Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2012 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ТОЧКА ЗОРУ
У ПРИЙМАХ У СТОЛИЧНОГО «ДЯДЬКА»?
Полтавський музей Дальньої авіації посідає особливе місце з-поміж музеїв обласного центру. І не лише тому, що його експонати — унікальні бойові літаки, виставлені просто неба на одній зі стоянок військового аеродрому. А ще й тому, що невеликий колектив цього обласного комунального закладу проводить велику патріотично-виховну роботу серед молоді. Але й своєю складною долею, яку от-от можуть остаточно зламати столичні чиновники.

Так починалося...
Директор музею Валерій Верескул — колишній військовий льотчик, командир 185-го гвардійського авіаційного полку, доля якого вже стала надбанням історії, полковник запасу. Він пишається тим, що тільки в Полтавському музеї можна побачити унікальний стратегічний радянський ракетоносій Ту-160, який в єдиному екземплярі зберігся в Україні. Там же ще низка унікальних літаків.
Приміром, стратегічних бомбардувальників — ракетоносіїв Ту-22М3, або «бекфайєрів», котрими СРСР лякав світ. Попри те, що музей розташовано на колишньому військовому аеродромі край Полтави, практично щодня тягнуться сюди вервечкою охочі ознайомитися з історією військової авіації.
Поштовхом для створення в Полтаві цього музею були події на військовому летовищі, пов'язані зі знищенням бойових літаків Ту-22М3 за домовленістю з американською стороною, котра запропонувала Україні позбутися стратегічних озброєнь. 2006 року в Полтаві остаточно розформували авіаційну дивізію як таку, що не вписується у військову доктрину України, та пустили під «ніж» останні красені літаки. У травні 2007-го на прохання ветеранських організацій Полтавська обласна рада ухвалює рішення про створення обласної комунальної установи «Музей Дальньої авіації». На той час на стоянці просто неба вже було дев'ять експонатів — літаки Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-22КП, Су-15, Ту-134УБЛ, Ту-16, АН-26, Л-29.
Валерій Верескул розповідає, що колектив музею робить посильний внесок у наповнення обласного бюджету. У штаті музею 13 осіб (крім директора та бухгалтера, екскурсоводи, охоронці, техніки, які доглядають експонати). Начебто все добре. Поки на музейну стоянку не поклали око керівники столичного Державного музею авіації України, що у Києві в Жулянах.
Перші сигнали про те, що з Полтави нібито збираються вивезти всі музейні літаки, з'явилися кілька років тому. До обласного центру справді приїжджали представники київського музею авіації, щоб «вивчити ситуацію на місці». Ветерани тоді забили на сполох і заявили, що блокуватимуть під'їзди та виїзди з аеродрому, аби не допустити вивезення літаків із музейної стоянки. Небезпідставно побоюючись, що експонати просто поріжуть на брухт.
Літаки залишили в спокої, але вирішили так, як було заплановано в столичних кабінетах: Міністерство оборони, в чиїй власності перебували літаки-експонати полтавського музею, передало їх Міністерству освіти та науки. Звідти на баланс Державного музею авіації України. Слідом за літаками у полтавців забрали службові приміщення, що на музейній стоянці.
Тепер, як кажуть, от-от має вирішитися питання передачі земельної ділянки. Тобто Полтавський музей Дальньої авіації втрачає самостійний статус і може незабаром стати одним із підрозділів Державного музею авіації України.

Платять у Полтаві, «музику замовляють» у Києві
Днями ситуацію обговорювали на спеціальній нараді у заступника голови Полтавської ОДА Валерія Пархоменка. До її проведення обласне керівництво підштовхнули як останні події навколо музею, так і необхідність знайти шляхи його законного фінансування з обласного бюджету. Формально цього тепер робити ніби не можна, адже музейна стоянка де-факто стала частиною Державного музею авіації України, який фінансують з держбюджету. А в документах ще залишається обласною комунальною установою.
На складність ситуації увагу учасників засідання звернув і командир авіаційної в/ч А 2673, яка нині доглядає покинутий військовий аеродром, полковник Віктор Дейнега. За його словами, «питання проґавили», адже кияни вже забрали собі літаки-експонати, приміщення музею, та на «99% забрали землю», на якій розташована музейна стоянка. Із десяти літаків-експонатів у власності військової частини залишилися тільки три — АН-26, Ту-22М3 і Ту-134.
Решту «своїх» літаків полтавський музей змушений... орендувати у Державного музею авіації України. Віктор Дейнега запропонував терміново вирішити питання про передачу земельної ділянки під музеєм, яка ще належить Міністерству оборони України, у комунальну власність. Тоді з'являться формальні підстави продовжити фінансування музею з обласного бюджету.
У свою чергу, директор музею Валерій Верескул розповів кореспондентові «ДУ», що з десяти літаків-експонатів полтавці орендують п'ять у Державного музею авіації України, ще два літаки — приватні (їх демонструють відвідувачам, але на балансі музею вони не перебувають.— Авт.), та лише три літаки поки залишаються у власності МО України. Отже, власних експонатів у Полтавського музею Дальньої авіації — жодного. Тож першим кроком для того, щоб були підстави фінансувати музей з обласного бюджету, повинно стати вирішення питання про оренду приміщень музею, які теж у полтавців відібрали їхні «старші» колеги з Державного музею авіації України.
«Ситуація заплутана, її необхідно вирішити найближчим часом, адже в нашій країні з бюджетом краще не буде. І на місці міністра освіти, в чиєму підпорядкуванні перебуває Державний музей авіації України, створений при Київському національному авіаційному університеті, я б сказав киянам: «Для чого ви все це берете? Ви думаєте, що вам більше дадуть грошей»? — резюмував Валерій Верескул.
Справді, для чого киянам зайвий клопіт у вигляді Полтавського музею Дальньої авіації, який потрібно фінансувати і утримувати там у належному стані специфічні експонати просто неба? У неофіційних розмовах місцеві чиновники прояснили журналістові ситуацію. Сам Полтавський музей столичним функціонерам не потрібний, адже це для них зайвий клопіт. А от приєднання до Державного музею авіації Полтавського філіалу вирішить інші проблеми.
Приміром, кияни можуть розраховувати, що із розширенням бази музею та зміною його статусу розширять штатний розпис Державного музею авіації, підвищать посадові оклади, збільшать державне фінансування тощо. А тим часом, як заявив Валерій Пархоменко, обласна влада фінансуватиме і 2012 року фактично «чужий» музей. На це з бюджету області виділено 324 тис. грн. Полтавцям, які цікавляться історією авіації, не потрібні чиновницькі ігри. Для місцевих жителів обласний центр та історія авіації нерозривно пов'язані. У Полтаві пам'ятають часи, коли місто було відоме як потужна військова авіаційна база на теренах СРСР. І унікальний музей просто неба сприятиме цьому.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ з Полтави
також у паперовій версії читайте:
  • БІДНІ КРАЇНИ ОБІГНАЛИ БАГАТІ З ОПТИМІЗМУ
  • СТОСУНКИ «МАТИ — ДОЧКА» ВАЖЛИВІШІ ЗА ЗВ'ЯЗКИ «БАТЬКО — СИН»
  • У ТРЕТИНІ РОЗЛУЧЕНЬ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ЗВИНУВАЧУЮТЬ FACEBOOK

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».