АСТРОФІЗИК РОСТИСЛАВ ПОЛІЩУК: КІНЦЯ СВІТУ НЕ БУДЕ!
Людей здавна відрізняло бажання зазирнути за горизонт, дізнатися, що день прийдешній їм готує. Чимало прогнозів висловлено вже і щодо нового, 2012 року. Є серед них один, який здатний перекреслити геть усе. Ідеться про вірогідний, з погляду декого, кінець світу, що припадає на наступний рік і пов'язаний із так званим календарем майя.
А що думає з цього приводу фахівець, який безпосередньо має справу з небесними тілами?
Доктор фізико-математичних наук Ростислав Поліщук працює в космічному центрі знаменитого Фізичного інституту імені Лебедєва Російської академії наук. Він також — член комісії РАН по боротьбі із лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень. Його праці опубліковані в авторитетних виданнях країн Європи і США. Ростислав Феофанович — цікавий співрозмовник. Моя зустріч із російським астрофізиком відбулася в Головній астрономічній обсерваторії НАН України, якою керує відомий учений у галузі астрономії та космічних досліджень академік НАНУ Ярослав Яцків.
За межами фантастики
— Яка тема ваших доповідей перед колегами в Україні?
— Я займаюся теорією раннього Всесвіту і поділився тут, у Києві, своїми поглядами. Скажу річ, можливо, несподівану... У світі існує лише єдина наука — це фізика в найширшому розумінні. Від слова «фюсис», що означає не лише ВСЕ, а і як це ВСЕ впорядковано. Природу емоцій ми називаємо психологією, природу соціальних відносин — соціологією. Виникла зовсім нещодавно еконофізика — проникнення методів фундаментальної фізики в економіку, з'явилася математична історія.
У нас, у Фізичному інституті, де я працюю, дослідники займаються моделюванням соціальних процесів. Вони розробляють питання етногенезу: як виникли спочатку племена, а потім держави; виникнення життя на Землі і боротьба еволюцій; які загальні закономірності всіх цих процесів...
Сенс наших досліджень у тому, що поняття, котрі використовують у фізиці професійно, час уже включати до загальнокультурного обігу. Людство — напередодні народження нових понять і нової картини світу. Ми, фізики, вже зрозуміли: час, простір і матерії мають обмежене застосування. Настав час виходити на глибші поняття, і звичайна логіка Аристотеля — формальна логіка — теж обмежена у застосуванні.
Сучасний професійний підхід вимагає набагато більшої глибини і роботи нашої уяви. Потрібно спиратися на розуміння океанічного єднання усього з усім, у тому числі і людини з космосом. Наш підхід дозволяє по-новому дивитися на людину як на космічну істоту, народжену в космосі. Це перегукується з індійськими міфами про космічні ритми. Ми розуміємо людину як космічну істоту, народжену у космосі і за законом космосу, як структурно стійке утворення життя у космосі, але надзвичайно рідкісне.
— То наші мрії, захоплююча уява письменників-фантастів про зустріч із братами по розуму хоч колись, нехай за десятки і сотні світлових років від нашої Сонячної системи,— це лише чарівна казка для землян?
— Чому пошук інших цивілізацій не мав успіху? Тому що хоч якесь життя — це структурно стійке утворення у Всесвіті. Розвинуті цивілізації — а не просто якась бактерія в ґрунті чи на поверхні — можуть існувати так далеко, що світло долітає туди через сотні тисяч років. Світло, швидкість якого 300000 кілометрів на секунду. Щоб розігнати пилинку до такої швидкості, потрібні неймовірні матеріальні затрати. А ми ж хочемо розігнати космічний корабель, вага якого — тисячі, а може й сотні тисяч тонн! Це навіть за межами фантастики. Гіпотетично ми долетимо колись до інших світів. А що там робити? Навіть коли наштовхнемося на планету, де є цивілізація. По-перше, там буде інша атмосфера. По-друге, інший геном істот, котрі там мешкають.
Я школярем був вражений «Війною світів» Герберта Уелса. Марсіани загинули, бо у них виникла якась земна епідемія. Тепер я розумію — марсіан наша Земля не може влаштувати. Вони повинні привезти свою атмосферу, а інакше їм доведеться весь час існувати в якійсь машині, скафандрах... Що то за життя? Аналогічно було б у землян, які колись долетіли б до інших світів.
Є інша фантастика — реальніша. Згідно з теорією еволюції зірок, наше Сонце утворилося приблизно п'ять мільярдів років тому. Життя на Землі — найпростіше — 3,5 мільярда років тому. Сонце буде ще горіти понад п'ять мільярдів, перепалюючи водень у гелій.
— А потім?
— В астрономії, за класифікацією, наше Сонце — це жовтий карлик. Дуже скромна зірочка. Коли Сонце прогорить, буде вибух, і Сонце обернеться на червоний гігант. Воно розшириться так, що поглине Меркурій, Венеру, Землю і, можливо, дістанеться Марса.
— І що тоді робити нашим пра...пра...правнукам?
— Отут і є фантастика більш реальна. Тоді Людина — якщо вона ще існуватиме — запалить своє, штучне Сонце. Термоядерне. Над нашою Голубою планетою. І, зіштовхнувши Землю з орбіти, перетворить її на величезний космічний корабель, який шукатиме свого місця в інших світах...
Час, коли ще і Часу не було
— Ростиславе Феофановичу, традиційна астрономія — зі своєю багатотисячолітньою історією — вчить нас, що Всесвіт безмежний. Зараз з'являються нові теорії у фізиків, астрономів: Всесвіт кінечний. То який же він — без кінця і краю чи...
— Всесвіт безмежний. Подібно тому, як вода існує у вигляді морів, айсбергів, хмар, невидимої водяної пари, взаємодії гравітації, електромагнетизму тощо — це все різні прояви єдиної взаємодії, котра працювала на початку Великого вибуху. Всі ми знаємо, що це таке. Ми зараз наближаємося до розуміння того Часу, коли ще і Часу не було. І які там були закономірності? Які закони динаміки? Скільки було вимірів і як народився наш світ? Там просто нова фізика!
— Зараз модно згадувати знаменитий календар майя. Усілякі віщуни обіцяють, відштовхуючись від цього календаря, кінець світу у 2012-му році. Що ви як астрофізик скажете про це?
— З приводу кінця світу — це феномен соціальної психології. У людини закінчується життя, але вона передає естафету далі. Історія людського роду вплітається в історію космосу. Таких «кінців світу» було дуже багато. І люди, котрі говорять про кінець світу, просто ведуть непрофесійну розмову. Дуже часто це звичайнісінькі шарлатани.
Культура тієї Америки середніх віків, коли з'явився календар майя, ніяк не стосується кінця світу. Це просто кінець календарного циклу. Як у нас є субота, неділя, а потім — новий тиждень. І коли мене запитують, а що ж буде за календарем майя після 21 грудня, я кажу: буде 22 грудня. Он у нас, у Росії, пензенська секта закопалася, а кінця світу так і не було. Чутки були і будуть. Повторюю: це феномен соціальної психології.
— А гіпотеза декотрих науковців про колайдер, що працює неподалік Женеви. Нібито на його місці може виникнути чорна діра, яка поглине планету.
— Цілковита нісенітниця! Протирічить фізичним законам. Створення колайдера — величезне досягнення світової спільноти вчених. Ми краще будемо знати, як світ улаштований. Знання, які ми одержимо з допомогою колайдера, в майбутньому, у разі потреби, допоможуть людині створити штучне Сонце, адже енергетичні ресурси Землі вичерпуються — ми їх виснажуємо. Сонце дало життя на Землі, однак його енергія обмежена. А її потрібно цивілізації все більше. Використання альтернативних джерел — вітру, океанських припливів, геотермальних вод, сонячних електростанцій — протягом найближчих десятиріч, століть допоможе людині. Якщо зазирнути далі... Ядерні джерела — це ризик. Згадаймо Чорнобиль або тектонічні події поблизу Японії, їхні ядерні станції.
— А якщо ланцюг землетрусів піде по всій земній кулі?
— Це — малоймовірно. Працює лише ймовірність. Зараз нова еволюція — ймовірностей. Це все наука. Тому наука — найцікавіша сфера людської діяльності. Вона єдина живе у світі істини. Цей світ був відкритий ще два з половиною тисячоліття тому Променідом. А його послідовник Демокрит казав: смачне, гірке, солоне — це все неправда. Є лише атоми і пустота. Він випалив собі очі, дивлячись на щит, у якому відбивалося сонце. Щоб очі не відволікали його від критеріїв істини.
— Ще про науку. В Україні її фінансують недостатньо мало. Як почувається наука російська — у вас забезпечення краще?
— Якоюсь мірою це економічна випадковість — Росія більша, у неї більше природних ресурсів. Росія і Україна мають дуже потужні Академії наук. Багато талановитих учених. Нам треба тісніше співпрацювати.
— Поговоримо про науку конкретно — про вашу улюблену астрофізику. Що дає астрофізика, наприклад, космонавтиці?
— Усі космічні програми враховують релятивістські ефекти теорії відносності Ейнштейна. Тут необхідні надзвичайно точні вимірювання. Слід знати природу небесних тіл, які вивчаєте; де може бути висадка; знати атмосферу, силу тяжіння тощо. Треба виконати політ із розрахунку обмеженого ресурсу космічного корабля. Так здійснювались експедиції «Аполон», польоти автоматів на супутники Марса — Фобос і Деймос, на Марс. Як тут без астрофізики і знання космосу близького і далекого? Адже звідти летять на космічні апарати і на нашу планету наденергетичні частки.
Нещодавно космічний центр нашого Фізичного інституту брав участь у запуску російського космічного радіотелескопа «Радіоастрон». Цей супутник (радіотелескоп діаметром десять метрів) віддаляється від Землі на відстань три тисячі кілометрів. Він дасть неймовірні можливості вченим у вивченні таємниць космосу. Двадцять розвинутих країн світу задіяні в оснащенні супутника надсучасною апаратурою.
— Україна бере участь у цьому експерименті?
— В Євпаторії є радіотелескоп діаметром 70 метрів, котрий ми використовуємо для спостереження за «Радіоастроном». Космічний радіотелескоп буде зондувати Всесвіт із дивовижним збільшенням, що недоступне менш потужним телескопам. Ми бачитимемо тонку структуру найвіддаленіших об'єктів. Вивчатимемо центр Галактики, більше дізнаємося про походження Всесвіту, про таємниці чорних дірок. Загалом краще уявлятимемо Всесвіт, органічною частиною якого ми з вами є.
Агресивна невідомість
— Освоєння більш далекого космосу апаратами з людьми на борту — це дуже далека перспектива? Людині так хочеться хоч би на Марс...
— Посилали людей на Місяць, потім польоти було перервано. Надзвичайно дорого. І все ж тут надія є: на Місяці можна знайти нові мінерали, воду. Цей супутник Землі досить близько — приблизно одна світлова секунда. Зараз іде боротьба двох концепцій — пілотованих польотів і непілотованих. Тенденція проглядає на користь непілотованих польотів. Рoботи вже скоро воюватимуть не лише у фантастичних фільмах. Вони все бачать, все можуть. Штучний інтелект набиратиметься сил. А людині рoботи на Землі і так багато! Не вистачає коштів. Війни, хвороби, мутації. Здавалося б, створіть якусь «бомбу» проти грипу. А з'являються усе нові й нові форми грипу і збудники нових вірусів. Вони змінюються. Виживання — це зміна стратегії, у тому числі й стратегії людства.
Розвиток супроводжується фактором ризику. Стратегія вірусу, котра знищує все живе, як і стратегія ракової клітини (хоч це природний процес),— самовбивча. Тому що вбивши господаря, ракова клітина вбиває і саму себе. І щоб усе життя на Землі загинуло — це нікчемна можливість. Людям треба об'єднуватися, щоб протистояти агресивній невідомості. Вчені можуть прогнозувати далеко вперед, хоч іноді це здається чимось ефемерним.
Інститут прикладної математики РАН ще в середині 80-х років передбачав високу вірогідність розпаду СРСР. Це була тоді закрита тема. Ось вам приклад могутності науки! Причому за часом розпад передбачався у 1991-му. Доповідь на цю тему підготував російський математик Георгій Малинецький. Зараз його доповідь є в інтернеті — називається «Математична модель розпаду СРСР». Є вірогідність розпаду Росії, України теж. Від нас залежить — який сценарій буде реалізовано — розпаду чи консолідації.
— Ростиславе Феофановичу, я знаю, що у Вас були зустрічі, знайомства з видатними людьми ХХ ст. Наприклад, з академіком Сахаровим.
— Коли я був ще зовсім молодим, наша сім'я товаришувала з Олександром Беляковим — одним із перших Героїв СРСР, генерал-полковником. У 1937-му разом з Байдуковим і Чкаловим він літав через Північний полюс до Америки. Олександр Васильович кликав мене у космонавтику: у нього не було синів. Але я сказав, що залишусь у науці.
Андрій Дмитрович Сахаров працював у нашому інституті. Він був батьком водневої бомби. Коли пройшло випробування, він підняв тост за те, щоб вона ніколи не вибухнула над людьми. Маршал Нєдєлін відповів: «Ваша справа була створити бомбу, а ми, військові, самі будемо вирішувати, куди її кинути».
Сахаров був дуже м'якою людиною, однак усередині у нього був незламний стрижень. Якщо ситуація незрозуміла і безвихідна, він робив так, як веліла йому совість.
Є логіка відродження і є логіка розпаду. Це — безперервний процес. У нас зараз розпад у суспільній свідомості. Стає усе менш доступною сучасна медицина, тому люди кидаються в обійми чаклунів, цілителів, телевіщунів. Головне завдання — це гармонізація духовного і матеріального. Нині ж навпаки — йде дезорганізація. Із цим треба боротися. Але ми всеодно прийдемо до справедливого соціального улаштування. Тому що діють так звані кондратівські цикли. І в усьому цьому величезна роль науки, її високої моралі.
Інтерв'ю взяв Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»