ЧИ Є МАЙБУТНЄ У ПДВ?
Податок на додану вартість (ПДВ) було запроваджено в Україні у 1992 році. Відтоді не затихають дискусії щодо його ефективності.
Очевидно, що без нього нелегко буде наповнити державний бюджет. Проте складність адміністрування цього податку регулярно призводить до зловживань.
Несвоєчасне відшкодування ПДВ негативно впливає на розвиток вітчизняного бізнесу, формує додатковий фіскальний тиск на суб'єкти господарювання, перешкоджає залученню іноземних інвестицій. Інвесторів відлякує те, що держава не дотримується законів, котрі запровадила. ПДВ перетворюється з податку на споживання, яким є, по суті, на податок на виробництво.
Це знижує конкурентоспроможність вітчизняних компаній на зовнішніх ринках. Підприємства змушені підвищувати ціни на свою продукцію та відкладати модернізацію виробництва. Деяким компаніям бракує коштів навіть для ведення поточної діяльності, на виплату зарплат, закупівлю сировини. Конкурентне середовище викривлюється, адже є підприємства, які мають змогу домагатися своєчасного відшкодування ПДВ законними чи незаконними методами.
Несвоєчасне повернення ПДВ — це безвідсоткове кредитування держави платниками податків. У результаті «вимиваються» обігові кошти з підприємств. Їхня нестача може вбити навіть надпотужне успішне підприємство, зробивши його банкрутом. Досить згадати німецьку фірму «КатМеталл». Її власник Райнхард Майдер навіть подав у суд на Президента Віктора Януковича, бо через несвоєчасне відшкодування ПДВ з 2009 року компанія, де трудилося до сотні українських робітників, не могла нормально працювати і навіть виплачувати зарплату.
На той момент фірма мала замовлень на три місяці наперед. Проте коштів на закупівлю сировини не було, бо всі гроші забрали для сплати податку на додану вартість і не повернули. Тож усі клієнти відмовилися від своїх замовлень. Співзасновник компанії поставив вимогу повернути всі інвестиції до Німеччини. Райнхард Майдер змушений був скоротити штат працівників і продати частину устаткування, аби розрахуватися з боргами.
Особливо гостро проблема ПДВ відчувається в умовах фінансової кризи, яка ще не закінчилася, коли реальний сектор економіки, по суті, ізольований від кредитних ресурсів, коли залучити довгі й дешеві гроші майже неможливо. Розблокувати цю болючу проблему намагалися ще у грудні 2006-го. Тоді Рада Національної безпеки і оборони (РНБО) у своєму рішенні констатувала, що основні недоліки податкової політики, яку проводили різні уряди, зумовлюють нестабільність і недосконалість системи адміністрування ПДВ.
Зокрема, наявність економічно невиправданих пільг із ПДВ, цільове призначення яких є непрозорим, а механізм контролю за ефективністю їхнього застосування — недосконалим. Тож закономірними наслідками неефективності існуючої системи адміністрування ПДВ стали: накопичення значних залишків заявлених до повернення сум податку; «вимивання» обігових коштів підприємств, що негативно впливає на їх фінансовий стан. А також погіршення умов підприємницької діяльності та інвестиційного клімату; отримання незаконних переваг окремими платниками податків; суттєві втрати держави через незаконне відшкодування ПДВ; поширення корупції й організованої злочинності в цій сфері.
Недосконалі
інструменти
Незважаючи на рішення РНБО і певні заходи державних органів, до кінця правління президента В. Ющенка сума неповернутого ПДВ була рекордною, на початок 2010-го сягала 28,4 млрд грн (2,6% національного ВВП). Лише у Запорізькій області заборгованість зросла до 1,329 млрд. Проблема наростала, як снігова лавина. Уряд вирішив розрулити ситуацію за допомогою ПДВ-облігацій, тобто п'ятирічних облігацій внутрішньої державної позики з дохідністю 5,5%, які запровадили від травня 2010-го. Більшість платників ПДВ погодилася тоді отримати відшкодування облігаціями. Загальна сума їх розміщення перевищила 16 млрд грн.
Думки експертів щодо ПДВ-облігацій розійшлися. В Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП) зазначають, що ті урядові цінні папери були випущені без формування балансу інтересів держави і платників податку. Останні багато втратили, адже дохідність облігацій була невеликою, продавати їх на вторинному ринку доводилося з великим дисконтом. Цей інструмент, радше, фіксує борг, вважають економісти. Але це все ж краще, ніж залишити його у незафіксованому вигляді. За своєю економічною суттю ПДВ-облігації — узаконений відкат, зауважують незалежні експерти. Коли їх запустили в обіг, було цікаво, хто буде найактивнішим покупцем на вторинному ринку. Склалося враження, що той, хто випускав цінні папери, той і купував їх. Якщо компанії купують облігації з дисконтом не 15—20%, а з набагато більшим — це є відкатом. І все ж ПДВ-облігації зменшили гостроту ситуації з невідшкодуванням податку на додану вартість.
Наступним серйозним кроком до нормалізації адміністрування ПДВ було ухвалення Податкового кодексу, до якого завдяки зусиллям бізнесу запровадили норму щодо автоматичного відшкодування ПДВ. Згідно зі ст. 200 кодексу, на автоматичне повернення ПДВ можуть розраховувати юридичні та фізособи, які не перебувають у судовому процесі з процедури банкрутства; мають повні дані в Єдиному держреєстрі юридичних і фізосіб-підприємців; проводять операції з нульовою ставкою не менш як 40% загального обсягу поставок за попередні 12 місяців. А також мають суму податкового кредиту не більш ніж 10% стягуваної у держави суми відшкодування; платять своїм працівникам у 2,5 раза більше мінімальної зарплати. У яких працювало понад 20 співробітників упродовж останнього року, а балансова вартість основних фондів за попередній рік перевищує суму повернення ПДВ. Рівень зобов'язання з податку на прибуток вищий, ніж у середньому в галузі за попередній рік і немає податкової заборгованості.
Автоматичне відшкодування ПДВ — колосальний крок до європейської практики, зазначають розробники Податкового кодексу. Вперше за часи незалежності України була спроба знайти юридичні механізми взаємної відповідальності держави перед бізнесом і бізнесу перед державою й суспільством, зауважують в УСПП.
Зокрема, запроваджено штрафні санкції за несвоєчасне відшкодування ПДВ. Одначе поки ті механізми не спрацьовують. Держава може заблокувати рахунки підприємства, не відшкодовувати вчасно ПДВ, завдаючи збитків бізнесу. За час дії Податкового кодексу не зафіксовано жодного судового рішення про штрафні санкції до Держказначейства, Мінфіну за несвоєчасне відшкодування ПДВ.
У листопаді глава уряду М. Азаров заявив, що в автоматичному режимі відшкодовується до 70% ПДВ. За даними податкової служби, за минулий рік було повернуто 42,8 млрд грн ПДВ, із них автоматом — 15,9 млрд, тобто трохи більш як 37%. Але під приціл «автомата» потрапили лише 240 підприємств із понад 140 тис. зареєстрованих платників податку на додану вартість. У січні, за даними Держказначейства, із 3 млрд 589,4 млн грн відшкодованого ПДВ автоматом бізнесу повернули 2 млрд 47,6 млн, тобто трохи більш ніж 57%. Ощасливили лише 236 компаній. Щоправда, у лютому в автоматичному режимі повернули 78% ПДВ. Експерти порахували, що кількість щасливчиків, які вписалися в параметри «автомата», перевалила за триста.
Таємниці мадридського двору
Податківці не поспішають конкретизувати, кому автоматично відшкодовують ПДВ. Журналістам і навіть нардепам надають тільки загальні цифри з повернення ПДВ та його заборгованості без деталізації. Експерти припускають, що на «автоматі» сидять чотири-п'ять олігархічних груп, переважно металурги і хіміки. А дрібнота (в штуках) становить 80% від усіх експортерів-платників ПДВ і автоматичного відшкодування не бачить.
Митарі констатують, що заборгованість з ПДВ значно скоротилася (від 11,1 млрд грн у торішньому січні до 4,6 млрд у нинішньому січні). Ця арифметика не враховує те, що після вступу в дію газових контрактів Тимошенко — Путіна «Нафтогаз» утратив право на реекспорт енергоносіїв. А значить на повернення податку на додану вартість. І що від 1 липня до 4 листопада минулого року експортери зерна за законом були позбавлені права на відшкодування ПДВ. Експерти зазначають, що загальні залишки невідшкодованого ПДВ на початок цього лютого сягнули 21 млрд. А прострочена їх частина, тобто бюджетна заборгованість, перевалила за 14 млрд. У Європейській бізнес-асоціації кажуть, що сумарний борг із ПДВ перед членами асоціації дорівнює 986 млн грн.
Найефективнішим методом повернення ПДВ у нашій країні є сплата податку на прибуток авансом. Деякі члени асоціації сплатили аванс на два-три роки наперед. Такі механізми практикують і у розвинутих країнах, але цивілізовано. Беруть середнє значення прибутку попереднього року по підприємству, індексують на коефіцієнт зростання, аванс сплачують чотири рази на рік. Потім (за підсумками року) у разі переплати податкова служба повертає надлишок суми.
В Україні розмір передоплати не фіксований. Аванс сплачують не за математичною формулою. До того ж часто податкові органи висувають додаткові вимоги. Приміром, вимагають авансової оплати податку на прибуток від 60 до 100% відшкодованої суми ПДВ. Чи дивляться, аби сума розбіжностей між податковим кредитом платника податку і податковими зобов'язаннями контрагентів не перевищувала 10% заявки на відшкодування за останні три роки. Хоч, згідно з Податковим кодексом, має враховуватися сума розбіжностей лише за останні три місяці.
Приміром, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» переплатило податку на прибуток близько 2 млрд грн. Загальна сума прибуткового авансу в Україні сягає 15 млрд грн. Це значить, що з підприємств додатково «вимиваються» обігові кошти, а держбюджет-2011 отримав рекордні 41,4 млрд податку на прибуток. Така практика опосередковано підтверджує підозри, що на автоматичне відшкодування ПДВ можуть претендувати тільки великі холдинги.
Кому найгірше
Від неповернення ПДВ найбільше потерпають підприємства машинобудування та легкої промисловості. Вони не можуть так тиснути на владу, як металурги, бо представляють малий і середній бізнес, і не належать до потужних бізнес-угруповань. Цим компаніям бракує консолідації, через диверсифікованість продукції підприємства однієї галузі часто мають різнопланові інтереси. Хоч серед експортоорієнтованих галузей машинобудівники останнім часом виступали локомотивом розвитку економіки. За підсумками минулого року вони додали 17,2 відсотка.
Харківському тракторобудівному заводу, який випускає продукцію з високим рівнем доданої вартості, держава заборгувала 28,2 млн грн ПДВ, «Червоній Зірці» — 22,6 млн. Стахановському вагонобудівному заводу не повернули 400 млн ПДВ. Це склало історичний максимум і ледь не призвело до скорочення 5,5 робочих місць.
Борг ще одному великому платникові податку — «Луганськтепловозу» — перевищує 200 млн грн, це ускладнює виконання виробничих замовлень. Через нестачу обігових коштів зривається графік виготовлення магістральних тепловозів для Росії, а також моторовагонного складу для «Укрзалізниці». Керівництво компанії заявляло про можливий зрив планів із технічного переоснащення виробництва.
Від несвоєчасного відшкодування ПДВ продовжує потерпати і «Запорожкран», 80% продукції якого йде на експорт. Борг держави перед цим підприємством із ПДВ сягає 16 млн грн. А перед усіма підприємствами Konecranes в Україні (до цієї групи входить «Запорожкран») досяг 40 млн. При цьому представники групи запевняють, що суми, які входять до податкового кредиту, повністю підтверджені перевірками податківців.
Ще складніша ситуація на підприємствах легкої промисловості. Борги з ПДВ не повертаються останні три роки. Легпромівці зверталися з цього приводу до Президента і Кабміну, але віз і нині там. Приміром, компанії «Возко», найбільшому виробникові шкірсировини, держава не віддає 12 млн ПДВ. На нещодавній взуттєвій виставці у Києві десять вітчизняних фірм відмовилися від запропонованих контрактів на експорт взуття до Євросоюзу, Росії, Білорусі. Через нереальність повернення ПДВ наші виробники змушені підвищувати ціни на 20% (це робить їхню продукцію неконкурентоспроможною) або працювати собі на збиток.
Саме неповернення ПДВ — головне гальмо експорту взуття з України. Адже якість продукції багатьох вітчизняних фірм відповідає вимогам європейських ринків, запевняють в асоціації «Укршкірпром». Іноземні інвестори, які вже вклали кошти у виробництво в Україні, розчаровані тутешнім інвестиційним кліматом і не радять колегам відкривати бізнес на наших теренах. Несвоєчасне повернення ПДВ не лише вбиває експортоорієнтовані галузі, а й перешкоджає інвестиціям. Цю проблему треба вирішувати системно, спираючись на міжнародні стандарти, в режимі діалогу влади і бізнесу. Інакше колапс машинобудівної галузі й легпрому може стати реальністю. Це призведе до втрати сотень тисяч робочих місць, масового зубожіння населення у промислових регіонах Сходу і Півдня, соціальних бунтів. Україна може перетворитися на сировинний додаток, економічну колонію більш розвинутих сусідів.
Відшкодування ПДВ не повинно залежати від впливовості підприємства. Воно має відбуватися за чіткими правилами, що діють однаково для всіх. Законодавство передбачає низку таких правил, вони переважно мають високу якість і відповідають міжнародним стандартам. Проблема полягає у їхньому невиконанні. Чиновник діє на свій розсуд, часто всупереч закону, і не несе за це відповідальності. Треба жорстко регламентувати його роботу чіткими та детальними інструкціями, відхилення від яких має каратися. Але у Податковому кодексі цих передумов не передбачено. Податкове законодавство не має надавати держслужбовцю можливості вільно інтерпретувати питання відшкодування ПДВ. Кількість неплатників податків суттєво зменшиться, якщо існуватиме реальна перспектива виявлення зловживань і покарання за них.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»