РІК ІЗ РЕПРЕСИВНИМ ПРИСМАКОМ,
або ЧИМ ЗАПАМ'ЯТАВСЯ УКРАЇНЦЯМ 2011-й?
2011 рік добігає кінця. Післязавтра ми з вами, шановні читачі, матимемо змогу увійти в новий рік і, як завжди, очікувати від нього світліших, приємніших і радісніших миттєвостей, ніж нині. Нічого не вдієш, так уже влаштована людина, що, попри всі негаразди, намагається вірити у світле майбутнє.
Рік, що минає, у світовому вимірі ознаменувався передусім боротьбою різних народів за свою свободу. Мешканцям Північної Африки та частини Азійського континенту надокучило усвідомлювати, що УСЕ і ЗАВЖДИ за них вирішують їхні одвічні правителі. Звідси — низка революцій, яка прокотилася у 2011-му в Тунісі, Єгипті, Лівії та деяких інших країнах.
Не оминув новітній подих свободи і, здавалося б, зашкарублий пострадянський простір. Скажімо, в Білорусі після катастрофічного знецінення національної валюти активізувалися масові протести, що, втім, мали свою специфіку. Незгодні з режимом Олександра Лукашенка координували свої дії лише (!) через соціальні мережі, а протести по-білоруськи обмежувалися пішою ходою громадян, котрі висловлювали свої протести... мовчки. Навіть така «мовчазна революція» наразилася на заборону офіційного Мінська.
Наприкінці року світ став свідком драматичних подій у Казахстані, де влада застосувала силу проти протестувальників — працівників нафтопереробної промисловості. Численні жертви такого «наведення ладу», вочевидь, надовго затьмарять казахам новорічний календар. Адже спогади про події грудня 2011-го житимуть якщо й не вічно, то дуже довго.
Варто відзначити й російські протести, котрі стали можливими після парламентських виборів. Уперше від 2000 року, відколи до влади в РФ прийшов Володимир Путін, так багато громадян публічно висловило своє негативне ставлення до дій влади.
На цьому тлі цьогорічна Україна не виглядала виграшно. Швидше навпаки... демократичні традиції й завоювання останніх часів упродовж 2011-го активно звужувалися, що дало підстави скептикам твердити, мовляв, ключовим політичним гаслом для сучасної України є щось на кшталт: «Уперед, у минуле!»
Своєрідним підтвердженням цієї тези стало оприлюднення низки соціологічних досліджень. Згідно з ними, 2011-й вважають для держави вдалим усього чотири (!) відсотки опитаних. Натомість 72 відсотки переконані, що рік був важким. Ще 19 відсотків кажуть про періодичні труднощі.
Та Україна сяк-так прожила цей рік і нарівні з іншими державами стоїть на порозі 2012-го. Новий рік мусить бути знаковим для нас бодай тим, що ми вперше прийматимемо вельми поважний спортивний форум,— чемпіонат Європи з футболу. Окрім того, у 2012-му має відбутися чергове «свято демократії» — парламентські вибори, котрих, схоже, з нетерпінням чекають як представники влади, так і їхні опоненти.
Але усьому — свій час. Про перелічені події, як і про багато-багато іншого, шановні читачі зможуть довідатися, зазирнувши на наші шпальти наступного року. А наразі ми пропонуємо ще раз погортати умовну підшивку «Демократичної України» за 2011-й. Отже, чим жила Україна, а разом із нею і ми з вами, упродовж попередніх 365 днів...
Січень
Наступ на опозицію, що почався ще у 2010-му, триває. Проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка фабрикується ціла низка справ, котрі й на сьогодні, м'яко кажучи, не тримаються купи. Колишній міністр економіки Богдан Данилишин отримав політичний притулок у Чехії.
А от Верховна Рада наприкінці сьомої сесії ухвалила Закон про публічний доступ до інформації. Хоч попри те, що було це майже рік тому, закон так і не працює на всі сто.
Лютий
Першого ж дня восьмої сесії ВР народні депутати упевнено потопталися по Основному закону нашої держави, призначивши наступні парламентські вибори на жовтень 2012 року. Згідно з чинними на той момент правилами, загальне волевиявлення мало відбутися останньої неділі березня 2011-го. Однак подібні «дрібниці» для нашого парламенту — ніщо порівняно з бажанням якомога надовше продовжити свою «плідну» діяльність.
А наприкінці лютого Президент Віктор Янукович, відзначивши першу річницю свого перебування «на троні», дав зрозуміти, що реформування Конституції не завершене. Було утворено так звану Конституційну асамблею, покликану напрацювати принципово новий текст Основного закону. Очолив цей процес перший президент України Леонід Кравчук. Відтоді конституційний процес досить міцно застряг у політичному «болоті».
Також у лютому екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко стала «невиїзною» внаслідок порушених проти неї кримінальних справ.
Березень
Річницю своєї діяльності відсвяткував Кабінет Міністрів. Прем'єр-міністр Микола Азаров не втомлюється випромінювати оптимізм, на кожному кроці розповідаючи про зростання ВВП і добробуту.
Починають стрімко зростати ціни на нафтопродукти. У ситуацію навіть втручається Антимонопольний комітет, що тривалий час намагається з'ясувати: була на ринку змова нафтотрейдерів чи ні? До речі, чіткої відповіді на це запитання дано так і не було.
Але найбільший березневий резонанс — це кримінальна справа проти екс-президента Леоніда Кучми, порушена у зв'язку із розслідуванням убивства журналіста Георгія Ґонґадзе. Призабутий «найпочесніший пенсіонер» України знову виходить на перші шпальти і навіть формально стає, як і Юлія Тимошенко, невиїзним. Утім, подальший розвиток тих подій довів — кримінальна справа більше схожа на фарс.
Квітень
Проти Юлії Тимошенко порушують кримінальну справу, за якою згодом вона й отримає вирок,— за «газові» угоди 2009 року. Цікаво, що ця подія збіглася в часі з візитом в Україну Володимира Путіна. Цей візит ознаменувався активними розмовами про можливість віддати українську ГТС в управління РФ. А ще — наполегливими спробами росіян долучити Україну до так званого Митного союзу трьох (РФ, Білорусь і Казахстан). Українська влада запропонувала в цьому конгломераті керуватися формулою «3+1». Москва — не погодилася.
Травень
Напередодні свята виникли перипетії навколо червоного прапора Перемоги, котрий парламентським рішенням було рекомендовано вивішувати на державних установах 9 Травня. Згадане рішення побачило світ ще у квітні, однак Президент Янукович не поспішав підписувати відповідний закон. Отож комуністична ініціатива фактично була віддана на відкуп місцевій владі. А безпосередньо на День Перемоги у Львові прибічниками радянської символіки було здійснено низку провокацій. Працівники міліції уже традиційно поводилися не найкращим чином, фактично підігруючи комуністам.
Один із політичних в'язнів чинного режиму, екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко на знак протесту оголосив голодування, що тривало понад місяць. Після цього здоров'я Луценка суттєво похитнулося, однак він і досі перебуває в СІЗО — днями виповнився рівно рік відтоді, як його туди запроторили.
Червень
Перший місяць літа ознаменувався низкою резонансних справ, у яких фігурували правоохоронні органи. Скажімо, саме в червні було проведено ексгумацію тіла лідера Народного руху В'ячеслава Чорновола. Влада з усіх сил продовжує демонструвати, що вона переймається не лише «новими» кримінальними справами, а й докопується до істини у старих.
По-друге, Генпрокуратура поновила справу проти колишнього охоронця Леоніда Кучми Миколи Мельниченка. І нарешті, по-третє, розпочався судовий розгляд «газової» справи Юлії Тимошенко. Україна вперше чує прізвище судді Родіона Кірєєва...
А ще — парламент узаконює так звану пенсійну реформу.
Липень
У розпал «мертвого політичного сезону» Президент Віктор Янукович вдається до низки кадрових пертурбацій. Найпомітніша — призначення віце-прем'єр-міністром із питань житлово-комунального господарства Анатолія Близнюка — колишнього керівника Донецької облдержадміністрації.
Серпень
П'ятого серпня екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко опиняється за ґратами: рішенням судді Печерського райсуду Києва Родіона Кірєєва їй було змінено запобіжний захід.
Україна відзначає 20-річчя Незалежності. Святкування позначене черговим скандалом — центральними вулицями столиці не змогли пройти люди, що стояли біля витоків відродження державності.
Вересень
Український Президент уперше заговорив з російською владою мовою ультиматуму. Віктор Янукович заявив: якщо РФ не погодиться на перегляд газових контрактів від січня 2009 року, то українська сторона залишає за собою право звернутися до міжнародного арбітражу. Утім, як показав час, надовго «рішучості» Віктору Федоровичу не вистачило. А нові «газові» переговори досі не просунулися ні на крок.
Водночас наприкінці вересня активізуються масові протести різних категорій громадян. Афганці й чорнобильці ламають паркан навколо Верховної Ради і намагаються зайти до парламентського приміщення. Міліція і «Беркут» усіляко їм перешкоджають, однак згодом цей самий паркан ламатимуть ще двічі.
Жовтень
Найрезонансніша подія місяця — це, поза всіляким сумнівом, оголошення вироку Юлії Тимошенко. Судовий процес над екс-прем'єркою більше скидався на фарс, і оголошення вироку стало гідним завершенням цього самого фарсу. Як відомо, Тимошенко була засуджена до семи років позбавлення волі.
Оголошення вироку спричинило бурхливу реакцію з боку очільників європейської спільноти. Зокрема, Європарламент ухвалив доволі жорстку резолюцію стосовно України. Фактично під сумнів було поставлено навіть проведення в грудні саміту Україна — ЄС, де планувалося підписати угоду про асоціацію між нашою державою та Євросоюзом.
Єдина приємна подія жовтня — відкриття після тривалої реконструкції стадіону «Олімпійський» у Києві. Хоч і тут — не без запитань. Насамперед стосовно небаченої ніде у світі вартості цієї самої реконструкції...
Листопад
Продовження акцій протесту, зокрема чорнобильців, котрих влада позбавила пільг. Причому акції розгортаються не лише в Києві, а й у регіонах. Один із найактивніших — Донецьк, «вотчина» чинного Президента. Саме тут під час розгону наметового містечка протестувальників гине шахтар-ветеран Геннадій Конопльов.
Але влада не надто зважає на протести. Саме в листопаді Віктор Янукович зронив свою сакраментальну фразу про те, що прості люди «мовчать і терплять», спостерігаючи за «реформами».
Ухвалено новий Закон про вибори народних депутатів. Якщо до жовтня наступного року нічого не зміниться, то обирати черговий склад парламенту ми знову будемо за змішаною системою.
У листопаді була й низка кадрових ротацій. Так, колишній очільник МВС Анатолій Могильов був направлений працювати до Криму на місце померлого голови тамтешнього Радміну Василя Джарти. А міністром внутрішніх справ став керівник Державної податкової адміністрації Віталій Захарченко. Його ж, у свою чергу, замінив заступник голови ДПА Олександр Клименко.
Грудень
Повний провал на європейському векторі. На саміті «Україна — ЄС» було заявлено лише про завершення підготовки Угоди про асоціацію. Тоді як підписання цього документа відкладено на невизначений термін.
Апеляційний суд Києва залишив у силі вирок Юлії Тимошенко, відтак надій на звільнення екс-прем'єра і одного з опозиційних лідерів ще поменшало. Тепер адвокати Тимошенко, стан здоров'я якої, до речі, різко погіршився, розраховують лише на Європейський суд з прав людини.
Знову в авральному режимі ВР ухвалює Держбюджет. Наведемо лише один факт: 21 грудня державний кошторис надійшов до парламенту з КМ, а вже 22-го його було ухвалено в цілому. Утім, така спритність ВР нічого, крім гіркої усмішки, не викликає. Як і більшість підсумків 2011-го.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- «ГАЗУЮТЬ» УСІ...
назад »»»