, встановленої адмінрадою фонду, яка нині становить 150 тис. грн.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»