УБИВСТВО ЗАМОВЛЯЛИ?
ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО ІНКРИМІНУЮТЬ УЖЕ Й «МОКРІ» СПРАВИ
Спостерігаючи за тим, як чинна влада намагається насолити і так заґратованій Юлії Тимошенко, мимоволі замислюєшся: що подумають наші нащадки, коли знайдуть, бодай, уривки з усіх порушених проти неї кримінальних справ? І що скажуть про Руслана Щербаня, сина вбитого ще в 1996 році народного депутата Євгена Щербаня, котрий позавчора (майже через 16 років) відшукав документи, гідні прокурорської уваги, які, буцімто, доводять причетність Юлії Тимошенко до згаданого вбивства...
Зрозуміло, пам'ять про загиблого батька — аргумент, котрий не має терміну давності. Тож бажання пана Руслана докопатися до істини в цій справі було б виправданим, якби не одне «але». На прес-конференції, що її Руслан Щербань провів позавчора, він заявив, що наважився передати свої свідчення (до речі, що саме — поки залишається таємницею) тільки тепер, оскільки раніше Юлія Тимошенко «обіймала посаду прем'єр-міністра і могла чинити тиск на мене особисто, на мою сім'ю, а також на бізнес».
Про те, що Тимошенко понад два роки не є прем'єр-міністром, навіть говорити не варто. Головне у цьому, з дозволу сказати, «зізнанні» — інше. Зі слів Щербаня-молодшого виходить, що бізнес, на який «могла чинити тиск Юлія Тимошенко», виявився для нього дорожчим і важливішим, ніж намагання шукати істину щодо вбивства рідного батька.
Політичні аналітики подібні висловлювання (зізнання, розкаювання, свідчення — потрібне підкреслити) називають не інакше, як політично вмотивованими. Після таких слів інше твердження Руслана Щербаня, мовляв, він не має «жодних політичних цілей і ніяких спеціальних завдань і пропозицій від Партії регіонів не отримував», м'яко кажучи, звучать непереконливо. Тим паче, що Руслан — депутат Донецької обласної ради від провладної нині партії.
У недалекоглядних спостерігачів може скластися враження, що в провладному таборі вирує хаос і права рука там не усвідомлює, що чинить ліва. Адже «одкровення» Руслана Щербаня збіглися в часі із заявами першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського, мовляв, Україні та Європейському Союзу потрібно шукати компроміс у питанні засудження Юлії Тимошенко.
Хорошковський навіть скористався нагодою кілька разів повторити улюблену фразу керівника фракції ПР у Верховній Раді Олександра Єфремова. Мовляв, змінювати законодавство «під одну людину» недоцільно. Щоб така заява звучала переконливіше, навіть спробував підтвердити її інформацією про те, що в часи його перебування на посаді керівника СБУ цю «економічну» статтю застосовували й до представників чинної влада (яких, у разі декриміналізації статті, також доведеться відпускати). На жаль, конкретних прізвищ перший віце-прем'єр так і не назвав, тому увесь спіч перетворився лише на агітаційну ремарку.
От що цікаво: як саме ЄС і Україна мають шукати запропонований Хорошковським «компроміс»? Чи не є таким «компромісом» згода влади надати лікування Юлії Володимирівні за межами Качанівської колонії? Таке враження, що від цього факту суворі представники Євросоюзу мусять «розтанути» і мало не пригорнути українських можновладців.
Хоч в української влади, як завжди, може відшукатися зайвий «козир» (у вигляді потенційної кримінальної справи проти Юлії Тимошенко за фактом... замовного вбивства). Щось на кшталт: ви звинувачуєте нас у політичних переслідуваннях? Так, за Тимошенко тут тягнуться «грішки» і куди серйозніші... Якщо найближчим часом ситуація розгортатиметься за таким сценарієм, цинізму влади можна буде тільки поаплодувати. Однак представники Євросоюзу робити це навряд чи погодяться.
Узяти хоч би «доленосну» подію минулої п'ятниці — так зване парафування частини (!) угоди з Європейським Союзом. Процедура, про яку так патетично було поінформовано на більшості телеканалів, насправді... взагалі могла не відбуватися. Вона нагадувала радше елементарну фікцію, коли українські можновладці намагалися зробити хорошу міну при поганій грі. В тому сенсі, що Віктор Янукович свого часу ставив завдання перед Кабінетом Міністрів парафувати угоду до 2 квітня. Будь ласка, ось вам результат. А те, що 30 березня було парафовано лише політичну частину документа,— байдуже... Хто там зі звичайних громадян вникатиме у суть питання! Головне — якомога гучніше ще раз заявити про так званий європейський вибір.
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- ОБ'ЄДНАННЯ ОПОЗИЦІЇ, ЯК «ВОСЬМЕ ДИВО СВІТУ»
назад »»»