Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ЕКОНОМІКА
ОВОЧЕВИЙ БУМ

В Україні швидкими темпами розвивається сектор плодоовочівництва. За різними оцінками, його ринок сягає 4,5–5 млрд дол. У цьому сегменті задіяно понад 30 тис. фермерських господарств, чимало великих агрокомпаній і працівників. Україна вже входить до першої десятки світових лідерів за валовим виробництвом овочів, баштанних, фруктів, на дев'ятому місці — за виробництвом овочів на душу населення.

Серед двадцяти країн, які найбільше вкладають у цю галузь, Україна посідає лише 18-те місце за врожайністю. Поки генетичний потенціал (іноземний та вітчизняний) використовується максимум на 30%. При цьому до 30% овочів і фруктів через відсутність сховищ втрачається під час зберігання. Тож треба виправляти ситуацію, аби не тільки багато вирощували овочів і фруктів, а щоб вони були доступними у будь-яку пору року. І асортимент їх був широкий, а якість високою.
Немає другорядних галузей, запевняє влада. Одначе пріоритети формуються через систему держпідтримки, дотацій, державного стимулювання, яке закладається у держбюджеті, зауважують експерти. Поряд із тваринництвом, що вписується в систему пріоритетів, влада нарешті звернула увагу і на плодоовочівництво. Торік було ухвалено концепцію розвитку овочівництва та переробної галузі. Але у Міністерстві аграрної політики і продовольства немає департаменту плодоовочівництва, тому ніхто конкретно не відповідає за його розвиток. Це учасники ринку вважають суттєвим недоліком.
Овочівництво вирішили підтримувати стимулюванням будівництва тепличних комплексів і сховищ. Це підвищить ефективність галузі. Керівники великих тепличних комплексів зазначають, що їм удалося зайняти міцні позиції на ринку, бо кардинально змінили технології вирощування овочів.
Ефективно діє в країні й програма підтримки виноградарства. До цього року на розвиток галузі спрямовували 1% збору від продажу лікеро-горілчаних виробів і вина. Потім були ухвалені зміни до законодавства, відтепер галузі віддаватимуть 1,5% алкогольної виручки. До того ж розширено спектр використання цих коштів, їх спрямовуватимуть на дотації, підтримку закладання нових садів і запровадження в них нових технологій (вони мають дійти не тільки до великих підприємств, а й селянських господарств); на будівництво сховищ для овочів і фруктів; закупівлю техніки для догляду за садом.

Радикальні зміни
В Україні кардинально змінилася структура сільгоспвиробництва. Якщо у 90-х агропідприємства вирощували 71% овочів, а 29% — населення, то з 2000-х тенденція змінилася. Зараз 90% овочів вирощується у господарствах населення, і 10% дають сільгосппідприємства. Лише виноградарством займаються переважно професіонали, вирощують 4/5 солодких ягід. Більшість їхньої продукції йде на переробку, приватники продають свою продукцію здебільшого на свіжому ринку.
Агрофірми суттєву частку мають у вирощуванні зеленого горошку, успішним для них є тепличний бізнес, вони сконцентрували у себе 40% виробництва овочів закритого ґрунту, і у 2010-му виростили 140 тис. т тепличних помідорів і огірків. На цей сегмент надто тиснуть турецькі конкуренти, які мають переваги у зимовому виробництві. Агропідприємства вирощують 13% баштанних, 30% помідорів, третину фруктів та ягід, і лише 2% картоплі. Позаминулого року вони видали на-гора 483 тис. т другого хліба для українців. Проте ця культура рентабельна і минулоріч аграрії розширили її площі й зібрали картоплі на 30% більше.
Останніми роками в Україні вирощують 19–20 млн т картоплі, що дозволяє повністю забезпечити внутрішній ринок. Але врожайність, незважаючи на незначне підвищення, низька — 130–140 ц із гектара. І все через нестачу мінеральних добрив, нераціональний сівообіг і сортообмін. Винятком був минулий рік, зібрати великий врожай допомогла погода. Зазвичай виробництво картоплі концентрується на Поліссі та Західній Україні. Ця культура вимагає достатньої кількості опадів і температурного режиму.
За останні п'ять років найбільше картоплі виростили у Чернігівській, Вінницькій, Львівській, Хмельницькій, Житомирській, Рівненській областях. Щороку кожна з них виробляє від 1 до 1,5 млн т другого хліба. Крім цих областей, значний обсяг для Південної та Східної України дає Донецька область. Великий ринок збуту області й традиційно високі ціни на картоплю підштовхнули до розширення виробництва, незважаючи на нижчі показники врожайності. Виробництво овочів в Україні концентрується біля міст-мільйонників. Рівень життя в них вищий, ніж у середньому в Україні, тому овочівники підтягуються до більш платоспроможного попиту міського населення.
Винятком вважається Херсонська область, вона є головним «овочевим регіоном» і забезпечує 9% валового збору овочів у країні. Така специфіка зумовлена розвинутим виробництвом на зрошуваних землях, а також оптимальним температурним режимом для теплолюбних овочів. Херсонщина відома своїми помідорами, які постачає на свіжий ринок та консервні заводи для переробки на соки і пасту. Ціна таких помідорів набагато нижча, ніж столових, але можливість механізувати більшість операцій дає змогу виробникам виходити на пристойний рівень рентабельності. Розвиток такого типу виробництва пов'язаний з вертикальною інтеграцією.

Позитивна динаміка
У країні трохи зросло виробництво буряка і моркви — до 700–800 тис. т. Позитивна динаміка спостерігається і в змінах урожайності, але є й проблеми, ідентичні ситуації у картоплярстві. За даними Держкомстату, цибулі у нас вирощують 0,8–1 млн т, а часнику — 150 тис. т, що значно перевищує обсяги 1990-го завдяки збільшенню врожайності. Але при такому зростанні парадоксальним є значне збільшення імпорту тієї ж цибулі й часнику, що може свідчити про певний дефіцит продукції.
Серед листових овочів основна частина валу припадає на капусту, зокрема білокачанну. Впродовж останніх п'яти років капусти у нас вирощують 1,5 млн т. Це трохи менше, ніж у 1990-му. Проте врожайність у 230 ц/га була досягнута вже у 2008-му. Вирощування інших листових у нашій країні ще слаборозвинуте, бо немає культури їх споживання.
Ситуація поступово змінюється: на ринках усе більше з'являється пекінської капусти і листових салатів, вітчизняний виробник намагається зайняти частину нових ніш. За рахунок зростання врожайності помідорів (до 200 ц/га) позаминулоріч їх зібрали 1,65 млн т, це перевищує показники 1990-го. Виробництво перцю за 20 років збільшилося більш ніж удвічі — з 65 до 150 тис. т. Одначе прогресу в урожайності за ці роки не зафіксовано.
Активно вирощують у нас гарбузові овочі — огірки, столові гарбузи, кабачки, кавуни, дині. Позаторік огірків зібрали понад 670 тис. т, гарбузів — 516 тис. т, кабачків — 478 тис. т, кавунів — 625 тис. т, динь — 124 тис. т. Фахівці відзначають значне зростання врожайності огірків (до 134 ц/га) завдяки використанню нових гібридів. За іншими видами гарбузових особливого прогресу у врожайності не спостерігається через слабкий розвиток насіннєвого ринку і переважне використання виробниками свого посівного матеріалу. Експерти говорять про позитивну динаміку зростання виробництва овочів завдяки зростаючим потребам внутрішнього ринку. Наростаюча урбанізація дає позитивні сигнали виробникам до збільшення обсягів овочівництва і витіснення населення з цього сектора.

Великий бізнес
Галузь овочівництва специфічна. Її характеризує висока трудомісткість виробництва, що вимагає грамотної організації робіт. Але інтенсивність використання земель дозволяє на незначних площах отримувати набагато більші доходи, ніж при вирощуванні інших культур. Важливими факторами в овочевому бізнесі є зберігання продукції й логістика.
Незважаючи на те, що переважно виробництво овочів сконцентровано у приватних господарствах населення, чимало агропідприємств займається ним у великих масштабах, які вимірюються десятками тисяч тонн. Серед них — «Мрія Центр» (Тернопільська обл.), «А. Т. К.», «Агрофірма «Київська», «Журавушка» (Київська обл.), «Агро ЛВ Лімітед», «Агромарк Юкей» (Львівська обл.), «Агро-Овен», «Каскад» (Дніпропетровська обл.), «Імпак» (Житомирська обл.), «Аделаїда» (Херсонська обл.).
Ці десять найбільших виробників збирають по 8–30 тис. т картоплі. Середня врожайність у 2009 році сягнула 247 ц/га, а максимальна — 395 ц/га, це значно вище від середньостатистичних показників у країні. Найуспішніші виробники з-поміж ТОП-10 досягали 70% рентабельності, за подальшого вдосконалення технологій виробництва показник прибутковості може бути ще вищим.
Овочі відкритого ґрунту (переважно томатів) крупні виробники здебільшого вирощують у Херсонській, Миколаївській, Одеській областях. Урожайність в цих компаніях сягає 50 т/га, що в кілька разів перевищує середньоукраїнський рівень. Є серед великих компаній і такі, що вирощують більш специфічні культури, приміром зелений горошок чи солодку кукурудзу. Така тактика дозволяє певною мірою монополізувати ринок. До ТОП-10 виробників овочів відкритого ґрунту увійшли «Органік Системс», «Агрофірма «Родничок», «Роксолана», «Агрофірма «Евріка», «Південьагропереробка», «Інгулецький», «Сервіг», «Агроспецпроект», «Діамант», «Домантовське».
Великотоварне виробництво тепличних овочів також орієнтується на попит з боку найбільших міст. У 2009-му в теплицях було вирощено від 3 до 20 тис. т помідорів і огірків. Середня врожайність становила 41 кг/кв. м. Крім внутрішнього ринку, тепличні господарства можуть постачати свою продукцію на ринок Росії за вигідними цінами. Це суттєво підвищує їхню інвестиційну привабливість.
Успішно розвивають тепличне господарство «Комбінат «Тепличний», «Київська овочева фабрика», «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» (Київська обл.), «Уманський тепличний комбінат» (Черкаська обл.), «Кримтеплиця» (АР Крим), «Тепличний комбінат «Дніпровський» (Дніпропетровська обл.), «Зміївська овочева фабрика» (Харківська обл.), «Перспектива» (Донецька обл.), «Агроконцерн» (Рівненська обл.), «Тепличний комбінат» (Сумська обл.).
Торік у нашій країні зібрали рекордний врожай овочів — понад 36 млн т, по борщовому набору вийшли на лідерські позиції в Європі. Картоплі виростили на 30% більше, ніж у 2010-му, моркви — на чверть, капусти — на 20%. Причина такого дива — сприятлива погода, адже овочеві площі не виросли, технології залишилися такими, як і були. За офіційними даними, ціна торішнього овочевого ринку сягнула 1,6 млрд дол. Позаминулого року — 2,4 млрд дол., бо овочів було менше і коштували вони дорожче.
Надлишок української картоплі та овочів, який через нестачу сховищ, певніше за все, не дійде до споживачів, перевищує 2 млн т, зазначають аналітики. Торік в Україні було побудовано рекордну кількість сховищ для плодово-овочевої продукції. Але ці об'єкти принесуть великі збитки для їхніх власників, особливо, якщо вони відірвані від виробництва. Втрати від низьких цін на овочі й картоплю не дозволять закупити необхідні обсяги якісного насіння цього року. Це спричинить скорочення посівних площ і обсягів виробництва, констатують експерти.
Незважаючи на те, фермери вважають нинішні ціни на овочі та картоплю вкрай низькими, вони, за прогнозами аналітиків, знижуватимуться надалі й досягнуть мінімальних значень у квітні. Це приємно для споживачів і невигідно для виробників, які реалізують свою продукцію через оптові ринки, мережі супермаркетів і експортують. Продаж овочів борщового набору через супермаркети зростають з кожним роком.
Якщо у 2007–2008 рр. їх продавали там 14–16%, то у 2009–2011-му — 17–18%. Люди найбільше купують картоплю (35%). На другому місці у споживчому кошику — цибуля, далі морква, буряк і капуста (по 15%). До речі, такі ж низькі ціни на овочі й у наших сусідів Росії та Польщі (капуста та картопля навіть трохи дешевші) і країнах ЄС. У Росії цибуля коштує 1,85 грн, але сусіди хотіли б її купувати у нас ще дешевше. Коли вітчизняні виробники знайдуть канали прямої реалізації гіркого продукту, то зможуть додатково заробити.
У 2009-му Україна була нетто-експортером капусти, тоді змогли продати за кордоном 2,6 млн т, а завезли 1,8 млн т, позаторік теж більше імпортували, бо рік був неврожайним на білокачанну. А наприкінці минулого року вже експортували 803 тис. т. Імпортуємо капусту традиційно з Польщі, яка постачає якісну і дешеву продукцію, а також із Туреччини, Мексики, Португалії. Торік до цього списку долучилася Грузія, яка показала, що вміє зберігати капусту і доставляти в товарному вигляді в Україну. Експортує цей овоч наша держава лише в Росію, інколи Молдову, яка перепродає його в Румунію. У планах агропідприємств — освоєння нових європейських ринків.
Чимало агровиробників переконалося, що на овочевому ринку гроші заробляти нелегко. Тому експерти очікують зменшення площ і виробництва овочів. Щоправда, кажуть, це зменшення буде незначним — до 10%. Виробництво ранніх овочів (огірків, помідорів, редису) зростатиме, його динаміка сягатиме 10%. Обсяги вирощування молодого борщового набору не зміняться. А найпевніше виробники зможуть менше заробити на цьому. Якщо нині ціна на овочі обертається навколо 2 грн, то продати їх навесні по 15 грн буде можливо. Але питання, у яких обсягах. Виробники зацікавлені саме у обсягах продажу, тож стартуватимуть з 10 грн, а потім активно зменшуватимуть ціни на молоді овочі.
Експерти прогнозують зниження тепличного виробництва томатів через подорожчання природного газу. Рентабельнішим буде вирощування огірків. Збільшиться виробництво десертних яблук, ягід, баштанних і винограду.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».