ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ «ВЕЛИКОЇ ВІСІМКИ»
У Вашингтоні 11–12 квітня 2012 року відбувся саміт «великої вісімки». Щорічні наради на вищому рівні глав провідних індустріальних держав світу відбуваються від весни 1975 року. Тоді французький президент Валері Жискар д'Естен запропонував обговорити проблеми розвитку економіки капіталістичних держав світу. Символічно, що на тому історичному етапі робота зазначеного форуму також відбувалася в умовах світової економічної кризи.
Після розпаду СРСР до «великої сімки» — США, Канади, Великої Британії, Франції, Італії, Німеччини, Японії — у 1997 році додалася Росія. Так і з'явився нинішній формат «великої вісімки», хоч його й не можна вважати остаточним, адже Росію досі лише умовно допускають до обговорення глобальних фінансових проблем. Крім того, світова економічна криза, яка розпочалася восени 2008-го, спровокувала появу ще одного формату — «великої двадцятки». До її складу входять і всі країни «великої вісімки», і провідні гравці світової економіки з кожного континенту. Однак саміти «великої вісімки» після цього скасовані не були, адже зазначений формат, за винятком Росії, є традиційним для взаємодії країн євроатлантичного простору та Японії. Їм завжди є що обговорити.
Цього разу персональний склад учасників «великої вісімки» перебуває у стані змін. На президента США Барака Обаму у листопаді чекають чергові вибори. Вже у травні завершить президентські перегони французький лідер Ніколя Саркозі. Італійський прем'єр-міністр Маріо Монті, японський прем'єр-міністр Єсіхіко Нода є новачками подібних самітів. До кола «старожилів» належать канадський прем'єр-міністр Стівен Гарпер та німецький канцлер Ангела Меркель.
Натомість для російського президента Дмитра Медведєва цей саміт став останнім перед переданням повноважень Володимиру Путіну. Взагалі російська проблематика була однією з провідних під час цього саміту. Насамперед тому, що Захід перебуває у тривожному очікуванні офіційного визначення зовнішньополітичних пріоритетів президента Володимира Путіна. Експерти ставлять собі запитання, чи за часів його президентства буде збережено «перезавантаження» російсько-американських відносин? Крім того, Росія у «великій вісімці» намагається представляти інтереси країн БРІКС — Бразилії, Індії, Китаю, Південно-Африканської Республіки, які кілька тижнів тому декларували намір створити спільний інвестиційний банк, який видаватиме кредити у їхніх національних валютах, а не в доларах.
Також не згас скандал, коли в Сеулі Барак Обама обіцяв Дмитру Медведєву, що після президентських виборів у США його позиція щодо системи протиракетної оборони стане гнучкішою. Отже, господарю цієї зустрічі Бараку Обамі довелося висловлюватися дуже обережно, аби не наразитися на чергові закиди з боку опозиційних республіканців, які звинувачують його у недостатньо ефективному захисті американських національних інтересів.
Водночас до учасників зустрічі «великої вісімки» звернувся Міжнародний валютний фонд, який закликав країни Євросоюзу продовжувати докладати зусилля заради скорочення боргових зобов'язань. Натомість США, на думку керівництва МВФ, мають підтримати зусилля Євросоюзу у подоланні кредитних проблем, інакше будуть перекреслені сподівання на позитивні тенденції у розвитку світової економіки. Нині свій негативний вплив на світову економіку має зростання ціни на нафту, що обумовлено військово-політичним напруженням навколо Ірану. Одночасно із самітом «великої вісімки» відбувалися військові навчання США та Саудівської Аравії, які розглядаються як репетиція відбиття «іранської агресії».
Загалом, зважаючи на складність проблем, з якими стикається світова економіка та безпека, суперечливість інтересів країн — учасниць «великої вісімки», навряд чи варто було очікувати доленосних рішень. Цей саміт «великої вісімки» ще раз підтвердив помітну тенденцію до перенесення тягаря глобальних рішень на «велику двадцятку». «Велика вісімка» перетворюється лише на своєрідну «фракцію» «великої двадцятки».
Внаслідок цього ще один пережиток епохи однополярної системи міжнародних відносин залишається в історії, оскільки саме «велика двадцятка» може вважатися визначальним форумом для погодження шляхів вирішення глобальних проблем із максимально можливим досягненням компромісних рішень.
також у паперовій версії читайте:
- МІЖ «БАТОГОМ» І «ПРЯНИКОМ»
- ЗВІТ НАПЕРЕДОДНІ ІНАВГУРАЦІЇ
- УГОРСЬКИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЯ
назад »»»