КОГО «ЛЮБИТЬ» ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ?..
НАЙЧАСТІШЕ ВОНА УРАЖУЄ ТОГО, ХТО НЕРОЗБІРЛИВИЙ У ВИБОРІ СЕКСУАЛЬНИХ ПАРТНЕРІВ, УЖИВАЄ НАРКОТИКИ
За висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, однією з найбільших проблем, які доведеться вирішувати людству в цьому столітті, є захворювання на ВІЛ-інфекцію та СНІД, адже кількість хворих не лише не зменшується, а зростає.
1 ГРУДНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДом
Україна, на жаль, не виняток: станом на 1 липня 2011 року під диспансерним наглядом у закладах охорони здоров'я — 115275 ВІЛ-інфікованих осіб, з яких 16764 хворі на СНІД.
Від захворювань, спричинених СНІДом, за час епідеміологічного спостереження померло 22607 наших співвітчизників. За прогнозами Світового банку, кількість ВІЛ-інфікованих українців, якщо не вжити кардинальних заходів, у 2014 році може становити від 800 тисяч до 1,5 мільйона. При цьому 75 відсотків інфікованих становитимуть молоді люди у віці від 20 до 34 років.
Якщо прогнози цієї міжнародної інституції справдяться, то понад 40 тисяч українських хлопчиків і дівчаток стануть повними сиротами — батьки їх помруть від СНІДу, а 105–165 тисяч дітлахів втратять через цю хворобу одного з батьків.
Прогнози, погодьтеся, страшні, моторошні. Кореспондент «ДУ» зустрівся з Оленою Єщенко — заступником голови Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально-небезпечним хворобам і попросив її розповісти про ситуацію з цими захворюваннями, заходи, до яких вдається держава щодо зупинення зростання кількості хворих, та про проблеми, які доводиться долати.
— На превеликий жаль, нам не вдалося зупинити розповсюдження страшної хвороби,— визнає Олена Григорівна.— Якщо, скажімо, у 2009 році було зареєстровано 19840 нових випадків захворювання, тобто 43,2 на 100 тисяч населення, то у 2010-му — 20507 випадків, тобто 44,7 на 100 тисяч населення. Отже, кількість хворих зросла на 3,3 відсотка. Але водночас намітилася тенденція, що не може не вселяти надії.
— ?!
— Поясню. У 2009 році — порівняно з 2008-м — зростання захворюваності становило 4,5, а у 2008-му — 6,9 відсотка. Зниження захворюваності поки що не спостерігається, а ось темпи її зростання, як бачимо, дещо призупинились.
— Але ж причин для особливого оптимізму все ж немає.
— Звісно, так. Адже минулого року відбулося суттєве зростання кількості випадків СНІДу — порівняно з 2009-м — від 4437 випадків до 5874. Насамперед за рахунок таких областей, як Донецька, Запорізька, Луганська, Кіровоградська, Херсонська, Черкаська, Полтавська. А ось у Криму, Івано-Франківській, Сумській областях та місті Севастополі цей показник стабілізувався, а на Закарпатті та в Києві взагалі знизився, що не може не радувати.
— А чи суттєво це захворювання впливає на демографічну ситуацію в країні? Маю на увазі смертність.
— Основними хворобами, які вкорочують українцям життя, є серцево-судинні та онкологічні. Але й СНІД, як мовиться, теж є «достойним» їхнім союзником. Так, минулого року смертність від захворювань, спричинених СНІДом, зросла на 16,3 відсотка і становила 3092 випадки. Найбільше він відібрав життів у жителів Волинської, Київської, Кіровоградської, Одеської, Львівської, Полтавської, Чернігівської та Дніпропетровської областей, а ось у Вінницькій, Сумській, Рівненській та деяких інших фатальних випадків поменшало. Основними причинами зростання смертності є пізнє звернення до лікарів по допомогу, адже чимало ВІЛ-інфікованих, знаючи про свою недугу і ті вимоги, яких потрібно жорстко дотримуватися, часто ними нехтують, всіляко ослаблюючи свій організм.
— Скажіть, Олено Григорівно, а завдяки чому знизилася кількість ВІЛ-інфікованих?
— Насамперед завдяки інформаційно-просвітницькій кампанії, що останнім часом значно пожвавішала в Україні та привела нарешті до того, що намітилися ознаки зміни поведінки на більш безпечну, зокрема серед молоді. Розумієте, ВІЛ-інфекція є таким захворюванням, якому, на відміну від багатьох інших, наприклад раку, значно легше запобігти. Якщо дотримуватися загальноприйнятих норм моралі, не користуватися послугами жриць кохання, не вживати наркотиків, то вже суттєво знизиться ризик «підхопити» цю хворобу.
Профілактична робота охоплює насамперед найбільш уразливі групи населення, зокрема молодь. Особливо ту, яка потрапила в полон «білої смерті» — наркоманії. Щорічно понад 200 тисяч з них залучають до так званих програм зменшення шкоди, більше шести тисяч охоплені програмою замісної підтримувальної терапії. До цієї роботи залучено понад 100 медичних закладів МОЗ, працюють центри інтегрованих послуг.
Завдяки запровадженню програм, спрямованих на зменшення шкоди, останнім часом кількість споживачів ін'єкційних наркотиків серед нових випадків ВІЛ-інфекції дещо зменшилася.
— А чи робиться щось для профілактики передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини? Чи має змогу будь-який пересічний українець обстежитися щодо наявності у нього захворюваності?
— Здоров'я матері та дитини завжди було пріоритетом державної політики, тому профілактичні програми, спрямовані на забезпечення дитині від ВІЛ-інфікованої матері народитися вільним від ВІЛ-інфекції, широко впроваджують в Україні та фінансують у повному обсязі.
Усі вагітні жінки мають можливість добровільно та безплатно двічі під час вагітності пройти обстеження на антитіла до ВІЛ. Таким дослідженням наразі охоплено понад 98% вагітних жінок, які перебувають на обліку у жіночих консультаціях. Для тих, хто не звернувся до гінеколога під час вагітності, є можливість зробити швидкий тест під час пологів. Знати ВІЛ-статус вагітної жінки необхідно для того, щоб призначити їй необхідні антиретровірусні препарати з профілактичною метою, аби унеможливити інфікування дитини. Під час вагітності у ВІЛ-інфікованих уточнюють також стан імунної системи, стадію захворювання — для ефективного лікування, а також для вибору правильної тактики ведення пологів. Навіть при встановленні позитивного статусу під час пологів за допомогою швидкого тесту є можливість вжити профілактичні заходи, хоч, безумовно, ефективність їх значно нижча, ніж у разі застосування тривалого курсу під час вагітності.
Така програма дала певні результати, дозволивши зменшити рівень інфікування дитини від матері до шести відсотків. Але цей показник не задовольняє, оскільки за кожним з відсотків — діти та їхні долі. Мета — знизити цей показник практично до нуля.
— А що скажете про антиретровірусну терапію та результати її застосування?
— Обсяги її застосування збільшуються з кожним роком, оскільки саме антиретровірусна терапія є потужним засобом вторинної профілактики ВІЛ-інфекції. Станом на 1 липня поточного року її отримували більш ніж 25 тисяч осіб, з них понад 84 відсотки — за державний кошт. Мета, яку ставимо нині — забезпечити доступ до життєво необхідної терапії для всіх хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які цього потребують.
— Кілька років тому було ухвалено Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки. З ваших слів, Олено Григорівно, знаю, що цей документ ґрунтується на досягненнях як вітчизняної медицини, так і світової щодо боротьби з цим злом. Але ж реалізація програми залежить від багатьох чинників, серед яких фінансовий посідає далеко не останнє місце...
— У 2010 році — згідно з цією програмою — передбачалося асигнувати на боротьбу з ВІЛ/СНІДом майже 363 мільйони гривень. Але, зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в країні, її кошторис становив понад 215 мільйонів гривень, тобто майже 60 відсотків від реальних потреб, тоді як у разі повного фінансування Україна має всі можливості зупинити темпи поширення ВІЛ-інфекції.
— Не можу не поцікавитися проблемами, на розв'язанні яких — для поліпшення ситуації — потрібно зосередитися в першу чергу.
— Проблем багато. Одним із головних завдань є забезпечення ширшого доступу до консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію для широких верств населення. В Україні є всі можливості для проведення тестування на антитіла до ВІЛ — створено понад 700 кабінетів довіри, в кожному регіоні України працюють мобільні пункти та амбулаторії, розташовані в місцях перебування груп ризику щодо інфікування ВІЛ. Але необхідно більше популяризувати цю можливість для населення, працювати над викоріненням стигми та дискримінації, надавати широку інформацію про можливість лікування хворих на ВІЛ-інфекцію.
Необхідно також забезпечити антиретровірусною терапією хворих, які її потребують. Це, на мою думку, сприятиме стабілізації епідемічної ситуації, оскільки вона є не лише лікувальним, а й профілактичним заходом. Зважаючи на це, продовжимо її децентралізацію, забезпечивши доступ до лікування не лише через обласні центри СНІДу (їх у нас 27), а й через міські центри (яких 14) та через мережу кабінетів довіри, комплектуючи їх медичними кадрами, устаткуванням тощо.
В Україні, як відомо, функціонує Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Результати роботи фахівців засвідчують, що рішення про його створення було правильним і своєчасним. Водночас є резерви, задіявши які, суттєво поліпшимо роботу центру. Для цього потрібно насамперед надати належне приміщення, оснастити його новітнім медичним та іншим устаткуванням, забезпечивши розвиток клінічної бази для лікування тяжких випадків ВІЛ-інфекції та поєднаної з нею патології.
— Як, Олено Григорівно, не стати жертвою ВІЛ-інфекції? Чи може пересічна людина уникнути такого ризику?
— Відверто кажучи, жодна людина не може на всі сто відсотків убезпечитись від будь-якого захворювання. Це жорстока, але правда. І ВІЛ-інфекція не є винятком. Принаймні для більшості людей. А ось звести ризик захворіти до мінімуму під силу кожному. Для цього потрібно дотримуватися загальноприйнятих у суспільстві моральних принципів поведінки. Наприклад, не міняти, як рукавички, сексуальних партнерів, при сексуальних контактах користуватися презервативами, не потрапляти в тенета наркоманії, адже саме серед цієї категорії громадян найбільше хворих на ВІЛ-інфекцію. Особливо серед споживачів ін'єкційних наркотиків, тому що один з основних шляхів передачі ВІЛ — з кров'ю через забруднені інструменти, шприци.
Хочу наголосити, що, незважаючи на небезпеку, яку несе ВІЛ-інфекція для кожного громадянина України, слід усвідомити: цей діагноз — не вирок. Враховуючи сучасні можливості медицини, хворі на ВІЛ-інфекцію мають можливість жити повноцінним життям і отримувати необхідну допомогу. Тож при встановленні позитивного ВІЛ-статусу не слід ізолювати себе, а треба негайно звертатися до центру СНІДу за місцем проживання, а також до громадських організацій, які надають консультативну допомогу та здійснюють супровід людей, котрі живуть з ВІЛ.
Для отримання додаткової інформації, консультації та психологічної підтримки можна також звернутися до служби довіри по телефону 0800500 451. Ця лінія безплатна і працює цілодобово.
Інтерв'ю взяв Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- ЯКЩО ДВА РІЗНІ ШТАМИ ОБ'ЄДНАЮТЬСЯ?
- ЩЕ ПРО АСПІРИН
назад »»»