СИЛЬНА ДЕВ'ЯТКА: ДЕМОКРАТІЯ ПО-КИТАЙСЬКОМУ
Дев'ять осіб керують життям однієї п'ятої людства. Китайські комуністи протягом року цілковито змінять своє керівництво, а також постійний комітет політбюро.
На підприємствах Ліан Венгена працює 60 тисяч робітників. До партії він вступив у 2004 році. Восени, після восьми років чекання, власник потужної фірми, а водночас найбагатший громадянин КНР (його статки оцінюють у 9,3 млрд дол.) увійде до складу ЦК Комуністичної партії Китаю, найвищого органу влади у країні.
Обранню членом ЦК Ліанові могло б завадити його багатство, але певною мірою його реабілітує власний життєвий шлях: дитинство у бідному гірському селі, посада в держадміністрації, потім наприкінці 80-х років вир капіталізму і казкова фортуна, здобута завдяки будівельному буму.
Ще недавно заможні громадяни стримано ставилися до рейтингів, які рекламували їхнє багатство, адже високе місце у списку обіцяло проблеми. Тепер комуністом може стати кожний, особливо партія запрошує відмінників навчання, здібних інженерів і просто людей з грішми, які стали найбажанішими кандидатами. «Товариші розуміють, що для збереження влади мусять відкрити клуб для всіх — від дрібного селянина із закинутого села до таких, як Ліан»,— говорить Марк О'Ніл, британський політолог із Гонконгу.
Китайський ЦК складається з 370 осіб, на столі у кожного з них стоять червоні телефони. Ними, після набору чотиризначного номера, можна з'єднатися тільки з іншими червоними телефонами, об'єднаними у спеціальну, захищену від підслуховування, мережу. Червоні телефони у Піднебесній мають всі, хто щось значить у цій країні: партійна верхівка, деякі міністри уряду, керівники держагентств, губернатори найважливіших провінцій і партійні секретарі, генерали і люди бізнесу зі стратегічних галузей.
370 «мандаринів»-цекістів зберуться навесні на «конклаві», який визначить 24 члени політбюро та ядро політичної системи — дев'ять осіб постійного комітету політбюро. Ця дев'ятка ухвалює найважливіші рішення і колегіально управляє величезною державою.
До жовтня також буде визначено нового голову Центрального банку, міністра фінансів, економіки. Нині змінено перших секретарів у провінціях. Останній акорд у спадкуванні влади пролунає у березні 2013-го, коли президент Ху і прем'єр Вен підуть зі своїх посад, а їх змінять два члени новообраного постійного комітету, який правитиме до 2022 року.
Хто ким стане, відомо кілька років. Генеральним секретарем партії, найважливішою особою постійного комітету і президентом буде Сі Цзіньпін. Оскільки влада тримається на трьох стовпах (партії, державному апараті й армії), Сі, вірогідно, буде керівником партійної військової комісії, яка контролює 1,2-мільйонну армію. Проте Ху Цзіньтао може для збереження впливів залишитися керівником військової комісії. Якщо він цілковито відійде від справ, у країні відбудеться найбільш різка і повна передача влади після смерті голови Мао.
Разом із Ху та Веном на пенсію йде так зване четверте покоління керівників (переважно з технічною освітою). З Сі (хіміком) у постійному комітеті залишиться Лі Кецян, юрист і майбутній прем'єр. Сі й Лі — представники п'ятого покоління. У політбюро буде більше істориків, юристів і економістів, які мають стати новим, більш відкритим і сучасним обличчям Піднебесної.
«Китайські керівники — чудові адміністратори, плановики і стратеги, значно кращі, ніж європейські чи американські політики. Оскільки їм не потрібно боротися за підтримку виборців, то у них немає лідерських рис у західному розумінні»,— зазначає Браун.
Майбутній президент амбітний, однак у нього відсутня харизма, а позицію у партії він успадкував від батька. Сі — син колишнього віце-прем'єра, який постраждав від товариша Мао під час «культурної революції», потім був творцем спеціальної економічної зони у Шенцзяні. Цзіньпін підростав і батько познайомив його з партійними «святими». Так формувався засновницький капітал для кар'єри сина.
Сі Цзіньпін — не трибун, тому добре підходить на роль керівника держави. Йому майже 60 років, на тлі правлячої геронтократії — це небагато, має спокійний характер. Партія не потребує геніального генсека, а лише когось, підконтрольного політбюро. У ньому має бути менше Горбачова і більше Брежнєва. Таким, власне, є Сі, який під час «культурної революції» перебував у трудовому таборі, навчився стискати зуби, вміє приховувати свої погляди.
Він має досвід самостійного керівництва — п'ять років керує секретаріатом партії, а раніше керував партійною школою у Пекіні. Досі не викрито жодного корупційного скандалу з його участю, а медіа хвалять його скромність. Особливо від часу секретарювання у Фуцзяні, де Сі відмовився від люксового службового помешкання. Його дружина — відома китайська співачка, солістка військового ансамблю. Дочка майбутнього керівника партії й держави під псевдонімом навчається у Гарварді.
Із номенклатури, але меншого калібру походить майбутній прем'єр Лі Кецян. Його батько був секретарем бідної сільськогосподарської провінції Анхой. Кецян учився в Пекіні, написав докторську дисертацію з економіки і зробив кар'єру у молодіжній комуністичній організації, коли нею керував Ху. Лі став його протеже і у 1998-му у віці 43-х років став наймолодшим у Китаї губернатором провінції Хунань. В партії його вважають невдахою, що перешкоджало йому у просуванні на найвищу посаду, але він залишається улюбленцем Ху, і без власної групи підтримки мусить вдовольнятися прем'єрством. У партійній ієрархії це означає номер «три».
Номером «два» і керівником парламенту буде Ван Цішань, за освітою історик, який, на відміну від Лі, вважається діячем, здатним упоратися з найбільшим балаганом. Він обіймає посаду віце-прем'єра з економічних питань, вів китайсько-американські торгові переговори і є одним із авторів вдалої реформи банків. У свій час його терміново делегували на посаду мера Пекіна, щоб стримати паніку навколо «пташиного грипу», він також керував підготовкою до Олімпіади-2006. Тодішній міністр фінансів США Генрі Полсон сказав, що Ван не має почуття гумору, але вміє швидко ухвалювати складні рішення.
Склад комітету доповнює зірка партії, 61-річний історик Бо Сілай. Його біографія подібна до Сі. Називають його китайським JFK (Джоном Фітцджеральдом Кеннеді) за вмілу поведінку перед камерою і вільне спілкування із західними медіа.
Сі з колегами поведе партію у друге століття її існування, а наразі їх чекають складні часи. Навряд чи їм удасться утримати добру кон'юнктуру в країні, коли виникли мільйони місць праці, нові міста, залізниці, дороги і аеропорти. Китай організував Олімпіаду і став другою економікою світу. Проте на порозі нові проблеми: невпевненість, чи економіка витримає кризу, армії протестувальників — робітників і селян, корупція, забруднення довкілля. Це може викликати хвилю незадоволення у суспільстві, а які загрози вона несе, показала «арабська весна». Тому у Сі та його колег головне завдання — нічого не зіпсувати і утримати те, що здобуто попередниками.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- НІМЕЦЬКИЙ ПІДХІД ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ВИГОДИ
назад »»»