АФГАНСЬКИЙ ПЕРЕЛОМ
Уперше після американської інтервенції у 2001 році таліби погодилися на переговори зі США, на що Вашингтон був згідний досить давно. Цій меті має послужити відкриття представництва талібів у Катарі.
Американці розуміють, що без угоди з талібами їм не вдасться закінчити цю криваву війну. «Тепер принаймні відомо, з ким ведуться переговори»,— зауважив Майкл Сімпл, один із найкомпетентніших американських експертів по Афганістану.
Поки кілька днів тому таліби домовилися про відкриття посольства у Досі, американці за допомогою німців і катарців протягом майже року вели переговори з посланцями еміра талібів мулли Омара, намагаючись установити, чи дійсно емісари мають від нього повноваження на ведення переговорів, чи є черговими шахраями.
Відкриття представництва дозволить відкрито провести перший раунд переговорів між партизанами і американцями. Таліби також погодилися вести переговори безпосередньо з американцями, до того, як останній західний військовий покине Афганістан. Валі Наср, який донедавна був радником президента Барака Обами з проблем Афганістану, попереджає, що «це лише початок процесу». «Щоб він був успішним, обидві сторони повинні піти на поступки, а жести доброї волі зміцнять довіру»,— сказав Наср.
Першим складним випробуванням буде вимога талібів випустити п'ять важливих лідерів, утримуваних на базі Гуантанамо на Кубі. Вашингтон ніби вже пообіцяв зробити цей крок, а серед звільнених має бути один із найважливіших військових лідерів талібів мулла Мохаммад Фазі. Таліби, у свою чергу, мають випустити єдиного американського в'язня сержанта Боуа Бергдала, який перебуває в неволі з 2009 року.
Американці вважають можливим звільнення афганських в'язнів із Гуантанамо, але спочатку хочуть, щоб очільники талібів публічно відмежувалися від тероризму і розірвали відносини з «Аль-Каїдою». «Таліби не є ворогами США,— оголосив у грудні віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден,— вони можуть ними стати, якщо нададуть допомогу нашим ворогам з «Аль-Каїди».
Таліби, ніби без жодних сумнівів і особливих роздумів, готові відмежуватися від «Аль-Каїди» і заявити, що не мають нічого спільного з нею, хоч надавали притулок, коли правили Афганістаном у 1996–2001 роках. У свою чергу, вони хочуть від американців оголошення чіткого графіка виведення західних військ. Західна коаліція має залишити Афганістан до кінця 2014 року.
Дуже важливою поступкою і засобом формування довіри можуть стати окремі повіти, які у нинішньому році західні війська віддадуть під контроль сил президента Карзая. Окремі з них мають стати зонами, вільними від бойових дій, а інші, особливо на пуштунському півдні, повинні бути віддані до рук політичних союзників талібів.
Протягом кількох років територією, вільною від військових дій, і засобом формування довіри між афганським урядом і талібами є школи на півдні країни. Таліби перестали нападати на них, коли уряд погодився прийняти вчителями вказаних партизанами мулл і вилучив із програми предмети, які консервативним партизанам здаються занадто ліберальними.
Проте таліби обіцяють, що нізащо не погодяться на створення американських військових баз в Афганістані після 2014 року, про що американці власне ведуть переговори з Карзаєм. Вони також хочуть розмовляти з американцями, а не з Карзаєм, якого вважають маріонеткою США. Американці ж вимагають від талібів визнання уряду Карзая, а також афганської конституції та порядків, встановлених у країні після 2001 року.
На мирних переговорах з талібами американцям можуть перешкоджати Карзай і пакистанці. Афганський президент дуже розлютився, коли наприкінці грудня індійська преса повідомила про переговори американців із талібами. Він навіть відкликав посла з Катару, який або не інформував його про переговори, або, ще гірше, не мав про них жодного поняття.
Під натиском американців Карзай врешті-решт погодився на відкриття представництва талібів у Катарі. «Те, що він згодився, не означає, що підтримує»,— зазначив один із високопоставлених чиновників президента Афганістану. Карзай боїться, що коли США оминуть його на переговорах із талібами, то рано чи пізно усунуть від влади, щоб звільнити місце для нового правителя, на якого погодяться також партизани.
Американці переконують Карзая, що у Катарі вони лише посередники, а їх метою є налагодження переговорів між афганським президентом і талібами. «Без нас нема жодних шансів на успіх»,— попереджають анонімні чиновники з оточення Карзая.
Віддавна те саме повторює Пакистан, який вважає Афганістан лише своєю зоною впливів і прагне посадити в Кабулі дружній для себе уряд, коли звідти вийдуть американці. Вибір Катару для Ісламабаду означає поразку, бо веде до втрати впливу пакистанських генералів на перебіг переговорів.
Пакистанці переховують у себе лідерів талібів на чолі з муллою Омаром і торпедували всі спроби оминути їх у переговорах з афганськими партизанами. У 2010 році вони арештували у Карачі заступника еміра талібів муллу Барадара, який без їхньої згоди вів переговори з емісарами Карзая і американцями. За даними афганської розвідки, терорист, який у вересні вбив Раббані, надісланий пакистанською військовою розвідкою ISI — основним спонсором афганських партизанів.
Того самого дня, коли американці і таліби порозумілися щодо відкриття їхньої амбасади в Катарі, на афгансько-пакистанському прикордонні оголошено про бойовий союз партизанів, спрямований проти США. Емісар «Аль-Каїди» Абу Яхья («Лівієць») переконав чотирьох найпотужніших партизанських командирів, які одночасно перебували у стані взаємного протистояння, припинити братовбивчу боротьбу. Він також переконав їх погодитися на командування ветерана руху моджахедів Джалалуддіна Хаккані, який командував другою за потужністю після талібів партизанською армією в Афганістані.
Союзник талібів Хаккані одночасно є улюбленцем Пакистану. Незважаючи на прохання і погрози Вашингтона, пакистанські військові ніколи не посилали проти нього своїх військ і не відмовляли йому в притулку у Північному Вазірістані. Якщо пакистанці визнають, що початок переговорів талібів із США загрожує їхнім інтересам, то намагатимуться торпедувати їх за допомогою Хаккані хоча б для того, щоб здобути вплив на хід переговорів.
Барак Обама хотів би похвалитись афганським успіхом ще напередодні травневого саміту НАТО в Чикаго й осінніми президентськими виборами. Скептики висловлюють застереження, що, розпочинаючи переговори з американцями, таліби пробують потягнути час, щоб уникнути війни і втрат, розширити політичні впливи, спокійно дочекатися 2014 року і взяти владу у свої руки, коли останній західний солдат покине Афганістан.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- МОЛДОВСЬКА ПРЕЗИДЕНТСЬКА ЕПОПЕЯ
- КАЗАХИ ОБРАЛИ НОВИЙ СКЛАД ПАРЛАМЕНТУ
назад »»»