СПІЛКУВАТИСЯ — ОЗНАЧАЄ ЧУТИ ІНШОГО
На жаль, наші стосунки часто ґрунтуються на підпорядкуванні, коли ми боїмося не виправдати сподівань, потребуємо схвалення і похвали, або на протистоянні, коли демонструємо опір, неприйняття, агресію. Кому з нас не доводилося, спілкуючись з дружиною або чоловіком, батьками, дітьми чи колегами по роботі, запитувати гнівно: «Що за маячню ти несеш?», «Бачила б ти себе зі сторони!», «Чого ти надулася, що знову не так?», «І це вдячність за все, що я для тебе зробила?»
Якщо проаналізувати різні ситуації, подібні запитання лунають не лише під час сварок і конфліктів, а щоразу, коли у стосунках виникає якась недомовленість або напруженість. Як навчитися повноцінного і взаємозбагачуваного спілкування і чи справді це можливо? З цим запитанням ми звернулися до лікаря-психолога Людмили Федорченко. Їй — слово.
— У кожного з нас бувають не найкращі хвилини. Ви, напевно, помічали, що у поганому настрої майже все бачиться в похмурому і спотвореному світлі. І сам стаєш прискіпливим, несправедливим. Психологи стверджують, що негативним настроєм навіть можна заразитися. Він легко передається людям, які поряд із похмурою людиною. Що ж робити?
По-перше, в жодному разі не потрібно зривати свій поганий настрій на інших, слід самому налаштуватися на краще. А для цього:
l відокремлюйте суттєве від несуттєвого, не зациклюйтеся на прикрих дрібницях;
l радійте найменшим успіхам, переключайтеся з негативного на позитивне;
l знайдіть свій «якір порятунку». В одного — це спорт, в іншого — книги, у третього — нова зачіска. До речі, настрій впливає на зовнішність, а зовнішність — на настрій. А може, потрібно просто виспатися і звільнитися від негативних емоцій.
По-друге, слід освоїти мистецтво спілкування.
Якщо вдуматися, вже в самому дієслові «спілкуватися» закладено зрозумілий сенс: «спілкуватися» — означає «робити спільним», причому не лише нашу схожість, а й наші відмінності. Помиляються ті, хто під спілкуванням розуміє винятково вільне самовираження. Процес цей набагато складніший і передбачає рух назустріч, до якого входять щонайменше чотири послідовні етапи. Усвідомлено чи ні, під час спілкування кожний з двох вирішує певні завдання.
До речі, Жак Саломе — відомий французький соціопсихолог, виклав основні принципи комфортного і змістовного спілкування з людьми, які нас оточують. Вони прості й доступні кожному. Отже, досить:
l виразити себе;
l отримати від співрозмовника підтвердження того, що сказане почуте;
l вислухати іншого;
l підтвердити, що ви його почули.
На перший погляд, все очевидно, хоч ця, здавалося б, проста схема приховує чимало підводних каменів. Насправді співрозмовник часто реагує не на те, що ми сказали, а радше на власну інтерпретацію наших слів. І уважніше прислухається до резонансу, який вони викликали в його душі, ніж до наших справжніх намірів.
Іншими словами, складається враження, що логічний розрив між тим, що було вами сказано, і тим, що сприйнято іншою людиною, неминуче має збільшуватися. Перш ніж намагатися подолати цей бар'єр у спілкуванні, загляньмо всередину себе. Як ми самі розмовляємо, реагуємо на висловлювання інших людей, вибудовуємо стосунки з ними?
Якщо для вас це не пусті запитання, спробуйте спершу визначити свій власний поріг терпимості, адже спілкування із зовнішнім світом неможливо відокремити від стосунків зі своїм внутрішнім «я».
Як стати хорошим товаришем самому собі? Як навчитися поважати себе? Не відповівши на ці запитання, ви не зможете встановити повноцінного зв'язку з іншими людьми.
Перший крок у досягненні мистецтва діалогу — наважитися всупереч сталим стереотипам залишатися собою. Знайти мужність сказати «ні», тим самим спростувавши думку, що склалася про нас. Ризикнути бути самостійним. Проте намагатися не нехтувати шістьма правилами спілкування, рекомендованими Дейлом Карнегі:
l щиро цікавтеся іншими людьми;
l частіше усміхайтеся;
l пам'ятайте, що ім'я людини — найсолодший і важливіший для неї звук будь-якою мовою;
l будьте хорошим слухачем;
l говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника;
l вселяйте співрозмовникові думку про його значущість і робіть це щиро.
По-третє, не треба ображатися, навіть якщо з вами вчинили несправедливо. Не поринайте в похмуре почуття образи — це справжнє самокатування — повільне і тривале. На жаль, образа не лише не вирішує жодної з ваших проблем, вона пригнічує і позбавляє впевненості в собі. З цим треба боротися, а головне — намагатися його не допускати.
Великий філософ Сенека вважав, що найкращі ліки від образи — пробачення. Пробачте відразу і відразу забудьте.
Спробуйте знайти своєму кривдникові виправдання, поставивши себе на його місце. Намагайтеся бути вищими за образу. Пожалійте людину, котра не вміє правильно поводитися в товаристві, тому припускається помилок.
Нарешті спробуйте знайти в собі сили поставитися до ситуації так, щоб винести з неї урок. Іншим разом будете більш обережними та обачними.
Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ФІНАНСИ — ПІД КОНТРОЛЬ
- ЩОБ ПІДКОРИТИ ЧОЛОВІКА, СЛІД БУТИ СХОЖОЮ НА ЙОГО МАМУ
- ЯК ПОБОРОТИ САМОЇДСТВО В СОБІ?
- ІЗ КИМ КРАЩЕ МАТИ ПОТОМСТВО?
назад »»»