АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ СТАЛИ ЗАРУЧНИКАМИ
Адміністративні суди небезпідставно називають «народними», адже понад 90% їхньої роботи — це соціальні справи, які стосуються нарахування та виплати пенсій чи допомоги чорнобильцям, дітям війни. Тому особливо важливо, щоб Феміда в цьому сегменті не відчувала дискомфорту. Однак адмінсуди обсіли проблеми, які ускладнюють їхню діяльність. Вони стали предметом обговорення під час засідання Ради суддів адміністративних судів України.
Марки і папір — у борг
Значно ускладнили роботу адміністративної юстиції законодавці, перекинувши соціальні справи з адмінсудів до загальних, а потім назад. Це спровокувало хвилю звернень, в яких люди шукають свої справи та результати їх розгляду загальними судами. Ситуацію погіршує неукомплектованість штату, адже в деяких судах вакансії служителів Феміди заповнені ледь наполовину. Тож навіть працюючи на межі можливостей, вони нездатні впоратися з колосальною кількістю справ. Закономірний результат — потік скарг громадян на те, що їм не надали інформацію про рух справи та на інші порушення прав учасників процесу.
Складна ситуація з коштами на відправлення кореспонденції. Частина судів бере в борг поштові марки і папір. Це призводить до тяганини і скарг до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Уже традиційно йшлося про те, що соціальні справи однотипні. Це примушує замислитися, яка різниця між суддею і діловодом, зазначив голова Вінницького окружного адміністративного суду Віталій Кузьмишин. Він навів приклад Німеччини, де діє правило судового прецеденту. Згідно з ним за наявності 20 однотипних справ суд ухвалює одне так зване зразкове рішення, обов'язкове для подальших аналогічних справ. В Україні, хоч було немало сказано про необхідність запровадження такого підходу, все залишається без змін.
Якісне судочинство неможливе без належного фінансування. Відсутність коштів на оплату послуг пошти, конверти і папір порушує конституційні права громадян, адже сторонам у справах не надсилають повідомлення і процесуальні документи. До речі, у Законі «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків. Однак адмінсуди наразі профінансовано лише на 50% мінімальних потреб.
Щоб трохи полегшити фінансову скруту, планують суттєво скоротити витрати на поштові відправлення. Керівництво Державної судової адміністрації (ДСА) пропонує відправляти повідомлення учасникам процесу електронною поштою та СМС. Щоправда, досвід застосування новітніх технологій в адмінсудах вже є, і однозначно позитивним його назвати не можна.
Торік, аби скоротити тривалість судових процесів, було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), якими передбачено можливість пересилати повістки електронною поштою. Однак ефективність такої новації виявилася нижчою, ніж можна було очікувати. Виконуючи вимоги КАСУ, ДСА створила єдину базу даних електронних адрес і номерів факсів органів влади. Однак наповнюється вона повільно, адже суб'єкти владних повноважень неохоче надають для неї свою контактну інформацію.
Автоматизація документообігу з безліччю недоліків
Свою лепту в те, що судам доводиться працювати в екстремальних умовах, вносить і автоматизована система документообігу (АСД). Серед найпоширеніших скарг — нерівномірний розподіл справ. Хтось отримує дві-три, а комусь «щастить» дістати в 10–20 разів більше. Хоч, як заявляє голова ДСА Руслан Кирилюк, цю проблему вже усунуто. Вона може виникати тільки в судах, які використовують стару версію програмного забезпечення. Однак повністю його недосконалість Р. Кирилюк не заперечує. Наводить і причини: відсутність фінансів, короткі терміни розробки. Водночас він не уточнив, скільки судів змушені послуговуватися старою версією.
До речі, скарги на АСД поширені: за кілька місяців після роботи з системою було виявлено безліч недоліків, а після їхнього виправлення з'являлися нові. Типовими є нарікання, що програма часто «зависає», трапляються збої. Лише у Вищому адміністративному суді було складено 220 актів щодо обставин, які вплинули на безперебійність функціонування АСД.
Судді, які намучилися з цим нововведенням (до речі, запровадженим від січня цього року на виконання Закону «Про судоустрій і статус суддів»), стверджують: до розробки АСД необхідно було від самого початку активно залучати суддів та їхніх помічників, тобто осіб, котрі добре знають роботу суду зсередини.
Хай там як, а кожна нова версія АСД замість того, щоб полегшити роботу суддям, створює для них нові проблеми. Це сталося тому, що велика кількість зауважень, які вимагали оперативного реагування, унеможливила системну роботу над новими інформаційними продуктами, пояснює Руслан Кирилюк.
Нещодавно Державне підприємство «Інформаційні судові системи» очолила нова людина. Їй поставили завдання встановити зворотний зв'язок із користувачами, однак це поки ще залишається здебільшого на рівні побажань. До речі, власники програмного забезпечення АСД — приватні структури, що ускладнює взаємодію працівників суду з розробниками. Щоправда, найближчим часом права на ПЗ планують передати державі.
Аналізуючи труднощі в роботі адмінсудів, голова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду Олександр Мартиненко наголошує: проблема не в площині адміністративної юстиції. Певно, щось не так у державі, коли люди змушені через суд добиватися того, що їм належить по закону. Отже, суди стають заручниками недосконалого законодавства та неналежного його виконання. Судова реформа жодним чином не вплинула на виконання рішень судів.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- НА ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ
- «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» СКОРОЧУЄ СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩІ МАРШРУТИ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»