ШОСТА ЕКОНОМІКА СВІТУ
Бразилія зовсім недавно стала шостою економікою світу. Поклади нафти, знайдені на семикілометровій глибині в Атлантиці,— родовище Тупі на південь від Ріо-де-Жанейро — не менші, ніж у Північному морі. І це робить Бразилію нафтовим магнатом. Нафта лише долучається до списку бразильських хітів експорту, який відкриває м'ясне тваринництво. Ніхто не має його більше — на пасовищах пощипують травичку понад 200 мільйонів голів великої рогатої худоби, що дозволить Бразилії вже у цьому році забрати у Сполучених Штатів почесне звання головного експортера яловичини у світі.
Бразилія також без проблем захистить позицію найбільшого на планеті виробника кави, цукру, тропічних фруктів і апельсинового соку. «Ембраєр» став третім у світі виробником літаків після «Ейрбаса» і «Боїнга», бразильські водії їздять на паливі з цукрової тростини, бразильська залізна руда пливе до Китаю у спеціально збудованих рудовозах.
Уся країна схожа на величезний будівельний майданчик. До чемпіонату світу з футболу у 2014-му і Олімпійських ігор у Ріо у 2016 році готуються аеропорти, готелі, стадіони, автомобільні і залізничні дороги. Економіка нині більша, ніж у всіх інших південноамериканських країн разом узятих. У світі попереду Бразилії йдуть тільки США, Китай, Японія, Німеччина і Франція. Найбільша за кількістю населення країна Південної Америки якраз обігнала Велику Британію, хоча, звичайно, ВВП на душу населення втричі нижче, ніж у середньостатистичного британця.
Від ударів глобальної кризи бразильці захистили себе самі, масово вирушивши на закупівлю. Це стало можливо завдяки довгостроковим соціальним проектам, розпочатим у середині 90-х, коли президент Фернандо Енріке Кардозо приборкав інфляцію і приватизував більшу частину економіки.
Пізніше Луїс Інасіу Лула да Сілва вирвав з лещат бідності більше, ніж 30 мільйонів чоловік, і пішов із посади з 87-відсотковою підтримкою. А його наступник і партійна улюблениця Руссефф має залишити після себе країну середнього класу. Нині це трохи більше половини бразильців — не так багато порівняно з більшістю розвинених суспільств Заходу. І багато, якщо згадати, що ще десять років тому середнього класу було не більше третини.
За бразильськими робочими місцями зітхають не тільки жителі всієї Південної Америки, а й португальці, переїзду яких сприяє спільна мова. У Сан-Паулу, столиці бразильської економіки, менеджери можуть заробляти більше грошей, ніж у Нью-Йорку, Лондоні або Гонконгу. Вони потрібні, тому уряд Руссефф збирається скасувати обмеження на кількість іноземців у фірмах і розраховує таким чином на приїзд 400 тисяч висококваліфікованих фахівців.
Дослідження соціологів показують, що бразильці дуже задоволені життям і є найоптимістичнішими зі ста опитаних країн. З іншого боку, вони — одне з найбільших нерівних, розшарованих суспільств. Аж 70% капіталу зосереджено в руках компаній в Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Леблон, компактний і найбільш ексклюзивний район Ріо, поруч із відомим Iпанемом, має ВВП таке саме, як в Уругваю. У Жардінсі, у дорогому Сан-Паулу, пересічний клієнт бутику залишає під час кожного відвідування майже три тисячі реалів, що рівнозначне шести мінімальним зарплатам.
Щоб дістатися до улюблених бутиків, новій буржуазії не потрібні дороги. Жардінс слабо пов'язаний з іншою частиною міста, в пробках втрачають години, а багатії долають незручності високо над простими смертними: Сан-Паулу є вертолітною столицею світу — над містом літають півтисячі машин.
Сан-Паулу і Ріо входять до десятки найдорожчих міст у світі. Кон'юнктуру накручують дешеві кредити: хто купив житло два роки тому, нині може продати з подвійним прибутком.
У кращих бразильських будинках обід потрапляє на обідній стіл, сміття в кошик, а випрасувані сорочки та сукні до шаф без участі членів сім'ї. Усім займаються домробітниці — за різними оцінками, у бразильських сім'ях їх близько шести мільйонів чоловік. Прислуга може протягом багатьох років жити під одним дахом зі своїми роботодавцями, але вона залишається майже невидимою, бо використовує окремі сходи і спить у маленькій кімнатці за кухнею. Такі порядки добре відомі у ХІХ ст. у Європі.
Для неосвічених жінок із провінції служба у багатих донедавна була одним із небагатьох шансів втекти від бідування у рідному домі. Нині середня зарплата прислуги на 30% більша, ніж десять років тому. Служниця з високою кваліфікацією у багатих сім'ях заробляє в чотири рази більше, ніж п'ять років тому. Багато хто з нинішніх домробітниць упевнений, що вони останнє покоління у їхніх сім'ях, яке заробляє на життя прибиранням чужих помешкань.
Метрополії переповнені іммігрантами. Там шукають свою долю прибульці з північного сходу країни. Згідно з офіційною статистикою, 15% громадян живуть за межею бідності, 11,5 мільйона мешкають у фавелах, що майже втричі більше, ніж 20 років тому. На вулицях ексклюзивного Леблона ночують бездомні діти.
Великі землевласники тиснуть на уряд, щоб зменшити площу тропічних лісів і перетворити їх на пасовища. Хоча швидкість вирубування зменшується, проте залишається загрозливою: в період від серпня 2010 року до липня 2011 вирубано 6238 км2 лісу, тобто чотири Біловезькі пущі. У зв'язку з тим, що основною причиною незаконного вирубування лісу в басейні Амазонки є скотарство, Грінпіс докладно проаналізував, куди йде бразильська яловичина, і вказав на босів незаконних лісорубів. Це великі бразильські бойні, які змішують м'ясо з Aмазонки з тим, що вироблено в інших частинах країни. Споживачами у недобросовісних виробників також є європейські супермаркети.
Значним викликом для Бразилії є міцний реал, удвічі потужніший, ніж десятиліття тому. Завдяки національній валюті бразильці можуть шаленіти на шопінгах у Буенос-Айресі або переймати нерухомість у США (кожен десятий будинок у Майамі вже танцює в ритмі самби), але сильний реал душить експорт. Гігантська корупція процвітає завдяки складній податковій системі та непрозорій системі державних закупівель. Ці фактори негативно впливають на відносини з іншим новим глобальним економічним гігантом — Китаєм.
Попри дорогий реал, Китай імпортує величезні обсяги бразильської сировини, та водночас засипає Латинську Америку своїми дешевими виробами. Залізна руда повертається до Бразилії у вигляді готових залізничних рейок, прокатаних на китайських сталеливарних заводах. Тим не менше, у Бразилії все ще попереду. І так, як після Олімпійських ігор у Пекіні у 2008 році, на Китай перестали дивитися поблажливо, так само після цієї події в Ріо-де-Жанейро, ймовірно, мало хто зможе сказати, як колись Шарль де Голль, що Бразилія — це неповажна країна.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ГОНКОНГ І КИТАЙЦІ
- ПІВНІЧНОКОРЕЙСЬКИЙ ГЛУХИЙ КУТ
назад »»»