«НІЧНИЙ» КПК: ЩО БУЛО, ЩО БУДЕ, ЧИМ СЕРЦЕ ЗАСПОКОЇТЬСЯ...
Понад двомісячні пристрасті, що вирували в Україні навколо нової редакції Кримінально-процесуального кодексу, нарешті завершилися. Завершилися, як і слід було очікувати, скандально. Причому скандали суціль супроводжували процес голосування за новий кодекс у другому читанні.
Почнемо з того, що остаточно документ було проголосовано вночі. Нібито нічого екстраординарного. Починаючи від 1996 року, в українському парламенті час від часу трапляються такі собі напади працездатності, внаслідок яких народні обранці законотворять, «не шкодуючи живота свого». Узяти хоча б ухвалення Конституції, більшість зі статей якої, як відомо, також голосувалася вночі...
Утім, схожість тут — лише поверхова. Насправді ухвалення Основного закону в 1996-му і Кримінально-процесуального кодексу у 2012-му лежить в абсолютно різних політичних площинах. Хоча б тому, що конституційні дискусії точилися навколо пошуків компромісу. Навіть у тому разі, коли такий компроміс видавався абсолютно нереальним.
Нині ж влада елементарно «продавлювала» свій проект, навіть не збираючись прислухатися до численних поправок, кількість яких цього разу перевалила за три тисячі. Класикою жанру стало зізнання віце-спікера Миколи Томенка про те, як проти поправки за авторством «регіонала» Сергія Ківалова проголосувала картка... самого Сергія Ківалова.
Нові парламентські рекорди
Узагалі процес законотворення останнім часом більше нагадує якусь дитячу забавку. Провладні депутати вперто не бажають слухати ні найменших пропозицій від опозиціонерів. А ті, розуміючи такий стан справ, намагаються бодай якось «насолити» своїм опонентам і закидають їхні «шедеври законодавчої думки» величезною кількістю поправок. Просто, як у приказці: не дожену, то хоч зігріюся. Автори чудово знають наперед, що враховувати їхні пропозиції «більшовики» не будуть. І в такий спосіб лише намагаються затягнути час...
Процес ухвалення Кримінально-процесуального кодексу винятком не став. Формально дотримуючись процедури розгляду питання, провладні депутати на чолі з головуючим «пройшлися» нескінченними поправками, внаслідок чого КПК перебував у статусі документа на розгляді з 11-ї години 10 квітня до четвертої ранку 13 квітня. 65 годин — це своєрідний парламентський рекорд.
Для стороннього спостерігача така депутатська наполегливість, можливо, стане приємним відкриттям: чого не зробиш задля дотримання процедури. Однак важливіше поглянути на те, як саме ця процедура забезпечувалася. Якщо в обідній час на робочих місцях ще сяк-так були присутні не лише «штатні кнопкодави», а й менш часті гості приміщення під куполом, то ближче до вечора в сесійній залі залишалося не більше 80 обранців. А поаплодувати завершенню непростого процесу ухвалення кодексу о четвертій ранку Страсної п'ятниці взагалі змогли якихось півсотні найстійкіших парламентарів, неабияк змазавши, до речі, урочистість моменту, адже на табло красувалася цифра «271 — за». Просто таки класика: не вір очам своїм...
Зрозуміло, що це — далеко не перший і, на жаль, не останній випадок, коли парламентські рішення ухвалювали за принципом: голосую за себе й за того хлопця. Однак сил немає спокійно споглядати, як Конституція порушується на кожному кроці, а обранцям якось нібито й не пече. Апогеєм стало нинішнє зізнання керівника фракції ПР Олександра Єфремова (колишнього голови регламентного комітету). Цей досвідчений народний депутат, обґрунтовуючи методи голосування своїх колег, заявив, буцімто в регламенті ВР прописано лише те, що депутат голосує карткою. «А як саме він це робить — не уточнено», — з казуїстичною усмішкою заявив пан Єфремов.
Що до цих слів можна додати, коли чорне відверто називають білим? Та в Конституції чітко записано, що кожен депутат має голосувати особисто. Більше того, Конституційний Суд ще десь так наприкінці минулого тисячоліття ухвалював рішення, яким заборонялася діяльність «піаністів» під парламентським склепінням. Як сказав би дідусь Крилов: «А Васька слушает, да ест».
Показово, що саме під час розгляду Кримінально-процесуального кодексу у процес голосування спробували втрутитися... журналісти. 12 квітня в ложі преси з'явився красномовний плакат такого змісту: «Не забажай картки ближнього свого. ГолУсуй особисто». На жаль, орфографічна помилка, що випадково чи з чиєїсь ініціативи вкралася в плакат, перевела дискусії з цього приводу в зовсім інше русло. Уже згадуваний Олександр Єфремов, наприклад, коментував лише наявність цієї самої помилки. Що ж до суті порушеної проблеми, обмежився уже згадуваним посиланням на нечіткі регламентні формулювання. І це — ще один «рекорд» діяльності чинного складу Верховної Ради.
Суперечливі відчуття
Що ж до суті окремих положень нового Кримінально-процесуального «шедевра», то й вони залишили чимало запитань. Одне з них: навіщо Віктор Янукович і «сотоваріщі» так багато розповідали представникам євроспільноти про те, що повернутися до питання про звільнення політичних в'язнів — Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших — можна буде після ухвалення нового КПК?
Пригадуєте, як, скажімо, у своєму знаменитому інтерв'ю трьом телеканалам напередодні другої річниці інавгурації Віктор Янукович дуже багато розповідав про потенційну декриміналізацію низки статей КПК. І бідкався, мовляв, що ж він та доблесні вітчизняні правоохоронці можуть зробити: поки що доводиться діяти в межах чинного Кримінально-процесуального кодексу, який Україні дістався з радянських часів.
Насправді ж в ухваленому варіанті КПК так звана декриміналізація «статей Тимошенко» не передбачена. От і виходить: влада й тут залишилася вірною собі. Бо вже не один місяць спічрайтери Партії регіонів на всі голоси доводять суспільству, що коригувати законодавство «під одну людину» — недоцільно і робити це вони не збираються.
Але в тім-то й річ, що низка претензій, які висловлювали до «нічної» редакції КПК опозиціонери, стосуються не тільки і не стільки Юлії Тимошенко чи Юрія Луценка. Головні претензії наступні. За новим КПК звужується коло осіб, які можуть бути захисниками. Тобто цивільні захисники фактично вилучені з процесу. Створення суду присяжних — це всього лише перейменування суддів у присяжних. Прокурор має безроздільні повноваження щодо слідства...
І це при тому, що навіть в опозиційному таборі, хоч і не всі, але визнають: ухвалена редакція КПК — ліпша за ту, що діє з радянських часів. Утім, це не заважає представникам Комітету опору диктатурі заявляти про необхідність оскарження Кримінально-процесуального кодексу в Конституційному Суді.
Саме про це заявив днями бютівець Сергій Соболєв. Передусім, він акцентує увагу на порушенні процедури голосування. «Зокрема йдеться про пакетне ухвалення деяких статей кодексу, а також про те, що більшість депутатів не була присутня в залі під час голосування,— зазначив народний депутат.— Крім того, у КПК містяться численні незаконні норми, в тому числі щодо збереження прокурорського нагляду за слідством та процесом, що унеможливлює змагальність сторін у процесі та порушує права людини. Ми готуємо подання для того, щоб оскаржити Кримінально-процесуальний кодекс, який не відповідає ні нормативам європейських конвенцій, ні нормативам конвенцій ООН».
Неоднозначна реакція на ухвалення КПК і у представників Європейського співтовариства. З одного боку, співдоповідачі Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо України Майліс Репс і Марієтта Пурбе-Лундін привітали ухвалення нового документа. З іншого — за словами цих європейських достойників, ПАРЄ просить Президента Віктора Януковича підписувати Кримінально-процесуальний кодекс тільки після висновків Ради Європи про те, що він повністю відповідає європейським стандартам. Причому таке застереження європейці зробили «у зв'язку з великою кількістю поправок до проекту».
Згадують європейці і свою резолюцію від 26 січня нинішнього року, де, як відомо, судова система держави була піддана неабиякій критиці. Щоправда, нині Майліс Репс і Марієтта Пурбе-Лундін дипломатично висловлюються за те, щоб новий КПК (у разі його позитивної оцінки з боку ПАРЄ) застосовувався повністю, а не вибірково, що для сучасної України також є вельми поширеним явищем, яке ніяк не можуть і не хочуть зрозуміти в Європі.
Думки фахівців
Насамкінець, пропонуємо кілька точок зору на щойно ухвалений документ від фахівців — практикуючих в Україні адвокатів. Зрештою, розбиратися в тих чи інших тонкощах застосування нового КПК доведеться саме їм.
Максим Стеценко, адвокат:
«Що стосується тези про зрівнювання права захисту і звинувачення, то, напевно, це просто декларація, адже зараз система якраз працює на посилення лінії звинувачення. І головне моє побоювання, пов'язане з ухваленням КПК, полягає в тому, що правозастосовна практика в країні і звичка правоохоронної системи певним способом розглядати кримінальні справи виявляться сильнішими за будь-який КПК. Те, що після ухвалення нового кодексу перший час буде безлад,— це, як мовиться, «до ворожки не ходи». Система повинна звикнути до роботи за новими правилами. За півроку люди тільки глибоко прочитають кодекс. Усе має втрястися.
Як працює система зараз за заявленої лібералізації економічних злочинів? Припустимо, виходить на трибуну генпрокурор і каже: я не хочу, щоб когось закривали за економічними статтями, за посадові злочини. Те ж саме роблять Президент, заступник генпрокурора та вся їхня компанія. Реально, на ділі, виглядає так: є факт отримання хабара в 1000 гривень. Прокурорське слідство вносить подання про запобіжний захід взяття під варту, і суд бере під варту — розмову закінчено. З високої трибуни вимовляється одне, а реальні дії зовсім інші. Людина, яка навіть не є суб'єктом злочину, ув'язнена.
Новий КПК вводить домашній арешт. І це в цілому прогресивний захід. Але як і до кого він застосовуватиметься? Свого часу було дозволено використовувати таку міру запобіжного заходу, як заставу (вона є і в новому КПК). Але слідство такої міри не застосовувало, а суди з великим скрипом ішли на її застосування. Суми застави могли варіюватися від восьми з половиною тисяч гривень до кількох сотень тисяч. Тому незрозуміло, як будуть застосовувати домашній арешт.
Багато суперечок викликало скасування такої стадії, як порушення кримінальної справи. Сама постанова про її порушення використовується захистом як можливість подивитися матеріали справи. Адвокат приходить до слідчого і каже: дайте матеріали, що послужили підставою для порушення кримінальної справи. Той не дає. Або робить вигляд, що дає, а насправді не дає. Адвокат пише скаргу на постанову про порушення кримінальної справи. Передає матеріали до суду, і тоді є можливість з ними ознайомитися.
Іноді з дозволу суду можна навіть пофотографувати їх і мати максимум інформації про справу. Не для того, щоб використати це на шкоду слідству, а щоб використати для блага клієнта. Крім того, це була форма судового контролю за слідством. Тому що насправді правоохоронці безпідставно порушували кримінальні справи. Наприклад, податкова міліція порушувала кримінальні справи, навіть коли не було узгоджено податкових зобов'язань, не було факту ухиляння від податків.
З іншого боку, будь-який адвокат, який займається кримінальними справами, скаже, що в 99 випадках зі 100 суди не йшли на те, щоб скасовувати порушення кримінальної справи. Але слідство знало про таку можливість і розуміло, що матеріал повинен якось виглядати. Зі скасуванням цієї фази ми фактично втрачаємо з рук захисту ще один механізм впливу на правоохоронну систему».
Михайло Іляшев, адвокат:
«У професійних колах новий КПК обговорюють глибоко і серйозно. Права захисту і звинувачення не те, щоб зовсім зрівнюються, але робляться збалансованішими. Сторона захисту отримує більше прав і більше можливостей порівняно з тим, що має нині. Але говорити, що права зрівнялися, не можна. Права захисту ніколи не будуть ідентичними до прав звинувачення.
Більшість практикуючих юристів зазначає, що в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу безліч позитивних моментів. Наприклад, суд присяжних. У нас застосовується європейська доктрина, присяжні вводяться до складу суду і розглядають справу з професійними суддями, беруть участь у питанні призначення покарання.
Важливий і поділ злочинів на проступки і злочини. Це правильна норма. Протиправні дії повинні бути таким чином класифіковані за різними рівнями серйозності.
Головною перешкодою на шляху реалізації прав громадян у кримінальному процесі є не тільки застарілий КПК, а і його невиконання. Зараз порушується право на захист, не допускається адвокат, застосовуються тортури. Закон і тепер не дає на це права. Чи будуть люди, які не дотримуються старих законів і КПК, дотримуватися нових? Складно відповісти. Саме тому робити висновок про те, чи захистить новий Кримінально-процесуальний кодекс права громадян, можна буде тільки після того, як побачимо практику його реалізації».
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»