А В ГОРАХ НАЙВАЖЛИВІШЕ — ПОГОДА
«Ой, снігу, снігу білого не насипала зима. Прибіг сховатись заїнька, ще й ялиноньки нема»,— з сумно-іронічною усмішкою співали досвідчені фахівці туристичної галузі, прикрашаючи ялинку в одному з офісів.— Як бачите, з оздобами й деревцями проблем немає, а от із головними складовими в індустрії відпочинку — особливо з погодою! — серйозні проблеми.
Негативні кліматичні зміни б'ють рекорди. Одні країни потерпають від повеней, інші — від посухи. Дефіцит снігу на популярних курортах дається взнаки: чимало любителів мандрувати передумало поєднувати відпочинок із новорічними й різдвяними святами. Утім, це не єдиний привід.
«Первым делом, первым делом — самолёты»
— Десять років тому одним із подарунків на нашому весіллі був великий глобус,— розповідає турист зі стажем Олексій Купрій.— Ми тоді з дружиною Наталею вирішили робити все, аби мати можливість пізнавати світ. Почали зі своєрідного маркетингу: обдзвонювали турфірми, цікавилися пропозиціями, цінами, читали спеціалізовану літературу, розпитували знайомих про враження від поїздок як по рідній землі, так і за кордоном. Завдяки цьому мандрували та на глобусі робили позначки. А нині — вже й висновки. На жаль, не дуже втішні. Зрештою, кожен сам може поцікавитися, що було, що є і чим серце заспокоїться...
Саме за це узявся й автор цих рядків. Почала із цін на транспорт, бо вони можуть затьмарити навіть погодні несподіванки. Аби клієнтів не відлякувати, турфірми почали спочатку пропонувати вартість путівки, а потім транспортні витрати. Отак вималювалось головне: «Первым делом, первым делом — самолёты». На апетит їхні власники не скаржаться. Ще від початку осені авіаквитки в усіх напрямках подорожчали. Великі авіаперевізники за пальне на внутрішньому ринку віддають на 400—500 доларів більше, ніж європейці.
Останні, до речі, у своїх аеропортах платять тисячу «зелених» за тонну, а ми — півтори. Тож логічно, що страждають турфірми й клієнти. За чартерні перельоти беруть майже на 15 відсотків більше, ніж торік. Щоправда, «не здаються» так звані vір-клієнти. Ціни для них — не межа. Вони летять розслаблятися на індійський острів Гоа, до Шрі-Ланки або у Бразилію, Домінікану. Їх не зупиняють навіть пересадки в азійських і європейських аеропортах.
Та це не рятує тургалузь. Плече підтримки їй певною мірою підставили Об'єднані Арабські Емірати та Їзраїль. Там можна побувати, придбавши лояльні чартерні програми. Подейкують, що ці держави вже затьмарюють пропозиції сусідніх єгиптян. Не марно ж, кількість чартерних рейсів туди зменшилася на третину, і той напрямок уже охрестили «немасовим продуктом».
Фахівці переймаються тим, що нестабільність у країні пірамід може призвести до банкрутства не одну українську турфірму й до безробіття її працівників.
Подібні проблеми,— робота й зарплатня,— хвилюють людей, пов'язаних із залізницею. Там слова «стабільність і надійність» стали винятком. Останнім часом фінансові, транспортні й інші новації «Укрзалізниці» теж вносять невеселі корективи в життя. То ціни на проїзд та постіль підвищують, то спосіб продажу квитків ускладнюють, то кількість потягів спочатку зменшують, а потім збільшують, розклад руху «підкореговують». Від таких пертурбацій обертом голова у всіх, кому треба і варто їхати на свята й канікули. Причетні до тургалузі — не виняток.
— Зимові мандри й відпочинок в Україні та наших сусідів — Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії — завжди пропонуємо під час традиційної осінньої виставки «Подорожі та туризм»,— каже один з «аксакалів» туріндустрії.— Ще тоді домовляємося про співпрацю із залізничниками. Але це не гарантує спокою та впевненості. Тож не дивуємося, коли багато хто з охочих їхати орієнтується на автобусні перевезення і власний транспорт.
Побачимо, як 20 додаткових потягів допоможуть людям скористатися неробочими днями, бо хоч би там як, а квиток на потяг — лотерея. І туроператори теж у неї змушені грати. Повинні зуміти об'єднати приїзд-від'їзд і відпочинок у санаторії, пансіонаті, готелі, розваги, екскурсії. До цих складових додалася ще й «короткочасність» новорічних і різдвяних святкувань. Нині цим особливо стурбовані також колеги з Буковини, Прикарпаття й Закарпаття, де все готове для прийому гостей.
Не шукайте пригод на свою голову
— Ми ніби відчували, що вже в листопаді проблем із коротенькою відпусткою мало не здаватиметься,— поділилися планами покататися на лижах і санчатах у рідних горах чоловік і жінка спортивної статури.— Наша група ентузіастів складається з трьох сімейних пар і двох дітей-підлітків. Намагаємося у вільний час вдома не засиджуватися. Хоч і не шикуємо, але мандруємо.
Минулої зими були в Карпатах, нині теж усе підготували, аби «висадитися» неподалік популярного гірськолижного курорту Славське в мальовничій Волосянці. Квитки на ужгородський поїзд туди й назад узяли за 45 діб. З господарями, в яких уже зупинялися, домовилися про трансфер від поїзда до їхнього міні-готелю і, звісно ж, про ціни на проживання й харчування. Можна й самим готувати, але не хочемо: цього й удома вдосталь.
Як з'ясувалося, донедавна скромне село Волосянка на річці Славка перетворилося на осередок зеленого туризму, де повиростали комфортабельні котеджі, власники яких занурилися в турбізнес. Прихильників здорового й спокійного відпочинку, зазвичай, приймають у теплу пору року, а от зима — високий сезон для гірськолижників. Це, між іншим, позначається і на зростанні цін. Особливо «гарячим» вважається січень, коли кількість прибулих значно збільшується, і попит перевищує пропозиції. Клієнти «окуповують» приватні садиби, де є номери одномісні й на всю сім'ю — зручності, кухня, супутникове телебачення.
Зазвичай підготовку до новорічної ночі з частуванням і розвагами господарі беруть на себе, як і все, що пов'язане з Різдвом Христовим. Піклуються вони не тільки про свята, а й про катання на снігоходах, санчатах, лижах. «Допомагає» в цьому гора Зворець (1223 м) з дев'ятьма гірськолижними трасами різного рівня складності. Там є маршрути «сині» — для лижників-новачків і «чорні» — для майстрів-відчайдух. Усі піднімаються або на бугельних підйомниках, або мультиліфті. Всі ці принади працюють завдяки «Захару Беркуту» — сучасному туристичному комплексу. Саме він власник однієї з найдовших вітчизняних підвісних двокрісельних доріг завдовжки 2800 метрів, що, крім кінцевих зупинок, має на різній висоті дві проміжні.
Хоч Волосянка вже має солідний авторитет, сусіднє Славське — один із центрів гірськолижного спорту — вона не наздогнала, як, до речі, й «найрозкрученіший» і найкрутіший Буковель. Там усе підігнано під європейські стандарти: навіть погодою вміють регулювати, бо мають спеціальну техніку, що снігом керує. Знають де, коли і скільки треба його насипати. Тож і розраховують на вигідний довгий зимовий сезон.
Борються за відпочивальників фахівці з величезним стажем із «Закарпаттуриста». Пропонують усе: навіть новорічно-різдвяні цяцьки-сувеніри, фольклорні розваги. За стіл і дім у Рахові просять за п'ять діб 1200 гривень, або 160 грн на добу з двох осіб. Така «демократичність» цін дозволить співробітникам бути при ділі. Зрештою, в буковинській Вижниці теж раді гостям. Тому за три дні з проживанням і харчуванням просять 850 грн, а за розважальні програми — 2500 грн.
Івано-Франківщину ж, як і багатьох цієї зими, сніг оминає, а от епідемія кору — ні. Тож нині особливо важко втілювати в життя програму стратегічного розвитку області «Писанкове Прикарпаття», де туризм визнаний пріоритетним напрямом. Місцева влада спільно з туросередками розробила спеціальні програми та акції.
Особливою популярністю користується садиба Святого Миколая, що працює протягом року в Національному парку «Гуцульщина». Кажуть, туди від дітей надійшло понад 10 тисяч листів із різноманітними проханнями. Відповіді надсилають, а тих, хто приїжджає в гості до Чудотворця, вчать жити за його принципами, влаштовують майстер-класи, театралізовані свята, частують солоденьким. Можливо, там і випросять міцного здоров'я, справжньої зими й святкового настрою.
Столичні оптимісти тургалузі, зорієнтувавшись у ситуації, взялися за проведення екскурсій на фабрику ялинкових прикрас, пропонують розважальні уроки із лозоплетіння, створення ляльок-мотанок, декору. Запрошують у львівську новорічну казку з відвіданням «Царського лісу» й смакуванням кращої львівської кави, пропонують спуститися до підземелля єзуїтів та зійти на Ратушу — все без жодних доплат.
Звісно, не забули і про Київ новорічний — головну ялинку України, екскурсійні тури для дітей і дорослих. Сподіваються, натхнення та професіоналізм гідів і хороший сервіс принесуть гостям радість.
«У нас десять місяців зими, а решта — літо»
Таке почуєте від гуралів ще на під'їзді до старовинного й популярного польського курорту Закопане. Вони якраз поінформують ще й про те, що насправді називається «бaца». Якщо то комусь не подобається, його справи. А вони живуть за традиціями: носять зручний і красивий національний одяг, готують «осципек» — копчений сир з овечого, козиного чи коров'ячого молока, миють до блиску зовнішні стіни своїх затишних дерев'яних будинків і зустрічають з усіх-усюд любителів зимового відпочинку.
— Ми звикли на початку грудня чекати і приймати численних іноземних і своїх туристів,— каже Влодзімєж Щурек, директор Польської туристичної організації.— Українців давно сприймаємо як своїх. Вони нам кажуть: «Dzien dobry», ми їм — «Добрий день». Робимо все, аби добрими були всі дні, проведені чи в Закопане, чи в Щирку, чи в Крніці Здруй, чи на інших гірськолижних курортах. Допомагає навіть погода. Цього року вона не підвела. Тут уже випав сніг, є приємний морозець і легкий вітерець. Тому на щорічне відкриття лижного сезону в улюблені й «обкатані» польські Татри й Підгалля рушили мандрівники, турбізнесмени, варшавські високопосадовці з міністерства спорту і туризму.
Те, що в польських сусідів уже людно, переконалася, провівши «маркетинг» серед установ, де займаються туризмом. «Наші» добре засвоїли, що за «бугор» швидше і дешевше потрапити автобусом або автомобілем. Особливо зараз, коли отримати візу в Польщу стало простіше. Ціна 35 євро залишилась, а кількість документів значно зменшилася. Кримчанам, приміром, можна в Сімферополі оформити візу — нещодавно там відкрили консульство. Подейкують, незабаром в Україні почнуть працювати 18 візових центрів, котрі теж полегшать життя охочим мандрувати світами.
Нині на гірськолижних курортах зібралися ті, хто повністю не відгуляв відпустку і вирішив об'єднати її з великими святами. Нашим землякам на руку й те, що ціни в готелях для них нижчі, ніж для поляків. Це притому, що в тризіркових зазвичай є басейн і СПА. Навіть неподалік Катовіц, столиці колишнього шахтарського краю, в місті Бельсько-Бяла та гірських передмістях приємно і зручно відпочивати. Це засвоїли стрімкі сноубордисти, бо знають, що там розташований Польський союз сноуборду. Крім таких сміливців, у Сілезьких Бескидах добре і затишно набиратися сил сім'ям із дітьми.
Зрештою, знаменита від кінця ХVІІІ ст. Криніца Здруй — теж чудова оаза для малих і старих.
— У того міста варто вчитися використовувати й охороняти дари землі,— поділилася враженнями від численних контактів із криничанами на їхній батьківщині киянка Леокадія Герасименко.— Уявіть, два століття тому, відкривши корисність мінеральних джерел, місцеві мешканці почали використовувати воду і для ванн, і для пиття з молоком або вином при лікуванні внутрішніх органів. Незабаром проклали з Кракова залізницю. У міжвоєнний період міністерство здоров'я створило спеціальний комітет перебудови Криніци, почали зводити санаторії, модернізувати забудову. Тоді ж з'явилися перші спортивні установи. Уявіть, у 1927 році спорудили хокейний стадіон, спеціальний спуск для саночників, проклали лижні траси. У тому містечку в 1931 році відбувся чемпіонат світу з хокею, на який приїхали гравці й уболівальники з Чехії, Канади, США, Швеції. Оті події вплинули на розвиток спортивного туризму, почали їздити аматори «білого шаленства», чудових краєвидів, різноманітних екскурсій і розваг. Українці нині теж полюбляють там «заряджатися» здоров'ям і позитивом. Я — одна з них.
У Польській туристичній організації шеститисячне містечко Щирк називають столицею лижної Польщі, де можна добре походити, побігати й пострибати на лижах. У цьому плані на нього звернули увагу теж давненько — у 20–30-х роках минулого століття. Згодом звели канатний підйомник на висоту 1257 м. Сучасні витяги згруповано з розрахунку на майстерність лижників. Інформацію про складність, висоту і довжину, а також силу і напрямок вітру добре знають не лише наші, а і європейські шукачі емоцій і вражень. Їх влаштовують ціни в готелях, ресторанах — скрізь.
Поспілкувавшись з тими, хто вже бував у Речі Посполитій, і тими, хто збирається, почула спільну думку: варто встигнути відпочити і «вписатися» в проведення чемпіонату з футболу Євро-2012. Нам є де приймати вболівальників, треба тільки зробити так, щоб було не соромно показувати те, чим багаті.
Приклад є з кого брати. Один із них — Краків — місто-побратим Києва. Цілорічні натовпи туристів там підтверджують: то перлина історичних міст Європи. Варшаву називають столицею, що крокує в ногу з часом. Загосподарьовані Вроцлав, Лодзь, Познань — осередки зустрічі рідних культур — української, єврейської, німецької, вірменської, татарської. Тож варто їхати, дивитись, переймати досвід. Час до Євро-2012 ще є.
Олена СЕДИК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»