КОЛИ ЗАПРАЦЮЄ РИНОК ЗЕМЛІ?
Питання продажу земель сільськогосподарського призначення нині жваво обговорюють в Україні. Тема дискутувалася під час «круглого столу», який за ініціативи Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «АгроІнвест» відбувся у Києві. У ньому брали участь представники органів влади, лідери галузевих асоціацій сільгоспвиробників.
1.
За інформацією заступника голови Державного земельного агентства України Миколи Калюжного, невдовзі після новорічних свят країна може отримати закон «Про ринок земель» (його ухвалено Верховною Радою в першому читанні). «Думаю, що 12-13 січня законопроект буде ухвалено у цілому і подано Президентові на підпис».
Упевненості М. Калюжному додає перебіг подій, пов'язаних із розробкою цього важливого документа. Він готується близько року, це чималий термін. До його опрацювання та обговорення було долучено велику кількість фахівців, які опікуються земельними питаннями. Серед кількох тисяч пропозицій до законопроекту були такі, що надійшли від народних депутатів, представників місцевих органів влади, сільгоспвиробників і громадських організацій, які їх об'єднують. Значну частину з них ураховано в законопроекті.
Між тим, пройшовши апробацію у Верховній Раді, цей законопроект досі залишається чи не найбільш дискусійним, таким, який потребує додаткового обговорення в суспільстві. Адже на кону вагомі питання: продаж землі сільськогосподарського призначення, створення в Україні ринку землі й забезпечення захисту селян, які долучаються до цього процесу, а незабаром мають стати його активними учасниками.
2.
Земельне питання, і на цьому неодноразово наголошували учасники «круглого столу», напряму стосується третини українського населення. Саме стільки громадян живе в сільській місцевості. Хоч опосередковану участь у земельній реформі змушені будуть взяти всі жителі держави.
Заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда пояснив, що аграрна політика в Україні всі роки виконувала дві функції, які взаємно виключали одна одну. Перша була зорієнтована на налагодження високоефективного виробництва, а інша — на підтримання соціальної складової через намагання знизити ціни для споживача. Тому весь цей час сільгосппродукція в Україні мала низьку ціну і залишалася доступною для всіх верств населення. Як для тих, хто мав низький достаток, так і для тих, хто міг платити повну ціну і підтримки не потребував. Проте остання обставина чи не найбільше стримувала розвиток АПК, якому постійно бракувало коштів.
Олександр Каліберда наголосив: «Не можна мати дві мети, які суперечать одна одній». Земельна реформа покликана розвести виробничу і соціальну функції. Першою мають займатися аграрії, а другою — держава.
У цьому ж дусі висловився і президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич. За його словами, куплена аграрієм земля призведе до здорожчання сільгосппродукції. Бо в її ціну будуть закладені кошти, витрачені на придбання додаткової ріллі. По суті, це означатиме, що кожний громадянин, купуючи городину, фрукти, м'ясо-молочну продукцію, змушений з власної кишені фінансувати проведення земельної реформи.
Звідси напрошується висновок: підходи до формування земельних законів, включаючи майбутній закон «Про ринок земель», мають бути виваженими і прозорими. Інакше вони нестимуть не тільки негатив для сільського господарства, а й матимуть важкі наслідки для національної економіки. Тож не варто поспішати з ухваленням такого закону, а слід продовжити роботу над ним. Як засвідчує аналіз і обговорення, закон «Про ринок земель» потребує суттєвих доповнень. Саме на них переважно зупинилися учасники «круглого столу».
3.
Директор офісу економічного зростання місії USАID в Україні Майкл Мартін висловив три пропозиції. Перша стосується положень законопроекту про створення Державного земельного банку, який повинен сприяти операціям із купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. М. Мартін визнав: сам по собі задум непоганий, оскільки цей банк мав би видавати аграріям кредити під наднизькі, отже, привабливі відсоткові ставки, які лише на 3% перевищуватимуть облікову ставку Нацбанку. Зрештою, це має пожвавити ринок землі, «але нас непокоїть те, що це буде єдиний банк, який зможе надавати кредити під заставу землі».
Майкл Мартін наголосив, що держава володіє 10 млн. га землі сільськогосподарського призначення. Водночас близько 7 млн земельних ділянок перебувають у приватному володінні. «У мене великі сумніви, чи взагалі існує якийсь банк (неважливо — державний чи приватний), котрий зможе задовольнити всі потреби у наданні фінансових послуг для організації й підтримки купівлі-продажу землі».
З огляду на це, М. Мартін зробив висновок: «Ми не бачимо жодних підстав, щоб надавати Державному земельному банку ексклюзивне право брати землю під заставу в іпотеку. Якщо такий банк не впорається із цими обов'язками, то постраждають усі — і землевласники, і фермери, і українська економіка загалом».
Цю думку підкріпив і виступ Олександра Каліберди. Він, зокрема, сказав: «Якщо однією із цілей є залучення фінансування для ведення сільськогосподарського виробництва, то чим більше таких установ буде фінансувати, тим краще». Щодо Державного земельного банку експерт зазначив: «На жаль, міжнародний досвід створення і діяльності таких банків є скоріше негативним як у державах, котрі не вважаються розвинутими, так і в розвинутих. Надто часто такі банки банкрутують. Раніше або пізніше вони виявляються великим тягарем для держави і платників податків».
Наступна пропозиція М. Мартіна стосується комерційних банків, які надаватимуть селянам кредити для ведення сільськогосподарського виробництва під заставу землі. Згідно з нинішньою версією законопроекту «Про ринок земель», у разі неповернення цих позик комерційні банки зобов'язані продавати одержані під заставу земельні ділянки протягом шести місяців. «Цей період надто короткий, і ми пропонуємо його продовжити до двох років». Бо операції, які проводитимуть у такий стислий термін, можуть зруйнувати як банківський бізнес, так і аграрний. Банки не матимуть достатньої зацікавленості у наданні кредитів сільгоспвиробникам під заставу землі.
Майкл Мартін визнав, що законопроект «Про ринок земель» містить низку механізмів, покликаних запобігти спекуляціям земельними ділянками: «Таке прагнення цілком обґрунтоване і зрозуміле. Проте, визнаючи правильність намірів, вважаємо, що запропоновану структуру оподаткування таких операцій із земельними ділянками слід переглянути».
Згаданим законопроектом передбачено: якщо земельну ділянку купують і продають протягом року, то продавець змушений заплатити податок у розмірі 100% нормативно-грошової вартості землі. Якщо землю продаватимуть через п'ять років, то такий податок знижується до 60%. За задумом розробників законопроекту, така норма має обмежити апетити тих, хто хоче нажитися на земельних операціях, унеможливити «тіньові» оборудки.
Одначе що робити фермерові, котрий купив таку земельну ділянку з виробничими намірами, але не зумів повною мірою реалізувати їх, або несприятливі погодні умови завадили цьому? Часто така ситуація загострюється необхідністю повернути кошти, які фермер брав у банку для придбання цієї землі. Вихід напрошується один: продати її. Якщо буде впроваджено запропоновану норму, то може виявитися, що податок, який змушений заплатити цей фермер, перевищить ціну, котру він заплатив за землю. Тому експерт пропонує: податок треба сплачувати з фінансової різниці між ціною, яку фермер сплатить при купівлі землі, й тією, яку він одержить при її продажу.
4.
На переконання генерального директора Українського клубу аграрного бізнесу Володимира Лапи, законопроект «Про ринок земель» не відповідає головній ідеї, що проголошувалася раніше. Відповідно до неї, землею має володіти той, хто її обробляє. Пояснення В. Лапи: законопроект не дає права купувати землю юридичним особам зі стовідсотковим українським капіталом. «В останній редакції навіть фермерські господарства вилучено з цього законопроекту».
Друге, до чого привернув увагу В. Лапа,— це обстоювання інтересів жителів сільської місцевості: «Багато з них все життя відпрацювало на землі у складних умовах — без паспортів і без права виїзду із цієї місцевості. Тому право володіння землею для них є певним актом справедливості з боку держави». Такі люди сподіваються, що їхні інтереси першочергово будуть враховані під час розгортання ринку землі в Україні.
«Чи зможуть жителі сільської місцевості скористатися плодами земельної реформи?» — запитує Володимир Лапа. І відповідає: «Законопроект містить таку норму, що всі покупці земель сільськогосподарського призначення мають подати декларацію про доходи. Для городян це не буде проблемою, але не для сільських жителів». Тому що фактично люди від земельних паїв, зданих в оренду, одержують натуроплату, а продукцію, вирощену на городах, продають на стихійних чи організованих ринках без касових апаратів. Тож одержані доходи не матимуть документального підтвердження.
«Чим більшою буде кількість всіляких обмежень, тим меншою ціна на землю»,— зазначив Володимир Лапа.
5.
За інформацією президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, останнім часом у фермерів значно поменшало радикалізму. Якщо на початку 90-х років вони рішуче виступали за ринок землі, то тепер про це говорять з пересторогою. Причина — у законопроекті «Про ринок земель». Вони не вгледіли механізмів, які здатні забезпечити справедливе вирішення земельного питання.
Леонід Козаченко сказав, що не лише фермери насторожено сприймають законопроект. Це ж стосується і сільгоспвиробників, котрі об'єдналися у великі господарства, і навіть агрохолдингів. Хоч деякі спеціалісти, і серед них юрист Проекту USAID «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» Павло Кулинич, вважають, що законопроект «Про ринок земель» насамперед писали під інтереси агрохолдингів.
«Звідси й недовіра до законопроекту,— підсумував Л. Козаченко.— Безумовно, такий документ не можуть ухвалювати похапцем або «втемну».
За інформацією Миколи Калюжного, який послався на оцінки українських фахівців, першого року після зняття земельного мораторію буде продано 11% земель сільськогосподарського призначення, або від 2,7 до 3 млн. га. Ринок буде заповнений пропозиціями, тож ціна кожного гектара становитиме 4–5 тис. гривень. Це притому, що існуюча нормативно-грошова оцінка сягає 12 тис. гривень за гектар. Надалі кількість щорічно пропонованих для продажу земель скоротиться до 100–200 тис. га. «Її ціна залежатиме від ефективності сільськогосподарського ринку»,— наголосив М. Калюжний.
Олександр Каліберда запропонував законопроект «Про ринок земель» розглядати в контексті цілісної аграрної політики. Лише за таких умов він працюватиме ефективно і результативно.
«Якщо розглядати цей законопроект як єдиний інструмент розвитку галузі, то це буде неправильно,— підкреслив він.— Варто подивитися в комплексі на державні програми. Якщо ми розвиваємо фермерство і хочемо, щоб власник господарював, важливо спрямувати на це й інші державні програми».
Олександр Каліберда позитивно висловився з приводу того, що дія майбутнього закону відтерміновується — він не почне діяти за тиждень-другий після його ухвалення. Тому з'являється можливість провести масштабну інформаційну кампанію, що допоможе селянам з'ясувати, якими правами і можливостями вони володіють, як ними можуть скористатися під час формування земельного ринку в Україні. Посприяти їм у цій роботі покликаний Проект USAID «АгроІнвест».
Учасники «круглого столу» визнали: якби вони частіше зустрічалися і обмінювалися думками, то законопроект «Про ринок земель» містив би набагато менше проблемних питань, а довіра до нього була б більшою. За таких підходів Україна здатна забезпечити формування прозорого та передбачуваного ринку земель.
Михайло ВЕРНИГОРА,«Українська перспектива»
також у паперовій версії читайте:
назад »»»