КОНСТИТУТВОРЦІ
ЩО СТОЇТЬ ЗА ПРЕЗИДЕНТСЬКИМ УКАЗОМ ПРО СТВОРЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ АСАМБЛЕЇ?
Так сталося, що вітчизняні можновладці чомусь переконані: у тих, хто час від часу за них голосує, пам'ять або дуже коротка, або відсутня взагалі. Тож ніхто в Україні не має пам'ятати, як тодішній опозиціонер Віктор Янукович щиро обурювався з приводу найменших натяків свого попередника Віктора Ющенка, які стосувалися теми Основного закону. У багатьох спостерігачів навіть виникали сумніви: хто з двох Вікторів є більшим гарантом виконання Конституції?
Довгих п'ять років Янукович разом зі своєю опозиційною командою стояв на сторожі парламентаризму і піддавав анафемі всіх, хто насмілювався доводити, що текст Основного закону зразка 1996 року кращий за внесені у 2004-му зміни.
Однак після скасування політичної реформи і повернення до конституційних реалій часів Леоніда Кучми Президент висловив публічне бажання переписати Конституцію ще раз. Тільки цього разу кардинальніше.
Нині ідея про ухвалення нової редакції Конституції знову оволодіває владними умами. Про те, щоб якось зменшувати повноваження, навряд чи йтиметься в принципі — не така людина Віктор Янукович, щоб погоджуватися будь-що віддавати добровільно.
Радше ініціатори чергової «конституційної» хвилі подумують над тим, як забезпечити чинному Президентові перемогу в його поході за другим терміном. Варіацій може бути багато, але найпопулярніша з тих, що активно обговорюються,— можливість обрання глави держави у парламенті.
Поки що президентські правники відхрещуються від таких потенційних новацій, спритно замилюючи громадянам очі розмовами про необхідність вдосконалення законодавчої бази. (Так, ніби її не можна і не потрібно вдосконалювати, не чіпаючи Конституції). Але диму, як відомо, без вогню не буває.
Попередні варіанти конституцій писали не за таким сценарієм, як тепер пропонується у президентському указі про створення так званої Конституційної асамблеї. Принаймні і Основний закон-1996 і модернізований варіант-2004 містили на собі «тепло депутатських рук».
Утім, попередні скликання Верховної Ради також суттєво відрізнялися від нині чинного. Вони не могли собі дозволити «штампувати» все, що виконавчі структури їм підсовують. От і виникають у багатьох підозри, що творіння майбутньої Конституційної асамблеї спробують «пропхати» через Верховну Раду так само, як «пхали» пенсійну реформу чи закон про державний бюджет.
До речі, ще один промовистий факт. Напередодні ухвалення рішення про створення Асамблеї Віктор Янукович дав інтерв'ю зарубіжним виданням. І про створення Конституційної асамблеї обмовився в контексті... потенційного ухвалення Кримінально-процесуального кодексу. Непоганий антураж, чи не так? Конституція на тлі криміналістики... Причому ухвалення КПК, за словами гаранта, має відбутися уже в перші дні роботи нової парламентської сесії. А там, мовляв, і до Конституції можна буде братися.
На увагу заслуговує і запропонований механізм формування Асамблеї. Так, цей орган має складатися зі ста осіб. Третина з них (34 особи) застовпила за собою Науково-експертна група, котра під керівництвом першого президента Леоніда Кравчука цілий рік, власне, готувала ґрунт для... Конституційної асамблеї.
За великим рахунком, робота цілком у стилі Леоніда Макаровича. Він, як завжди, нікуди не поспішає, розділивши діяльність очолюваного ним органу на величезну кількість етапів. Одним із яких, треба розуміти, став нинішній президентський указ.
Решту 66 конституційних достойників Януковичу мають запропонувати Національна академія наук (14 осіб) і різні профільні інститути, партії й громадські організації (по одній особі). Уже тут, як мовиться, не клеїться. Адже самих лише партій в Україні понад сотня. Якщо запрошувати до роботи тільки парламентських представників, вийде явний недобір. Не кажучи вже про те, як визначити відсоток представників в Асамблеї, скажімо, для «Фронту змін»? Нині він — активний парламентський опозиційний учасник, а на момент попередніх виборів ним, вибачайте, і не пахло.
Щоправда, «Фронт змін», як і решта учасників Комітету опору диктатурі, сам зняв цю дилему. Опозиціонери офіційно відмовилися від участі в Конституційній асамблеї, що анітрохи не засмутило, до речі, Леоніда Кравчука. Він, вочевидь, знає більше за нас, тож достеменно порахував: після такого кроку опозиції Асамблея налічуватиме не сто членів, а... 95. Не вельми солідне представництво підготували для опозиції... Цікаво, якби Комітет опору не ухвалив такого рішення, як змогли б його представники впливати на конституційний процес? На цьому тлі навіть так звані дні опозиції у парламенті виглядали б вершиною демократії.
Хоч саме присутність у потенційній Асамблеї Леоніда Кравчука дає підстави вважати, що до жовтневих парламентських виборів цей орган не працюватиме на повну потужність. Тільки формуватися нова структура буде до 16 квітня, а там... Треба ж усе як слід вивчити і зважити. Та і взагалі таке враження, що пан Кравчук у своїй нинішній іпостасі сповідує принцип туркменського мудреця Алдаркосе: «Доки дійде до справи, або ішак здохне, або емір помре...».
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»