«ДОНЕЦЬК, ДОНБАС— ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО НАС!..»
Якщо припустити, що Віктора Януковича до влади привели передусім мешканці Донбасу, то нинішній тиждень став для них таким собі кроком до переосмислення зашкарублих стереотипів.
Найбільші протести проти чинної влади розпочалися... саме зі сходу нашої держави, а точніше — з рідної Президентові Донецької області.
Причин такого політичного парадокса — більш ніж достатньо. Головна лежить на поверхні: у сучасної влади зовсім відсутнє відчуття міри. Де й коли доцільно пригальмувати у проведенні «реформ» тут просто поняття не мають...
Ми вже повідомляли, як обурені соціальною несправедливістю мешканці Донеччини захоплювали приміщення місцевого відділення Пенсійного фонду, і як донецькі чорнобильці розпочали безстрокове голодування на знак протесту проти масових скорочень видатків.
Таке враження, що до тих перших «двіночків» влада (як місцева, так і загальноукраїнська) не поставилася належним чином. Чи то представники президентської Адміністрації та Кабінету Міністрів не повірили, що донеччани можуть засумніватися у правильності курсу Партії регіонів? А чи на всі сто увірували в те, що можна з року в рік кивати на, як каже Микола Азаров, «папєрєдніков» із БЮТу та НУНСу?
До речі, така сліпа віра у свої «внутрішні електоральні резерви» апріорі була програшною. Чи не самі «регіонали» спритно відібрали донецьких виборців у Компартії якихось сім-вісім років тому, підтвердивши справедливість тези про те, що нічого вічного в природі не існує?
Але це так, лише деяке спостереження чи навіть ремарка. Бо головні події, що розгорнулися днями на Донеччині, заслуговують на значно більші увагу та аналіз. Переповідати хронологію цих подій, вочевидь, немає потреби — навіть найбільший ледар від політики чудово знає і про розгін наметового містечка голодуючих; і про загадкову смерть колишнього шахтаря, 70-річного Геннадія Конопльова, що, попри свій немолодий вік, приєднався до акцій протесту чорнобильців; і про незграбні спроби владних представників «зам'яти» цю гучну справу.
Показово, що в цьому епізоді вже вкотре виявилося невміння чинної влади бодай більш-менш правдиво аргументувати свої недолугі дії. Звернімо увагу: найперші повідомлення після загибелі літнього активіста було зведено до того, що представники Міністерства з надзвичайних ситуацій (у яких голодуючі буцімто позичили великий намет) терміново вирішили забрати свою власність. Сталося це минулої неділі, близько сьомої вечора. При цьому жодних повідомлень про якісь надзвичайні події в області на той час не було.
До того ж представники Донецької облдержадміністрації поспішили розповісти світові й Україні про те, що Геннадій Конопльов уже звертався по допомогу саме до фахівців обласного МНС. Отримавши пропозицію госпіталізації, активіст, мовляв, категорично від неї відмовився. Однак уже наступного дня прес-служба МНС спростувала таку інформацію, що цілком логічно, адже з якого це дива місцева влада має «розписуватися» за працівників іншого відомства.
Смерть Геннадія Конопльова стала своєрідним поштовхом до подальших дій. Одразу ж наступного дня активісти (причому теж переважно похилого віку) штурмом брали приміщення облдержадміністрації з... лопатами та вилами, публічно називаючи владу бандитською.
Хоч хто б там що казав, а подібних прикладів у новітній українській історії досі не спостерігалося. Зрештою, ні про Віктора Ющенка, ні про Юлію Тимошенко навіть у Донецьку не говорили, що вони представляють бандитську владу. Ними були незадоволені (нерідко навіть чітко не усвідомлюючи — за що конкретно), про них складали анекдоти, але щоб ось так — з вилами?!.
А жалобна хода чорнобильців з порожньою труною центром Донецька 29 листопада взагалі справила сильне враження на багатьох мешканців міста. Ця мовчазна акція (котру, до речі, супроводжували ще й плакатами на кшталт «Львів з Донецьком», «Одеса з Донецьком» тощо), поза всіляким сумнівом, ще матиме відголоски в усіх куточках нашої держави.
Прикметно також, що місцева влада Донецької області на чолі з Андрієм Шишацьким досі намагається все перевести в русло якихось політичних акцій, не бажаючи усвідомити, що протести донеччан якраз лежать не в політичній площині. Просто попередня влада, сотню разів розкритикована чинними сильними світу сього, якщо й не підвищувала соціальних стандартів, то, принаймні, не зменшувала їх. Навіть завдяки тодішній опозиційній діяльності «регіоналів».
Але й тут — жахливі відмінності від сьогодення: провладна ПР опозицію ні в що не ставить. І навіть висловлюватися їй не дає можливості. А влади в «регіоналів» нині стільки, що про таку її кількість ніхто з «помаранчевих» і мріяти не міг. Вочевидь, через власні амбіційні провини, але факт залишається фактом.
Ще одне спостереження, котре свідчить про моральне обличчя донецьких можновладців. В одному з інтерв'ю голова Донецької ОДА Андрій Шишацький заявив, що чиновникам удалося віднайти 300 тисяч гривень на виплату чорнобильцям. «Ми працювали безпосередньо з представниками голодуючих, — твердить чиновник. — На їхнє прохання Донецька обласна рада — єдина в Україні — виділила 300 тисяч гривень, і 70 з гаком людей, ось цих от голодуючих, отримали матеріальну допомогу від трьох до чотирьох тисяч гривень кожен».
Однак, за словами учасників акції, Шишацький удався до відвертого цинізму, оскільки вони самі вимагали грошей не для себе, а для тих чорнобильців, котрі уже не те що протестувати, а й дійти до облдержадміністрації не можуть. Ідеться, зокрема, про онкохворих, чиє здоров'я дуже погіршилося саме після різкого скорочення пенсійного фінансування — ціни на ліки надто кусаються.
Донецькі акції отримали своє продовження і в столиці, де чорнобильці та афганці знову спробували натиснути на уряд. Причому цього разу акція мала значно більше політичне забарвлення, ніж усі попередні, бо головна її мета — вимога дотримуватися громадянських прав і свобод. Активісти й не приховували: головним поштовхом до вівторкових заворушень під Кабінетом Міністрів стала смерть уже згадуваного Геннадія Конопльова.
Київські акції протесту також не обійшлися без ексцесів. Міліція не дозволила встановлювати намети, до того ж так відтісняла активістів, що кілька осіб постраждали. Навряд чи це сприятиме потенційному порозумінню народу і влади. Тим паче, що урядовці, ніби мантру від дня на день, повторюють про неможливість виплатити чорнобильцям заборговані кошти через їхню відсутність.
Це, так би мовити, один бік медалі. А другий — ще більш вибухонебезпечний. Експерти Центру політико-правових реформ днями провели цікаве дослідження. За словами заступника голови правління згаданої організації Романа Куйбіди, в Україні суди дедалі частіше забороняють проведення мирних зібрань.
«Якщо взяти 2010 рік — було 240 таких справ, і у 80 відсотках випадків позови влади було задоволено. Якщо взяти перше півріччя цього року, то вже 94 відсотки судових рішень мали позитивний результат,— поділився невтішною статистикою експерт.— Отож, як бачимо, випадки відмови судів органам влади у задоволенні таких позовів про заборону мирних зібрань дуже поодинокі. Більше того, наші суди застосовують національне законодавство щодо свободи мирних зібрань без урахування міжнародних стандартів».
У найбуремніші моменти Помаранчевої революції популярною була теза про те, що український народ тепер не той, що раніше. А до приїжджих мешканців південного сходу, що, траплялося, спершу вельми скептично споглядали київський Майдан, зверталися не інакше як: «Донецьк, Донбас — приєднуйтесь до нас!..» Схоже, нині саме час знову пригадати цей слоган.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- ЄДНАННЯ НАЦІЇ
назад »»»