АНТИБІОТИКИ: ДВОЛИКИЙ ЯНУС
Медичну практику нині важко уявити без антибіотиків. Їхня частка серед усіх ліків — понад 30%. Без антибіотиків лікування інфекційних захворювань неможливе.
Якщо врахувати, що, як мінімум, половина відомих хвороб так чи інакше пов'язана з інфекцією, то антибіотики можна назвати чудодійним рятувальним колом.
Але! Є й діаметрально протилежна точка зору. Деякі фахівці доводять, що антибіотики мають бути заборонені до застосування, адже вони небезпечні для людей, іншими їх зробити неможливо. Так, під час лікування антибіотиками може статися анафілактичний шок. Іноді до нього призводить навіть незначна доза препарату, і поза лікарнею врятувати людину важко. Організм може відреагувати на антибіотики розладом вестибулярного апарату, розвитком невиліковної глухоти, сліпотою. Ці ліки можуть підірвати печінку...
Ми вирішили з'ясувати, що таке антибіотики — панацея від багатьох бід чи дволикий Янус у сім'ї ліків? Про це наша розмова з фармакологом Тамарою Москалевською.
— Тамаро Федорівно, з'явилися хвороби, які не піддаються відомим антибіотикам...
— Річ у тім, що в організмі антибіотикам доводиться діяти у складному біохімічному середовищі. Адже живі клітини чутливі до ліків, як і до будь-якої чужорідної речовини. Тканини і органи багаті на білки, котрі можуть вступити у хімічну взаємодію з препаратом, позбавляючи його активності. Напівпроникні біологічні перегородки заважають проходженню препарату до місця скупчення хвороботворних мікробів. Потрібно, аби лікарський препарат перетнув певні перешкоди і досягнув мети...
— Отже, організм від уживання антибіотиків може отримати не лише користь, а й шкоду. Багато людей готові відмовитися від них і до останнього відтерміновують прийом препаратів, призначених лікарем.
— Максимальний лікувальний ефект можна отримати лише при раціональному застосуванні ліків відповідно до індивідуальних показань. В іншому разі ефективність лікування знижується, а кількість побічних ускладнень зростає.
— Погодьтеся, деякі лікарі прописують антибіотики «про всяк випадок», «для профілактики», при підвищенні температури, застуді, грипі, не встановивши інфекційного процесу.
— Якщо з будь-якого приводу хапатися за антибіотики, може розвинутися стійкість мікробів до ліків. Адже хвороботворні мікроби можуть пристосовуватися до нових умов існування. Відбувається відбір найсильніших, здатних паразитувати і в присутності антибіотиків, передаючи властивості стійкості у спадок. Із цими формами мікробів боротися надто складно.
До того ж від хворого вони можуть потрапити до здорових, які не вживали антибіотиків, спричинити захворювання, котрі важко лікувати. Нині почастішали випадки захворювання дітей стафілококовими інфекціями, які впродовж кількох днів виліковували на початку ери антибіотиків. Тому перед початком лікування слід провести бактеріологічне дослідження пацієнта з визначенням чутливості хвороботворних бактерій до різних антибіотиків.
— Уживаємо призначені антибіотики і нам полегшало, навіщо далі труїтися?
— Лікарям добре відомо, що симптоми недуги зникають швидше, ніж її збудники. Коли завчасно припинити вживання антибіотиків, є загроза, що бактерії набудуть стійкості до антибіотика, який застосовували для лікування, а захворювання перейде у хронічну форму.
— Напевно, особливу увагу варто звернути на застосування антибіотиків при лікуванні дітей?
— На жаль, часто при незначному захворюванні малюків мами вдаються до антибіотиків без призначення лікаря. Слід пам'ятати, що висока температура у дитини — не завжди показник тяжкості захворювання. Інколи температура 37,5–38° не впливає на самопочуття. І питання про доцільність застосування антибіотиків може вирішити тільки лікар.
— Ефективність лікування залежить від правильного дозування ліків. Де золота терапевтична середина?
— Дозу встановлює лікар, ураховуючи вік хворого, масу тіла, локалізацію інфекції, стан видільної функції нирок і печінки. А також особливості дії препарату і чутливості до ліків збудника. Раніше курс лікування починали з ударних доз. Нині таку методику не застосовують, бо може розвинутися реакція загострення від швидкого виділення великої кількості бактеріальних ендотоксинів у результаті руйнування клітин збудника, можливі токсичні ускладнення, дисбактеріоз, суперінфекції. Недопустиме застосування масивних доз токсичних антибіотиків, а також тих, які негативно діють на кровотворення. Лише у виняткових випадках тяжким хворим на два-три дні можна призначати максимальні дози.
Якщо для дітей дози краще встановлювати, виходячи не з віку, а маси їхнього тіла, то хворим старше 55–60 років, а також ослабленим слід зменшувати дозування антибіотиків, особливо токсичних, на 25–30%. А найтоксичніші не слід застосовувати більш ніж п'ять — сім днів.
— Щоб від лікування антибіотиками був результат, треба правильно їх приймати протягом доби.
— Кількість введень впродовж доби залежить від багатьох факторів. Найперше від швидкості виведення препарату з організму. Чим швидше антибіотик виводиться з організму чи руйнується, тим частіше його слід уводити, аби підтримувати потрібну концентрацію.
— Зрозуміло, що ліків без побічних явищ немає. Доводилося читати, що пеніцилін і цефалексин часто спричиняють алергію. Гентаміцин може негативно вплинути на нирки і слуховий нерв, тетрациклін — на печінку, поліміксин — на нервову систему, левоміцетин — на систему кровотворення. Будь-які антибіотики широкого спектра сприяють розвитку дисбактеріозу.
— Усі неприємності від цих препаратів виникають через халатність лікарів, їхню недостатню кваліфікацію чи самолікування. На жаль, майже третина всіх призначень антибіотиків, м'яко кажучи, не досить коректні (особливо щодо дозування). Дуже рідко у хворих розвиваються тяжкі ускладнення, передбачити які було неможливо.
— Чому ж лікарі помиляються?
— Бо обрати найбільш безпечну і ефективну схему застосування антибіотиків надзвичайно складно. А в наших клініках не вистачає фахівців-хіміотерапевтів, ліки часто добирають не на основі наукового підходу, а практичним шляхом. Це знижує лікувальний ефект, іноді призводить до тяжких наслідків і дискредитує антибіотики.
Найчастіше від антибіотиків можна чекати алергічних реакцій. Вони різноманітні — від легких, які проходять непоміченими (незначні висипання на шкірі, короткочасна субфебрильна температура, набряки у місцях уведення препарату, свербіння), до важких, котрі інколи закінчуються смертю хворого (анафілактичний шок, набряки гортані, легень, мозку).
— Я так розумію, що найтяжча біда, яка може статися під час лікування антибіотиками, — анафілактичний шок. До яких препаратів треба ставитися з особливою обережністю?
— У 80% випадків шок спричинили пеніцилін і біцилін. З'явився навіть вираз «пеніцилінова смерть». Шок може розвинутися при введенні навіть незначної кількості препарату, наприклад 5–10 одиниць бензилпеніциліну. Відомі випадки шоку в результаті внутрішньошкірних і кон'юктивальних діагностичних проб із бензилпеніциліном.
Шок протікає по-різному: від незначних, інколи непомітних для хворого атипових явищ до настання смерті через кілька хвилин. Виникає раптова слабкість, занепокоєння, утруднене дихання, задуха, кашель, відчуття здавлювання у грудині, страх смерті, блідість, холодний піт. Стан хворого швидко погіршується, з'являється головокружіння, сильний свербіж, відчуття жару, озноб, біль у животі і ділянці серця, нудота, блювота, почервоніння шкіри, тахікардія, різке зниження тиску, ослаблення зору і слуху.
У більш важких випадках хворий непритомніє, наростає серцево-легенева недостатність, можуть бути спазми гортані, колапс. Людина може померти впродовж 5–30 хвилин, особливо, якщо не отримає своєчасну кваліфіковану допомогу. При появі перших тривожних симптомів треба міцно перев'язати жгутом руку вище місця уколу при внутрішньовенному введенні і негайно викликати «швидку». Хворий може загинути і через кілька днів у зв'язку з важкими змінами у внутрішніх органах, ураження серцево-судинної системи.
Для профілактики алергічних реакцій лікар має зібрати анамнез, дізнатися про особливості попереднього лікування, зокрема антибіотиками. Слід з'ясувати ці питання і щодо родичів. Особливу увагу звернути на алергічні захворювання (бронхіальна астма, сінна лихоманка) чи алергії до хімічних, харчових речовин, пилку рослин.
Перенесений анафілактичний шок та інші ускладнення швидкого типу є абсолютним протипоказанням до призначення пеніцилінів (особливо біциліну) і стрептоміцину. Враховуючи їх високу алергенність, перше введення треба робити у передпліччя чи стегно, аби накласти жгут вище цього місця у разі шоку. Не можу не сказати ще про одне можливе ускладнення після вживання антибіотиків — кандидоз. Він уражає слизову оболонку рота, язика, глотки, шлунка, кишківника, дихальних шляхів, шкіру.
— Чим запивати антибіотики у таблетках?
— Кожний організм по-своєму засвоює антибіотики. Це залежить від моторної й секреторної діяльності шлунково-кишкового тракту, осматичного тиску. Важливо, якій їжі віддає перевагу людина при лікуванні. Під впливом жирної знижується дія антигельмінтних препаратів, фурадоліну. Проте жири сприяють засвоєнню метронідазолу. Цукор затримує всмоктування сульфадиметоксину. Під час лікування сульфаніламідами не слід уживати боби, томати, печінку, які багаті на фолієву та бензойну кислоти. Тетрацикліни «не люблять» копченості.
Основним місцем усмоктування ліків є кишківник, тому будь-яка їжа заважає цьому процесові. Якщо необхідний швидкий ефект, антибіотики треба приймати за годину до їди або через дві години після неї. Суттєво змінюється засвоєння ліків, якщо запивати їх ягідними чи фруктовими соками, тонізуючими напоями, молоком.
Приміром, кислі соки нейтралізують ампіцилін, еритроміцин, циклосерин, але посилюють ефект нітрофуранів. Молоко заважає нормальному терапевтичному впливу тетрациклінів, лінкоміцину гідрохлориду. Якщо лікарем спеціально не обумовлено, чим запивати препарат, то краще користуватися звичайною водою.
Мільйони людей завдяки антибіотикам зберегли життя і здоров'я. Проте займатися самолікуванням небезпечно. Тож не ризикуйте!
Розпитувала Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- УВ'ЯЗНЕНИМ СІЗО— МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ
- ЗВИЧКИ, ЯКІ ВКОРОЧУЮТЬ ЖИТТЯ
назад »»»