ЗАПЛАТИ ПОДАТКИ І ЖИВИ СПОКІЙНО
Небагато часу залишилося до завершення кампанії декларування доходів громадян, отриманих у 2011 році. До першого травня потрібно відзвітувати податковій службі, якщо торік ви продали чи здавали в оренду житло, успадкували майно чи отримали коштовні подарунки. Зізнатися про свої доходи мають і ті, хто працював на двох чи більше роботах водночас і заробляв щомісяця понад 9410 грн.
Цьогорічна кампанія декларування доходів позначена низкою нововведень. Зокрема, розширено коло осіб, зобов'язаних подавати декларації. До цього переліку увійшли держслужбовці. Причому деяким із них поки доводиться звітувати перед державою про свої доходи двічі. Одну декларацію, згідно із законом про корупцію, вони подають до кадрової служби за місцем роботи. А другу — до податкового органу. Проте цю законодавчу колізію буде ліквідовано у 2013-му, і дублювати податкові декларації не доведеться.
Відповідно до антикорупційного закону, депутати і держслужбовці, крім прибутків, мали задекларувати ще й видатки — власні та своїх родин. Конституційний Суд дозволив посадовцям звітувати про витрати на півроку пізніше. Тож нині в податковій декларації чиновники, як й інші громадяни, фіксують тільки свої доходи. Положення антикорупційного закону, за яким у податковій декларації за 2011 рік треба було надавати відомості про доходи і витрати, оскаржили народні обранці (переважно від фракції Партії регіонів). Вони аргументували своє рішення тим, що антикорупційний закон набрав чинності від першого липня 2011-го. Тож і оприлюднювати свої витрати посадовці мали не за весь минулий рік, а лише за останні півроку. От тільки підрахунки своїх витрат депутати не вели.
Записи у податковій декларації українці мають зробити особисто. Процес заповнення звіту трохи ускладнився, нарікають платники податків. Цьогоріч змін зазнала форма декларації. Крім відомостей про власні доходи, відтепер громадяни мають поінформувати державу про добробут членів своїх сімей. Членами родини, за Сімейним кодексом, вважаються ті, хто живе разом із тим, хто подає декларацію і веде з ним спільне домашнє господарство. Це дружина, діти, батьки.
А ще платники податків зобов'язані повідомляти про володіння нерухомістю, землею, цінними паперами та надати інформацію про банківські кредити, пенсійні рахунки, доходи з джерел за межами України, доходи від передачі майна в оренду. Раніше такої деталізації не було. Податківці радять людям звертатися по допомогу в заповненні декларації до працівників їхньої служби. До того ж, аби уникнути помилок при декларуванні доходів, держслужбовці мають право одержати відомості про свої доходи з бази реєстру фізичних осіб.
Процедура заповнення податкової декларації дещо ускладнилася, погоджуються експерти. Проте водночас позитивно оцінюють нововведення і називають їх такими, що відповідають міжнародним стандартам. Утім, як відомо, українці не надто люблять демонструвати податківцям свої статки. Цьогоріч контролюючі органи виявили десятки тисяч порушників, які ухилялися від сплати податків. Тож, якщо ви маєте неоподатковані прибутки, але не збираєтеся їх декларувати, ризикуєте поплатитися за жадібність штрафом. Особливо, якщо вже внесені до бази даних податкової служби і отримували лист-нагадування про необхідність заповнити податкову декларацію.
Проігноруєте запрошення від митарів, штрафу не уникнути. Кодекс про адмінправопорушення передбачає штраф від 51 до 85 грн. У разі неподання чи несвоєчасного подання декларації — 180 грн за Податковим кодексом.
А ще у податковій службі запевняють, що декларувати свої доходи українцям вигідно. Бо є шанс одержати відшкодування зайве сплачених податків. Ті, хто може претендувати на отримання соціальної податкової пільги, мають звернутись із відповідною заявою до свого роботодавця.
Шкідлива допомога
Податки — це плата за цивілізованість, не стомлювався повторювати на посаді головного митаря Микола Азаров. Проте чи цивілізовано використовуються зібрані з громадян України податки, зокрема й нинішнім урядом? На жаль, їх витрачають нецивілізовано і неефективно. Приміром, в Україні обсяги державної допомоги за народний кошт набагато більші, ніж у країнах ЄС. Ті спрямовують на держдопомогу близько 1% ВВП, а наша держава — 6% ВВП. Тільки торік уряд витратив на це чи то 52 млрд грн, чи 79 млрд. Ніхто точно не знає, бо відсутній системний аналіз державної допомоги.
У результаті маємо сумну картину — витрачаються мільярди бюджетних коштів, які складаються, зокрема, і з податків громадян, на підтримку різних галузей економіки, окремих підприємств. А розуміння, чому вони отримують державну допомогу, немає. Величезні суми народних грошей витрачають непрозоро, рішення ухвалюють корумповано. Часто державну допомогу надають членам Кабміну і використовують на їхніх приватних підприємствах.
Українські правила надання державної допомоги нечіткі. Немає законодавства, яке б прозоро визначало умови надання такої допомоги. Як і установ, що відповідають за інвентаризацію та контроль за наданням держдопомоги. Не існує й звітності про надану допомогу окремо від бюджетної звітності, що суперечить принципам відкритості державних фінансів.
Це призводить до того, що зникає справедливість конкуренції, виникають перекоси у ній. Така ситуація негативно впливає на інвестиційний клімат в Україні. Неефективна державна допомога робить нашу країну неконкурентоспроможною. Напередодні вступу до СОТ, та і зараз, перед приєднанням до зони вільної торгівлі з ЄС, чимало підприємств заявляє, що не готові конкурувати з сильними іноземними компаніями. Інакше бути не може, коли існує штучна система підтримки неконкурентоспроможних підприємств. Вони отримують державну допомогу не тому, що важливі для економіки, а тому, що мають хороших лобістів на найвищих щаблях української влади.
Сумним результатом такої непрозорої політики стало призупинення ЄС надання бюджетної підтримки нашій країні в лютому 2012 року. В Євросоюзі будь-яку державну допомогу вважають апріорі такою, що викривляє конкуренцію. А отже, забороненою відповідно до Договору про функціонування ЄС. При цьому в Євросоюзі добре регулюють ефективність використання держдопомоги і чітко моніторять цей процес. Мета цього контролю — запобігання шкідливому впливові держави на конкуренцію в межах спільного ринку, обмеження тенденцій «економіки ренти», неефективному використанню державних коштів на так звані змагання субсидій.
Широкі жести
Торік у нашій країні уряд, не порадившись з громадськістю, списав 24 млрд грн боргів облгазам, які належать олігархам. Ці гроші могли б надійти до державного бюджету і наповнити соціальні програми. На Євро-2012 витратили 100 млрд грн. Це — колосальна сума, яку можна було б витратити ефективніше, а не розбазарювати і розкрадати. Зараз виношується ідея провести у 2022 році в Карпатах Зимову олімпіаду. Знову говорять, що кошти (майже мільярд доларів) залучать від інвесторів. Такі обіцянки були й щодо підготовки до футбольного чемпіонату. В результаті Євро-2012 готують за наші податки.
Торік у Донецьку з пафосом міська влада провела презентацію місць, де справляють природні потреби. Один комплект нужника обійшовся платникам податків як престижна іномарка — 400 тис. грн. За десять туалетів донеччани заплатили 4 млн грн. Ще на 3,5 млн місто закупило дванадцять вуличних пилосмоків. Коштовний туалет без позолоти, лише з пластику та фаянсу. Керівництво міста обґрунтувало дороговизну просто — що більше грошей витратимо сьогодні, то менше доведеться платити завтра.
Бельгійські пилосмоки можуть засмоктувати не лише дрібне сміття, а й об'ємні пластикові пляшки. Вартість кожного такого екземпляра — майже 300 тис грн. Комунальники вважають, що 3,5 млн за такий пилосмок — суцільна економія, працювало п'ятеро прибиральників, тепер один. За десять місяців заощадження фонду заробітної плати — 90 тис. грн.
Ще один дорогий подарунок від мерії містянам за їхні гроші. За мільйон гривень обласний центр озеленили. Клени, платани, ясени купували за 1,5–2 тис. грн за деревце. Переміг у «зеленому» тендері, як і у випадку з убиральнями, донецький підприємець. Влада пояснила, що таку ціну за деревце визначено тендерним комітетом. Було дві пропозиції. Можна було купити дерево і за значно нижчою ціною, але брали якісні, що відповідають євростандартам. Щоправда, визнала, у справі з туалетами погарячкувала. Якби їх виготовляли не у Чехії, а в Україні, вони коштували б на третину дешевше. Проте всі питання — до тендерного комітету.
Цікаві зміни
Торік Верховна Рада ухвалила закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель. На думку парламентської більшості, зміни до законодавства дозволять розблокувати процес державних закупівель. Тендерна процедура — конкретна форма відбору найкращих пропозицій на поставки товарів і надання послуг. Її застосування має гарантувати справедливе і раціональне використання бюджетних коштів. Саме на поліпшення процедури держзакупівель спрямовані зміни до законодавства.
Тендерні закупівлі проводять лише за державні гроші. Держава гарантує або кредитує. Якщо комерційне підприємство купує щось у такого ж, не треба проводити тендер. Покращилася ситуація зі страхуванням, з одним учасником тендерної процедури. Діє закон про доступ до публічної інформації, що висвітлює будь-які таємниці. Трохи змінився обсяг інформації — раніше треба було надавати домашню адресу і домашній телефон директора підприємства, що робить закупки. Зміни ці скасували.
Натомість представники опозиції переконані, що ухвалені більшістю зміни до законодавства не сприятимуть прозорості тендерних процедур і створять додаткові умови для зловживань з бюджетними грішми. Запроваджено спеціальні норми, які узаконюють ситуацію, коли, приміром, замість тонни вугілля середньої якості купують 10 т низького ґатунку. Або замість десяти «шкод» — один «мерседес». Це законно і оскарженню не підлягає.
Опозиція не схвалює законодавче нововведення, за яким норми державних закупівель не поширюються на держпідприємства, коли вони розпоряджаються небюджетними коштами. Тож держпідприємства стають підприємствами, які діють за законами ринку. Це було б доречно у Франції, а в Україні, якщо держпідприємство виводиться з тендерів, то стає не суб'єктом ринку, а додатковим джерелом корупції.
Негативне враження на опозицію справило і законодавче нововведення, за яким страхуванню підлягають фінансові ризики угод, що укладають на суму понад 10 млн грн. Перелік допущених до таких страхових процедур обмежений. Тож сама процедура стане ще одним корупційним майданчиком.
Представники влади і опозиції по-різному бачать відповідність ухвалених змін до законодавства про держзакупівлі й нормам закону про доступ до публічної інформації, який набрав чинності 9 травня минулого року. І який передбачає превентивне інформування громадськості про важливі процеси у державі. На думку влади, інформація про тендери максимально відкрита. Опозиція вважає, що ця інформація ховається за сімома замками.
Із комфортом
Україна чи не на першому місці за кількістю автомобілів на чиновників. Це притому, що уряд посадив державних мужів на сувору автомобільну економію і звітує про заощадження бюджетних коштів та скорочення автопарка. Насправді чиновницькі тіла досі возять представницькі автівки за гроші платників податків. На «опелях» і «шкодах» здебільшого їздять працівники апарату Верховної Ради. Депутати — на «тойотах камрі». «Мерседеси» у парламенті є, але купували їх давно, запевняють нардепи. Щоправда, у ЗМІ було повідомлення, що парламентський автопарк нібито поповнився 600-м «мерсом».
Скандал розгорівся, коли у «Віснику держзакупівель» з'явилась інформація, що на ремонт депутатського автопарку було витрачено 2,5 млн. У списку був і 600-й «мерс» торішнього випуску. У парламентському управлінні справ заявили, що у Верховній Раді востаннє купували машини два роки тому. Це була «тойота камрі», не «мерс». Навіть спікер, кажуть, їздить на «мерсі», що дістався йому від попередників.
На «мерс» попередників ніби пересів і глава уряду. Саме Кабмін посадив чиновників на «автодієту». Держустановам заборонили купувати до 2014-го дорогі автівки. Встановлені також обмеження на придбання меблів, ноутбуків, мобільних телефонів, проведення ремонтів за рахунок загального та спеціального фонду держбюджету. В уряді попереджають: будь-які спроби чиновників порушувати правила жорстко припинятимуть, а винних притягатимуть до відповідальності.
Навіть чиновників Адміністрації Президента пересадили на бюджетну «шкоду-октавію». Мовляв, машина представницького класу — не найкраща візитівка влади. За два роки «автоекономії», за інформацією Кабміну, автопарк службових машин в Україні рекордно зменшився. Чиновників возять майже сім тисяч службових машин. У Європі, щоправда, і двісті вважається забагато.
Чиновні мужі нібито думають над тим, чи не запровадити систему виклику машин для виконання службових повноважень, які треба підтвердити. Так і є, наприклад, у Лондоні. Чиновник може скористатися службовим автомобілем, якщо треба їхати далеко. На короткі дистанції (менш ніж два кілометри) ходять пішки. Міністр, який виходить з метро, парламентар, котрий приїздить на роботу велосипедом,— така картинка, як визнають народні обранці, не для українських реалій.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»