ПРИРОДА— НЕ БЕЗДОННА БОЧКА
Блакитними очима дивиться в очі весна. Вона ще молода, ніжна, усміхається святково і чисто. У її ледь відчутному диханні — таємниця свіжості, краси природи, що оточує нас. Як же гарно навкруги! Чи можна уявити собі Україну без ніжних первоцвітів навесні та журавлиного клекоту восени, без повноводних рік у долинах і блакитних ялин на пагорбах. А ще вона висока горами — аж у синю височінь. Є у світі різні зваби, але до краси рідної землі збайдужіти не можна. Про дбайливе збереження всіх милих серцю куточків української природи нині багато говорять.
21 КВІТНЯ — ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ
1.
Відзначаючи Всесвітній день довкілля, у багатьох країнах ця подія часто використовується для того, щоб привернути увагу до організаторів заходу, де виступають з гучними обіцянками піклуватися про наш спільний дім. Основне ж завдання різних акцій, присвячених захисту довкілля,— донести до свідомості населення їхню суть, привернути увагу громадськості до екологічних проблем свого двору, вулиці, міста, врешті — й усієї планети в цілому. Насправді потрібно не так багато, як казав Маленький Принц: «Прокинувся сам — прибери свою планету!» Хоч у сучасній круговерті життя не завжди можна знайти час для цього, та нині все більше проводиться, саме у весняний час, робіт із благоустрою рідного Києва.
Тож до Всесвітнього дня довкілля долучається чимало небайдужих. У ролі «планети» обирають приміщення, в яких працюють, і прилеглі території. Висаджують декоративні та фруктові дерева, які прикрасять довкілля. Люди залюбки змінюють звичні знаряддя праці на граблі, лопати та відра. Ось уже й радують око скопані газони, на яких посіяли траву, і побілені дерева. Традиційною для нашого міста стала активна участь в озелененні мікрорайонів під гаслом: «Заквітчаємо свій дім, свій двір, свою вулицю». Про це свідчить не лише кількість нових квітників, клумб, газонів довкола будинків, а й зменшується кількість мешканців, яким байдуже, що росте біля їхнього під'їзду чи то у дворі. Та все ж трапляються прикрі випадки, коли люди перекопують землю для палісадників, що була смітником з бур'янами, квіти й декоративні рослини купують власним коштом, а їхню працю витоптують і собаки, і забудькуваті мешканці. Цієї весни у столиці з метою захисту довкілля буде приведено до ладу 40 парків і скверів.
День довкілля — ще один привід оцінити стан світу, в якому живемо, зрозуміти, наскільки він прекрасний, і що кожен із нас повинен зробити, щоб його зберегти. А наша праця — не марна, бо вона — ще один острівець краси. Були часи, коли люди вважали, що краса врятує світ, однак нині ці слова зміцнюють думку про те, що світ повинен врятувати красу. Рятуючи її, світ рятує себе, адже кому потрібен знівечений світ? Із фотознімків Землі, зроблених численними супутниками, видно, який чудовий вигляд має наша планета з космосу. Та видно й інше — яка крихка вона і як залежить на ній життя від самих людей. Викликаючи у глядачів здивування, захоплення, водночас таке споглядання викликає і почуття співпереживання за наш спільний дім. Стурбованість людей всієї планети має під собою глибоке підґрунтя. Їх хвилює стан атмосфери, морів, річок, лісів, біологічна різноманітність нашої природи. Адже наша планета, за космічними мірками, зовсім маленька і вже така забруднена!
Існує багато екологічних проблем, але однією з найзагрозливіших та актуальних є проблема сміття. Влаштовуючи сміттєзвалища у невідведених для цього місцях, люди створюють бомби уповільненої дії. Ще багато років відходи будуть гнити, отруюючи ґрунт, воду та повітря. В Україні ця проблема стоїть особливо гостро, бо, на жаль, як стверджують фахівці, полігони збирання сміття давно переповнені.
Площа земель, зайнятих відходами, вимірюється тисячами гектарів. А неправильне спалювання сміття отруює повітря шкідливими речовинами. Йдеться вже про супертоксини ХХІ ст., боротьба з якими просто необхідна. Всі ми знаємо про очисні споруди й фільтри, про заводи з переробки відходів та замкнуті виробничі безвідходні технології, інших «помічників» природи. Та альтернативи природним регуляторним процесам практично не існує. Важливо навіть не стільки скорочення забруднення довкілля, скільки збереження природних екосистем.
2.
Не можна від загальних процесів відгородитися межею. А ще — слід починати від кухні кожної господині: не кидати в одне відро для сміття папір, пластикові пляшки, скло, метал, плівку... Все це потрібно правильно розсортувати, перевезти і переробити за сучасними технологіями. При цьому полігонів для зберігання сміття стане менше, екологія — чистішою, а суспільство отримає корисні товари широкого вжитку. Економісти підрахували, що в Україні стовідсоткова переробка лише двохсот тисяч тонн побутових відходів може дати до 27 мільйонів гривень чистого прибутку. Та і в Європі, на яку Україна взяла курс, поважають бережливих.
Ось тому організатори екологічних акцій вважають, що треба не лише усно продекларувати проблеми, а й робити щось істотне. По-перше, спонукати людей активніше боротися за чистоту та екологічне здоров'я нашої України, а по-друге, привернути увагу ділових людей до вигідних і довготривалих можливостей нового виду бізнесу та скоригувати державну екологічну політику в цьому напрямі.
Для розв'язання екологічних проблем громадські організації та представники органів управління прагнуть підвищити рівень екологічної освіти простих людей і прокласти шлях до важливих перетворень на місцевому, національному і міжнародному рівні. Потрібно не лише вчити людей не завдавати шкоди природі та власному здоров'ю, а й правильно налагоджувати мережу потрібних виробництв із переробки сміття. Тільки після цього околиці наших сіл, як у далекі часи, веселитимуть око чистими зеленими просторами.
Всеукраїнська екологічна ліга зазначала, що майбутнє залежить від нашої наполегливості у розв'язанні проблем навколишнього середовища. Процес реформування суспільства передбачає гармонійне розв'язання економічних, соціальних та екологічних проблем. В Україні довкілля зазнало нищівних процесів, що тривають у природному середовищі внаслідок Чорнобильської катастрофи, «брудного» затратного виробництва, неощадливого землекористування. Тільки в незалежній Україні екологічні правові відносини набули конституційної ваги, а екологічна безпека держави стала важливою складовою національної безпеки. Також ухвалено низку важливих законів України щодо використання природних ресурсів та охорони довкілля. Щоб уникнути марнотратного, безгосподарного ставлення до природи та її багатств, людина має бути не тільки господарем природи, а її найкращим другом.
День довкілля — це привід замислитися над тим, в якому природному оточенні ми живемо і наскільки важливо його зберегти заради всього сущого на землі. Вчені-біологи дійшли висновку, що охорона довкілля — одна з найактуальніших проблем сьогодення, яку слід вирішувати нагально. Глобальність та складність стосунків людини і природи на сучасному етапі інтенсифікує вивчення всіх компонентів біосфери, а також заходів, спрямованих на вироблення екологічної стратегії, покликаної попередити порушення природної біологічної рівноваги. Тому охорона окремих видів рослин і тварин — найважливіша складова охорони довкілля. Важко відділити збереження рослин і тварин чи, у більш широкому розумінні, генофонду природної флори і фауни від проблем охорони довкілля. Більше того, без контролю за станом та змінами органічного світу неможливо не лише вирішення екологічних проблем, а й проведення організаційних заходів щодо охорони цінних у науковому й практичному сенсі видів рослин і тварин. Установити ж справжній контроль можна лише над тим, що достатньо добре вивчено. Отож слід всебічно вивчати об'єкти охорони.
Не менш важливим є морально-етичний рівень суспільства. Знання ще не є гарантією активної допомоги у справі захисту довкілля. Потрібно постійно пам'ятати про свій обов'язок перед майбутніми поколіннями. І діяти. У нас багато фахівців, ентузіастів охорони природи, але недостатньо людей з високим почуттям особистої відповідальності за долю всього живого, що мешкає на нашій землі. Доречно згадати слова відомого природодослідника Джеральда Даррела: «Пам'ятайте, у рослин і тварин немає депутатів, їм нема кому писати й скаржитися, за них нікому заступитися, крім нас, людей, котрі разом із ними заселяють цю планету».
3.
Скажімо, такий феномен природи, як рідкісні птахи, нині перебуває у найбільшій небезпеці. Релікти нашої природи — ніби кінцева стадія еволюції, яка йшла протягом кількох мільйонів років. Рідко яку пам'ятку можна порівняти з такими птахами, як чорний лелека чи пугач... Хоч як парадоксально, але життя цих «патріархів» Землі, що пережили багато епох і катаклізмів, а також своїх «родичів» на мільйони років, може обірватися в епоху розквіту цивілізації. Багато з них уже приречені й можуть повністю зникнути, якщо не вжити термінових заходів щодо їх охорони. Наука ще мало знає про механізми виникнення і закономірності існування живих видів. Більше того, наші знання про корисні та шкідливі якості рослин і тварин надто жалюгідні, щоб ми могли дозволити собі їх знищення. Зникнення будь-якого виду — «корисного» чи «шкідливого» — може стати фатальним для життєвого циклу на нашій планеті. Тому вчені дійли висновку, що охорона рослинного і тваринного світу — одна з найактуальніших проблем людства. Перш ніж підняти руку на птаха, треба зупинитись і подумати: а може, він останній?!
Приміром, лелек в Україні з кожним роком меншає. Цього птаха всі люблять: українці завжди вірили, що в дім, де з'явилося лелече гніздо, прийде згода, діти виростуть здоровими, урожай буде багатим. Якщо ж лелеки раптом залишають садибу або навесні не повертаються до гнізда,— чекай біди. В Україні білі лелеки поширені майже повсюди, а чорні гніздяться в Карпатах і на Поліссі. Нині чисельність лелек, які давно занесені до Червоної книги, значно скоротилася. На думку експертів, в Україні цих птахів не більше 25 тисяч пар. Орнітологи вважають, що це дуже мало. Факти засвідчують, що на території України та Польщі гніздяться 35 відсотків світової популяції білих лелек, а це означає, що від чисельності цих птахів у нашій країні залежить їхня кількість на планеті. У 2004 році була підписана угода між країнами Європи, Азії, Африки і Україною про захист лелек, що стала першим кроком до порятунку цих птахів. На жаль, лелек уже немає у Швеції та Японії, а в Нідерландах і Швейцарії, щоб зберегти хоча б кілька гнізд, витрачаються великі кошти.
Не скрізь лелеки є і в нас. Вони зовсім зникли у кількох районах Дніпропетровщини. Щоб привернути до проблеми увагу світової громадськості, українські вчені разом із колегами з Чехії, Японії і Америки досліджують життя і міграцію чорних лелек, яких залишилося ще менше, ніж білих. В Україні організовують спеціальні заповідники лелек, будують і ремонтують гнізда, а також підгодовують птахів. Однак цього, як показує життя, недостатньо, щоб вони могли вижити. Наприклад, не можна зберегти конвалії чи гриби без природного для них оточення.
Є на території України і така цікава птаха, як озерна чайка. Нерідко чайки залишають свої озера і вирушають за десятки кілометрів на поля і луки за здобиччю: сарана, гусениці совок і лугового метелика, хлібні жуки та інші комахи — всіх шкідників з'їдають. Недарма ж їм за ці заслуги у боротьбі зі шкідливими комахами навіть поставлено пам'ятники. Один із них встановлено в американському місті Солт-Лейк-Сіті. Це 15-футова гранітна колона, увінчана глобусом з двома чайками зверху. Біля підніжжя колони — басейн з водоплавними птахами. Ще в середині ХІХ ст. на околицях Солт-Лейк-Сіті чайки очистили поля від полчищ ненажерливої сарани. Тисячними зграями вони прилітали на посіви і виловлювали сарану. Більшу частину врожаю вдалося врятувати, відтак людям не загрожував голод. Із вдячності за допомогу жителі спорудили чайкам пам'ятник. Ще один монумент на знак подяки за врятування посівів від сарани встановлено їм в австрійському місті Клостернейбурзі. Його назвали «пам'ятником захисту». Він зберігся і до наших днів.
Тільки дбайливе ставлення до природи, нашого довкілля може врятувати світ. Людство повинно зберегти її неповторність, адже кожна окрема людина є носієм добра, любові, співчуття, надії й віри. Це потрібно нам, нашим дітям і майбутнім поколінням.
Хотілося б, щоб День довкілля запам'ятався всім своєю глибиною і силою єднання з природою. Адже, перебуваючи у щоденному вирі нескінченних життєвих проблем, ми іноді втрачаємо той рідкісний, дорогоцінний час, який могли б провести в оточенні добра та краси, дарованих нею.
Підготувала Ганна ІВАНОВА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»