Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); СУСПІЛЬСТВО
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ УГОДУ З ЄС «ПІД ПОДУШКУ» НЕ ПОКЛАВ
Напередодні
Чимало владних представників, вочевидь, не надто сподіваючись на успіх щодо парафування угоди про асоціацію з Євросоюзом, за кілька днів до саміту почали, по суті, публічно відмовлятися від європейського вибору. В хід пішли найрізноманітніші «аргументи». Найпоширеніших виявилося два. Перший — нині ЄС не готовий до подальшого зближення з нашою державою.

Такому «аргументові» тон задав Президент Віктор Янукович, заявивши, що єдиною перешкодою на шляху до української євроінтеграції залишилася справа Юлії Тимошенко. Оскільки прислухатися до позиції цивілізованого світу в цьому плані українська влада, як і раніше, не має жодного бажання, виходить, що європейці мусять переглядати своє ставлення до наших політичних реалій і просто закрити на них очі.
Поки цього не сталося (здоровий глузд, як і заяви очільників ЄС у Києві, підказують, що заплющувати очі на порушення прав людини європейці не будуть), українські можновладці мають намір «будувати Європу всередині держави». Саме так висловився, приміром, народний депутат від Партії регіонів Леонід Кожара. В чому полягатиме таке «європейське будівництво», він не уточнив.
Другий «аргумент», покликаний хоч якось виправдати в очах громадськості дипломатичні провали ПР, тісно пов'язаний з першим. Він зводиться до того, що зближатися з Євросоюзом у період, коли ЄС переживає не найкращі економічні часи, буцімто недоцільно.
Причому глашатаї такої ідеї навіть не говорять про побудову чогось великого і світлого всередині держави власними силами. Тут цілеспрямовано побутує думка про зміну курсу і поступової інтеграції до протилежного Євросоюзу геополітичного утворення — Митного союзу та ЄЕП.
Експерти з європейської інтеграції (як, наприклад, Валерій Чалий, представник Центру Разумкова) наголошують, що входження до Митного союзу потребуватиме негайного внесення змін до Конституції. Тоді як розширення співпраці з ЄС не потребуватиме таких радикальних кроків.

Саміт як дзеркало «недоінтеграції»
Показово, що навіть початок саміту затримався аж на півтори години через затягування переговорів Президента Віктора Януковича з керманичами Євросоюзу. Тож у найбільших оптимістів до останнього жевріла надія, що угоду про асоціацію або бодай лише про зону вільної торгівлі буде парафовано вже 19 грудня.
Остаточно ці надії «поховав» голова Європейської Ради Герман ван Ромпей. Він був перший, хто офіційно заявив: перемовини про асоціацію між ЄС і Україною завершено. Однак тут-таки додав: подальша перспектива наших відносин «проходить випробування певними неузгодженостями».
У перекладі з дипломатичної мови це означає, що Україна виявилася неготовою навіть до парафування угоди, не кажучи про ратифікацію парламентами усіх 27 країн — членів Євросоюзу. Ключові зауваження, що висловили нашому керівництву європейці, знову звелися до недосконалого судочинства.
«Наші занепокоєння пов'язані з певною заполітизованістю судової системи в Україні й, власне, показовою є справа Тимошенко,— наголосив ван Ромпей.— Водночас ключовим моментом є обов'язкове дотримання міжнародних стандартів. Ідеться також про свободу ЗМІ, про свободу зібрань тощо».
Навіть попри ці й подібні заяви вітчизняне Міністерство закордонних справ максимально спробувало зробити добру міну при поганій грі. Заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін заявив, що об'єднана Європа подарувала Україні «приховану перспективу».
За великим рахунком, це справді так. Адже у спільній заяві, укладеній за результатами саміту, міститься пункт про європейську ідентичність нашої держави. Тож перспектива і надія на подальше просування України до спільного європейського дому залишаються.
Однак хоч хто які б обнадійливі аргументи наводив, очевидно: ми ніколи не були настільки близько до підписання такого важливого документа, як угода про асоціацію. Проте цією можливістю так і не скористалися.
Власне, попри весь імовірний «дрейф» нашої держави у протилежний від Євросоюзу бік, надії на те, що угоду колись-таки буде підписано, лишаються. Ось тільки погляд на терміни у кожного свій. Українські дипломати з МЗС (зокрема, згадуваний Павло Клімкін) упевнено говорять, що угода може бути парафована через кілька тижнів.
«Я можу сказати, що сьогодні в спільній заяві ми взяли на себе політичне зобов'язання підготувати угоду до парафування якомога швидше. Гадаю, це займе кілька тижнів»,— випромінює оптимізм український дипломат.
Знову доводиться констатувати, що чинна влада «розкидається» прогнозами, не зіставляючи їх з реаліями. Кілька днів чиновники намагалися переконати громадськість у тому, що на підготовку тексту угоди просто... не вистачило часу. Переговори завершили, а угоду підготувати не встигли. Ну просто як у старезному анекдоті про те, що студентові завжди не вистачає однієї ночі, щоб бездоганно підготуватися до іспиту.
Цікаво, на кого розраховані такі пояснення? Адже в Україні, напевно, немає людини, котра б не знала, як наполегливо європейці вказували вітчизняній владі на факти порушення прав людина. Зокрема, стосовно справи Юлії Тимошенко.
До речі, тепер, коли Святий Миколай не подарував Україні довгоочікуваних угод про асоціацію та про вільну торгівлю, кількість вимог у європейців, схоже, зросла. Принаймні голова Європейської Ради Герман ван Ромпей і керівник Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу вказали на те, що ключовим випробуванням для України будуть парламентські вибори.
Навіть попри те, що згадка про наш майбутній похід до виборчих дільниць прямо не лежав у контексті термінів підписання угоди, зрозуміло: європейці навряд чи поспішатимуть. До речі, два роки тому подібна ситуація вже спостерігалася. Наприкінці правління попереднього президента Віктора Ющенка попервах також з'явилися певні перспективи на підписання угоди про асоціацію. Одначе тоді європейці також відклали цю справу. Як твердять експерти, з метою подивитися, хто прийде в Україні до влади?
Утім, президентські вибори давно стали надбанням історії. До того ж у попередній ситуації існувало значно більше відмінностей, ніж спільного із сьогоденням. Зрештою, в тому, що президентські вибори-2010 відбуватимуться демократично, ніхто не сумнівався. А от нині європейців непокоїть якість проведення майбутнього волевиявлення.
Хоч пан ван Ромпей, серед іншого, відзначив позитив у тому, що Верховна Рада ухвалила нове виборче законодавство. Додавши при цьому, що Україні й надалі слід співпрацювати з Венеціанською комісією.
Чиновники найвищого рівня зазвичай намагаються приховувати негативні оцінки за дипломатичними фразами. Тоді як рядові експерти висловлюються конкретніше. Так сталося й у нашому випадку. Депутат Європарламенту Марек Сівец без зайвої дипломатії припустив, що угоду не буде підписано до парламентських виборів в Україні.
«Перекладаючи цитати Германа ван Ромпея на практичну мову, до виборів ситуація буде «заморожена»,— наголошує пан Сівец.— Лише за умови, що парламентські вибори відбудуться при схваленні міжнародних спостерігачів, залишається шанс, що до угоди про асоціацію можна буде повернутися».
Найбільш різка оцінка того, що відбулося (точніше не відбулося), на саміті прозвучала з вуст представників української опозиції. Воно й не дивно, адже це зайва можливість показати нездатність владної команди довести до логічного завершення навіть ту справу, що була розпочата задовго до неї.
Ось коротенька цитата зі звернення, що опублікувала на своєму сайті заґратована Юлія Тимошенко. Цитата вельми показова, зрештою, можливо, що з плином часу, згадуючи про дипломатичні невдачі нашої держави у 2011 році, більшість аналітиків називатиме єдину причину цих невдач — засудження екс-прем'єр-міністра.
Отже, «Керівники країн ЄС, світове демократичне співтовариство били на сполох, робили усі можливі кроки назустріч, і я глибоко вдячна за таку їх позицію і намагання допомогти Україні. Але Янукович не зрозумів жодної підказки від європейських країн, не врахував волю власного народу і пожертвував майбутнім країни в угоду своїм егоїстичним інтересам, хворобливим амбіціям і особистій помсті».
До цього важко щось додати. Хіба що легку іронічну і водночас гірку усмішку, якою Юлія Тимошенко раніше вміла обеззброювати своїх опонентів. Можливо, й досі не розучилася. Проте з-за ґрат робити це значно важче...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
  • «ГАЗУЮТЬ» УСІ...

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».