«ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ» ПО ЕТАПУ,
або КОЛИ ЛІКАРНЯ ГІРША ЗА КОЛОНІЮ...
Чи то наближення парламентської кампанії, чи якісь інші причини змушують українську владу знову і знову привертати громадську увагу до... екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Ось такий парадокс: можновладці нібито роблять усе можливе й неможливе, щоб ізолювати Тимошенко від політичного життя в країні, а насправді увага до неї лише збільшується.
Один із найяскравіших прикладів «регіональної демократії» відбувся в ніч з минулої п'ятниці на суботу, коли Тимошенко перевезли з Качанівської колонії до Центральної клінічної лікарні № 5 «Укрзалізниці» в Харкові. Після такого «піклування» про здоров'я екс-прем'єр-міністра на другий план відходить більшість інших знакових подій. Наприклад, те, що суддя Костянтин Садовський призначив розгляд справи щодо діяльності Тимошенко в період її перебування на керівних посадах у корпорації «Єдині енергосистеми України» на завтра, 28 квітня.
Попередній розгляд справи, що проходив минулого тижня без участі Юлії Тимошенко, дав підстави її адвокатам твердити, що в Харкові народжується «другий Родіон Кірєєв». Підстави для таких заяв більш ніж переконливі. Адже пан Садовський відхилив усі (!) клопотання захисту підсудної. Зокрема, не було враховано її нинішній стан здоров'я.
Здоров'я за сімома печатками
До речі, саме перипетії навколо істинного самопочуття Юлії Тимошенко та інших політв'язнів нашої держави, схоже, перетворюються на справжнісінький театр абсурду. Навіть пересічним громадянам, котрі намагаються не пропустити жодної новиннєвої літери щодо справ Тимошенко, Луценка чи Іващенка, непросто розібратися, як же вони почуваються насправді. Відверта брехня з боку пенітенціарної служби змінюється витіюватими поясненнями захисників: чому саме цього разу їхні підзахисні не погоджуються чи то на госпіталізацію, чи то на медогляди, чи то на якісь інші процедури.
Але люди добрі! Навіть за такої маніакальної політичної катавасії хіба можна вважати за нормальний факт транспортування Юлії Тимошенко до лікарні близько опівночі?! Та ще й напередодні вихідних. Власне, повернувши пані Тимошенко назад до колонії через півтори доби (приблизно опівдні в неділю, так і не дочекавшись початку робочого дня!), її тюремники фактично визнали невдалість проведеного «експерименту».
До речі, публічне звернення до лідерів багатьох країн, що його днями оприлюднив Олександр, чоловік Юлії Тимошенко, також, зокрема, вказує на те, що ніхто його дружину не збирався лікувати. Олександр Тимошенко запевняє, що це була репетиція знищення екс-прем'єра.
Можливо, це деяке перебільшення, однак які б пояснення не вигадували зніяковілі штатні «спічрайтери» Міністерства охорони здоров'я чи пенітенціарної служби, вони розбиваються об залізні аргументи опозиції: найтоталітарніші роки в СРСР ознаменувалися саме нічними вояжами до громадян, хто з якихось причин потрапляв у немилість до влади.
Наразі можна як завгодно ставитися до минулого Юлії Тимошенко. Проте доводиться визнати: влада її боїться і намагається зробити все, щоб її ізоляція тривала якомога довше.
«А они мне обещают вспомнить ваше ЕЭСУ...»
Спостерігаючи за тим, як суддя, призначений нібито встановити істину у так званій справі ЄЕСУ, безцеремонно відхилив усі клопотання захисту, неважко спрогнозувати: до нинішніх семи років для леді Ю влада може приписати ще якийсь солідний термін. А там не варто забувати і про поновлення «справи Щербаня», де на Юлію Тимошенко взагалі хочуть «повісити» замовлення вбивства.
Дійшло навіть до того, що наближені до влади персоналії почали плутатися в трьох соснах. Інакше як можна розцінити таку репліку, сказану ведучим програми «Велика політика», росіянином Євгеном Кисельовим за кілька годин до горезвісної госпіталізації ЮВТ: «В деле ЕЭСУ прокуратура утверждает, что в этот раз у нее достаточно доказательств для обвинения Юлии Тимошенко». Себто виходить, що підконтрольний владі ведучий публічно визнав: уся попередня справа є нічим іншим, як фікцією? Де не було достатньої доказової бази, а вирок печерського судді Родіона Кірєєва, підтверджений «жіночим тріо» з апеляційного суду, не вартий виїденого яйця?.. Зате «в этот раз» усе буде інакше.
На цьому тлі знаково прозвучав заклик уповноваженого федерального уряду Німеччини з прав людини Маркуса Ленінга посилити тиск на Україну «через політично вмотивовані судові процеси, метою яких є усунення політичних конкурентів перед новими виборами».
«Для мене ці процеси не мають жодної ваги, оскільки низка попередніх уже засвідчила, що це нечесне судочинство і обвинувачені не мали жодної можливості належно себе захищати,— обурюється німецький омбудсмен. — Німецька сторона не визнає цих процесів. Тому я закликаю уряд України негайно звільнити всіх цих людей».
Водночас правозахисник категорично спростував інсинуації деяких представників чинної української влади щодо переговорів, які нібито ведуть щодо перевезення Тимошенко на лікування до ФРН. «Німецький уряд не веде перемовин щодо цього. Це — не наша справа і не предмет переговорів, а цілком самозрозумілі речі: хто хворий і хоче приїхати до ФРН на лікування, має право це зробити, і його тут тільки вітатимуть».
У цьому контексті «доброзичливці» Юлії Володимирівни починають натякати на те, що вона насправді не проти виїхати до Німеччини і більше не повертатися в Україну. Чесно кажучи, спостерігаючи за усіма перипетіями навколо Тимошенко, мимоволі замислюєшся: чи не припустилася Юлія Тимошенко помилки, коли торік навесні категорично відкинула можливість тимчасової еміграції? Чи не шкодує нині вона з цього приводу? Зрештою, нині виходить так, що чинна влада під корінь рубає не лише її політичну кар'єру, а й усе життя лідера вітчизняної опозиції.
За останньою межею...
Принаймні лідер «Фронту змін», а віднедавна один із найближчих соратників Тимошенко — Арсеній Яценюк, події з так званою госпіталізацією Юлії Володимирівни також назвав замахом на її життя. Заява Яценюка прозвучала після того, як Тимошенко спромоглася оприлюднити свій варіант подій, котрі відбувалися в ніч з 20 на 21 квітня.
Власне, ці одкровення екс-прем'єр-міністра пояснюють, чому до неї так довго не допускали адвокатів. Юлія Тимошенко запевняє, що під час нічного перевезення до клініки її було побито.
Показово, що після поширення цієї інформації події почали розгортатися настільки стрімко, що за ними не так просто було встежити. На увагу заслуговує те, що сенсаційна новина з Качанівської колонії збіглася в часі з обранням у Верховній Раді омбудсмена.
Коротко нагадаємо: протеже влади Валерія Лутковська цього разу здобула необхідну підтримку більшості. Хоч задля цього парламентському «диригентові» Михайлові Чечетову було доручено перевіряти заповнені бюлетені. А в парламентських кулуарах був помічений секретар Ради національної безпеки і оборони Андрій Клюєв. За інформацією багатьох спостерігачів, він негласно виконував місію такого собі «найпереконливішого аргументу» у процесі голосування.
Утім, попри отримані голоси, Лутковська 24 квітня так і не змогла скласти присягу, котра, власне, дає «зелену вулицю» до омріяної посади омбудсмена. Адже представники опозиції заблокували трибуну і категорично відмовилися йти на будь-які поступки, поки до Верховної Ради не завітає Генеральний прокурор із поясненнями, що сталося минулого вікенду в Качанівській колонії й як буде покарано винних у побитті Юлії Тимошенко.
Такий стан справ призвів до того, що в Україні фактично виявилося два парламентські уповноважені з прав людини. Ніна Карпачова, яка обіймає цю посаду упродовж 15 років, і обрана, але не приведена до присяги Валерія Лутковська.
Показово, що Ніна Карпачова однією з перших зголосилася відвідати Юлію Тимошенко в колонії. Висновки, котрі прозвучали з її вуст, були переконливими: в екс-прем'єра гематома в ділянці живота, а також на руках. Погодьтеся, що в умовах нинішнього режиму навіть це підтвердження від людини, котра ще недавно сприймалася як провладна креатура, важить багато.
Недаремно лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов так рознервувався після цих слів Карпачової. Головний парламентський «регіонал» почав наполягати на якнайшвидшому приведенні до присяги Валерії Лутковської. Мовляв, Карпачовій негоже за п'ять хвилин до звільнення крісла проводити подібні вояжі й робити такі заяви. Бентежить Єфремова і те, що після такого повороту подій Ніна Карпачова може опинитися у передвиборчому списку опозиції.
Зауваження дивні, щоб не сказати абсурдні. Передусім тому, що Карпачова на момент свого візиту до Качанівської колонії була повноцінним омбудсменом. Єфремов, вочевидь, запам'ятував, як Ніна Іванівна у 2005–2006 роках захищала тодішнього в'язня з ПР, а нині транспортного реформатора з футбольним підтекстом Бориса Колесникова. Потім отримала почесне друге місце у списку Партії регіонів на парламентських виборах-2006. Тоді цей факт ні у Єфремова, ні в кого іншого з «регіоналів» не викликав запитань.
Зрештою, політичні уподобання Карпачової — річ настільки другорядна, що до неї черга ще нескоро дійде. Тим паче, що якихось офіційних заяв про запрошення її до лав опозиції наразі не було. Значно більше запитань до чинної української влади, котра, схоже, перейшла останню межу.
При цьому нікчемно звучать кволі пояснення представників колонії про те, що Тимошенко «не били, хоч при перевезенні її до лікарні примус застосовувався». Цікаво, що тоді в розумінні тюремників є «побиття»? Доведення людини до такого стану, коли вона взагалі нічого не усвідомлює і не впізнає ні рідних, ні друзів, нікого?..
Ще один приклад казуїстики було продемонстровано після інформації про те, що Юлія Тимошенко оголосила голодування. Начальник Качанівської колонії Іван Первушкін спростував цю інформацію. За його словами, «в холодильнику в Тимошенко повно їжі». Виходячи з цього, головний качанівський тюремник робить висновок, що екс-прем'єр не вдавалася до голодування.
Тут коментатори, як завжди, також не зуміли обійтися без ляпів. Бо, скажімо, лікар-невропатолог лікарні «Укрзалізниці» Ірина Фурса напередодні підтверджувала, що Тимошенко не вживала їжу, котру їй пропонували упродовж кількох годин, які вона провела, очікуючи на «лікувальні процедури». Для чинної української влади справедлива теза про те, що права рука зовсім не знає, що робить ліва...
Тим часом західний світ, що і так спілкувався з представниками української влади з величезною натяжкою, тепер вимагає термінових пояснень і правдивих свідчень, що відбувалося і відбувається з Юлією Тимошенко. Гнівні заяви зробили представники Європарламенту, Сполучених Штатів і навіть Російської Федерації. Проте найбільше обурень звучить від німецьких високопосадовців, зокрема міністра закордонних справ Гвідо Вестервелле.
Імовірно, так сталося тому, що саме німецькі лікарі проводили медогляд Юлії Тимошенко і саме вони не вперше наполягають, щоб екс-прем'єр-міністра України відпустили на лікування до їхньої держави (клініки «Шаріте»).
Як відволікти увагу
Кажуть, що професійні правоохоронці з'явилися після появи злочинців, а митники — після контрабандистів. Якщо це справді так, то провокатори з'явилися як альтернатива доказовій базі. Адже не встигли ЗМІ до пуття оприлюднити сенсаційні подробиці з Качанівської колонії, як у інтернеті з'явилося відео, де нібито Юлія Тимошенко мало не бігає по своїй камері, а потім ще й цілується з відвідувачем, зовні схожим на Сергія Власенка.
Ці записи датовано 15 грудня. Це означає, що на той час Тимошенко ще перебувала в Лук'янівському СІЗО. Втім, уже тоді вона скаржилася на болі в спині, а її адвокати розповідали, що Юлія Володимирівна не може самостійно пересуватися.
Зрозуміло, що в «Батьківщині» згадане відео називають фальшивим, підробним і подібними термінами. Однак давайте на мить уявимо, що воно — справжнє, як заявили тюремники Тимошенко. Що, зрештою, це змінює? Хіба у разі, якщо Тимошенко чотири з половиною місяці тому справді вільно пересувалася у своєму тимчасовому «прихистку», нині її можна бити? Чи, вибачайте, силоміць перевозити до місця лікування?
Невже, якщо відео від 15 грудня дійсно справжнє, тепер провладним депутатам на чолі з головою Комітету з питань охорони здоров'я Тетяною Бахтеєвою слід бути настільки байдужими, щоб відмовлятися відвідати Тимошенко і спробувати встановити істину з приводу її нинішнього стану? Це притому, що опозиціонери зумисне і кілька разів наголошували, що до Качанівської колонії мають поїхати депутати-медики за освітою з усіх парламентських фракцій. А поїхали лише з опозиційних.
Цікаво, чому? Через те, що не отримали вказівки згори? Чи, можливо, дехто з провладних політиків стомився від своєї суцільної брехні, коли на чорне неодмінно слід говорити біле?
Звісно, це запитання риторичне. Але чим далі ми відходимо в часі від дня інавгурації Віктора Януковича, тим більше спливає спогадів про «безтурботне і безхмарне» життя в СРСР. Скажімо, коли влада організовувала публічні заяви та виступи на свою підтримку чи, навпаки, із засудженням опонентів. А опонентів цих неодмінно нищила. Не фізично, так морально. Вам це нічого не нагадує, панове?..
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»