«ПЕРЕХІДНИЙ» ВІК
Історія свідчить, що в період дворічної діяльності кожен із українських президентів опинявся, м'яко кажучи, в не надто комфортних для себе умовах.
Тож аналогії, пропоновані в статті, видаються переконливими. Адже завтра минає два роки відтоді, як президентську «булаву» отримав Віктор Янукович — четвертий керманич нашої держави.
Неприємний досвід попередників
Отже, коротко нагадаймо, що в 1993 році (коли своє дворіччя готувався відсвяткувати Леонід Кравчук) Україна нагадувала порохову діжку. Після літніх шахтарських страйків політики заговорили про дочасні президентські та парламентські вибори. Єдине, що вдалося зробити в тих непростих умовах, — відтермінувати цей процес. Нову Верховну Раду достроково обрали в березні, а нового президента (Леоніда Кучму) — в липні 1994 року.
Дворіччя правління Кучми «насувалося» також у непростих умовах. Улітку 1996-го в Україні на повну котушку йшов конституційний процес. Леонід Данилович обстоював свою, потужну президентську модель, з двопалатним парламентом і слабким місцевим самоврядуванням. Після того як Верховна Рада пропустила повз вуха ключові побажання президента, він видав указ про проведення всеукраїнського референдуму, на який мав намір винести свій текст проекту Основного закону. Зрозуміло, що в разі його фіаско, це означало б недовіру до політики глави держави.
Наприкінці зими — на початку весни 2007 року, коли тільки сплив дворічний термін перебування на посаді Віктора Ющенка, розпочалися його тертя з тодішнім урядом Віктора Януковича. Прем'єр активно почав формувати «під себе» конституційну більшість з явною метою відсунути Ющенка від влади. Інстинкт до самозбереження підказав Вікторові Андрійовичу вихід — указ про розпуск Верховної Ради. Не до кінця легітимний з правової точки зору, але єдино можливий для збереження влади з політичної позиції. Нагадаймо, згодом подібних указів попередній президент видасть ще три.
Обережно, двері зачиняються?
Два роки перебування при владі Віктора Януковича також не були для нього встелені трояндами. Точніше він сам усіляко намагався й досі намагається убезпечитися від найменших зазіхань на повноту влади. Задля цього було відверто розтоптано Конституцію, нівельовано будь-який вплив парламенту, заарештовано найбільш «неугодних» політичних діячів.
Однак такими діями чинний Президент наробив значно більше шкоди для держави, ніж користі для себе. Тут символічно згадати, як під час його інавгураційного походу до Верховної Ради перед Януковичем ледь не зачинилися двері. Тоді цей прикрий з точки зору протоколу факт підняли на кпин. А найбільші дотепники розцінили його, як знак для Віктора Федоровича. Мовляв, довго при владі він не затримається.
На ділі ж усе видається в іншому ракурсі. Зачинені двері більше нагадують поки що безрезультатний курс на євроінтеграцію. (Про яку Янукович нібито з усіх усюд говорить, а насправді скеровує країну в діаметрально протилежному напрямку).
До речі, останнє підтвердження такому факту надійшло буквально цими днями. Віце-президент Європейського парламенту Яцек Протасевич заявив, що звільнення екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко з-за ґрат є визначальним для поліпшення відносин між Україною та ЄС.
Тут доречно нагадати, що на 27 лютого призначено оголошення вироку ще одному політичному в'язневі — Юрію Луценку. Якщо 4,5-річний термін із конфіскацією майна, запропонований обвинувачувальною стороною, суд підтримає, у європейців з'явиться ще одна можливість нагадати українському Президентові про стандарти демократії та справжнє верховенство права.
Утім, таке враження, що Адміністрації Віктора Януковича навіть імпонує колекціонувати подібні звернення від найвищих чинів європейської спільноти. Скільки їх там назбиралося разом із резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи? Напевно, не менш як півтора-два десятки. Проте відповідь у Віктора Федоровича та членів його команди традиційно незмінна — Президент ні до чого не причетний.
Цікаво, якщо це так, то на якій підставі глава держави активно займається кадровою розбудовою, постійно роздає «на горіхи» тим, хто, на його думку, не здатний впоратися з реформуванням, яке також за два роки його правління захлеснуло практично всі сфери економіки, гуманітарної галузі, адміністративної сфери?
За свідченням багатьох відомих експертів у галузі державного будівництва, будь-яка реформа може бути ефективною лише тоді, коли її здійснюють в якійсь одній, максимум двох галузях. Коли виникає бажання реформувати всіх і вся, це неодмінно призводить до заворушень, у тому числі соціальних.
«Усі пера вмочені в єлей...»
Рік тому, коли Віктор Янукович насолоджувався дифірамбами на свою адресу від власних прибічників на честь першої річниці приходу до влади, він, напевно, навіть уявити не міг, які акції протесту будуть в Україні в результаті діянь його Кабінету Міністрів. А тим паче, що епіцентром цих акцій на певний час стане Донбас, батьківщина Президента, де йому так часто надавали бажану підтримку.
У цьому контексті також буде не зайвим навести найсвіжіший приклад — цього разу з життя тих, кому «регіонали» на чолі з Януковичем гарантували «покращення життя вже сьогодні». 21 лютого Міністерство соціальної політики штурмували представники шахтарів-інвалідів. Їм з незрозумілих причин не було зроблено пенсійних перерахунків.
А взагалі така кількість протестувальників проти соціальної політики влади не спостерігалася в Україні десь років із десять. От ми мимоволі повертаємося до початку цього тексту, де йшлося про шахтарські страйки епохи Леоніда Кравчука, чи не так?
На цьому тлі чути хвалебні оди на адресу чинного Президента від такої його прибічниці, як Ганна Герман. Позавчора на прес-конференції вона заявила, що, не задумуючись, готова поставити Януковичу оцінку «відмінно». Далі більше. Ганна Миколаївна навіть записала Вікторові Федоровичу в актив те, що в умовах глобальної кризи і катастрофічної економічної ситуації в світі він «гідно тримає Україну». Причому цей спіч супроводжувався ще й своєрідними порівняннями. Мовляв, ні уряди, ні лідери багатьох держав просто не витримують такого ритму.
Цікаво, кого Герман мала на увазі? Більшість європейських держав не лише «тримається в умовах кризи», а ще й сусідній Греції активно допомагає. Так, робити це нині непросто навіть їм, але якихось заяв про «падіння» досі не спостерігалося.
Наздоганяємо Грецію?
Якщо поглянути на справжній стан справ, то тут доцільно пригадати висновок одного з найвпливовіших фінансових агенцій світу Bloomberg. Цими днями там заявили, що ризик дефолту нашої держави «виріс вище за аналогічний показник Аргентини вперше за два роки».
Здатність України виплатити 11,9 млрд дол. зовнішніх боргів у 2012 році поставлена під сумнів. А далі, що називається, прямий удар під дих: за ймовірністю дефолту державу випереджає лише Греція. «Скептицизм щодо України збільшуватиметься без відновлення співпраці з МВФ», — прогнозує експерт Raiffeisen Kapitalanlage Рональд Шнайдер.
Політики з Партії регіонів чомусь завжди намагаються продемонструвати, що їхні опоненти радіють з будь-якої невдачі їхнього уряду та влади загалом. Насправді подібні прогнози міжнародних експертів не викликають ані найменшого зловтішання. Радше, навпаки, хочеться вірити першому віце-пре'єру, донедавно міністрові фінансів нашої держави Валерію Хорошковському, котрий невдовзі після появи інформації Bloomberg заявив, що всі свої боргові зобов'язання Україна виконує і виконуватиме надалі.
«Найбільша кількість виплат боргу припала на лютий, і ці виплати Україна здійснила без проблем», — заявив Хорошковський. І додав, що тепер виплати потрібно буде робити в березні. Далі навантаження припаде на початок літа (4 червня), а потім на жовтень. «Ми всі ці аспекти бачимо, у нас достатньо фінансового ресурсу для погашення цих боргів», — сказав міністр. Що тут додаси? Хіба що банальне: його б слова та Богові у вуха...
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- ГОЛОВНА ПОМИЛКА ЯНУКОВИЧА
назад »»»