КОДЕКС ЧЕСТІ
Кодекс професійної етики має стати законом для судді. Нині суддівська спільнота обговорює його робочий варіант, однак уже на цьому етапі висловлюють застереження: документ повинен мати не рекомендаційний, а обов'язковий характер.
Замість правил — добрі побажання
Майже на саме дно в рейтингу корумпованості потрапила торік Україна за даними глобальної організації Transparency International. Серед 183 держав вона посіла 152-ге місце, опустившись зі 134-го, на якому перебувала 2010 року. До цього антирекорду доклали зусиль і наші служителі Феміди: прямо (не відмовляючись від «презентів») і опосередковано, виносячи неправосудні вердикти в справах про хабарництво чи інші корупційні дії.
Чому це відбувається? Не в останню чергу тому, що наша судова система не дбає про своє внутрішнє здоров'я, не відторгає хворі тканини з організму. Хоча формальні передумови для цього є: і в новому Законі «Про судоустрій і статус суддів», і в попередньому йшлося про професійну етику. В ст. 54 закону, ухваленого 2010 року, недвозначно зазначено: суддя має дотримуватися правил суддівської етики. Їх повинен установити Кодекс суддівської етики. Рішення про його підготовку підтримали на з'їзді служителів Феміди 2010-го, а на черговому форумі, який має відбутися восени, планують ухвалити згаданий документ.
На цей час надійшло чимало пропозицій, і на їхній основі створено попередній варіант кодексу. Крім преамбули, в ньому два розділи: «Морально-етичні принципи поведінки судді» та «Норми професійної етики судді. Рівність, компетентність, старанність». При підготовці цього зводу правил спиралися на загальновизнані міжнародні стандарти, відомі під назвою «Бангалорські принципи поведінки суддів». Рада суддів України рекомендувала до 11 травня передати його на обговорення в суддівські колективи. Нині, йдучи в ногу з часом, робочий проект обговорюють на спеціальному форумі суддівської соціальної мережі «Феміда».
Оптимізм, який виникає при ознайомленні з цими фактами, може повністю випаруватися, якщо згадати: Кодекс професійної етики в українських суддів є, його затвердили на п'ятому з'їзді служителів Феміди восени 2002 року. Чесних правил там не бракує. Ідеться, зокрема, про те, що суддя має бути прикладом законослухняності, завжди поводитися так, аби віра громадян у незалежність, неупередженість і справедливість суду зміцнювалася. Поведінка судді має бути бездоганною. Підсумовуючи, можна сказати: суддя мусить бути совістю суспільства.
Комусь може видатися парадоксальним, але цей чудовий кодекс ні до чого не зобов'язує. Про це подбали судді, зафіксувавши в документі таке: його норми не можна застосовувати як підстави для дисциплінарної відповідальності. Тобто перераховані в ньому правила є не більш ніж побажаннями, адже мають лише рекомендаційний характер. Вочевидь, написали кодекс для галочки, а внутрішньої, корпоративної системи самоочищення представники найпрестижнішої юридичної професії за 20 років так і не створили. Тому питання про те, чи має суддя моральне право судити інших, залишається актуальним.
Не Гуляй-поле і не бізнес-проект
Заради справедливості слід зазначити, що до питання про суддівську етику вряди-годи поверталися. А 2007-го навіть відбулася міжнародна конференція з цього приводу, де було внесено суттєві пропозиції до кодексу. Там наголошували: кодекс професійної етики — закон для судді в багатьох європейських країнах та США, хоча подекуди ці правила не оформлені у вигляді спеціального зводу. Наприклад, у Німеччині чи Франції вимоги щодо поведінки служителів Феміди перераховано в законі про суддів або в нормативних документах, які регулюють становище державних службовців. Однак дотримується їх тамтешня судова спільнота неухильно.
Що нового може з'явитися у вітчизняному кодексі? Зокрема, вимога про те, аби суддя оприлюднював інформацію про свої доходи та доходи своєї родини. Багато років поспіль таку рекомендацію висловлював пожиттєвий суддя федерального округу Колумбія (США) Богдан Футей під час заходів на підтримку української судової системи.
Колишній голова Верховного Суду Віталій Бойко наполягає, що декларувати слід також видатки, а ще запровадити контроль над інформацією, яка міститься в деклараціях. Адже судова система — це не прибутковий бізнес-проект, як хтось думає, а гарантія стабільності держави, зазначає голова «Центру досліджень правової політики» Анатолій Копатченко. У громадян не повинна виникати думка про те, як при поміркованій зарплаті суддя може собі дозволити так звані предмети демонстративного споживання: дорогі автомобілі, заміські палаци.
Серед новел — пропозиція доповнити кодекс правом судді на самовідвід під час розгляду деяких справ, коли виникнуть сумніви у його нейтральності. Зрештою, має бути врегульовано питання, за які порушення служителя Феміди можуть звільнити за недотримання присяги, адже цей аспект перебуває в морально-етичній площині. Не обминуть увагою і зовнішній вигляд судді (в залі суду та поза його межами), а також такі риси, як самовладання, коректність, повага до сторін у справі.
Однак хоч як би детально і глибоко були означені всі правила поведінки, якщо суддівська спільнота не дбатиме про своє внутрішнє здоров'я, все це марно. Служителі Феміди мають виявити громадянську мужність і послідовність та зробити норми кодексу обов'язковими, зазначає президент фундації «Правові ініціативи та стратегії» Валентин Федосійчук. Інакше навіщо його кардинально оновлювати, доповнювати і вдосконалювати, якщо він матиме таку юридичну силу, як написи на паркані чи слогани на лайт-боксах? Судова система — не Гуляй-поле, в ній мають панувати законність, неупередженість, політична нейтральність, недопущення конфлікту інтересів, принцип декларування майна.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- СУДОВЕ ВІДЕО
- ЗНЯТИ МІЛІЦІОНЕРА
назад »»»