МОДЕЛЬ УНІВЕРСИТЕТУ МАЙБУТНЬОГО
Початок ХХІ ст. для світу позначений пошуком шляхів поліпшення якості вищої освіти — відповідно до нових соціально-економічних потреб і очікувань людства.
Нині суспільство, зокрема у нашій державі, усвідомлює визначальну і навіть принципово нову роль вищої школи у формуванні гармонійно розвиненої особистості, здатної повноцінно жити й діяти в умовах стрімкого розвитку новітніх технологій та переходу всіх сфер життя на якісно новий рівень.
Формування моделі українського університету майбутнього та його місця в європейському освітньому просторі стало справою державної влади, учених, педагогів і, що особливо цінно,— студентської молоді, яка долучається до обговорення теми, беручи участь у відповідних всеукраїнських та міжнародних заходах.
Одним із таких є щорічна Всеукраїнська студентська науково-практична конференція, започаткована Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, а також Київським університетом імені Бориса Грінченка, на чолі якого — доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук Віктор Огнев'юк.
Студенти— плем'я незнайоме
Цьогорічна, п'ята конференція, відбулася в ці дні, коли в Україні обговорюється проект закону «Про вищу освіту», розглядаються альтернативні підходи до його позицій тощо. Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки фахівців завтрашнього дня. Він установлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих кадрах.
Матеріали студентської науково-практичної конференції не лише органічно вплелися у загальнодержавну дискусію, а й визначили найактуальніші проблеми в цій царині та шляхи їхнього розв'язання.
На обговорення було представлено 65 проектів у різних формах: презентації, відеоінтерв'ю, фільми, доповіді. Учасники конференції — студенти ВНЗ: Київського університету імені Б. Грінченка, НПУ імені М. Драгоманова, КНУ імені Т. Шевченка, Києво-Могилянської академії, Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Т. Шевченка, ДЗ «Луганський державний медичний університет», Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка, Донбаського державного технічного університету.
«Державу прикрашає освіта громадян», «Освіта — найвища цінність та надійний шлях до успіху і щасливого життя», «Освіта — сутність часу» — це квінтесенція думок, озвучених у студентських виступах.
Критерії оцінювання проектів — конструктивність та перспективність пропозицій, викладених у роботах, новизна ідей, презентабельність матеріалу; творчий підхід; аналітичність мислення конкурсантів.
Захід продемонстрував якісну відмінність студента ХХІ ст. від студента століття попереднього. Уже цього факту достатньо, аби замислитися над необхідністю кардинальних змін у системі освіти, щоб уникнути передреволюційної ситуації, за якої «верхи не можуть управляти по-старому, а «низи» не хочуть жити по-старому». І справа навіть не в тому, що нинішня молодь на «ти» з суперсучасними інформаційно-комунікаційними технологіями, якими нелегко і нешвидко оволодівають педагоги середнього та старшого віку. Йдеться про інший спосіб мислення, який вирізняється критичним ставленням до світу і людей, раціональністю, відсутністю рефлексій, обізнаністю щодо власних прав і свобод, практичністю та сміливістю суджень, котрі, на жаль, часто... не підкріплені глибокими знаннями.
Переважна більшість нинішніх студентів сприймає диплом про вищу освіту як капітал, що допоможе стати успішними людьми — зробити кар'єру, здобути престижний соціальний статус, заробити кошти та створити щасливу сім'ю. На шляху до цього вони готові долати будь-які перешкоди, часто керуючись принципом «мета виправдовує засоби». Що здатне завадити їм? Невже — скромне технічне оснащення ВНЗ або педагогічні кадри, знання й методика котрих, об'єктивно чи на думку студентів, відстали від життя і тому не можуть бути авторитетними — з усіма наслідками, що випливають?
Отже, революційні зміни, які невідворотно наближаються, торкнуться всіх сторін навчального процесу. І передусім навчатися доведеться педагогам і викладачам, аби відповідати вимогам доби та потребам студентів, яких, до речі, освітяни називають своїми роботодавцями.
Табель про цінності
Тож яким має бути університет сьогодні і завтра? Яку роль відведено студентству у поліпшенні якості університетської освіти? Які чинники освітньо-виховного процесу є для нього пріоритетними? На ці запитання учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції дали відповіді.
Виявилося, що самовизначення і максимальна самореалізація для молоді мають першорядне значення. Такі результати дали студентські дослідження, що підтверджуються й даними Інституту Горшеніна. Матеріальне благополуччя та кар'єра, відповідно,— на другій і третій позиціях. Здоров'я й створення центрів — спортивно-оздоровчих, адаптаційних (для першокурсників), художньо-мистецьких гуртків, за даними опитування, для студентів також є важливими.
Визначальною має бути наявність в університеті сучасного матеріально-технічного оснащення — комп'ютерні аудиторії з інтернетом і вільний доступ до них; електронні бібліотеки; електронні підручники та інші технічні засоби, що дозволяють впроваджувати нові форми взаємодії педагогів і студентів. Центральне місце відведено дистанційному навчанню та інтерактивному спілкуванню сторін.
У багатьох проектах, озвучених на конференції, зазначено, що завдяки інформаційно-комунікаційним технологіям відкривається безліч варіантів модернізації освітнього процесу. Дистанційне навчання, зокрема, дає можливість працювати з великою студентською аудиторією; не вимагає особистої присутності в університетському приміщенні ані викладача, ані студента; створює єдине освітнє середовище, що є корисним для зміцнення корпоративного духу. З великим коефіцієнтом корисної дії проходять чат-заняття, веб-заняття (дистанційні уроки, on-line-конференції, семінари, ділові ігри, лабораторні роботи), телеконференції тощо.
Значна кількість студентів зацікавлена у виробничій практиці з першого ж курсу. Адже завдяки цьому молодь пересвідчується у правильному виборі навчального закладу і професії; проводить самодіагностику щодо власної професійної придатності; спілкується з фахівцями; ознайомлюється з новими методиками й технологіями; формує індивідуальний стиль роботи за обраним напрямом і втілює теоретичні знання в практику.
Нині на ринку праці сформувався попит на всебічно розвиненого, вмілого, з креативним мисленням фахівця, тобто — конкурентоздатного. Під цим поняттям молодь розуміє поєднання освіченості, активності та практичного досвіду. Серед компетенцій студента ХХІ ст. у конкурсних проектах зазначені винахідливість мислення, прогнозування проблем та розроблення шляхів їхнього вирішення, ухвалення рішень, спільна робота у команді, творчий підхід до справи, висока працездатність.
Щодо пріоритетності цінностей, пов'язаних із трудовою діяльністю, то, за даними дослідження Інституту Горшеніна на тему «Сучасне студентство України» та згідно з опитуванням, проведеним конкурсантами, наявність дружного колективу — на першому місці (27,5 % респондентів), далі — робота за фахом (21,2 %), соціальний пакет (12,1 %), кваліфіковане керівництво (11,3 %).
Також у сфері трудової діяльності студентів цікавить передусім високий заробіток (41,6 % респондентів), кар'єрне зростання (33,4 %), творча самореалізація (25,0 %).
Принади й ризики
Студентське самоврядування — ще одна провідна тема, яку активно обговорювали на V Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції. Його назвали потужним чинником демократизації сучасної вищої школи, що сприяє розвиткові у студентів лідерських якостей, формуванню громадянської свідомості, організаторських навичок та активної життєвої позиції, а також — встановленню партнерських стосунків між студентами і викладачами, створенню атмосфери взаємодії та взаєморозуміння.
Через усі теми, що є актуальними для студентської молоді та сучасної системи вищої освіти, проходить ідея переходу від академічного теоретизування до засвоєння матеріалу шляхом практичного досвіду. Проектування, тренінги, ігрові форми навчання, створення та аналіз реальних ситуацій, виробнича практика, участь у наукових конференціях та семінарах, у тому числі міжнародних, зрештою — самоосвіта, необхідність якої визнали 90% респондентів, студентів університету імені Бориса Грінченка,— все це сприяє розвиткові особистості, наповнює змістом та зміцнює мотивацію до навчання, допомагає студенту повірити у власні сили й відчути свою значущість як майбутнього фахівця.
Не забули конкурсанти і про викладачів. Для них вони пропонують запровадити систему рейтингового оцінювання за багатьма позиціями — задля визначення відповідності педагога вимогам сучасності. А нинішня доба, зі свого боку, диктує необхідність запровадження в університеті нових навчальних дисциплін і поповнення професорсько-викладацького складу сучасними фахівцями — програмістами, викладачами комп'ютерної графіки та іншого спеціалізованого програмного забезпечення.
Гості конференції — доктори наук, педагоги Академії спеціальної педагогіки імені Марії Грегоревської (м. Варшава) Джозеф Беднарек та Анна Анджиєвська — у виступах та за допомогою створених ними науково-популярних фільмів довели необхідність підготовки кадрів з безпеки у кіберпросторі (від англ. сyberspace — метафорична абстракція, що є віртуальною реальністю, ноосферою. Це — другий світ як «усередині» комп'ютерів, так і «всередині» комп'ютерних мереж).
Польські фахівці зазначили, що нині людство опинилося перед серйозними загрозами світу віртуального. Серед таких — можливість створювати друге, паралельне життя; кіберсекс; педофілія; порнографія; кіберзлочинність, один із різновидів якої — сайти, що підштовхують підлітків до самогубства.
...Цифрові технології з неймовірною швидкістю дедалі більше й глибше охоплюють усі сфери життя, якісно його змінюючи, впливаючи як на масову свідомість, так і на розум, душу та спосіб мислення людей. Навчитися використовувати їх грамотно та раціонально, щоб урізноманітити й полегшити життя, аби не опинитися «за бортом», має кожна свідома людина. Надто — педагоги вищої школи.
Відповідати вимогам дня нинішнього, говорити з молоддю «однією мовою», але при цьому бути висококласним фахівцем, яскравою, всебічно розвиненою особистістю зі шляхетними життєвими переконаннями — першочергові завдання сучасного педагога, незалежно від спеціалізації. Такий наставник матиме авторитет у своїх підопічних, а отже — зможе впливати на їхній інтелектуальний та моральний розвиток, спрямовувати молодь на творення й самовдосконалення.
Усе це — етапи великого шляху до нової моделі Університету майбутнього, яка нині й сама дещо віртуальна і примарна. Але завдяки реальним зусиллям держави й суспільства, узгодженим діям суб'єктів та об'єктів освітнього процесу вона з часом матеріалізується й допоможе усім, хто цього прагне, дістатися науково-освітянських вершин.
Олена МОРГУН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»