НА ШЛЯХУ ДО КАПІТАЛІЗМУ
Процес лібералізації китайського ринку, розпочатий у 1978 році, створив умови для розвитку приватного підприємництва для закордонних інвесторів завдяки можливостям співпраці з китайськими фірмами. Виникли привілейовані економічні зони, де закордонні інвестиції були спрямовані на розвиток підприємств, що працюють на експорт.
Від моменту проголошення КНР у 1949 році приватна власність була заборонена як із державних, так й ідеологічних мотивів. Але ще до вступу КНР у ВТО, в 1998 році приватну власність було вписано до китайської конституції. Отже, вона отримала такі ж права, як і державна. У період трансформації, пов'язаний із членством у ВТО, Китай не розпочав приватизацію державних підприємств, але провів реформи, що сприяють розвитку приватного сектора. Виявилося, що це може бути більш корисним рішенням.
Згідно з офіційною китайською статистикою, приватний сектор створює приблизно 65% ВВП, а також забезпечує дві третини податкових надходжень до державного бюджету. База даних Світового банку показує зростання кількості підприємств у Китаї за останні роки. Кількість приватних фірм, які діють на місцевому ринку, попри кризу світових фінансових ринків зросла між 2008 і 2010 роками приблизно від 1600 до понад двох мільйонів.
Зросла також кількість спільних підприємств, натомість менше стало державних. Приватні компанії, переважна більшість яких — невеликі та здебільшого веде роздрібну торгівлю у незначних обсягах. Тому виникає запитання: коли настане чергова фаза розвитку китайського капіталізму?
Нині Китай — найбільший реципієнт закордонних інвестицій, що має велике значення для розвитку підприємництва. Щоб полегшити розвиток приватних фірм, необхідна була реформа банківської системи. Попри зміни в китайській банківській системі у 2005 році продовжувало існувати багато ускладнень у кредитуванні приватних підприємців. Це стало причиною використання малими підприємствами квазі-банківських фірм, які надавали кредити на лихварських умовах.
Через відсутність приватної власності на землю (земля в Китаї надається приватним підприємствам лише в оренду) банки не мали іпотечних гарантій. Для банків кредитування було пов'язане з великим ризиком і численними формальностями. Нині, щоб приватне підприємство могло отримати кредит, воно мусить співпрацювати з галузевими спілками, які гарантують банкам повернення щонайменше частини коштів у разі банкрутства підприємства.
Окрему категорію становлять приватні фірми, які до певного рівня пов'язані з урядовою адміністрацією. Ці фірми називають red-hats (червоні капелюхи), і вони мають преференційні умови здобуття фінансових ресурсів. Політична підтримка цих фірм становить гарантію для кредитора.
Приватним підприємцям набагато легше розвиватися в околицях торговельно-промислових центрів країни. Великі міста, такі, як Шанхай чи Пекін, становлять центри, де виникають «інкубатори» підприємництва. Тут організовують також міжнародні зустрічі, метою яких є допомога в розвитку приватного підприємництва Китаю. Як повідомляють китайські медіа, у 2009 році понад 90% нових робочих місць на території міст створив приватний сектор.
Згідно із сучасними китайськими критеріями, мікропідприємствами вважаються такі, де менше двадцяти працівників і щорічний обіг до трьох мільйонів юанів (1 юань — приблизно 0,16 американського долара). Фірми, що вважаються малими і середніми підприємствами (МСП),— це суб'єкти підприємництва, де працює до трьох тисяч осіб, і річні обороти — до тридцяти мільйонів юанів (тобто майже п'ять мільйонів доларів). Абсолютна більшість, бо 99,7% китайських підприємств зараховуються до сектора МСП. Такий високий показник характерний для капіталістичних економік.
Нині Китай є найбільшим експортером у світі. Шістдесят відсотків китайського експорту виробляють фірми із сектора МСП. Найбільше товарів Піднебесна експортує до Сполучених Штатів. Фінансова криза у США і Європі мала вплив на зовнішню торгівлю Китаю. П'ятнадцятого грудня 2011-го китайське міністерство торгівлі оголосило свої прогнози стосовно сповільнення національного експорту в першому кварталі 2012 року. Це пов'язано з кризою заборгованості в Європейському Союзі.
Згідно зі статистикою Американсько-Китайської економічної палати (US-China Biznes Council), у 2010 році з Китаю до США найчастіше імпортували машини і електроприлади. Інші імпортовані товари — це устаткування для виробництва енергії, текстиль, ігри та забавки і спортивний інвентар, меблі, взуття та його елементи. Дані на тему експорту з Китаю у 2010 році на Світовий ринок показують, що найчастіше Пекін експортує електроприлади та двигуни (на квоту майже 390 мільярдів доларів), пристрої для виробництва енергії (майже 310 мільярдів), текстиль (понад 121 мільярд), залізо і сталь (понад 68 мільярдів), медичне та оптичне устаткування (понад 52 мільярди) та меблі (понад 50 мільярдів доларів).
Найбільшими торговельними партнерами Китаю, крім США, є Японія, Гонконг, Південна Корея, Тайвань, Німеччина, Австралія, Малайзія, Бразилія та Індія. Товари з Китаю найчастіше експортують до США, Гонконгу, Японії, Південної Кореї, Німеччини, Голландії, Індії, Великої Британії, Сінгапуру та Італії. Сполучені Штати мають негативний баланс торгівлі з Китаєм — у 2010-му він становив 273,1 мільярда доларів. Цікавим є факт, що Гонконг вважають у Пекіні окремим торговим партнером, натомість США та інші країни не роблять різниці між Гонконгом і Китаєм.
Поява щораз більшої кількості китайського текстилю на європейських ринках змусила Європейський Союз укласти двосторонню угоду з метою обмеження ввезення цих товарів до кінця 2007 року. Основою названої угоди стало спеціальне положення, включене до протоколу вступу Китаю у ВТО.
У 2010 році експорт приватних підприємств становив понад 480 мільярдів доларів, що означає понад 20-відсоткове зростання порівняно з 2005 роком. Згідно з китайською статистикою, за період від січня до кінця жовтня 2011 року приватні підприємства експортували товарів на 466,51 мільярда доларів, що становить приблизно третину вартості китайського експорту.
Згідно з даними Світового банку, у 2010 році експорт становив 30% ВВП. А це означає, що приватне підприємництво має ще більший внесок у створення ВВП Китаю. Зростання значення приватних підприємств для експорту — ще один фактор, який свідчить про рух у напрямку капіталістичної ринкової економіки.
Відповідно до доповіді про розвиток приватних підприємств у Китаї у 2010-2011 рр., підготовленої Китайською федерацією промисловості і торгівлі, приватні підприємства скористалися преференційною політикою держави і, незважаючи на кризу, стали одним із головних елементів зовнішньої торгівлі.
До 1990 року китайські приватні підприємства не могли виступати на міжнародному ринку як самостійні суб'єкти. Нині Китай увів систему ліцензування експорту для приватних підприємств. Існує кілька інституцій, які здійснюють нагляд над процесом надання ліцензій. Серед них — міністерства торгівлі та закордонних справ.
Певним бар'єром для фірм є надзвичайна складність законодавства про стандартизацію експортного податку, яке є одним із найбільш заплутаних у китайському податковому праві. Проте спрямування продукції на експорт має свої переваги. Якщо пересічна китайська фірма отримує звільнення від оподаткування протягом двох років після створення, то підприємства, які не менше 70% продукції відправляють на експорт, та підприємства, що виготовляють високотехнологічні вироби (high-tech), можуть отримувати податкові пільги в обсязі 50% ще на чергові три роки. Це значний стимул для підприємців, зацікавлених у залученні закордонних інвестицій.
Нині в Китаї проживає понад 1,3 мільярда населення, яке становить найбільший ринок споживачів і водночас — ринок праці з найбільшими резервами. У 2010 році ВВП Китаю перевищив 5,8 більйона доларів, а дохід на одного мешканця становив 7519 доларів. І, незважаючи на світову кризу на фінансових ринках, країна показала економічне зростання — понад 9% щорічно, а промислова продукція Китаю зростає на 17% щорічно.
КНР розвивається дуже динамічно. Це можна спостерігати навіть на прикладі постійного вдосконалення законодавства з метою полегшення умов ведення бізнесу та міжнародного торгового обміну. Наприкінці минулого року, в грудні, КНР ухвалила п'ятдесят дев'ять нових положень, які стосуються експорту, і їхнім центральним пунктом є інноваційність продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності шляхом інвестицій у дослідження і розвиток. Чи Китай ближчий до капіталізму? Можливо, але це не означає, що близько.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ВЕЛИКА ГРА КАТАРУ
назад »»»