ОКО ЗА ОКО?
Нинішній пленарний тиждень умовно можна назвати знаковим. Річ у тім, що в народних обранців нарешті «дійшли руки» до двох документів, при самій згадці про які досі не обходилося без блокування трибуни. Йдеться про долю вітчизняної газотранспортної системи та про реакцію на резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи.
ПОЛІТИЧНІ ГОЙДАЛКИ НАВКОЛО ДВОХ НАЙВАЖЛИВІШИХ ІНІЦІАТИВ
Обидва питання планувалося розглянути ще місяць тому. Головна інтрига полягала в тому, що питання ГТС є яскравим подразником для опозиції. Її представники категорично заперечують проти будь-яких спроб передачі української «труби» в російську власність. Воно й не дивно, адже приклад приватизації білоруських газогонів «Газпромом» нічого доброго не демонструє.
Натомість про жорстку резолюцію ПАРЄ, котра фактично засуджує нинішні політичні репресії в державі, говорити не люблять провладні фракції. Кілька спроб опозиції домогтися розгляду питання, пов'язаного з резолюцією, не увінчалися успіхом. А наприкінці лютого стався майже парадокс: з «більшовиками» нарешті було домовлено про винесення цього питання «під купол». Нібито крига скресла, однак «більшовики» втиснули до порядку денного питання про ГТС. У результаті — опозиціонери заблокували трибуну, і відтерміновувати довелося обидва питання.
Цікаво, що за місяць, який сплив відтоді, ситуація змінилася доволі кардинально, бо на додачу до урядового законопроекту щодо ГТС з'явився проект представника опозиції Юрія Кармазіна. Та ж сама картина і щодо питання, пов'язаного з резолюцією ПАРЄ. До проекту бютівця Олега Білоруса додався проект парламентської постанови «регіонала» Івана Попеску.
Схоже, що в обох таборах непогано засвоїли формулу про те, що кращий захист — це напад. Або ж навіть радикальніший постулат: якщо хочеш нашкодити якомусь нелюбому тобі процесові — зголосися цей процес очолити...
«Подарунок» для ГТС від опозиції...
Майбутнім української газотранспортної системи депутати переймалися у вівторок, 20 березня. Представники фракції БЮТ-«Батьківщина» традиційно вдалися до блокування. Облогу трибуни не припинили навіть після того, як уряд погодився відкликати власний законопроект, що визначав майбутнє ГТС. Йому на зміну прийшов уже згадуваний документ за авторством представника «Нашої України — Народної самооборони» Юрія Кармазіна.
Згідно з цим документом, передбачається, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) державних підприємств, дочірніх підприємств НАК «Нафтогаз України» має здійснюватися лише за рішенням Кабінету Міністрів. Цього виявилося цілком достатньо для того, щоб колеги пана Кармазіна зарахували його проект до числа неприйнятних.
Зрештою, в умовах нинішньої «газової війни» з Російською Федерацією відповідних рішень з боку українського Кабміну запросто можна буде дочекатися, адже урядовці сплять і бачать: як би здешевити ціну на «блакитне» паливо. І арсенал їхніх аргументів, здається, вже повністю вичерпався...
Щоправда, проект депутата Юрія Кармазіна нібито встановлює щодо гіпотетичної приватизації ГТС певні запобіжники. У документі йдеться про те, що «приватизація державних підприємств, дочірніх підприємств НАК «Нафтогаз України», що провадять діяльність із транспортування магістральними та/або розподільними трубопроводами, зберігання у підземних газосховищах, забороняється».
Більше того, «забороняється передача цих підприємств із балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів та акцій. Виняток може бути зроблений лише для підприємств, сто відсотків акцій яких перебуває у державній власності України».
Утім, колеги пана Кармазіна не вірять у те, що навіть такі запобіжні заходи стримають уряд від здачі ГТС, якщо російські представники натиснуть на українських урядовців ще дужче. Скажімо, бютівець Сергій Пашинський побоюється: під прикриттям цього законопроекту можна буде розпочати так звану «приховану» приватизацію вітчизняної газотранспортної системи.
Хоч би там як, а голосування виявилося не зовсім традиційним. Ідеї Юрія Кармазіна припали до душі 237 його колегам. Але тільки двоє з них представляють опозиційну фракцію — «НУНС». Представники БЮТ-«Батьківщини» не лише не дали жодного голосу, а й відмовилися залишати «бойові пости» навколо парламентської трибуни. До речі, знову, як і в найбуремніші часи, не обійшлося без поламаних мікрофонів, за що спікер Володимир Литвин уже пригрозив вирахувати вартість їхнього ремонту з бютівських зарплат.
Уже після голосування опоненти будь-якої форми «допуску» приватних осіб (тим паче з-за кордону) до ГТС нашої держави висунули ще одну теорію. Мовляв, «запобіжні заходи», запропоновані Юрієм Кармазіним, провладні фракції без жодних застережень вилучать у процесі підготовки документа до другого читання. І тоді ймовірність приватизації газотранспортної системи стане навіть не прихованою, а цілком реальним фактом. Уже згадуваний бютівець Сергій Пашинський навіть назвав голосування «відкриттям скриньки Пандори», наслідки якого нині неможливо передбачити.
Власне, про те, що провладні фракції не мають наміру довго затягувати із розглядом цього питання в другому читанні, заявив і лідер парламентських «регіоналів» Олександр Єфремов. «Верховна Рада розгляне законопроект про реформування нафтогазового комплексу у другому читанні за два тижні,— пообіцяв він. — Я думаю, що ніяких затримок не буде, і законопроект не зазнає суттєвих змін у процесі підготовки до другого читання. До речі, це забороняє робити й відповідна стаття нашого регламенту».
Відверто кажучи, таке заспокоєння звучить не надто обнадійливо. Ми вже не раз були свідками того, як народні обранці крутили власним регламентом, як циган сонцем. До того ж сам пан Єфремов кілька років поспіль очолював Регламентний комітет і «в упор» не помічав значно більших порушень...
...і провладна реакція на резолюцію ПАРЄ
Сяк-так розібравшись із ГТС, депутати наступного дня підійшли до розгляду сумнозвісної резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи. Треба так розуміти, що «регіонали» вирішили: раз проект щодо ГТС мав опозиційне авторство, то тут — навпаки: потрібно уважити свого депутата Івана Попеску.
Проект постанови бютівця Олега Білоруса успішно був відкинутий, натомість за творіння пана Попеску проголосувало аж 270 обранців. Ймовірно, ті представники опозиції, що також підтримали цей документ, керувалися принципом: ліпше хоч щось, аніж нічого.
Річ у тім, що в документі, який побачив світ у першому читанні, зовсім відсутні пункти про ключові вимоги ПАРЄ — декриміналізацію ст. 364 і 365 Кримінального кодексу України, за якими, зокрема, засуджено Юлію Тимошенко і Юрія Луценка. А ще — про надання цим двом політичним в'язням можливості брати участь у майбутніх парламентських виборах.
В опозиції назвали цю постанову «окозамилюванням і відволіканням суспільства від гострих тем». Тим паче сподіватися, що до моменту розгляду постанови в цілому там щось принципово зміниться, мабуть, не доводиться.
Отже, маємо дуже цікаву картину. Очоливши процес стосовно резолюції ПАРЄ, «регіонали» досягли своєї мети й обійшли всі «гострі кути». Принаймні, для самозаспокоєння це їм потрібно було зробити. Адже навряд чи Рада Європи залишиться задоволеною ось такою, з дозволу сказати, реакцією.
А от щодо питання ГТС поки що все дуже туманно. Від нинішнього голосування задоволеним може бути лише особисто Юрій Кармазін. Адже це, мабуть, перший випадок, коли якісь законодавчі ініціативи за його авторством знаходять підтримку в «більшовиків». Зазвичай, усі його титанічні зусилля, спрямовані на потенційне поліпшення законодавчої бази, розбиваються об правицю Михайла Чечетова... Можливо, краще було б, щоб і нині так сталося?.. Утім, відповідь на це запитання ми дізнаємося трішечки згодом. ГТС — не та тема, яка довго залишається поза суспільною увагою.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»