КІЛЬКІСТЬ ПОМИЛКОВО ПРИЗВАНИХ ДО ВІЙСЬКА НЕУХИЛЬНО ЗМЕНШУЄТЬСЯ...
Завдяки вжитим МО України заходам останнім часом до війська не призвано сотні хворих юнаків.
Триває весняна призовна кампанія: незабаром лави Збройних Сил України поповнять понад 15 тис. юнаків.
З-поміж проблем, які супроводжують її, чільне місце посідають ті, що пов'язані зі станом здоров'я майбутніх захисників Вітчизни.
Які хвороби найпоширеніші серед них? Чому до військ потрапляють хворі хлопці? Що робить Міністерство оборони для запобігання таким випадкам?
На ці та інші запитання редакція попросила відповісти полковника медичної служби запасу Василя Михайлеця — начальника Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.
— Проблемами, пов'язаними з комплектуванням армії фізично здоровим молодим поповненням, займаюся не один десяток літ і ситуацію, про яку зараз говоримо, добре знаю,— зазначає Василь Юхимович. Якщо 20–25 років тому хворів лише кожен четвертий юнак, то нині багато призовників має захворювання органів дихання і травлення, кістково-м'язової системи та кровообігу, психічні розлади, а також інфекційні й паразитарні хвороби. За інформацією Міністерства охорони здоров'я, на кожного призовника припадає дві недуги. Звісно, така ситуація не може не позначатися на комплектуванні ЗС, інших військових формувань особовим складом.
— Розкажіть, будь ласка, про перебіг призовних кампаній. Зокрема, про стан здоров'я юнаків, яких викликають на призовні дільниці.
— Торік медичний огляд пройшли близько 800 тисяч призовників, із яких тимчасово непридатними до військової служби було визнано понад 15 тисяч осіб, а такими, що не можуть служити у мирний час, 45 тисяч, більш ніж 800 чоловік було знято (за станом здоров'я) з військового обліку. Проте 640 тисяч визнані придатними до військової служби.
— У такому разі жодних проблем не повинно бути. Чи не так?
— Ні, не так. Бо з цієї кількості багато юнаків, згідно з чинним законодавством, мали і мають право на відстрочки, чи взагалі не служити. Приміром, за сімейними обставинами, через навчання тощо. Закон, який регламентує проведення призовів, містить майже 30 статей, що передбачають право на відстрочку, а то й звільняють від армійської служби.
До речі, із усього призовного контингенту 115 тисяч ми не могли призвати через незадовільний стан здоров'я, а майже 100 тисяч змушені були відправити на додаткове обстеження, з якого десь 35 тисяч не повернулися на призовні дільниці.
— Що мається на увазі під додатковим обстеженням? Де призовники його проходять?
— Фахівці призовних комісій не завжди можуть поставити правильний діагноз. Тому звертаються по допомогу до своїх колег, які працюють в медичних закладах Міністерства охорони здоров'я, маючи сучасне обладнання, яке допомагає встановити істину. Після того, як призовник пройде таке обстеження, він, маючи на руках висновки лікарів, має прибути на призовну комісію. А вона, зважаючи на результати обстеження, виносить свій вердикт: придатний він захищати Вітчизну чи ні. На жаль, не всі молоді люди законослухняні.
— І все ж... Щороку до війська призивають юнаків, місце яким не на солдатських, а лікарняних ліжках. Чому? До речі, чи не могли б Ви назвати кількість звільнених за станом здоров'я військовиків строкової служби, захворювання яких не пов'язані з проходженням військової служби?
— Ця статистика — не таємниця за сімома замками. Так, у 2007 році зі Збройних Сил України було звільнено 147 таких військовослужбовців, у 2008-му — 124, у 2009-му — 102, у 2010-му — 85, у 2011-му — 105. За винятком минулого року з кожним призовом цифри, як бачимо, зменшуються.
Чому непридатні до військової служби юнаки одягають солдатські однострої? Однозначно на це запитання не відповісти.
Мушу визнати, що це трапляється і через неналежне виконання членами призовних комісій своїх функціональних обов'язків, а то й зловживання службовим становищем. Відправляючи до війська хворого хлопця, деякі посадові особи звільняють від служби фізично здорового, який не має жодних підстав для відтермінування призову, але має впливових родичів чи гроші. Подібні неподобства не набули масового характеру, але, на жаль, трапляються. При їхньому виявленні ми інформуємо правоохоронні органи.
Проте є об'єктивні причини, що призводять до цього. Система оздоровлення, динамічного диспансерного спостереження, лікування допризовної молоді належно не функціонує: щороку оздоровлюються лише 10–15 відсотків майбутніх вояків.
У 2002 році підліткову службу з дорослих амбулаторно-поліклінічних закладів передано до служби охорони здоров'я дітей підліткового віку МОЗ, але ефективність її роботи вкрай низька. Тож лікарі призовних дільниць, які обстежують і відбирають молоде поповнення, поставлені у складне становище.
Минулого року, як я говорив, проведено медичний огляд майже 800 тисяч призовників. Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на призовні пункти викликають громадян, яким виповнилося 18 і більше років, але вони не досягли 25-літнього віку, придатні за станом здоров'я до служби і не мають права на відстрочку. А до Збройних Сил, інших військових формувань України було відправлено близько 56 тисяч. Виклик такої «армії» молодих людей призводить до надмірного навантаження на офіцерів військкоматів, членів призовних комісій, зокрема лікарів. Через це знижується якість медичного відбору. Подібна практика породжує також корупцію, зловживання службовим становищем деяких посадовців. Бо за таких ситуацій легше маніпулювати призовним контингентом, відправляючи до війська тих, кого не слід і, навпаки, звільняти від служби тих, хто має служити. До того ж вимагає значних фінансових асигнувань.
Хотів би зазначити, що є об'єктивні причини, що призводять до помилок у роботі призовних комісій.
— Що маєте на увазі?
— Нагадаю, що відповідальність за проведення призовних кампаній (відповідно до чинного законодавства) покладається на місцеві органи влади. В суспільстві побутує думка, що призовом займаються лише військові комісаріати. Так, вони беруть у цьому активну участь, але не слід забувати, що комісії очолюють заступники голів держадміністрацій районів, міст і областей, а військові комісари є лише їхніми членами. Переважна більшість медкабінетів на призовних дільницях як слід не забезпечена медичним і санітарно-технічним майном. Доукомплектування медтехнікою та інструментами потребують практично всі 545 призовних дільниць.
Існує проблема укомплектування призовних комісій грамотними і досвідченими лікарями. Керівники медичних закладів часто делегують до них своїх колег, професійний рівень яких бажає кращого, фахівців пенсійного віку, що позначається на виконанні ними своїх функціональних обов'язків тощо.
Не слід забувати про те, що деякі захворювання, за відсутності скарг призовника, складно виявити. А коли він приходить до війська, там воно починає проявлятись, оскільки солдат зазнає навантажень.
Є випадки, коли призовники свідомо приховують свої недуги.
— Невже зараз багато молодих людей, які «рвуться» до війська?..
— У це важко повірити, але є й такі. Вони це роблять не з патріотичних почуттів, а меркантильних міркувань. Деякі юнаки хочуть працювати в правоохоронних органах, а туди беруть лише тих, хто відслужив у армії. В деяких фірмах, зокрема тих, що спеціалізуються на наданні охоронних послуг, працевлаштуватися можна лише за умови проходження армійської служби. Ось і йдуть на різні хитрощі молоді люди, намагаючись потрапити до війська.
Знаю випадки, коли юнаки приховували захворювання, сподіваючись, що в армії позбудуться їх: батьки їхні були неспроможні оплатити лікування синів у цивільних медичних закладах...
— Триває весняна призовна кампанія. Чи вдалося хоч частково усунути недоліки, які негативно впливали на проведення минулорічних призовів?
— Після закінчення кожного призову ми, фахівці військово-лікарських комісій, аналізуємо їхній перебіг, виявляючи помилки і промахи, а також статистику, що відображає призов до війська хворих. Робимо відповідні висновки. Свідченням цього може слугувати те, що з кожним роком до війська потрапляє дедалі менше помилково призваних юнаків. Хоч, чесно кажучи, ні я, ні мої колеги не задоволені існуючою статистикою. Наша мета — не допустити призову до Збройних Сил жодного юнака, який за станом здоров'я непридатний до військової служби.
Ми звертаємося до місцевих органів влади з проханням посприяти у розв'язанні проблем, які заважають нам досягти цього. Не завжди до наших прохань прислухаються, але все-таки є певні позитивні зрушення. Скажімо, медичні комісії обласних збірних пунктів доукомплектовані потрібними фахівцями-медиками. Зокрема, травматологами-ортопедами, фтизіатрами, наркологами, які мають досвід експертної роботи в міських, обласних і центральних лікувальних закладах.
На обласних збірних пунктах (за рішенням обласних держадміністрацій) організовано чергування медперсоналу, який за потреби надає невідкладну допомогу призовникам.
На Луганщині під час весняного призову у 2011 році обстеження на маркери гепатитів В, С і ВІЛ-інфекцію не проводили. Тож керівництво військово-медичного Департаменту МО України звернулося до МОЗ із листом, у якому просило посприяти у вирішенні цієї проблеми. Вже восени вони були проведені.
На базі Української військово-медичної академії організовуємо підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів штатних і позаштатних військово-лікарських комісій, що сприятиме кращому виконанню ними обов'язків щодо визначення придатності до військової служби.
Уживаємо й інших заходів, спрямованих на уникнення прикрих помилок під час призовних кампаній.
— Чимало військовиків строкової служби комісується з армії через хвороби, отримані під час проходження служби. Що скажете з цього приводу, Василю Юхимовичу?
— Кількість таких вояків неухильно зменшується. Якщо, скажімо, у 2006 році було звільнено 1425 осіб, то минулого — 746.
— Через які недуги найчастіше звільнюються?
— Насамперед через психічні розлади, хвороби органів травлення, дихання, кістково-м'язової системи і системи кровообігу.
— Чи не означає це, що у військах не створено належних умов для проходження служби, а військові медики неспроможні надавати кваліфіковану допомогу, після отримання якої хлопці продовжували б служити.
— Є випадки, коли у юнака під час медичного обстеження на призовній дільниці лікарі не виявили жодного захворювання серцево-судинної системи. А за кілька місяців, а то й тижнів перебування його в підрозділі хлопець починає скаржитися на болі в серці. Коли його обстежують у військовому госпіталі, то виявляють захворювання, яке зумовлене фізичними і психологічними навантаженнями, яких він зазнає під час служби.
— Я знаю, що останнім часом удалося не допустити призову до військ юнаків, хворих на гепатит, інші небезпечні недуги.
— У 2010-2011 роках під час обстеження призовників на наявність захворювань на гепатити В, С і ВІЛ-інфекцію було виявлено 639 осіб, хворих на гепатит, а також 31 ВІЛ-інфікованого.
Коли б у юнаків ці захворювання виявили під час служби, то вони б лікувались у військових госпіталях. Це «влетіло» б Міністерству оборони в солідну копійку, оскільки лікування одного хворого на гепатит коштує 120—150 тисяч гривень. Втім, річ навіть не стільки в грошах, скільки у тім, що хворі могли б інфікувати оточуючих.
— Скажіть, Василю Юхимовичу, які документи визначають перелік хвороб, із якими заборонено призивати до війська?
— У положенні про військово-лікарську комісію МО України перелічено близько тисячі захворювань, із якими протипоказано служити.
— Що, на Ваш погляд, потрібно зробити для виправлення ситуації, коли до війська потрапляють хворі юнаки?
— Комплектування Збройних Сил України фізично здоровими солдатами — проблема не лише Міністерства оборони, а й держави і нашого суспільства. Тому вирішувати цю проблему потрібно спільними зусиллями. Зокрема, комплектувати призовні комісії досвідченими лікарями, обізнаними з вимогами чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регламентують призов до війська.
Для запобігання направлення у війська призовників, хворих на кір, епідемічний паротит, краснуху та інші інфекційні захворювання, з місцевих бюджетів мають виділяти кошти на щеплення, а також лабораторні дослідження крові на маркери гепатитів і ВІЛ-інфекції.
У попередні роки ми не допустили призову майже 700 осіб, хворих на гепатит і ВІЛ-інфекцію. Від цього користь не лише для Збройних Сил, а й держави, суспільства: юнаки, у яких їх виявили, вчасно почали лікування. Якщо подібні обстеження проходитимуть на наявність інших захворювань, то молодих людей теж виліковуватимуть.
Отже, в українському війську мають служити фізично здорові юнаки. І ми, фахівці Центральної військово-лікарської комісії, робимо і робитимемо все від нас залежне, щоб так воно і було. В цьому прагненні відчуваємо підтримку з боку Міністерства оборони України, військово-медичного департаменту.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»