ГАРАНТІЇ НЕПОРУШНОСТІ
Держава зобов'язана захищати право власності, однак наші громадяни стикаються як із труднощами з його забезпеченням, так і неправомірним обмеженням. Проблему досліджували експерти Центру громадської адвокатури.
«Володіти, користуватися і розпоряджатися»
Захист будь-якого права в нашій країні нині малоефективний і право власності — не виняток. Експерти правової приймальні Центру громадської адвокатури, які прискіпливо ставилися до проблеми реалізації та захисту права власності, виявили численні порушення, що стосуються всіх її форм: приватної, комунальної й державної.
У жодній справі, в якій брали участь юристи і представники Центру громадської адвокатури, не дотримано термінів судового розгляду, іноді вони були перевищені настільки, що втрачалася актуальність рішення.
Часто позивач просить заборонити відповідачеві вчиняти певні дії щодо його майна — споруджувати будинок чи гараж на спірній ділянці, вирубувати дерева, зносити огорожу. Проте такі заяви всупереч процесуальному закону суд залишає без реагування. Час втрачається, і в подальшому захистити права власності позивача неможливо, навіть якщо служителі Феміди винесуть рішення на його користь, адже знести зведений будинок чи навіть сарай — проблематично.
У єдиному державному реєстрі судових рішень понад 180 тис., що стосуються права власності, винесено за півтора року, зазначають експерти Центру громадської адвокатури. До речі, це неповна статистика, адже до реєстру вносять лише частину рішень. Насправді порушень згаданого права значно більше, адже багато осіб не зверталося по його захист. Зі згаданої кількості вердиктів майже 115 тис. стосувалися визнання права власності, 16 тис. — усунення перешкод у користуванні майном, 3600 — витребування його з чужого незаконного володіння.
На ефективності судового захисту значною мірою негативно позначаються суперечки щодо розмежування компетенції з розгляду справ. Юристи Центру наводять як яскравий приклад кількаразову зміну тлумачення юрисдикції щодо розгляду земельних спорів між громадянами та органами влади. В результаті позивачі змушені вчетверте переподавати заяву до суду.
Традиційно зводять нанівець намагання шукати захисту права власності в суді труднощі з виконанням судових рішень. За таких умов положення, викладені в ст. 41 Конституції, виглядають не як норми закону прямої дії, а як побажання, іронізує голова спілки «Юридична оборона» Гліб Полторацький. Нагадаємо, в згаданій статті йдеться про таке: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю... Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності...Право приватної власності є непорушним».
Численна категорія громадян зазнає утисків у цій сфері через неможливість реалізувати право власності на землю, зумовлену необхідністю замінити старий державний акт на новий. У документі старого зразка не вказано кадастрового номера земельної ділянки, а відповідно до вимог Земельного кодексу його необхідно обов'язково зазначати в договорах купівлі-продажу, здачі в оренду, міни, дарування, прийняття у спадщину. Отож у всіх цих випадках державний акт старого зразка, який видавали до 2003 року, належить обміняти на новий. Для цього спочатку слід замовити виготовлення нової документації із землеустрою. Процедура вироблення державного акта нового зразка дорога і тривала, а це позбавляє власника ділянки права розпоряджатися нею протягом певного часу.
Єдиний державний реєстр
Проблему права власності поглиблює недосконала система його реєстрації. Йдеться про єдиний державний реєстр давно, держава робить спроби змінити ситуацію у цій сфері. Однак результат поки що не обнадіює. Експерти Центру наводять коротку хронологію питання. В грудні 2010-го глава держави підписав указ, згідно з яким було розпочато адмінреформу. Цим указом вирішено утворити Державну реєстраційну службу. Згідно з указом Президента від 6 квітня 2011 р., яким було затверджено положення про цю службу, вона, зокрема, робить реєстрацію речових прав на нерухоме майно. А через два дні було підписано інший указ — «Про державне агентство земельних ресурсів України». Саме цей орган має здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок, реєстрацію права власності та права користування ними. Тобто майже водночас створено два реєстраційні органи за гострої потреби в одному.
Відсутність генерального плану населеного пункту значною мірою порушує право громади на землю в його межах, адже залишає можливість розпоряджатися нею безконтрольно та непрозоро. Не менш гострою є відсутність реєстру комунального майна, що призводить до таких самих наслідків.
Однозначне порушення права власності — неефективне виконання комунальними службами-монополістами обов'язків щодо утримання будинкових мереж (водогону, каналізації). Їхнє пошкодження завдає помешканням громадян майнової шкоди, однак комунальні служби та органи влади протягом років не ремонтують будинок, хоч зобов'язані це робити.
Наприкінці минулого року було завдано ще одного удару по праву власності. Національний банк створив перешкоди у користуванні й розпорядженні іноземною валютою, ухваливши рішення, згідно з яким її обмін належить проводити лише за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу.
На думку експертів, це — неправомірне обмеження розпоряджання належною на праві власності національною чи іноземною валютою. Нині подано десятки позовів про скасування цього правила. НБУ вдався до напівзаходу: анулював копіювання паспорта під час цих операцій, але зобов'язав пред'являти його.
На базі звіту про свою діяльність Центр громадської адвокатури за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» підготував видання «Непорушне право власності: українські реалії». У ньому зроблено висновок: увесь конгломерат згаданих проблем породжено ставленням до власності, успадкованим із радянських часів. Поліпшити становище може послідовна правова просвіта, запроваджена з початкової школи.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЧИ ВРЯТУЄ ВІД КОРУПЦІЇ ПІДВИЩЕННЯ ЗАРПЛАТИ?
- ПРОРИВНИЙ ТА ПРОГРЕСИВНИЙ
- СУЇЦИДІВ ПОБІЛЬШАЛО
назад »»»