РОСІЙСЬКИЙ ВИБІР
Завершується президентська виборча кампанія в Росії. Цієї неділі відбудеться голосування. Останні офіційно оприлюднені дані соціологічних опитувань називають чинного прем'єр-міністра Володимира Путіна найбільш імовірним переможцем уже в першому турі.
Попри цей факт, відкритим залишається питання, чи шукатиме він компроміс з опозицією, адже на заваді цьому є чимало факторів. Передусім ідеологічна розпорошеність самої опозиції, яка представлена як радикальними лібералами, комуністами, так і руськими націоналістами.
Тимчасово їх усіх об'єднала спільна ненависть до Путіна та сформованого ним політичного режиму. Але, зрозуміло, консолідованого опозиційного проекту найближчого майбутнього Росії опозиція не має. Зазначений фактор став чи не головним моментом у процесі визначення політичної позиції російських громадян. До того ж опозиція не домоглася виконання своєї головної вимоги, тобто проведення повторних думських виборів. Також не можна заперечувати й того, що саме активна громадянська позиція багатьох росіян змусила Кремль прислухатися принаймні до частини опозиційних вимог.
Тому після президентських виборів відкритим залишається важливе питання, зокрема, чи буде Володимир Путін реалізовувати запропоновані його попередником на посаді президента Дмитром Медведєвим ідеї політичної реформи? Нагадаємо, що вони стосуються спрощення процедури реєстрації партій. Зараз для цього потрібно мати п'ятсот тисяч прихильників у більшості регіонів Російської Федерації. Проект нового закону пропонує відродити так звані «диванні» партії, які нараховують не менше п'ятисот членів. Також передбачається повернення до процедури обрання губернаторів у регіонах. Але Путін запропонував залишити за президентом право відхилення незручних для федеральної влади кандидатів. Водночас не йдеться про скорочення шестирічного терміну президентства.
Традиційним приводом для суспільного невдоволення є проблема нерозривності бізнесу та влади. Унаслідок цього конфлікт інтересів є постійним фактором владних рішень. Зрештою, державою керують ті, хто нею «володіє». Однак загальний цивілізований досвід свідчить, що без відокремлення інтересів бізнесу від практики урядування неможливо обмежити високий рівень корупції. Скептицизм багатьох росіян щодо наявності у Володимира Путіна політичної волі зробити це якраз і став помітним фактором відносного зменшення рівня його політичної підтримки.
Наразі досить висока громадська активність не виявила нових загальнонаціональних лідерів. Звичайно, один із них — Михайло Прохоров — уже анонсував продовження своєї політичної кар'єри у форматі створення правої ліберальної партії, якої не вистачає російському ідеологічному сектору. Але для всіх інших кандидатів на посаду президента Росії, зважаючи на їхній вік, це була остання президентська виборча кампанія. Утім, вибір нових облич залишається обмеженим.
Отже, результат виборів є менш цікавим, ніж те, що буде після офіційного підбиття підсумків голосування. Очікувані акції протесту можуть стати частиною політичної боротьби за крісло прем'єр-міністра. Скоріше за все, «уряд реформ» очолить Дмитро Медведєв, але російські політологи наразі скептично ставляться до тривалості його перебування у цьому кріслі.
Не в останню чергу й тому, що у зовнішній політиці існує реальна перспектива повернення до конфронтаційного курсу у відносинах Росії із Заходом. Там, зокрема, висловили стурбованість намірами серйозно профінансувати процес модернізації російської армії, в тому числі з ракетно-ядерним потенціалом. Також акумулюються протиріччя щодо ставлення до різних регіональних та локальних конфліктів.
Фактично нинішня російська президентська виборча кампанія показала, що в суспільній свідомості та в середовищі еліти реально існують протилежні уявлення щодо специфіки та способів вирішення більшості російських проблем. Тому завершення виборів президента не означає остаточного вибору безальтернативного шляху розвитку Російської Федерації.
також у паперовій версії читайте:
- ВІЧНІ ІНТЕРЕСИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ
- ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕМПІНГ
- «КОСОВСЬКА ЦІНА» ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
назад »»»