СВІТ У 2011 РОЦІ
2011-й увійде в історію як рік поглиблення світової економічної кризи, час соціально-політичних та міждержавних конфліктів і заворушень. Це був період зміни політичних лідерів у багатьох країнах світу. Причому вперше заради цього широко застосовувалися сучасні комунікаційні технології.
Водночас нові керівники були вимушені орієнтуватися на непопулярні соціальні реформи, аби спробувати подолати наслідки негараздів глобальної економіки. Цей рік також був неоднозначним для зовнішньої політики України. Було обрано стратегію інтеграції до різних торговельних союзів, у тому числі з Європейським Союзом та Євразійським митним союзом. Позитивні чи негативні результати такого курсу — стане зрозуміло наступного року.
Співдружність незалежних держав 2011 року відсвяткувала двадцятиріччя. Учасники об'єднання знову домовилися про створення зони вільної торгівлі. Змістом цей проект наповнюватиметься вже наступного року. Однак основною проблемою стало загострення внутрішньополітичних кризових тенденцій у більшості країн регіону.
Напруженими увесь рік залишалися азербайджансько-вірменські відносини. Почастішали перестрілки в зоні припинення вогню в Нагірному Карабаху. Жорсткішою стала система міжнародної ізоляції Білорусі. Ситуація обіцяє загострюватися й наступного року, коли восени у Білорусі мають відбутися парламентські вибори.
Кремль несподівано не зміг забезпечити обрання свого кандидата на виборах президента Південної Осетії. Натомість у Грузії опозиція готувалася до парламентських виборів, які теж мають відбутися наступного року.
Піку досягло соціально-політичне напруження в Казахстані. Результатом стали криваві події на Мангишлаку, який є головним нафтовидобувним регіоном цієї країни.
У Киргизстані вперше після заворушень 2005 року президент змінився за результатом виборів. Але ця країна далека від стабільності та залишається залежною від міжнародної гуманітарної допомоги.
Упродовж 2011-го тривала й загострилася внутрішньополітична криза в Молдові. Можна очікувати її піку наступного року, коли в країні відбудуться дострокові парламентські вибори. Натомість у Придністров'ї закінчилася 20-річна епоха правління президента Ігоря Смирнова. 25 грудня 2011 року в другому турі президентських виборів новим лідером Придністров'я став Євген Шевчук.
Туркменистан готувався до президентських виборів, які в цій країні мають відбутися в лютому 2012-го. Упродовж року, який минає, туркмени спромоглися розширити напрямки постачання газу, окрім Росії та України, ще на Китай.
Росія пережила важку парламентську виборчу кампанію. Непростими обіцяють бути й президентські вибори, заплановані на 4 березня 2012 року. За цих умов російське керівництво не було готове до перегляду вигідного Росії газового контракту з Україною. Унаслідок цього Україна вимушено перетворилася на головного спонсора «Газпрому».
Під питанням опинилася «відлига» в російсько-американських відносинах. Позиції Москви та Вашингтона розійшлися щодо створення європейської системи протиракетної оборони, яку Росія розглядає як спрямовану не проти Ірану, а проти її безпеки. Зате Росія нарешті стала членом Світової організації торгівлі, що відкриває нові перспективи для міжнародно-нормативного регулювання й українсько-російської торгівлі.
Європейський Союз провів 2011 рік у спробах подолання економічних негараздів, пов'язаних із рекордними борговими зобов'язаннями низки країн. У підсумку Франція та Німеччина запропонували прийняти жорсткіші правила контролю за кредитуванням, скоротити соціальні зобов'язання, збільшити пенсійний вік та податки. Ці рішення спровокували високу хвилю соціальних протестів у більшості країн — членів Євросоюзу.
Лише наприкінці 2011-го завершилася рекордна за тривалістю внутрішньополітична криза в Бельгії. Справжнім випробуванням для уряду Еліо ді Руппо стане наступний рік, коли коаліції доведеться проводити непопулярні реформи.
Криза в зоні євро змусила Болгарію та Румунію відкласти до кращих часів плани заміни національної грошової одиниці. Натомість 1 січня 2011 року Естонія запровадила у себе спільну європейську грошову одиницю євро.
Резонансною подією у Великій Британії 29 квітня нинішнього року стало весілля принца Вільяма та Кейт Мідлтон. Наприкінці року правляча консервативно-ліберальна коаліція опинилася перед тяжким випробуванням унаслідок посилення європейського скептицизму британського прем'єр-міністра Девіда Кемерона.
Найбільше потрясінь протягом 2011 року зазнала Греція. У спробі виконувати вимоги кредиторів у країні було наприкінці року створено технічний уряд Лукаса Пападімаса. Однак перспективи уникнення банкрутства Греції поки що залишаються невизначеними.
Наприкінці 2011 року соціал-демократка Хеллє Торнінг-Шмідт сформувала новий склад данського уряду, політика якого стала менш скептичною щодо ЄС. Але Данія навіть не розглядає питання заміни національної валюти на євро.
Восени інавгурація нового ірландського президента Майкла Хіггінса збіглася з повідомленням про банкрутство колись найбагатшої людини Ірландії — Шона Квінна. Під впливом кризи змінився й уряд Іспанії. Новим прем'єр-міністром країни став Маріано Рахой, який одразу запропонував непопулярні реформи. Вирішальний етап їхнього впровадження буде наступного року.
В Італії завершилася скандальна епоха Сільвіо Берлусконі. Новий прем'єр-міністр Італії Маріо Монті також зайнявся жорсткими реформами. Улітку 2011 року змінився й уряд у Португалії. Питання фінансової допомоги заради порятунку євро стало приводом для внутрішньополітичної кризи в Словаччині та відставки уряду Івети Радичевої. Навесні 2012-го словаки визначатимуться з новим урядом та своїм політичним курсом щодо ЄС.
Чимало резонансних подій упродовж року, що минає, відбулося в Чехії. Уряд підвищив пенсійний вік. Парламент Чехії ухвалив рішення про зміну процедури обрання президента, якого тепер обиратимуть на загальних виборах, а не парламентом. Наприкінці цього року помер колишній чеський дисидент, драматург та президент країни Вацлав Гавел.
У червні 2011-го змінилася влада у Фінляндії, де новим прем'єр-міністром став Юркі Катайнен, а помітного успіху домоглася правонаціоналістична партія «справжніх фінів», яка скептично ставиться до Євросоюзу.
Різнобарвним виявився 2011-й для президента Франції Ніколя Саркозі. Його дружина Карла Бруні народила дочку Джулію. Водночас Франція борсалася в економічній кризі та занурилася у передвиборчу кампанію. Ухвалення рішення про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду вірмен украй загострило наприкінці 2011 року французько-турецькі відносини. Найбільш резонансною подією року в Швеції стало банкрутство концерну «СААБ», чиї власники відмовилися від його продажу китайцям. У березні 2012-го Євросоюз планує затвердити правила функціонування монетарного союзу. У цілому новий рік напевне буде не менш важким для Євросоюзу, ніж попередній.
Уся Норвегія 22 липня 2011 року була шокована безпрецедентним терористичним актом, скоєним Андерсом Брейвіком. Головним мотивом своїх дій він називав боротьбу за «звільнення» Європи від мусульманського впливу. Зрештою навесні 2012 року мають розпочатися судові слухання у його справі, але психічна експертиза вже поставила йому діагноз «шизофренія».
Традиційно напруженим залишалося цього року становище на Балканах. Лише Хорватія 9 грудня 2011-го підписала угоду про вступ до ЄС. Наступний рік буде показовим у питанні ратифікації цієї угоди 27 країнами — членами Євросоюзу. Кількість держав, які визнали незалежність Косова, не збільшилася й становить менше половини від кількості держав — членів ООН. Сербія не обміняла визнання незалежності Косова на здобуття статусу кандидата на вступ до Євросоюзу. Навесні 2012 року у Сербії відбудуться парламентські вибори, за результатами яких, вочевидь, прозахідна демократична коаліція поступиться місцем у владі сербським націоналістам. Отже, спокій на Балкани навряд чи прийде.
У США 2011 рік почався від зусиль президента Барака Обами вдихнути життя в американську економіку. Він змінив свою команду економічних експертів, від яких очікували змін на краще, адже бюджетний дефіцит США досяг рівня валового внутрішнього продукту. Восени Сполученими Штатами поширилися соціальні протести проти розв'язання економічних проблем за рахунок американського середнього класу.
Опозиційні республіканці розпочали пошук кандидата на посаду президента, який кине виклик Обамі 6 листопада 2012 року. Новий рік почнеться у США з попередніх виборів, так званих праймеріз. Доти ймовірне чергове загострення стосунків президента з конгресом щодо фінансування бюджетного дефіциту. Внаслідок цього під питанням опинилася подальша доля Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА).
Канада, після перемоги правоцентриста Стіва Гарпера на дострокових виборах, стала обережніше ставитися до НАФТА. Ще більш невизначеною є ситуація в Мексиці, уряд якої з перемінним успіхом боровся з наркомафією. Наступного року Мексика сподівається залучити рекордну кількість туристів до дня «кінця світу» за календарем майя.
Став важливим 2011-й для Афганістану. НАТО визначилося з графіком виведення впродовж 2012–2014 рр. своїх військ, але перспектива припинення громадянської війни у цій країні залишається невизначеною. У 2011 році 2 травня спецслужби США вбили Усаму бен Ладена, але ейфорія від цієї події була нетривалою, адже вона позитивно не вплинула на ситуацію в Афганістані. Навпаки загострилися американсько-пакистанські відносини. Нестабільною ситуація залишатиметься в регіоні й наступного року. Адже в ядерному Пакистані максимально ускладнюються відносини між слабкою світською владою та військовими.
Традиційно не сходили зі стрічок новин події на Близькому Сході. Палестина 2011 року зробила ще один крок до проголошення незалежності. Вона стала членом Міжнародної організації з питань науки, освіти і культури (ЮНЕСКО). Завершилися п'ятирічні переговори про обмін ізраїльського капрала Гілада Шаліта на палестинських ув'язнених. У самому Ізраїлі відбувалися соціальні протести, які змусили уряд змінити свій курс на користь середнього класу.
Погіршилися турецько-ізраїльські відносини. Також посилилися розбіжності між Туреччиною та сирійським керівництвом. Наприкінці 2011-го Туреччина ще й посварилася з грецьким урядом Кіпру щодо зон буріння на потенційно газоносному шельфі Середземного моря. Суттєвою перешкодою на шляху Туреччини до Євросоюзу залишилося курдське та вірменське питання.
Але, безперечно, головною подією на Близькому Сході стали зміни більшості арабських режимів. Одночасно на початку нинішнього року розпочалася внутрішньополітична криза в Лівії та Сирії. Восени 2011 року було вбито Муаммара Каддафі. Але перспективи стабілізації становища в Лівії видаються примарними. Триває гостра стадія кризи в Сирії. Місцева опозиція оптимістично вважає, що усунення Башара Асада від влади — лише питання часу.
Президент Єгипту Хосні Мубарак 11 лютого 2011 року передав владу військовим. Однак ситуація в Єгипті далека від стабільності. Наприкінці цього року перемогу на виборах до парламенту здобули ісламісти, які відразу вступили в боротьбу за владу з військовими. Аналогічна ситуація складається в Тунісі, з якого арабські революції й розпочалися. При владі утрималися королі Йорданії та Марокко. США 18 грудня 2011 року завершили виведення своїх військ з Іраку. Упродовж року напруженим залишалося становище навколо Ірану.
Помітною подією в азійських міжнародних відносинах стало звільнення бірманськими військовими провідного діяча місцевої опозиції Аун Сан Сучжи. Китай та В'єтнам погодилися дипломатичними засобами вирішити двосторонні територіальні суперечки. Натомість Таїланд та Камбоджа навесні 2011-го воювали за спірну територію. Крім того, Таїланд зазнав ще й катастрофічного паводку.
Китай відмовився від прямої підтримки кризових держав зони євро. Це призвело до загострення соціально-політичних протиріч у самій Піднебесній. Особливе занепокоєння китайського керівництва викликали арабські революції та перспективи їхнього поширення на Центральну Азію. Наприкінці 2011 року нестабільності міжнародному становищу Китаю додала смерть північнокорейського диктатора Кім Чен Іра.
Потужний землетрус 11 березня 2011 року спричинив аварію на японській атомній станції «Фукусіма». Ця катастрофа послабила позиції Країни Вранішнього Сонця на міжнародній арені. Японія висловила зацікавлення українським досвідом подолання чорнобильських проблем.
Наприкінці 2011 року знову загострилися аргентинсько-британські суперечності щодо статусу Фолклендських островів. У Бразилії відбулася зміна президента країни. Цю посаду вперше посіла жінка Ділма Руссефф. Однак головною регіональною несподіванкою стало захворювання на рак президента Венесуели Уго Чавеса. Наступного року на нього чекає важка боротьба за перемогу на виборах.
Зростав градус конфронтації у венесуельсько-американських відносинах, особливо після спроб Чавеса створити кишенькову регіональну організацію замість Організації американських держав. Не виправдалися сподівання на припинення громадянської війни у Колумбії, де загиблого ватажка повстанців очолив новий командувач. Натомість Куба зайнялася обережними політичними та економічними реформами. Їхній темп та напрямок не влаштовує США. Тож американсько-кубинські відносини так і не були нормалізовані.
Можна очікувати, що 2012 рік у своїх головних рисах подій на міжнародній арені буде продовженням причинно-наслідкових зв'язків, які склалися 2011 року. Євросоюз займатиметься власними внутрішніми проблемами. США зосередяться на президентських виборах. Напруженими обіцяють бути виборчі кампанії на колишньому пострадянському просторі. Ймовірно, залишатиметься неврегульованою більшість міжнародних конфліктів.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»