АФРИКА ЦИВІЛІЗУЄТЬСЯ
В Африці безліч проблем — голод, ВІЛ/СНІД, бідність, криваві громадянські війни... Між іншим, понад десять років тут спостерігається значне і стабільне економічне зростання, навіть в країнах на південь від Сахари.
Престижний журнал «Економіст» (The Economist) кається, що десять років тому називав Африку безнадійним континентом. Світовий банк заявив, що Африка йде шляхом Азії й, можливо, опинилася на порозі економічного піднесення, яке пережили Китай та Індія.
Двигун африканського прогресу
Це відбувається не тільки через підвищення цін на сировину. На неї припадає третина африканського економічного зростання, але такі масштабні перетворення неможливі без структурних змін в окремих державах. Це явище, в свою чергу, поєднується з іншим феноменом, названим Джорджем Айтіея (дослідником з Гани) «поколінням гепардів» — нової генерації лідерів в Африці.
Вони енергійні, освічені й відкриті до світу, власними зусиллями створили сприятливі умови для розвитку континенту. Завершення більшості кривавих конфліктів сприяло політичній стабільності — необхідній умові ведення бізнесу. Уряди почали здійснювати ринкові реформи, встановили низькі податки, демонополізували торгівлю. Розпочався процес, який з певною обережністю можна назвати спробою встановити верховенство права.
Яке майбутнє Африканського континенту? У довгостроковій перспективі переважають оптимістичні прогнози. Саймон Фрімантл зі Standard Bank називає п'ять тенденцій, які стимулюватимуть африканське зростання в найближчі десятиліття. По-перше, молода і швидкозростаюча популяція: швидше, ніж азійська.
Економічне зростання зміцнює постійно зростаючий середній клас, що де-факто означає збільшення кількості споживачів. По-друге, африканці переїжджають до міст. У 1980-му у містах жило 28% населення, нині 40%, і, за прогнозами, у 2050 році рівень урбанізації досягне 60%. Цікаво, що більшість економічного зростання генерують малі міста, а не метрополії. По-третє, Чорний континент захоплюється сучасними технологіями.
Нині Нігерія — десятий ринок у світі мобільних комп'ютерних систем. У Ботсвані рівень проникнення стільникової телефонізації становить 96%. Розширення доступу до телекомунікації полегшує ведення бізнесу і його прибутковість. По-четверте, сировина. Наприкінці 2010 р. у Африці було 9,5% світових запасів нафти і 8% газу. Проте їх більша частина залишається невідкритою. По-п'яте, фінансовий сектор, розвиток якого становитиме не 10% ВВП Африки, як зараз, а щонайменше 20 відсотків.
Африканський підприємницький дух
Крім сприятливих тенденцій, континент має ще щось — це капітал віри. Британський дослідницький Інститут Легатум назвав ще підприємницький дух. В африканському суспільстві існує значний відсоток людей, які вважають, що наполеглива праця принесе свої плоди, а середовище, в якому вони живуть, сприяє підприємництву.
Часто так думають люди, котрі живуть скромно. Іноді таке позитивне ставлення матеріалізується у вражаючому масштабі, коли ми говоримо, наприклад, про Аліко Данготе. Цей нігерійський цементний король, як називає його «Економіст», свій бізнес заснував наприкінці 70-х років, аби протягом наступних десятиліть, інвестуючи не у сировинні товари, а в будівництво, транспортні послуги і харчову промисловість, збудувати диверсифікований бізнес, стати найбагатшим африканцем, який увірвався до першої сотні рейтингу «Форбс». До речі, цей журнал в 2011-му вперше опублікував список найбагатших африканців, який слід розглядати як важливу ознаку часу.
Звичайно, Африка неоднорідна. Економісти розподілили африканські країни за показниками диверсифікації економіки і експорту в перерахунку на душу населення. Список починається з розвинутих економік таких країн: Єгипту, Марокко, Тунісу і Південно-Африканської Республіки. Ахіллесовою п'ятою цих країн є більш-менш повільний темп зростання експорту. Друга група — це власники нафти і газу. Лідерами в цій категорії залишаються Алжир, Ангола і Нігерія, які отримали від експорту нафти у 2000-х роках утричі більше, ніж у 90-х через зростання ціни на сировину.
Основною проблемою для цих країн є використання доходів від експорту товарів на реформи та розвиток інших секторів економіки. Третя група — це країни, що перебувають на початку перетворень. До них належать: Гана, Мозамбік, Танзанія, Уганда. Деякі з цих економік цілком залежать від сировини, як Замбія від міді, інші мають різноманітніші джерела зростання.
ВВП на душу населення в цих країнах залишається меншим, ніж у перших двох групах. Шанс цих країн на подальше зростання полягає у розвитку внутрішньої африканської торгівлі. Наприкінці списку такі країни, як Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Малі, Сьєрра-Леоне, що не означає відсутності розвитку. Наприклад, Сьєрра-Леоне, яка відома «кривавими діамантами» та громадянською війною, значно поліпшила доступ до електрики, розвинула мережу автомобільних доріг. Ефіопія стає помітним експортером квітів до Європи. Хто міг подумати про квіти, коли йдеться про Ефіопію? Проте так є.
Руанда і Мозамбік
Давайте подивимося ближче на дві країни — Руанду і Мозамбік. Руанда є особливим прикладом. Країна майже два десятиліття тому пережила геноцид, а нині перебуває в авангарді економіки африканських країн, які рвуться вперед. Водночас вона не залежить у своєму розвитку від енергетичної сировини, бо не має її.
Президент Руанди Поль Кагаме бачить в економічному розвитку шанс на подолання бідності та збереження соціального миру. У країні, де живе пам'ять про геноцид, хоч офіційно не існує поділу на тутсі й хуту, спрямування соціальної енергії у розвиток переоцінити неможливо. Чим позитивним ще відзначається Руанда? Верховенством права!
Жодна інша африканська країна стільки не зробила останніми роками у боротьбі з корупцією. За даними Transparency International, Руанда зараз менш корумпована, ніж Греція та Італія. Ще один позитивний факт — сприятливий діловий клімат. Реєстрація компанії триває тут не більш ніж три дні. Це цінують інвестори.
Проблеми, звичайно, залишаються. Однією з них є відсутність кваліфікованих працівників, з чим уряд намагається боротися, запрошуючи до країни представників діаспори, які здобули освіту на Заході, й відкриваючи ринок праці для сусідніх країн: Бурунді, Кенії, Танзанії та Уганди. Вже сім тисяч кенійців відкрили свої фірми в Руанді. Чи стане це зародком майбутньої регіональної економічної інтеграції?
Мозамбік, може, не пережив також трагедії, як Руанда, але ця країна кільканадцять років страждала від жорстокої громадянської війни, що забрала приблизно мільйон життів. Нині країна стала ареною будівельного буму. Економічне зростання у 2011 році становило тут 7,1 відсотка.
Мозамбік — одна з країн, які більшу частину своїх надій на краще майбутнє покладають на енергетичні ресурси. Ця країна стала привабливою не тільки для Китаю та Індії, а й для західних енергетичних компаній: Shell, BP, Total.
Майбутнє
Перед Африкою ще довгий шлях. Вона залишається бідним континентом. Однак серед прогнозів для африканських країн переважають оптимістичні, пророкуючи наступні роки економічного розвитку. Але, незалежно від подальшої долі, вона вже не є заповідником усіх нещасть світу.
Нинішнє покоління лідерів бере справу у свої руки. Нігерійський міністр фінансів Нгозі Оконджо-Івеала недавно кандидувала на голову Світового банку. Освіту вона здобула у Гарвардському університеті, протягом майже десяти років намагалася проводити економічні реформи в Нігері. Битву за керівництво Світовим банком вона програла, бо баланс сил усе ще на боці Заходу. Але два десятиліття тому така кандидатура взагалі була немислимою. Як і те, що Африканський континент може розірвати порочне коло бідності. Наразі все більше і більше від самої Африки та її лідерів залежатиме, чи вона перестане бути ізгоєм у світовій економіці.
Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ХТО ОБРАВ ПРЕЗИДЕНТА?
назад »»»