НА ЗАХИСТ ДИТИНИ
Протягом останніх років спостерігається тривожна тенденція: кількість злочинів щодо дітей невпинно зростає. Суди повинні приділяти особливу увагу розгляду справ, у яких жертвами є неповнолітні. Однак аналіз практики свідчить: у цій царині чимало проблем, які потребують нагального вирішення.
Торік жертвами злочинних посягань стали майже десять тисяч наших маленьких громадян. Діти — особлива категорія учасників судового процесу, під час слухання їхніх справ потрібно враховувати певні особливості. Однак із цим поки що не склалося.
Ветерани — служителі Феміди згадують: за радянських часів «дитячі справи» розглядали переважно голови судів. Нині їх намагаються передавати найдосвідченішим суддям, адже автоматичний розподіл у такій ситуації може призвести до ще більшого травмування неповнолітніх потерпілих. Побажання, щоб у слуханні цієї категорії справ було запроваджено спеціалізацію, поки залишаються нереалізованими, тому страждає якість їхнього розгляду. Відомі приклади, коли рішення суду скасовували через те, що суддя застосував загальну статтю за наявності спеціальної для неповнолітніх.
Це лише одна з масиву проблем, на які вказують служителі Феміди та правозахисники. Не менш важливою є така: у справах, пов'язаних із насильством щодо дітей, потерпілі не завжди отримують справедливу сатисфакцію. Зазвичай вони навіть не клопочуть про компенсацію заподіяної шкоди, бо неповнолітні та їхні законні представники належно не обізнані щодо такого права.
Трапляється, суд застосовує до кривдника звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначає покарання нижче від найнижчої межі або більш м'якого, ніж передбачено санкцією Кримінального кодексу. Схвалюючи позитивні тенденції щодо гуманізації покарання, слід зауважити: це не повинно призводити до відчуття безкарності за такі суспільно небезпечні діяння, як злочини щодо дітей, зазначає голова фундації «Порозуміння» Валентин Сторадчук.
Не може не викликати тривогу підвищена увага суду до розгляду особливо тяжких і тяжких злочинів на шкоду злочинам невеликої тяжкості, до яких служителі Феміди ставляться зневажливо. При цьому вони ігнорують не тільки права неповнолітніх, а й оздоровлення криміногенної ситуації в суспільстві.
Не можна обминути увагою і таку проблему: не завжди справи, які стосуються інтимних сторін життя, розглядають у закритому засіданні, незважаючи на те, що таку можливість в законодавстві передбачено. Не повною мірою реалізують правові норми щодо безпеки учасників судових слухань. У кримінальному процесі права підсудного захищені краще, ніж жертви, адже в разі їх порушення справу можуть повернути. Особливо прикро, коли такої дискримінації зазнають неповнолітні.
Часто доводиться стикатися з тим, що батьки або особи, що їх замінюють, не знають своїх прав і прав дитини стосовно надання свідчень, тому категорично заперечують проти того, аби дитина давала покази.
Уникнути травматичного впливу
Заступник голови Апеляційного суду Дніпропетровської області Віра Гайдук слушно наголошує на важливості врахування думки дитини в цивільному процесі. Таку необхідність передбачено в Сімейному кодексі, однак його вимоги не завжди виконують на практиці. Служитель Феміди має дізнатися позицію дитини з питань, що стосуються її інтересів. При цьому батьки можуть бути видалені із судової зали. Ігноруючи цю вимогу, суди допускають порушення низки міжнародних правових актів, ратифікованих нашою країною, та українського законодавства.
Тому серед рекомендацій, висловлених вітчизняними та закордонними експертами, які детально ознайомлювалися з судовою практикою в цій сфері, є й така: потрібно позбутися формального ставлення до позиції дитини під час вирішення справ, пов'язаних з її майновими, а також особистими немайновими правами, та припинити ігнорувати її думку. Суди мають забезпечити право дитини, котра може висловити свою думку, бути вислуханою при вирішенні судового спору між батьками та іншими особами щодо її виховання, місця проживання, управління її майном.
Дитина-жертва, яка потрапила в складну життєву ситуацію, так само, як дитина-свідок, потребує розуміння. Тому є вимоги до того, в яких умовах слід проводити її допит, яким він має бути. Тут важливе все, починаючи від «дружнього» до дитини приміщення. На жаль, нині спеціальних залів, де слухали б справи щодо дітей, немає, так само, як такої «дрібниці», як зручні для них меблі.
Обладнання приміщень судових засідань справляє травматичний вплив на психологічний стан дитини, наголошують експерти.
Суддя Верховного Суду Єлизавета Ковтюк під час одного з семінарів запропонувала такий вихід: дитину можна допитати в звичній для неї обстановці (в дитсадку, шкільній бібліотеці).
Аби привести українське законодавство в цій сфері до міжнародних стандартів, до Верховної Ради подано законопроект «Про внесення змін та доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів (щодо допиту неповнолітніх потерпілих та свідків)». У ньому зокрема передбачено, що допит неповнолітнього свідка віком до 18 років має проводити слідчий однієї статі з ним, який має спеціальну підготовку для роботи з дітьми. Це має відбуватися з обов'язковою участю психолога, а за бажанням неповнолітнього — за присутності його батьків або інших законних представників чи іншої повнолітньої особи, яку обирає неповнолітній. Про таке право дитини має бути зазначено в повістці. В проекті заборонено проведення очної ставки за участю дітей, є вимога провести якомога менше допитів.
Положення згаданого законопроекту слід обов'язково врахувати в новому Кримінально-процесуальному кодексі, який готують до ухвалення в другому читанні, наполягають автори. Без удосконалення судової практики неможливо забезпечити ефективний захист дітей від насильства і жорстокого поводження.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- СБУ РОЗКРИВАЄ СВОЇ ТАЄМНИЦІ
назад »»»