ГРИГОЛ КАТАМАДЗЕ: У ГРУЗІЇ ВІДБУЛАСЯ МЕНТАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ
Наш гість — Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Григол Катамадзе. Його, напевно, українці можуть вважати «своєю людиною», адже Григол Шалвович ґрунтовно зріднився з Україною. По-перше, він вихованець Київського державного університету ім. Т. Шевченка — у 1985 році закінчив факультет міжнародного права і міжнародних відносин. По-друге, він є послом в Україні втретє (1995–1998, 2000–2007 рр. і від 2009 року).
— Шановний пане Посол, якими є відносини між нашими країнами після приходу до влади Президента Януковича? Чи не було Президентові Грузії Михайлу Саакашвілі «помсти» за дружбу з Ющенком?
— Я хочу розвіяти дивний міф про те, що за президентства Віктора Ющенка в наших відносинах все було добре, а тепер (чи раніше) — не добре. Перший президент України і Верховний головнокомандувач Леонід Кравчук у 1991 році ухвалив рішення направити на допомогу Грузії десантні кораблі й вертолітний полк із Вінниці для порятунку біженців з Абхазії й Сванетії під час нападу російської вояччини. Його з тодішніми лідерами Грузії нічого не пов'язувало — ні особиста дружба, ні родинні взаємини. Та Україна підтримала близький за духом народ, котрий намагалися несправедливо скривдити.
Десять років президентом України був Леонід Кучма. Його спочатку теж нічого не поєднувало з Грузією на високому рівні, особисті контакти з президентом Шеварднадзе виникли згодом. У 1998 році було підписано десятилітній план економічної співпраці. У величезному документі розписали наші дії по місяцях, виконавцях, підприємствах тощо. І це дало результати. Перед кризою 2007 року ми вийшли на торговельний обіг мільярд доларів. А за підсумками 2001-го він становив лише 48 мільйонів.
Віктор Ющенко й Михайло Саакашвілі познайомилися та подружилися ще до того, як стали президентами. Коли в Президента Саакашвілі народився другий син на День святого Миколая, він звернувся до свого друга і прими-балерини Большого театру Ніно Ананіашвілі. Вони удвох стали хрещеними батьками. За нашими грузинськими уявленнями, це споріднення хрещенням передається аж до сьомого покоління.
Нині інша влада. Михайло Саакашвілі вперше познайомився з Віктором Януковичем, коли той був прем'єр-міністром України. У них тоді, можу сміливо це сказати, вибудувалися добрі людські стосунки. Коли Віктор Янукович був в опозиції, ці стосунки не змінювалися. Потім в Україні відбулися вибори, прийшла нова влада. Але для Грузії вона не нова. Ми добре знаємо одне одного.
Наведу кілька фактів, що підтверджують тезу: хороші особисті контакти можуть впливати на активізацію наших міждержавних відносин, а зміна влади погіршити їх не може. Протягом двох років за нинішнього правління в Україні відбулася величезна кількість контактів на різних рівнях, від перших осіб до міністрів, депутатів, голів обладміністрацій, творчої інтелігенції.
Цьогоріч ми в торговельних відносинах досягли обігу майже на мільярд доларів (а це рух товарів, взаємні інвестиції, робочі місця), тобто вийшли на докризовий результат.
— У яких галузях ми економічно найбільш плідно співпрацюємо?
— Насамперед у металургії і сільському господарстві. Скажімо, Зестафонський завод феросплавів, розробки Чіатурського марганцю повністю перебувають у власності приватгрупи — а це десятки мільйонів доларів українських інвестицій.
Один із найпотужніших сегментів грузинського експорту, зокрема в Україну, це автомобілі. За обсягами він посідає перше місце. Притому, що автомобілі ми не робимо й не збираємо. Грузія завдяки законодавству створила автосклади: європейські, японські, корейські й інші виробники автомобілів охоче поставляють свій товар.
Свого часу було створено міжурядову комісію з економічного співробітництва на рівні прем'єр-міністрів. Вона мала щорічно проходити то в одній, то в іншій країні. На ній ухвалюють багато позитивних рішень, вислуховують зауваження, в тому числі з боку бізнесу. П'яте засідання було проведено в лютому 2005 року в Києві. Шосте ми провели у 2011-му.
— Така велика перерва?
— Так. Я про це кажу не на докір колишній владі. Одначе п'ять років комісія не працювала.
Після консультацій було вирішено, що з урахуванням динамізму взаємин і того, що прем'єр-міністрів на все не вистачає, а комісія має бути більш мобільною, її вивели на рівень віце-прем'єрів. Оперативно вирівняли акцизи на тютюнові вироби, імпортовані в Грузію з України й вироблені у нас.
Рішення для нашої країни нелегке, бо це певні втрати в бюджеті. Та ми пішли назустріч українській стороні — виходили з того, що в нас режим вільної торгівлі. Навесні проведемо в Києві сьому зустріч. Я дуже розраховую, що в режим вільної торгівлі повернеться цукор. Тоді між нами взагалі не існуватиме жодних обмежень.
Думаю, в найближчі два роки наші торговельні відносини вийдуть на півтора мільярда доларів, а через три-чотири — на два мільярди. Резерви є. Наприкінці минулого року тільки за один місяць у Тбілісі побувало 210 українських керівників бізнесу різного рівня.
За підсумками 2011-го Грузію відвідали три мільйони туристів, на мільйон більше порівняно з 2009 роком. Наша мета на п'ятирічну перспективу — вийти на десять мільйонів туристів, що удвічі більше, ніж населення Грузії. Для цього треба готувати інфраструктуру, потрібні готелі, ресторани, центри розваг, хороший сервіс, комунікації. Українським будівельним корпораціям є де розвернутися.
Грузинські компанії також розширюють свій бізнес в Україні. Активно працюють бренди, що виготовляють винну й коньячну продукцію, мінеральні води. На український ринок повернулися грузинські виробники цитрусових (а це 70% вирощеного в Грузії врожаю, тобто 50–60 тисяч тонн).
Гадаю, вже до літнього сезону ми запустимо бюджетні авіалінії, які дадуть можливість людям із середнім достатком літати до Грузії на відпочинок. Нині це непросто робити через високі тарифи.
До речі, в Грузії має вплив чарівна фраза: «Я з України», за якою вас приймуть, як рідних.
— Мої добрі знайомі — музиканти Фоззі й Фагот (група «Танок на майдані Конго») активно співпрацюють з грузинськими музикантами. Після відвідин Грузії вони сказали: «Ми вражені. У Грузії відбувається економічне чудо. Закони виконують. Грузини більш європеїзовані, ніж українці, хоч географічно віддаленіші. Там прозорі будівлі поліції й прокуратури, а відсоток правопорушень — наднизький».
Тож Україні є з кого брати приклад, є певна рецептура.
Окресліть, будь ласка, суть реформ, які дозволили Грузії досягти суттєвих успіхів у всіх сферах.
— Ви згадали музикантів. Нехай мої слова будуть частиною відповіді. Останні три роки за ініціативи нашого президента Батумі зустрічає Новий рік зі знаменитістю. 2010-й зустрічали з Хосе Каррерасом, 2011-й — з Андреа Бочеллі, 2012 рік — із Хуліо Іглесіасом. Що це означає? У цих відомих співаків величезна кількість шанувальників у всьому світі. Записані концерти розходяться DVD-дисками. На них, скажімо, написано: «Концерт Хосе Каррераса в Батумі». Люди купують і бачать за спиною артиста дивовижні кадри незвичайної архітектури та природу.
Це фішка. Це вже стало гарною традицією. Безплатний концерт для десятків тисяч людей просто неба. Потім це працює на імідж і репутацію держави. Такі речі можна робити і в Україні. Тим паче, що 2012 рік — український, колосальна кількість людей приїде на футбольний чемпіонат Європи.
У 2015 році у вас відбудеться баскетбольний єврочемпіонат. Це учасники з 24 країн! Знову величезна кількість людей приїде. Нещодавно баскетбольний чемпіонат проходив у Литві. Тільки з Грузії приїхало близько десяти тисяч уболівальників. Ми скористалися моментом: на вуличках у різних містах, де грала наша збірна, проходили грузинські ярмарки, виступали грузинські артисти. Якнайбільше людей мали побачити нашу культуру, щоб вона їх заінтригувала, спонукала поїхати до Грузії.
Та я завжди раджу нашим українським друзям не проводити паралелей. І не прагну наводити аргументи на користь Грузії. Це дуже спрощений підхід. Не тільки тому, що Грузія маленька країна, а Україна велика. Тим більше, що іноді маленькою країною з урахуванням характеру народу набагато складніше керувати, ніж великою. Грузини не такі законослухняні, як українці. Щоб змусити грузинів пристебнутися пасками безпеки, зупинятися на світлофорі, не перевищувати швидкість на дорогах, довелося дуже потрудитися. А в українців законослухняність у крові, і цим треба користуватися.
Ще чому не треба проводити паралелі? У 2003 році ми впали на саме дно. Після розпаду Радянського Союзу за 20 років до «революції троянд» Грузія пройшла надзвичайно страшні випробування. Нікому їх не побажаю.
Україна одна з небагатьох країн на пострадянському просторі, яку обійшли надто серйозні проблеми, в тому числі етнічні і військові конфлікти. Цим потрібно дорожити. Думаю, це заслуга й усіх українських президентів. Та в будь-якій країні громадяни завжди невдоволені владою. Це гарна риса — вона стимулює людей до кращого майбутнього.
У Грузії 2004 року було ухвалено рішення кардинально виправляти ситуацію в різних напрямах: змінювати економічну систему, правоохоронну, оборонну тощо. Єдина команда, яка прийшла до влади, розуміла: треба реформувати все.
Відомому грузинському економістові Кахі Бендукідзе належать слова: «Усе продати, крім совісті». У володінні держави нині залишається газотранспортна магістраль, залізниця і землі державного призначення. Решта — у приватних руках, зокрема й аеро- та морські порти. Грузія від цього тільки виграла. Прийшли потужні інвестори, які вкладають величезні кошти в розвиток індустрії та інфраструктури.
Були в Грузії і драматичні проблеми з нафтою та енергетикою. Країна в буквальному сенсі жила в темряві. Через два роки, у 2006-му, держава вже була повністю освітлена. Більше того, від 2007 року Грузія стала експортером електроенергії до сусідніх країн. А тепер ще продаємо через Туреччину в Європу.
— А як реорганізували правоохоронну систему?
— Протягом одного дня звільнили сімнадцять тисяч даішників. Кілька місяців цієї служби не існувало. І в Грузії, де є багато анекдотів про грузинських джигітів, які не зупиняються на світлофорах, не сталося нічого страшного. Країна не потрапила в безодню дорожньо-транспортних пригод. Не було сплеску правопорушень.
За цей період провели іспити і найняли нових службовців. В американських фільмах бачимо патрульних, які займаються автодорожніми інцидентами, затримкою злочинців і сварками у дворі. От і ми створили щось подібне.
Міністр внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвіли називає патрульну службу сервісом для населення. Чого досягла влада? За п'ять років правоохоронна система за довірою населення посіла друге місце після Патріарха.
У Грузії щодня крали десятки автомобілів. Або вивозили в «чорні діри»: до Абхазії чи Південної Осетії, або здавали на запчастини. «Дахували» правоохоронці. Схему знищили — стало невигідно красти. Нині машини навіть не зачиняють.
Раніше даішники одержували зарплатню від 10 до 20 доларів. Це спонукало до беззаконня. Нині рядовий працівник патрульної служби одержує мінімум 800 доларів. Зі стажем зарплата зростає. Відповідно — безплатне обмундирування, сучасний автомобіль, оснащений комп'ютером.
Наприкінці минулого року в усіх аеропортах зробили для громадян Грузії при в'їзді в країну електронне проходження кордону: прикладаєш паспорт, потім великий палець. Витрачаєш секунди, й немає фізичного контакту з прикордонником. Тобто немає черг і хабарів.
У Грузії знизили й максимально зменшили кількість податків, залишили шість. Прибрали деякі мита, особливо на товари, що сприяють розвитку промисловості, наприклад верстати, устаткування тощо.
Податковий кодекс постійно удосконалюється. Коли його було вперше ухвалено, виникло багато опору, тому що люди звикли не платити податки, не розуміючи, що так поповнюють бюджет. У 2003 році бюджет Грузії становив лише п'ятсот мільйонів доларів! Дев'яносто відсотків економіки було в тіні. За чотири роки бюджет збільшився вдесятеро — до п'яти мільярдів доларів.
Торік до податкового кодексу внесено чергові зміни, за якими компанія, що має обіг двісті тисяч ларі (сто сорок тисяч доларів), звільняється від сплати ПДВ при імпорті й експорті відразу на кордоні. Тобто поставив товар, реалізував — тоді заплати ПДВ.
Якщо не скасовувати деякі податки й не спрощувати ведення бізнесу, то інвестор не прийде. Він вивчає всі рейтинги, які складають різні міжнародні організації, Світовий банк, МВФ.
Нас ці міжнародні інституції з року в рік ставлять у перші п'ятнадцять країн за різними показниками. А от щодо реєстрації власності — Грузія взагалі перша країна у світі.
Європейський Союз Грузію визнав найбезпечнішою країною на Європейському континенті. Тож не дивно, що прямі інвестиції у 2011 році становили понад півтора мільярда доларів.
Наш президент ініціював побудову суперсучасного міста-курорту Анаклія. За проектами іспанських архітекторів там побудують шістнадцять готелів з інфраструктурою плюс яхтклуб.
Неможливо взагалі щось робити без освічених людей. Тож реформували неймовірно корумповану освіту. Почали з уведення загальнонаціональних державних іспитів. Нині вчаться не «кишені», а мізки, зокрема обдарована молодь із віддалених і високогірних сіл. Найталановитіших відправляють навчатися до Європи і США.
У нас, по суті, відбулася ментальна революція. Грузія перетворилася з країни, що жила, перепрошую, за злодійськими принципами, на країну, яка тепер ґрунтується на європейських цивілізаційних цінностях. У 2003–2004 рр. проводили соціологічні опитування. Більшість юнаків на запитання «Ким ти хочеш бути?» відповіла: «Злодієм у законі». Дівчата на запитання «За кого б ти вийшла заміж?» воліли відповідати: «За злодія в законі».
Нині молодь мріє про зовсім інші речі, у тому числі й про те, щоб стати поліцейським, військовослужбовцем, науковцем.
Ми, громадяни Грузії (зокрема й шістдесятитисячна діаспора українців), розуміємо, що, по-перше, є невід'ємною частиною цивілізації, по-друге, ми нічим не гірші, ніж будь-який народ у світі, який успішно розвивається, по-третє, ми живемо у XXI ст. й не можемо жити так, як жили тридцять і навіть три роки тому.
Після президентських виборів 2013 року держава перейде на парламентсько-президентське правління. Кілька гілок влади доповнюватимуть одна одну і балансуватимуть. Сподіваюся, тоді ми вийдемо на зовсім новий рівень розвитку.
Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»