ОСІЧКА НА ОРБІТІ
Як повідомлялося, невдачею завершилася спроба реалізації Федеральним космічним агентством Росії («Роскосмосом») дослідницької програми «Фобос-Ґрунт», що передбачала політ автоматичної міжпланетної станції з такою назвою до одного із супутників Марса — Фобоса — для взяття там зразків ґрунту і доставки їх на Землю для подальшого вивчення.
Через невідомі причини космічний апарат, розроблений і виготовлений у підмосковних Хімках на федеральному державному унітарному підприємстві «Науково-виробниче об'єднання імені С. Лавочкіна» і виведений ракетою-носієм «Зеніт-2ФГ» на навколоземну орбіту, надалі — у самостійному польоті — залишився некерованим тілом.
Чомусь не розкрилися панелі сонячних батарей станції й не увімкнулася її маршова рушійна установка, яка б мала перевести «Фобос-Ґрунт» на траєкторію подорожі у напрямку до Марса і Фобоса. Спроби оживити цей космічний апарат, на жаль, не дали позитивних результатів.
«Зеніт» відпрацював нормально
Для виведення згаданої станції на так звану опорну навколоземну орбіту, з якої «Фобос-Ґрунт» мав розпочати самостійний політ до Марса та його супутника Фобоса, було використано двоступеневу ракету космічного призначення «Зеніт-2ФГ», спроектовану в Дніпропетровську у конструкторському бюро «Південне» імені М. Янгеля.
Зазначимо, що в цьому КБ розроблено перший і другий ступені тієї ракети, а виготовили їх у тому ж українському місті у виробничому об'єднанні «Південний машинобудівний завод» імені О. Макарова.
Космічну головну частину, до складу якої входять перехідний відсік, головний обтічник ракети і розташований під ним космічний апарат «Фобос-Ґрунт», було створено у Науково-виробничому об'єднанні імені С. Лавочкіна. На Байконурі підготовку до запуску апарата «Фобос-Ґрунт», як і подальші управлінські операції щодо нього, робили російські фахівці.
За даними «Роскосмосу» і центру інформзв'язків КБ «Південне», українська ракета-носій «Зеніт-2ФГ» на всіх етапах її функціонування, починаючи від старту і до відокремлення від неї космічного апарата, працювала нормально — вивела із заданою точністю «Фобос-Ґрунт» на розрахункову навколоземну орбіту. Наступне ж читачеві вже відомо.
Мета експедиції
Наведемо деякі подробиці стосовно самої російської дослідницької програми «Фобос-Ґрунт», котру опрацьовували протягом тривалого часу.
Зацікавленість науковців Фобосом — і можливістю спробувати доставити зразки тамтешнього ґрунту до земних лабораторій — пояснюється тим, що, на думку вчених, цей марсіанський супутник із певною вірогідністю є захоплений Марсом астероїд. Отже, як вважає, наприклад, директор Інституту космічних досліджень РАН Лев Зелений, на Фобосі може зберегтися первісна речовина, з якої колись утворилася Сонячна система. Уточнімо, що Марс має два супутники (крім Фобоса, ще є Деймос) і що діаметр Фобоса (точніше його розмір уздовж найбільшої осі, оскільки цей марсіанський супутник не є геометричною кулею) становить 27 км.
Слід нагадати, що в історії радянських, а згодом російських досліджень Марса та його супутників за допомогою автоматичних міжпланетних станцій переважають (так склалося) негативні за кінцевими результатами експедицій епізоди. Адже із загальної кількості 16 запусків космічних апаратів СРСР і Росії до Марса та Фобоса 11 спроб закінчилися невдачами, одна місія виявилася частково успішною і лише чотири було визнано вдалими.
Отож на нинішню програму «Фобос-Ґрунт» російські вчені покладали великі сподівання, а на підготовку космічного апарата та інших складових цього амбітного проекту було виділено чималі бюджетні кошти.
Загальна маса цієї автоматичної міжпланетної станції — 13,2 т. Із них 730 кг припадало на суху масу платформи перелітного модуля, який мав прямувати з навколоземної орбіти до марсіанського супутника Фобоса (відстань між навколосонячними орбітами Землі й Марса становить у середньому близько 78,3 мільйона кілометрів).
У баках космічного апарата «Фобос-Ґрунт» — 1050 кг палива для двигунів маршової рушійної установки міжпланетної станції. Передбачалося, що перелітний модуль, подолавши за десять з лишком місяців відстань понад 78 мільйонів кілометрів, у вересні 2012 року досягне околиць Марса й з орбіти навколо Фобоса вестиме його дослідження.
На лютий 2013-го було заплановано здійснити посадку на поверхню Фобоса, де мали намір за допомогою спеціальних пристроїв узяти зразки ґрунту і завантажити капсулу з ними у відсік 215-кілограмової секції апарата, яку призначали для зворотної подорожі з Фобоса до Землі. Врешті-решт м'яку посадку на земну поверхню мав у липні 2014 року зробити порівняно невеликий апарат, який важить близько семи кілограмів.
Позаштатна ситуація
Через згадану на початку цієї розповіді незрозумілу позаштатну ситуацію маршові двигуни автоматичної станції не включилися, а сонячні батареї, які мали б живити електричною енергією устаткування апарата, не розкрилися (бортові акумулятори могли давати струм протягом лише трьох діб). Через це було неможливо передати на знеструмлений «Фобос-Ґрунт» якісь команди.
Через шість днів після непередбаченої позаштатної події керівник «Роскосмосу» Володимир Поповкін зазначив: «Ми поки не можемо отримати телеметрію, аби зрозуміти, що сталося».
Надалі, з приводу того, коли можна буде з упевненістю сказати про «смерть апарата», керівник «Роскосмосу» наголосив, що «про це можна буде говорити у перших числах грудня, коли закриється «вікно» прогнозування (на день виходу в світ цього матеріалу «вікно» вже закрилося.— Авт.) Пояснимо, що «вікно», про яке мовилося,— це період, під час якого є можливою згадана міжпланетна експедиція.
Володимир Поповкін спростував чутки щодо того, нібито «Фобос-Ґрунт» має конструктивні недоліки, зазначивши, що така версія не відповідає дійсності,— і наголосив, що при можливому падінні цього космічного апарата небезпеки на Землі не буде, оскільки «Фобос-Ґрунт» вибухне при входженні у щільні шари атмосфери.
Фахівці космічної галузі, мабуть, добре розуміють, що «Фобос-Ґрунт» приречений на неминучу загибель і що у цього космічного апарата немає шансів на «вилікування» і «одужання».
Зрозуміло і те, що, маючи зараз порівняно низьку навколоземну орбіту, некерований апарат «Фобос-Ґрунт» дедалі більше гальмуватиметься в атмосфері нашої планети, поки, увійшовши до її щільних шарів, не згорить і не розпадеться на уламки різного розміру і маси. І, дай Боже, щоб вони впали, скажімо, десь у безлюдних просторах південної частини Тихого океану, подалі від шляхів судноплавства, а не на якийсь із густонаселених регіонів земної суші.
До того ж, як зазначалося у буклеті НВО імені Лавочкіна, який автор цих рядків привіз із Міжнародного авіаційно-космічного салону МАКС-2011, серед складових загальної маси станції «Фобос-Ґрунт» є не тільки металеві та інші конструкції та апаратурне начиння, а й понад тонна компонентів палива для рушійної установки. Вони у згаданому буклеті позначені двома абревіатурами: НДМГ + АТ. Ці скорочення розшифровуються як «несиметричний диметилгідразин» (більш відоме його наймення гептил) і «азотний тетраоксид».
Такі компоненти палива дуже токсичні, а тому, сподіватимемося, що вона згорить у верхніх шарах атмосфери і не долетить до земної поверхні малоприємним для людей та екології ядучим «дощичком».
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ЛЮДИНА, ЩО ПРИБОРКАЛА«БУРАН»
назад »»»