ХВОРОБА І БЕЗХАТЧЕНКІВ, І ЗАМОЖНИХ
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я, на туберкульоз у світі щороку захворюють понад вісім мільйонів осіб, а два-три мільйони помирають. Це більше, ніж від СНІДу, грипу, малярії та інших інфекційних недуг.
Загалом нині кількість людей, уражених паличкою Коха, сягає 60 млн, із яких майже 20 млн виділяють збудник хвороби у навколишнє середовище. Якщо ця тенденція зберігатиметься і надалі, то, за прогнозами вчених, до 2020 року число стражденних може становити близько двох мільярдів.
24 БЕРЕЗНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
Про ситуацію з туберкульозом в Україні, заходи, до яких удається держава, зокрема Міністерство охорони здоров'я, щодо поліпшення ситуації, редакція попросила розповісти начальника управління соціально небезпечних хвороб Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам Ольгу Сакальську.
— В Україні офіційно зареєстровано близько 80 тисяч хворих на всі форми активного туберкульозу. Є багато причин, які призвели до цього,— говорить Ольга Петрівна.— Насамперед, це соціальні чинники (погіршення життєвого рівня, велика кількість безхатченків, легкість реалізації шляхів передачі туберкульозу серед ув'язнених, несвоєчасне звертання по допомогу, відмова від лікування), а потім медичні (недостатнє і несвоєчасне виявлення хворих на заразні форми туберкульозу, неналежний контроль за лікуванням тощо).
Загалом пік захворюваності на туберкульоз припав на 1995 рік. Відтоді показники, що характеризують його поширення, невпинно зростали. Проте від 2006-го уповільнюються. Приміром, у 2010-му захворюваність на туберкульоз становила 68,4 випадка на 100 тисяч населення, що на 6,4 відсотка менше, ніж у 2009-му, і на 21 відсоток менше порівняно з 2005 роком, коли було зафіксовано рекордну кількість хворих. Тішить, що водночас знизилась і смертність. Скажімо, у 2006 році цей показник сягав 25,3 випадка на 100 тисяч населення, а вже у 2010-му — 16,8.
— У цьому, мабуть, свою роль відіграла Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007–2011 роках, ухвалена Верховною Радою України?
— Звісно. За п'ять років існування програми кількість хворих із новими випадками туберкульозу зменшилася майже на шість тисяч осіб, померлих — на більш як три тисячі, а число осіб з активними формами хвороби — на 10299 осіб.
— Проте, погодьтеся, результати не такі вже й істотні...
— Згодна, що цифри, названі мною, не вразять читачів. Але, погодьтеся, вони не можуть не додавати оптимізму. Принаймні нам, медичним працівникам, котрі, як не хто інший, розуміють, чим загрожує нашій нації туберкульоз.
— Розкажіть, будь ласка, як виконується зазначена програма.
— Лише наявність програми, хоч якою б досконалою вона була, не може означати успішності у «війні» з туберкульозом. Її потрібно неухильно виконувати. І, звичайно, фінансувати заходи, передбачені нею. Це два кити, на яких ґрунтується будь-яка державна програма. Так ось, хоч і незначні позитивні зрушення, про які я сказала, але вони є завдяки виконанню багатьох окреслених заходів і їх фінансування.
Асигнування на реалізацію програми у 2010 році мали б становити понад 221 мільйон гривень, але держбюджетні витрати було зменшено десь до 176 мільйонів гривень, тобто майже до 80 відсотків від запланованого. Та водночас видно, що з боку влади є розуміння зазначеної проблеми: минулого та цього року на боротьбу з туберкульозом було виділено значно більше коштів, ніж на початковій стадії виконання програми у 2007 році.
Значних успіхів досягнуто у розвитку лабораторної мережі, яка розширила кількість обстежуваних. Скажімо, якщо у 2006 році в структурі нових випадків туберкульозу лише 30,4 відсотка пацієнтів підтверджували діагноз туберкульозу виділенням його збудника, то у 2010-му цей показник становив близько 50 відсотків.
Ще не так давно в загальнолікарській мережі ми діагностували цю хворобу методом мікроскопії мазка мокротиння у пацієнтів з підозрою на туберкульоз лише в 0,3 випадків, а у 2010-му ця цифра сягала вже 3,5 відсотка. Ми досягли того, що обстеження на туберкульоз шляхом мікроскопії мазка мокротиння проводять у кожній районній лікарні.
— Отже, не за горами час, коли з паличкою Коха буде покінчено?
— Ні, проблем вистачає. На тлі стабілізації епідемічної ситуації щодо звичайного туберкульозу, через поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та деякі помилки, що допускають під час реалізації програми, зростає захворюваність і смертність від ко-інфекції туберкульоз/СНІДу й мультирезистентного туберкульозу. Якщо не вжити заходів, то зазначені небезпеки посилюватимуться. Слід знати, що високий рівень смертності від ко-інфекції зумовлений насамперед труднощами при діагностиці позалегеневих форм туберкульозу через атиповий перебіг захворювання, недостатність відповідного медичного устаткування. Не сприяє успішній боротьбі з паличкою Коха і недостатня координація між протитуберкульозною службою та службою СНІДу.
Для зменшення захворюваності та смертності від ко-інфекції потрібно забезпечити своєчасне діагностування випадків поєднаного захворювання, доступ людей до додаткових методів діагностики позалегеневого туберкульозу. Слід також розширити коло хворих на ко-інфекцію туберкульоз/СНІД, які матимуть доступ до антиретровірусної терапії, підвищити якість диспансерного спостереження за такими хворими, відпрацювавши механізм повернення недужих до диспансерного спостереження.
В Україні зареєстровано близько семи тисяч хворих на мультирезистентний туберкульоз. Їхня кількість зростає. Основними причинами цього є відсутність єдиного підходу до надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Наразі медичні заклади фінансують з урахуванням кількості ліжок для хворих, а не надання послуг. А відсутність якісного контрольованого лікування в стаціонарних чи амбулаторних умовах, тривале перебування пацієнтів у медичних закладах призводить до поширення внутрішньолікарняної інфекції.
— Шляхи вирішення цієї проблеми.
— Їх кілька. Правильний діагноз, як відомо, — запорука якісного лікування. Тож потрібно забезпечити медичні заклади діагностичним обладнанням, запровадити генетично-молекулярні методи діагностики, скоротивши контингенти і терміни перебування на лікарняному ліжку. Маємо досягти суворого дотримання вимог інфекційного контролю як у протитуберкульозних, так і в інших медичних закладах, забезпечивши якісне і контрольоване лікування в стаціонарних і амбулаторних умовах.
На жаль, поки не забезпечується адекватний контроль з боку обласних управлінь охорони здоров'я за виконанням чинного законодавства в місцевих медичних закладах, особливо на районному рівні. Система надання послуг хворим на туберкульоз більше орієнтована на медичну службу, ніж на пацієнта. Це часто призводить до необґрунтованої госпіталізації та продовження термінів перебування хворого в лікарні... для забезпечення виконання плану ліжко-днів. Не слід забувати і про те, що матеріально-технічний стан багатьох протитуберкульозних закладів украй незадовільний, не забезпечує дотримання вимог інфекційного контролю. Вистачає також інших проблем.
На нашу думку, потрібно змінити форму фінансування медичних закладів, де хворі проходять лікування. Його обсяги мають залежати від кількості людей, котрі отримують у них послуги, а система надання цих послуг має відбуватися шляхом їх децентралізації.
Маємо налагодити співпрацю між протитуберкульозною, службою протидії ВІЛ/СНІДу, дерматовенерологічною і наркологічною службами, надання інтегрованих послуг представникам так званих груп ризику передовсім із потрійною патологією — ВІЛ-інфікованими, хворими на туберкульоз та наркозалежними. Система протитуберкульозної служби давно потребує оптимізації.
— Свого часу її «оптимізували», перепрофілювавши деякі заклади і скоротивши у них кількість ліжок. До чого це призвело, відомо...
— Справді, в 90-ті роки наламали чимало дров, що призвело до трагічних наслідків. Але я говорю не про таке «реформування», а інше, коли, скоротивши кількість ліжок, вивільнені кошти спрямовуватимуться на супровід хворих під час амбулаторного лікування і реконструкцію протитуберкульозних закладів, тобто оснащення їх новітніми зразками медичної техніки, зокрема діагностичної.
А перепрофільовувати їх потрібно на відділення для паліативного лікування хворих на туберкульоз, скорочуючи кількість лабораторій з мікробіологічної діагностики, заощаджені таким чином кошти спрямовувати на технічне переоснащення інших лабораторій, що працюватимуть і надалі.
Іншими словами, скорочення має відбуватися не для економії коштів. У медичній галузі, яка і так перебуває в критичному стані, це небезпечно. Вивільнені кошти відразу мають спрямовувати на заходи, які дозволять підняти протитуберкульозну службу країни на якісно вищий рівень, аби вона відповідала світовим зразкам.
Останнім часом, незважаючи на високі показники захворюваності, серед населення знизилася протитуберкульозна настороженість. А так не повинно бути.
— Ще недавно існувала проблема забезпечення медзакладів лікарями-фтизіатрами. Чи вдалося її вирішити?
— Певні зрушення є, але загалом проблема існує. Професія лікаря-фтизіатра, зважаючи на її специфіку, становить певну загрозу для його здоров'я. А зарплата не відповідає ризику. Тому серед випускників медичних навчальних закладів не надто багато охочих працювати фтизіатрами. Зважаючи на ситуацію із захворюванням на туберкульоз, держава, вважаю, має переглянути своє ставлення до лікарів цієї категорії, в тому числі щодо оплати їхньої праці. До речі, Кабінет Міністрів України вже видав відповідну постанову.
— Раніше туберкульоз вважався хворобою бідних. А хто нині найчастіше потерпає від нього?
— Так, раніше він уражав людей з низькими статками, не здатних забезпечити собі гідний рівень життя. З часом він «атакує» і тих, хто нормально харчується, має змогу відпочивати, задовольняти інші потреби. Більше того, на цю хворобу страждають і заможні люди. З історії ми знаємо, що паличка Коха уражала навіть російських царів, інших можновладців. Насамперед тому, що туберкульоз є інфекційним захворюванням, має властивість до поширення, зокрема повітряно-крапельним шляхом. І все ж, як свідчить відповідна статистика, найчастіше хворіють ті, хто веде так званий асоціальний спосіб життя. Наприклад, безхатченки, хворі на ВІЛ/СНІД, наркомани. І це не дивно, оскільки організм у них ослаблений. На туберкульоз ризикують захворіти ті, хто зловживає алкоголем, мають знижений імунітет через недостатнє харчування тощо.
— Які ознаки туберкульозу?
— Це кашель, частіше сухий, який триває два-три тижні, кровохаркання, підвищення температури тіла протягом п'яти— семи днів без видимих причин, погіршення або відсутність апетиту, підвищена втомлюваність, пітливість, особливо вночі, задуха.
— Що робити людині, котра відчула подібні симптоми?
— Негайно звертатися спочатку до дільничного лікаря-терапевта. Остаточний діагноз може визначити тільки лікар-фтизіатр. Туберкульоз — небезпечне захворювання, але якщо людина вчасно звернеться до лікаря, виконуватиме його поради, то побороти його цілком можливо. Головне — не запускати недугу.
— Як убезпечитися від цього захворювання?
— Слід пам'ятати, що захворіти на нього може кожний. Але, звісно, потрібно звести ризик до мінімуму. Для цього повноцінно харчуватись, у раціоні має переважати їжа, що містить багато білків, вітамінів і мінералів, слід уникати перевантажень та негативних емоцій, недосипання і перевтоми. Діти мають проходити обов'язкові щеплення, які дають тривалий і надійний імунітет, щоправда, на всі сто відсотків не гарантують від цієї хвороби.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»