ШОТЛАНДІЯ — ПОНАД УСЕ
Половина шотландців хоче від'єднання від Великої Британії. Їх очолює популярний прем'єр Александер Сальмонд, який обіцяє провести референдум щодо незалежності.
Прем'єр Александер Сальмонд має харизму, що визнають навіть у Лондоні, а тим більше в Единбургу. «Це надзвичайно інтелігентний політик, єдиний у Шотландії, світового масштабу. І це тому, що знає, чого хоче: шотландської незалежності. До цієї мети він іде послідовно, наполегливо і вміло»,— зазначив шотландець Нейл Асчерсон, відомий журналіст і письменник.
57-річний Сальмонд, нині перший міністр, де-факто прем'єр Шотландії, а ще раніше — лідер Шотландської народної партії (СНП), довго і тяжко заробляв собі репутацію і нинішню позицію на політичній арені. І не було жодної впевненості, що він зі своїм гаслом увійде у головний нурт шотландської чи британської політики.
Для істеблішменту гасло незалежності пахне зрадою. Знавець шотландської політики Іайн Маквайтер пише з іронією, що тінь Сальмонда витає над Шотландією. Тому лондонська преса порівнює його з диктатором Зімбабве Робертом Мугабе і називає політиком з подвійною особистістю. Ніби усміхнений, ніби своя людина, а насправді — дуже хитрий гравець.
Лейбористи, у яких СНП відібрала немало виборців, ще у 90-х роках вказували на Сальмонда, як на гібрид італійського сепаратиста Умберто Боссі з колишнім сербським лідером Слободаном Мілошевичем. Автори цих порівнянь не розуміють, що ображають не тільки Сальмонда, а й самих шотландців. Сальмонд не закликає до війни з Англією, не хоче відривати Шотландію від Об'єднаного Королівства ні силою, ні хитромудрою змовою. Він зовсім не подібний до революціонера в якобінському стилі.
«Нині Шотландія контролює 10% податків, отримуваних від її мешканців»,— пояснював Сальмонд журналу «Тайм».— «Якби країна була суверенним членом Євросоюзу, то контролювала б 99%, єдиним винятком буде ПДВ». То чи вважає міністр Шотландію британською колонією? «Ми не колонія. Адже відбуваються демократичні вибори. Проте невідомо, чи друга сторона, тобто уряд Об'єднаного Королівства, готовий до кінця визнати їхній результат»,— зауважив Сальмонд.
У травні СНП під керівництвом Сальмонда удруге поспіль виграла вибори у Шотландії. Цього разу вона здобула більшість (69) місць у 129-містному шотландському регіональному парламенті і шість з 59, наданих Шотландії у Британській палаті громад. У Європейському парламенті СНП тримає два з шести мандатів, виділених для Шотландії. Там вони належать до фракції регіоналістів (серед інших — бельгійських, моравських, баскських, сілезьких і корсиканських).
СНП діє від 30-х років минулого століття і налічує 18 тисяч членів. У минулорічних травневих виборах вони брали участь під гаслами повного переходу на відновлювальну енергію до 2020 року, безплатного навчання для шотландських студентів, підготовки референдуму про незалежність. «Успіх СНП є тим більшим, що пропорційно-змішана виборча система задумана так, щоб жодна партія не отримала більшості, а цій партії вдалося»,— підкреслив Девід Гейс, редактор порталу OpenDemocracy.net.— «Це заслуга передовсім самого Сальмонда».
Від самого початку Сальмонд поставив на незалежність. Це чітко відрізняє його від шотландських консерваторів (посіли третє місце) і лейбористів (друге). Консерватори проти виходу Шотландії з Об'єднаного Королівства, інші партії виступають за зміцнення автономії в рамках статус-кво. Шотландія була суверенним королівством до 1707 року, коли вступила у союз з Англією. Тоді виникло Королівство Великої Британії, а парламенти Шотландії і Англії об'єднались у британський парламент і розмістились у лондонському палаці Вестмінстер.
У 90-х роках ХХ ст. повіяли нові вітри. За правління «нових лейбористів» Тоні Блера британський уряд децентралізував державний устрій, значно розширив, серед іншого, автономію Шотландії. Історія через майже 300 років зробила коло. У травні 1999-го у Шотландії відбулися вибори до регіонального парламенту. Виграла Шотландська партія праці, незалежники Сальмонда були другими (35 мандатів). Виник перший за багато століть регіональний уряд із значними повноваженнями. Але раніше відбулося те, що дуже допомогло СНП: у 70-х роках минулого століття біля узбережжя Шотландії відкрито багаті родовища нафти.
Життя однак набагато складніше, ніж його бачить оптиміст Сальмонд. Щоправда, підтримка для повної незалежності шотландців зростає, але рідко перевищувала 40%. Згідно з минулорічним опитуванням газети «Санді Міррор», вона вперше наблизилася до магічної цифри 50%; за незалежність у можливому референдумі проголосувало б 49% мешканців Шотландії і дев'ять відсотків — британців.
Сальмонд обіцяє референдум наприкінці каденції свого уряду, тобто не пізніше 2015 року. Гасло здобуття національно-державної незалежності подобається багатьом молодим мешканцям Шотландії, тому Сальмонд обіцяє, що його уряд запропонує надання виборчих прав 16-річним особам. Спритним політичним рішенням лідера СНП є також задум проводити референдум з двох питань: «Чи хочеш, щоб Шотландія була незалежною?» та «Чи повинна Шотландія мати повні повноваження з визначення податків?»
Якщо Шотландія й розстанеться з Англією, то лише через «оксамитне» розлучення. Таке, яким після падіння комунізму розділились Чехія і Словаччина: демократичним і парламентським шляхом. Незалежна Шотландія розглядатиме питання членства в НАТО (Сальмонд був проти інтервенції в Іраку) і проситиме британців вивести військові бази зі своєї території, в тому числі базу підводних атомних човнів у Фаслейні. Але, напевно, вона захоче бути членом Євросоюзу, а главою держави готова залишити британського монарха. Шотландія також збирається залишатись у зоні британського фунта так довго, поки не вирішить, що надійшов час вводити євро.
І тут починаються проблеми з оптимізмом Сальмонда. «Його позиція сильна. Він вірить, що час працює на його користь. Але проти нього працює глобальна економічна ситуація»,— відзначив Ачерсон. Нині дійсно складно сказати, чи його уряд зміг би виконати дані обіцянки — політичні й економічні. У нинішній ситуації Сальмонд завжди може звалити можливі поразки на Лондон: бачите, не хочуть дати Шотландії більше грошей. Однак після розлучення з Британією такий аргумент не спрацює.
Сальмонд, ентузіаст боротьби з потеплінням клімату, хоче покласти в основу економіки вільної Шотландії відновлювальну енергетику, експорт енергії в Англію і видобування нафти і газу. Експерти PrіcwaterhouseCoopers оцінюють вартість родовищ нафти і газу на шотландському Північному морі на 376 мільярдів фунтів. Це, звісно, не подобається лондонському і британському бізнесові. Критики запитують, якою була б економічна, фінансова і соціальна політика СНП одразу після «розлучення», але перед вступом у Євросоюз? Звідки уряд візьме гроші? Чи не виявиться, що вільна Шотландія надто слабка і бідна для повної незалежності?
Уже нині на адресу уряду Сальмонда лунають звинувачення, що він — антиринковий політик, останнім часом підтримує встановлення мінімальної ціни на алкоголь, оподаткував супермаркети та зневажає опозицію, занадто брутально бореться з шотландськими футбольними уболівальниками-хуліганами. Та чимало шотландських політиків підтримує Сальмонда. Бо Шотландія для них — найважливіша.
Підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КУБИНСЬКЕ ЕЛЬДОРАДО
назад »»»