ОРБІТИ НЕБЕСНІ Й ЗЕМНІ
Виповнилося 20 років Національному (нині — Державне) космічному агентству України, яке є керманичем вітчизняної ракетно-космічної галузі.
За два десятиріччя діяльності НКАУ-ДКАУ було зроблено чимало, щоб, незважаючи на складні фінансово-економічні та інші реалії в Україні, не лише зберегти цю провідну галузь від занепаду і вижити, а й сприяти її розвитку на різних напрямах повсякденної праці підприємств і організацій, в яких проектують, конструюють, виробляють, випробовують та запускають на навколоземні орбіти сучасну ракетно-космічну техніку, здійснюють фундаментальні наукові дослідження і прикладні експерименти в космосі.
У цій комплексній праці вагоме місце посідає багатогранне співробітництво із зарубіжними партнерами. Крім програм міжнародної співпраці, що наводилися у нещодавній публікації в «Демократичній Україні» (номер від 17 лютого), є ще кілька цікавих і значущих прикладів взаємовигідного ділового партнерства, про які ми розповімо.
Складення сил
Орієнтовно в другому кварталі нинішнього року на американському космодромі Уоллопс, розташованому на одному з островів біля атлантичного узбережжя США, має бути здійснено перший випробувальний запуск американської ракети «Таурус-ІІ», призначеної для транспортування вантажів до Міжнародної космічної станції (МКС). Голова Державного космічного агентства України Юрій Алексєєв наголошує, що розробником першого нижнього ступеня цієї ракети-носія є конструкторське бюро «Південне», а виробником — ВО «Південний машинобудівний завод» (обидва у Дніпропетровську).
Українські ракетобудівники зробили свій внесок і у втілення в життя проекту Європейського космічного агентства, за яким народилася ракета-носій легкого класу «Вега». Для неї фахівці КБ «Південне» створили, а на «Південмаші» виготовили блок маршового двигуна верхнього ступеня цієї ракети. 13 лютого з космодрому Куру, що у Французькій Гвіані (Південна Америка), здійснено перший запуск «Веги». Ракета і в її складі український двигун верхнього ступеня відпрацювала за розрахунковою програмою. На орбіту виведено кілька космічних апаратів.
Поступово просувається і довгоочікувана (вона через фінансові проблеми розтяглася на кілька років) реалізація програми створення власного українського телекомунікаційного космічного апарата «Либідь». Згідно із досягнутими домовленостями, платформу для цього національного супутника зв'язку мають виготовити у розташованому в Красноярському краї Росії комплексі «Інформаційні супутникові технології» імені академіка М. Решетньова, а спеціальну апаратуру для «Либеді» створить канадська компанія «MDA». Для запуску цього супутника з космодрому Байконур планується застосувати українську ракету-носій із сімейства «Зенітів» з російським розгінним блоком «Фрегат», — зазначає Юрій Алексєєв. Загальна вартість програми — близько 250 мільйонів доларів США.
Передбачається, що космічний апарат «Либідь» буде виведено на геостаціонарну орбіту в точку над 48° східної довготи. Практичну реалізацію програми планується здійснювати у співпраці з французькими партнерами. Телекомунікаційний супутник охоплюватиме своєю дією не лише територію України, а й деякі сусідні регіони, зокрема Північну Африку та частину Азії. У можливому майбутньому використанні «Либеді» виявили заінтересованість такі країни, як Алжир та Індія.
Триває космічне співробітництво між Україною і Росією, в якому беруть участь чотири відомства — ДКАУ і «Роскосмос», Національна академія наук України і Російська академія наук (разом із підвідомчими ним підприємствами, установами та іншими організаціями).
Наприклад, при реалізації міжнародного проекту «Радіоастрон» (радіоастрономічні дослідження Всесвіту) використовуються російський космічний апарат «Спектр-Р», створений у НВО імені С. Лавочкіна і виведений на навколоземну орбіту в липні 2011-го, і потужний український радіотелескоп РТ-70, що функціонує в розташованому поблизу Євпаторії у Криму Національному центрі управління та випробувань космічних засобів.
На завершальній стадії підготовки до взаємного погодження і затвердження перебуває програма українсько-російського співробітництва у галузі дослідження і використання космічного простору в мирних цілях на 2012–2016 роки і проект угоди між Федеральним космічним агентством Росії й Державним космічним агентством України щодо порядку спільної реалізації наукових і технологічних експериментів на російському сегменті Міжнародної космічної станції.
На утилізацію!
Зрушення на краще окреслилися у реалізації програми утилізації твердого ракетного палива (ТРП), чималі запаси якого (після ліквідації в Україні, згідно із міжнародними угодами, твердопаливних бойових ракет, котрі на Заході мали назву SS-24) протягом тривалого часу зберігаються у спеціальних сховищах на Павлоградському хімічному заводі (ПХЗ) у Дніпропетровській області (це загалом становило 150 секцій — 50 перших ступенів, 50 других і 50 третіх).
Нагадаємо, що для їхньої утилізації було запропоновано технологію гідравлічного розмивання твердого ракетного палива, яке згодом має стати сировиною для виробництва вибухівки промислового призначення. Одначе процес реалізації цієї програми затягнувся, оскільки США, котрі спочатку пообіцяли певним чином допомогти Україні у фінансуванні такої утилізації ТРП у Павлограді, потім (після ліквідації ракет) «пригальмували» свій ентузіазм у цій справі. А тому головний тягар фінансового забезпечення при створенні й відпрацюванні дослідно-промислової установки, призначеної для практичної реалізації згаданої технології утилізації ТРП шляхом гідророзмиву, припав на українську сторону.
Подальші українсько-американські переговори привели до деяких позитивних для нас наслідків: США виділили певні кошти, призначені на підтримання потрібного режиму температури і вологості у складських приміщеннях, де зберігається ТРП, на охорону сховищ і на протипожежну безпеку. За фінансової допомоги американців, які дещо збільшили асигнування на ці цілі, до Павлограда на ПХЗ мають надійти з Німеччини спеціальні печі для екологічно безпечної утилізації корпусів твердопаливних ракетних двигунів.
Голова ДКАУ повідомив, що Кабінет Міністрів України збільшив обсяги держбюджетного фінансування робіт із утилізації твердого ракетного палива і у минулому 2011-му, і на нинішній рік. Тож, як вважає Юрій Алексєєв, є надії на те, що вдасться протягом 2012-го і 2013 років нарешті завершити операцію і повністю утилізувати наявні у Павлограді запаси ТРП. Усе це загалом коштуватиме близько мільярда гривень.
Крім того, на Державне космічне агентство України, крім різних турбот ракетно-космічної галузі, покладено ще й таке непросте суто земне завдання, як утилізація протипіхотних мін. А запаси їх у нашій державі на момент підписання Україною міжнародної Оттавської угоди (стосовно зобов'язань про незастосування цього виду зброї та її ліквідацію) становили понад шість мільйонів штук. Їхнє знищення в Україні мало б завершитися ще у 2011 році, проте цьому завадили фінансові та деякі інші проблеми.
Зараз до асигнувань, які виділяють на це завдання з державного бюджету України, додається ще й гуманітарна допомога на суму мільйон доларів США, надана нашій країні Норвегією, — цільовим призначенням на реалізацію екологічно безпечної технології утилізації протипіхотних мін.
Близько 150 тисяч таких мін знищено, а тепер потрібно інтенсивно надолужувати те, що було згаяне у нещодавньому минулому через недостатнє фінансування програми. Юрій Алексєєв висловив сподівання, що за 2–2,5 року утилізацію протипіхотних мін в Україні вдасться цілковито завершити.
В очікуванні«Сапсана»
Після тривалої невизначеності окреслилися позитивні зрушення щодо створення для потреб Збройних Сил України оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан». На цю погоджену ДКАУ і Міністерством оборони програму має виділятися певне держбюджетне фінансування.
Проект «Сапсана» розробляють в Дніпропетровську у конструкторському бюро «Південне». Голова ДКАУ зазначив, що є підстави для того, щоб через 3,5–4 роки провести натурні льотні випробування «Сапсана», після чого освоїти промислове виробництво таких ракет і розпочати (орієнтовно у 2016-му) постачання цих комплексів у війська Збройних Сил України.
До речі, приблизно 95% комплектації «Сапсана» будуть вітчизняного виробництва, із використанням українських технологій. До програми їхнього виготовлення планується залучити близько 70 підприємств України; серед них — ВО «Південний машинобудівний завод» (Дніпропетровськ) — виробництво ракет; КБ імені Морозова (Харків) разом із партнерами — шасі; КрАЗ (Кременчук) — рама.
Завдання на завтра
Торік ДКАУ разом із підпорядкованими йому промисловими підприємствами, проектно-конструкторськими і науково-дослідними організаціями та їхніми партнерами — вченими з українських академічних наукових установ було підготовлено і затверджено у Кабінеті Міністрів України концепцію розвитку ракетно-космічної галузі на період до 2032 року.
Нині ведеться формування проекту чергової загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2013–2017 рр. (нині чинна програма завершується 2012 роком).
Юрій Алексєєв наголошує, що при формуванні проекту нової космічної програми потрібно, крім урахування основних пріоритетів, обов'язково вкластися за часом у стислі терміни, щоб не пізніше вересня 2012-го затвердити цей документ, який регламентуватиме діяльність у цій сфері на наступні п'ять років. Лише у такому разі витрати на перший із цих п'яти років устигнуть потрапити до проекту держбюджету України на 2013-й.
Поки що на черзі — реалізація непростих завдань нинішнього року. Бюджетні асигнування на 2012-й виділено в розмірах, приблизно у півтора раза більших, ніж у 2011 р. Проте це відчутно менше, ніж потрібно було б вітчизняній ракетно-космічній галузі для її повноцінного функціонування і подальшого розвитку.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- РОМАНТИКИ, АГОВ!
назад »»»